Справа №:755/6652/24
Провадження №: 2-о/755/293/24
"07" жовтня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
присяжних - Найдьонової Г.А., Севериної А.В.,
за участі секретаря - Булгакової Є.І.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
представника заінтересованої особи Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації - Березанського В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, -
16.04.2024 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, у якій заявниця просить визнати недієздатним ОСОБА_2 та призначити заявницю опікуном над її недієздатним батьком ОСОБА_2 .
Вимоги заяви мотивовано тим, що заявниця є рідною донькою ОСОБА_2 , який страждає на психічні розлади, судинну деменцію, втрату пам'яті. Батько заявниці не орієнтується в просторі та часі, перебуває на обліку в психіатричній лікарні. Внаслідок стійкого, хронічного психічного розладу ОСОБА_2 неспроможний самостійно задовольнити свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність, не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також самостійно захищати свої права та виконувати свої обов'язки. За таких обставин заявниця вважає, що її батько може бути визнаний недієздатним. Заявниця має бажання бути опікуном свого батька, оскільки на теперішній час доглядає за ним та піклується. Також заявниця вказує, що в неї є брат, який є сином ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 18.04.2024 року відкрите провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами окремого провадження у складі одного судді та двох присяжних, витребувано медичну документацію щодо ОСОБА_2 та доручено призначити ОСОБА_2 адвоката.
Ухвалою суду від 10.06.2024 року у справі призначено проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи та зупинене провадження у справі до отримання висновку експерта.
Ухвалою суду від 22.08.2024 року відновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.
Протокольною ухвалою суду від 07.10.2024 року закрите підготовче провадження у справі та суд перейшов до судового розгляду справи по суті у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні заявниця підтримала вимоги своєї заяви з підстав викладених у ній, просить заяву задовольнити і додатково пояснила суду, що її батько не розуміє значення своїх дій, в туалет ходить лише у підгузок, сам не може готувати, гуляти та інше. Заявниця проживає разом з батьком, якій також допомагають в опікуванні батьком брат заявниці та його дружина. Заявниця вказує, що має добрі відносини з батьком. Проблеми зі здоров'ям у батька почались з 2019 році після його звільнення з роботи, був встановлений медичний діагноз, а на теперішній час жодні ліки вже не допомагають.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав вимоги заяви та зазначив, що оскільки людина дійсно хвора, її слід визнати недієздатною та їй потрібна опіка.
Представник заінтересованої особи органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні підтримав вимоги заяви та зазначив, що ураховуючи висновки експертизи ОСОБА_2 слід визнати недієздатним. Заявниця, як кандидат в опікуни подала всі необхідні документи, які були розглянуті комісією і наданий висновок про можливість призначення її опікуном. Представник зазначає, що він особисто проводив обстеження умов проживання та складав відповідний акт, ОСОБА_2 перебуває у важкому стані, не ходить. До заявниці, як кандидата в опікуни немає жодних запитань.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.
За змістом ст. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Згідно ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення свої дій та (або) керувати ними.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3 ст. 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Відповідно до ст. 298 ЦПК України, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №826 від 15.07.2024 року, у теперішній час ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає хронічним, стійким психічним розладом у вигляді «Судинної деменції» (згідно з МКХ-10: F01). За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_2 не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 46-54).
Таким чином, зібрані по справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання ОСОБА_2 недієздатним.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява в частині заявлених вимог щодо визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним підлягає задоволенню.
При визнанні особи недієздатною суд також виходить із положень ч. 6 ст. 300 ЦПК України, якою передбачено, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
В рішенні у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини першої статті 13 Закону України "Про психіатричну допомогу" (справа про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу) від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.
Хоча за станом здоров'я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації (абзаци перший, третій, четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Відповідно до ст. 41 ЦК України, правовими наслідками визнання особи недієздатною, є зокрема відсутність у неї права вчиняти самостійно будь-які правочини. Такі дії від імені недієздатної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.
Згідно норм ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Аналізуючи при цьому як норми ЦК України так і ЦПК України у даному питанні, слід дійти висновку, що законодавець, захищаючи недієздатну особу покладає на суд обов'язок відразу у рішенні про визнання особи недієздатною вирішити питання захисту прав цієї особи шляхом призначення їй опікуна за поданням органу опіки та піклування. При цьому із змісту норм ЦК та ЦПК також убачається вагома роль органу опіки та піклування, який зобов'язаний надати ґрунтовне подання суду щодо призначення опікуна, та саме на вказаний орган покладається обов'язок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоров'я, родинні зв'язки тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обов'язки опікуна.
