печерський районний суд міста києва
Справа № 757/46706/23-ц
Пр. № 2-4312/24
10 червня 2024 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Андрієнко І.І.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (далі - позивач, ТОВ «ВЕЛЛФІН») звернулось до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит №1584666 від 08.06.2021 року у розмірі 27 000,00 грн., з яких: 9 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 18 000,00 грн. - заборгованість за відсотками, та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditup.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «ВЕЛЛФІН», було укладено електронний договір про споживчий кредит №1584666. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору №1584666 від 08.06.2021 року, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 9 000, 00 грн.; строк кредитування - 14 днів. Нарахування процентів за користування позикою здійснювалось в розмірі 0,72 % від суми позики, але не менше ніж 50 грн. за перший день користування позикою, 0,72 % від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.3 договору. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач підтвердив виконання своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов'язання Кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти. Проте, відповідач порушив умови кредитного договору не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі інші грошові зобов'язання перед Кредитодавцем за кредитним договором. Станом на 06.10.2023 року розмір заборгованості становить 27 000, 00 грн., що складається з: заборгованість за основною сумою боргу - 9 000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 18 000, 00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2023 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом було зроблено запит до Єдиного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
19.10.2023 року отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця реєстрації відповідача.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2023 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06.02.2024 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2024 року, у зв'язку із неявкою учасників справи щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 16.04.2024 року.
03.03.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання від представника ТОВ «ВЕЛЛФІН» - Таранущенко К.В., про розгляд справи за її відсутності, в якому остання підтримала позовні вимоги та зазначила, що не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.
08.04.2024 року через підсистему «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва надійшла заява від представника ТОВ «ВЕЛЛФІН» - Лазепки В.І., про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому останній підтримав позовні вимоги та зазначив, що не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.04.2024 року, у зв'язку із неявкою відповідача, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 10.06.2024 року.
03.06.2024 року через підсистему «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва надійшла заява від представника ТОВ «ВЕЛЛФІН» - Лазепки В.І., про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому останній підтримав позовні вимоги та зазначив, що не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.
В судове засідання 10.06.2024 року учасники справи не з'явились, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв'язку, електронною поштою, за допомогою системи «Електронний суд» та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача у заявах просив розглядати справу за його відсутності. Крім того, представники позивача у клопотанні від 03.03.2024 року та заявах від 08.04.2024 року і 03.06.2024 року просили розглянути справу за їх відсутності, щодо заочного розгляду справи не заперечували.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення останньому копій позовної заяви з додатками, ухвали суду та судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на зазначену в позовній заяві адресу, проте, конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Як визначено у ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Отже, оскільки копія позовної заяви з додатками, ухвала суду та судові повістки були направлені відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу місця реєстрації останньої, проте, конверти повернулися із відмітками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», а відповідач про зміну адреси суд не повідомляв, то суд вважає, що ухвала суду та судова повістка відповідачу вручена.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Керуючись ст. 280 ЦПК України, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив відповідач не подав, а позивач просив розглянути справу без його участі, а представник позивача у клопотанні від 22.08.2023 року зазначила, що не заперечує щодо винесення заочного рішення, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Суд встановив, що 08.06.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) уклали договір про споживчий кредит №1584600 (далі - Договір) (а.с. 15-20).
За умовами п. 1.1. укладеного сторонами Договору про споживчий кредит, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 9 000, 00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
Пунктом 1.3. Договору про споживчий кредит встановлено, що позика надається строком на 14 днів.
Відповідно до п. 1.4. Договору, дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення договору про споживчий кредит між позичальником і позикодавцем.
Позивачем у порядку встановленому п. 1.4. Договору про споживчий кредит на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики у розмірі 9 000, 00 грн., що підтверджується інформаційною довідкою №340/10 від 09 жовтня 2023 року ТОВ «Платежі Онлайн», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів.
Таким чином, позивачем належним чином виконані умови договору про споживчий кредит, в той час як відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за договором про споживчий кредит зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.
