Справа № 496/2493/24
Провадження № 2/496/1719/24
24 липня 2024 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Пендюри Л.О.
за участю секретаря - Дягилева В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру відшкодування шкоди,
Позивачка звернулась до суду із позовною заявою і просить збільшити на її користь розмір відшкодування шкоди на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягується з відповідача, встановлений рішенням Біляївського районного суду Одеської області по справі № 2-345/2011 р. від 21.02.2011 року, у зв'язку зі смертю годувальника, з 400 грн до 2000 грн на місяць, починаючи з моменту звернення до суду із цим позовом і до закінчення навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме до 30.06.2025 року включно.
Свої вимоги мотивує тим, що 29.08.2010 року біля 12:00 год відповідач в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем Марседер-124, д.н. НОМЕР_1 , рухаючись в АДРЕСА_1 , під час виконання обгону транспортного засобу, що рухався попереду, неправильно оцінив дорожню ситуацію, не впорався з керуванням свого автомобіля та допустив з'їзд автомобіля з проїжджої частини у праве узбіччя, де правою боковою частиною автомобіля Мерседер-124 допустив наїзд на з/б опору НОМЕР_2 . Після чого відповідач убрав свій автомобіль і сам зник з місця ДТП. В результаті ДТП пасажир автомобіля Мерседес-124 ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження і був госпіталізований до Біляївської ЦРЛ, де помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з вироком Біляївського районного суду Одеської області від 23.12.2010 року (справа № 1-507/2010 р.), який набрав законної сили, відповідач визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки. Відповідно до ст. 75 КК України відповідача звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на 3 роки. Вона та покійний ОСОБА_4 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21.02.2011 року (справа № 2-345/2011 р.), яке набрало законної сили, встановлено стягувати з відповідача на її користь на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 400 грн щомісяця зв'язку зі смертю годувальника, починаючи з 23.12.2010 року і до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказане грошове відшкодування шкоди є тривалим у часі зобов'язанням. Протягом всього періоду часу і дотепер відповідач фактично сплачує на утримання ОСОБА_3 суму у розмірі 400 грн щомісяця (шляхом оплати по 2400 грн (400 грн * 6 місяців) - 1 раз на півроку). Даний розмір відшкодування жодного разу у судовому порядку не переглядався та не змінювався. На сьогоднішній день сума 400 грн, яка сплачується відповідачем, є вкрай недостатньою, не відповідає рівню життя, не забезпечує і не забезпечувала мінімальних потреб дитини, тим більше враховуючи поточний стан її здоров'я. З моменту ухвалення судового рішення про стягнення шкоди значно підвищилась вартість життя, про що свідчить тривале зростання рівня цін на споживчі товари та послуги, інфляційні процеси в Україні, значно змінилась мінімальна заробітна плата. Кошти, що призначені до сплати за рішенням суду (400 грн на місяць), як періодичні платежі, не забезпечують реального розміру мінімальної заробітної плати. З 01.09.2022 року ОСОБА_3 вступив до Одеського професійного ліцею морського транспорту і навчається в групі 2 (курс 2) за спеціальністю «Матрос, електрозварник ручного зварювання» на денній формі, бюджет. Строк закінчення ліцею - 30.06.2025 року. Дитина має певні захворювання, у зв'язку з чим потребує періодичного обстеження та відповідного лікування, має необхідність у придбанні та постійному прийомі лікарських препаратів. Відповідач у добровільному порядку заперечує проти збільшення розміру відшкодування у зв'язку із втратою годувальника. Враховуючи те, що ОСОБА_3 станом на теперішній час не досяг повноліття, навчається у вказаному вище навчальному закладі на денній формі навчання, має певні захворювання, позивачка вважає, що її син має законне право на збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника, відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», відповідно до якого мінімальна заробітна плата становить 8000 грн, відтак розмір відшкодування шкоди підлягає відповідному збільшенню з 400 грн до 2000 грн щомісяця до закінчення навчання ОСОБА_3 , тобто до 30.06.2025 року включно. З урахуванням викладеного, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Позивачка ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась, а від її представника ОСОБА_5 до суду надійшла заява, в якій він просить справу розглянути без його участі та участі позивачки, на задоволенні позовних вимог наполягає та просить задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, але подав до суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить справу розглянути без його участі.
Приймаючи до уваги заяви сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 12).
Смерть ОСОБА_4 настала від отриманих ним тяжких тілесних ушкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 29.08.2010 року з вини відповідача ОСОБА_2 , що встановлено вироком Біляївського районного суду Одеської області від 23.12.2010 року. Вказаним вироком, який ніким не оскаржувався та набрав законної сили, відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобами на строк 3 роки. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_2 було звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на 3 роки. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000 грн (а.с. 13-14).