Отже призначення опікуна недієздатній особі, на думку суду, переслідує перш за все найважливішу ціль не залишити безправною особу, яка за своїм статусом позбавлена можливості самостійно здійснювати свої права у суспільстві.
Опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.
Порядок встановлення опіки над особою, яка визнана судом недієздатною, виконання опікуном своїх обов'язків та звільнення від повноважень опікуна визначений Главою 6 ЦК України та Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/88 (далі - Правила).
Згідно ст. 55 ЦК України та п. 1.2 Правил, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
У відповідності до приписів ст. 67 ЦК України та Розділу 4 Правил, опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
Статтею 58 ЦК України визначено коло осіб над якими встановлюється опіка, зокрема у ній зазначено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун та піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Як передбачено ч. 5 ст. 63 ЦК України, фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів або піклувальників.
Заявляючи вимогу про визнання фізичної особи недієздатною, заявник просить також призначити її опікуном.
Як вбачається з матеріалів справи, заявниця є донькою ОСОБА_2 та вони разом зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4-8).
Обмежень, визначених ст. 64 ЦК України щодо призначення заявника опікуном, судом не встановлено.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Статтею 56 ЦК України встановлено, що органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.
Права та обов'язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 60 ЦК України передбачено встановлення судом опіки над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначення опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Отже призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов'язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства по захисту порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.
Відповідно до змісту подання органу опіки та піклування від 19.07.2024 року та витягу з протоколу засідання опікунської ради від 18.07.2024 року, ОСОБА_2 перебуває на обліку в КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги», страждає на психічні розлади, деменцію, втрату пам'яті, потребує стороннього догляду та допомоги. ОСОБА_2 разом з донькою проживають в кв. АДРЕСА_2 , яка належить в рівних долях заявниці, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Житлово-побутові умови задовільні. ОСОБА_1 незаміжня, працює у ТОВ «Феш Хендмейд Косметікс», за місцем роботи характеризується позитивно. Медичних протипоказань щодо призначення ОСОБА_1 опікуном над її батьком немає. ОСОБА_1 незнятої чи непогашеної судимості не має. Брат ОСОБА_1 - ОСОБА_4 не заперечує щодо здійснення його сестрою функцій опікуна над батьком. ОСОБА_2 не зможе без опікуна самостійно здійснювати та забезпечувати свої права згідно чинного законодавства України, як наслідок буде позбавлена можливості повноцінного життя. Орган опіки та піклування вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над її батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в разі визнання останнього рішенням суду недієздатною особою (а.с. 41-45).
Враховуючи, що заявниця є рідною донькою ОСОБА_2 , зареєстрована та проживає разом з батьком, здійснює за ним догляд, медичних протипоказань щодо призначення її опікуном не має, не знятої чи не погашеної судимості також не має, а також враховуючи особисті стосунки між донькою та батьком, які є близькими родичами, беручі до уваги, що будь-які інші особи не виявили бажання виконувати обов'язки опікуна, наведене в сукупності дає підстави вважати можливим виконання ОСОБА_1 обов'язків опікуна над недієздатним батьком, тому суд убачає визначені законом підстави призначити заявника опікуном над недієздатним батьком ОСОБА_2 .
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст.13 ЦПК України).
Відповідно до частини другої ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікуна підлягає задоволенню в повному обсязі.
В силу положень ч. 5 ст. 300 ЦПК України, рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 294-300, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 39, 41, 55, 56, 58, 60, 62, 63 ЦК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна - задовольнити.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 - визнати недієздатною.
Встановити над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку та призначити його опікуном - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною суд визначає протягом двох років від дня набрання рішенням суду законної сили.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (код ЄДРПОУ: 04803492, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд.103), витрати пов'язані з проведенням судово-психіатричної експертизи у розмірі 7210,00 грн за такими банківськими реквізитами: отримувач платежу - ДУ «ІСП МОЗ України»; код отримувача - ЄДРПОУ: 04803492; розрахунковий рахунок - UA158201720313251005201007077; банк отримувача - ДКС України, м. Київ; призначення платежу - «за експертизу ОСОБА_2 , експерт ОСОБА_6 )».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 10.10.2024 року.
Учасники справи:
Заявник - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Заінтересована особа - Орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (м. Київ, бул-р Івана Котляревського, 1/1, код ЄДРПОУ 37203257);
Заінтересована особа/Особа стосовно якої розглянуто справу - ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1 , РН НОМЕР_2 ).
Суддя -
Присяжні -