Справа № 947/16439/24
Провадження № 2-о/947/320/24
07.10.2024 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою
ОСОБА_1 ,
заінтересована особа:
ОСОБА_2 ,
про встановлення факту, що має юридичне значення,
Заявниця - ОСОБА_1 20.05.2024 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з заявою, за участі заінтересованої особи - Київської державної нотаріальної контори міста Одеси, про встановлення належності їй - свідоцтва про право власності на житло, виданого 03.10.1997 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів щодо квартири АДРЕСА_1 , у тому числі на ім'я ОСОБА_1 , з посиланням на те, що допущене розходження у написанні її по батькові у правовстановлюючих документах, за наслідком різного перекладу даних про неї з російської мови на українську, призводить до обмеження її прав як співвласника вказаної квартири вчиняти дії з розпорядження нею.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 27.06.2024 року на підставі вказаної заяви відкрито провадження по справі та призначено дату, час і місце проведення судового засідання з повідомленням сторін по справі.
20.08.2024 року судом було ухвалено замінити заінтересовану особу - Київську державну нотаріальну контору міста Одеси, на належну - ОСОБА_2 .
У судове засідання призначене на 07.10.2024 року сторони по справі не з'явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.
Однак, 07.10.2024 року до суду надійшла заява від заявниці про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за її відсутності.
Також до суду 09.09.2024 надійшла на електронну скриньку суду фотокопія заяви ОСОБА_2 про розгляд справи за її відсутності, однак вказана заяву судом під час розгляду не приймається оскільки подана в порушення вимог ст. 43 ЦПК України без використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, а також не містить даних про підпис електронним підписом у відповідності до положень Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Заінтересована особа повідомлялась про дату, час і місце розгляду справи належним чином, однак про причини неявки суд не повідомляла.
Приймаючи викладене, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 07.10.2024 року за відсутності сторін по справі на підставі наявних в матеріалах справи документів.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, суд вважає заяву підлягаючою до задоволення.
Судом встановлено, що заявниця - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Житомир, громадянка України, документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Київським РВ УМВС України в Одеській області, у відповідності до якого на аркуші 2 дані про особу заявниці в перекладі на російську мову зазначені, як: « ОСОБА_3 ».
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 03 вересня 1969 року.
Дана квартира - АДРЕСА_1 , у відповідності до свідоцтва про право власності на житло, виданого 03.10.1997 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, зареєстрованого і записаного у реєстрову книгу №4-12119, на праві спільної власності в рівних частках: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Також судом встановлено, що співвласник - ОСОБА_5 внаслідок реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 .
Співвласник ОСОБА_4 , 1927 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наслідком чого відкрилась спадщина на належну останній у тому числі 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , яка у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом успадкована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 лютого 2017 року, виданого державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Барановою О.В., зареєстрованого в реєстрі за №1-76.
На підставі вищевикладеного вбачається, що заявниця, яка за паспортом громадянина України, документована як - ОСОБА_1 івна, ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 03.09.1969 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а також успадкувала в порядку спадкування після смерті співвласника даної квартири - ОСОБА_4 , 1/3 частку у даній квартирі.
Поряд з цим, як вбачається у відповідності до свідоцтва про право власності на житло, виданого 03.10.1997 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, зареєстрованого і записаного у реєстрову книгу №4-12119, щодо вищевказаної квартири, співвласником даного майна зазначена також особа - ОСОБА_1 евна.
Будь-яких даних та доказів, що у квартирі АДРЕСА_1 , була зареєстрована - ОСОБА_1 евна, яка відміна від особи - ОСОБА_1 івни, яка зареєстрована у даному житловому приміщенні та є співвласником даного майна, матеріали справи не містять.
Вказані обставини свідчать про наявність розбіжності у написання по батькові заявниці у правовстановлюючому документі на житло - квартирі АДРЕСА_1 , а саме у свідоцтві про право власності на житло, виданого 03.10.1997 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, зареєстрованого і записаного у реєстрову книгу №4-12119.
Вказані обставини зумовили звернення заявниці до суду з даною заявою.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил. Встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом 6 частини 1 статті 315 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як роз'яснено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Пунктом 12 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018 року, прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частиною 1 ст. 319 ЦПК України встановлено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приймаючи викладені обставини, судом встановлено, що заявлені вимоги підлягають розгляду в порядку окремого провадження, підстав для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без розгляду з підстав наявності спору про право у відповідності до положень ч.4 ст. 315 ЦПК України, не встановлено.
Досліджуючи і надаючи оцінку поданим до суду доказам, суд вважає надані заявницею докази належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Досліджуючи вищевказані докази, оцінюючи їх належність, допустимість, достовірність окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає встановленим, що особа - ОСОБА_1 , зазначена у свідоцтві про право власності на житло, виданого 03.10.1997 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, зареєстрованого і записаного у реєстрову книгу №4-12119, та заявниця - ОСОБА_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Київським РВ УМВС України в Одеській області, є однією тією ж особою.
Судом вважає доведеними доводи заявниці, що різне написання її побатькові у правовстановлюючому документі, який посвідчує право спільної власності на нерухоме майно, та документі, що посвідчує особу заявника, пов'язано з різним перекладом її по батькові з російської мови на українську.
Судом встановлено, що заявлений до встановлення факт заявникові необхідний для підтвердження їй прав співвласника відносно вищевказаного нерухомого майна, оскільки у зв'язку з існуванням розбіжностей в написанні по батькові заявниці у правовстановлюючих документах посвідчуючи її особу та прав на нерухоме майно, заявниця позбавлена розпоряджатись належною їй власністю.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Досліджуючи вищевказані докази, оцінюючи їх належність, допустимість, достовірність окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає встановленим заявлений факт, що підтверджується належними і допустимими доказами, за наслідком чого заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення в межах заявлених вимог.
У відповідності до положень ч.7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 1-18, 76-89, 293, 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), заінтересована особа - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити юридичний факт, що свідоцтво право власності на житло, видане 03.10.1997 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, зареєстроване і записане у реєстрову книгу №4-12119, щодо квартири АДРЕСА_1 , видане у тому числі на ім'я співвласника - ОСОБА_1 , належить - ОСОБА_1 івні, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Л. В. Калініченко