Згідно з підпунктом 1.5.1. Договору, строк та проценти за користування позикою за Договором про споживчий кредит обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування позикою на наступних умовах. Протягом строку позики, встановленого пунктом 1.3 Договору, розмір основних процентів складає:
- 0,72 % від суми позики, але не менше ніж 50,00 грн. за перший день користування позикою;
-0,72 % від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня у межах строку позики, зазначеного в п. 1.3 цього договору.
При цьому, нарахування процентів проводиться у момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.
Згідно підпункту 1.5.2 договору у разі якщо Позичальник не повернув суму позики у строк встановлений пунктом 1.3 Договору, нарахування процентів, встановлених пунктом 1.5.1. Договору, проводиться на фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення як плату за неправомірне користування чужими грошовими коштами (понадстрокове користування грошовими коштами), в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (проценти за понадстрокове користування позикою). При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення Позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.
Відповідно до розрахунку позивача, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 06 жовтня 2023 року становить 27 000,00 грн., з яких: 9 000,00 грн. - основний борг; 18 000,00 грн. - заборгованість по відсоткам.
Позивачем у порядку встановленому п. 1.4. договору про споживчий кредит через оператора послуг платіжної інфраструктури Platon на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики, що зазначена у договорі про споживчий кредит, що підтверджується інформаційною довідкою №340/10 від 09 жовтня 2023 року ТОВ «Платежі Онлайн», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів.
При цьому, ТОВ «Платежі Онлайн» є оператором послуг платіжної інфраструктури, яке уповноважено надавати окремі види послуг в платіжній системі та здійснювати операційні, інформаційні та інші технологічні функції щодо переказу коштів, та діяльність якої регулюється, зокрема, нормами Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - Веб-сайту ТОВ «ВЕЛЛФІН» (https://creditup.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «ВЕЛЛФІН» (Кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Як визначено у ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, реєстрація відповідача на сайті позивача, подання відповідачем заповненої заявки на отримання позики із зазначенням номеру банківської картки для перерахування коштів, підтвердження позивачем заявки на отримання позики у передбачений Правилами спосіб, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), вчинення відповідних дій щодо отримання позики, свідчить про те, що відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами отримання позики, а договір про споживчий кредит було укладено та підписано в електронній формі, що в силу приписів ст.ст. 6, 627 ЦК України, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що прирівнюється до договору у письмовій формі.
Як визначено у п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як визначено у ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У частині 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Як визначено у ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено у ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит №1584666 від 08.06.2021 року ТОВ «ВЕЛЛФІН» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 9 000,00 грн. (а. с. 31).
Проте, ОСОБА_1 зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, у останньої утворилася заборгованість, яка станом на 06.10.2023 року становить 27 000,00 грн., з яких: 9 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 18 000,00 грн. -заборгованість по відсоткам, що підтверджується розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «ВЕЛЛФІН» (а. с. 21 - 30).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд з ним погоджується. Будь-яких заперечень чи контррозрахунку відповідач не надала.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніх, належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 77, 78, 80 ЦПК України, на підтвердження виконання зобов'язань за договором відповідач не надала.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ВЕЛЛФІН» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит №1584666 від 08.06.2021 року у розмірі 27 000, 00 грн., з яких: 09 000,00 грн. - основний борг; 18 000, 00 грн. -заборгованість по відсоткам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за подачу позову до Печерського районного суду м. Києва сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №182 від 06.10.2023 року.
Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 684,00 грн. у відшкодування судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 11, 207, 509, 525, 526, 527, 610, 612, 629, 634, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України; ст. ст. 12, 13, 77, 78, 81, 133-142, 263-265, 267, 273, 274-279, 280-283, 353, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованість за кредитним договором №1584666 від 08.06.2021 року у розмірі 27 000 (двадцять сім тисяч) грн. 00 коп., з яких: 9 000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», адреса: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 48, код ЄДРПОУ 39952398.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено та підписано 10.06.2024 року.
Суддя І.В. Григоренко