Позивачка ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_4 є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с. 11).
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21.02.2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 по 400 грн щомісяця у зв'язку зі смертю годувальника, починаючи з 23.12.2010 року і до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дане рішення ніким не оскаржувалось і набрало законної сили (а.с. 15).
Зазначеним судовим рішенням встановлено, що 29.08.2010 року ОСОБА_2 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем Марседер-124, держ. номер НОМЕР_1 , в АДРЕСА_1 , при виконанні обгону, невірно оцінивши дорожню ситуацію, не впорався з керуванням автомобіля та допустив з'їзд автомобіля з проїжджої частини у праве узбіччя і наїзд на залізобетонну опору ЛЕП. ОСОБА_4 , який знаходився в салоні автомобіля, отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21.02.2011 року, починаючи з 23.12.2010 року по теперішній час відповідач сплачує на користь позивачки на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 кожні півроку по 2400 грн, що становить 400 грн на місяць, що сторонами не оспорюється, а тому згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Згідно положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розмірі платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Як зазначає позивачка у своєму позові, станом на сьогоднішній день сума 400 грн, яка сплачується відповідачем, є вкрай недостатньою, не відповідає рівню життя, не забезпечує і не забезпечувала мінімальних потреб дитини, тим більше враховуючи поточний стан її здоров'я.
З матеріалів справи вбачається, що з 01.09.2022 року ОСОБА_3 навчається на денній, бюджетній формі навчання в Одеському професійному ліцеї морського транспорту в групі 2 (курс 2) за спеціальністю «Матрос, електрозварювальник ручного зварювання», про що свідчить довідка ДНЗ «Одеський професійний ліцей морського транспорту» № 7956 від 26.01.2024 року та копія учнівського квитка серії СК № 13935862 на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 16, 17).
Дитина ОСОБА_3 має певні захворювання, у зв'язку з чим потребує періодичного обстеження та відповідного лікування, має необхідність у придбанні та постійному прийомі лікарських препаратів. Згідно з чисельними медичними дослідженнями, обстеженнями, консультативними висновками, медичною характеристикою, актами дослідження стану здоров'я, випискою із медичної карти хворого № 1670 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагнози: «Шифр G40.2. Ідіопатична епілепсія з нічними парціальними нападами, зміна п/судовмної терапії»; «D22.4 - Меланоформний невус волосистої частини голови та шиї» (а.с. 18-28).
На обстеження, лікування та придбання ліків для дитини позивачка витрачає значні кошти, що підтверджується відповідними фіскальними та товарними чеками (а.с. 29-32).
Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).
Згідно з ч. 2 ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.
Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати переглядається від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги.
Отже підвищення вартості життя враховується при встановленні мінімальної заробітної плати, тому збільшення розміру відшкодування шкоди у разі підвищення вартості життя враховується при перегляді мінімальної заробітної палати і збільшенні у зв'язку з цим розміру відшкодування шкоди за рішенням суду.
Судом встановлено, що станом на момент ДТП 29.08.2010 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 липня 2010 року було встановлено на рівні 888 грн.
Станом на дату подання позовної заяви розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 квітня 2024 року становить 8000 грн.
Приймаючи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що є достатні підстави для збільшення розміру відшкодування шкоди, яка стягується з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку зі смертю годувальника, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати у 2024 році.
Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом збільшення стягнення з відповідача на користь позивача розміру грошових коштів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку зі смертю годувальника, з 400 грн на 2000 грн, починаючи з моменту звернення до суду із цим позовом, тобто з 03.04.2024 року і до закінчення навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме до 30.06.2025 року включно.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи визнання позову відповідачем та положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України, приймаючи до уваги те, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подачу позову до суду, суд, здійснюючи розподіл судових витрат, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь держави 50 % судового збору, який підлягав сплаті при звернення до суду, що складає 605 грн 60 к., тоді як інші 50 % судового збору необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 1200, 1208 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 142, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру відшкодування шкоди - задовольнити.
Збільшити розмір відшкодування шкоди, який стягується з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ), у зв'язку зі смертю годувальника, що встановлений рішенням Біляївського районного суду Одеської області по справі № 2-345/2011 р. від 21.02.2011 року, з 400 грн до 2000 грн на місяць, починаючи з моменту звернення до суду із цим позовом, тобто з 03.04.2024 року і до закінчення навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме до 30.06.2025 року включно.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 к.
Іншу частину судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення його повного тексту до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.
Повний текст рішення складено 24.07.2024 року.
Суддя Л.О. Пендюра