Справа № 136/1219/24
провадження № 2-о/136/70/24
"07" жовтня 2024 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,
за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,
учасників справи:
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Думанського В.О.,
представника заінтересованої особи в режимі відеоконференції Скляра О.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, в окремому провадженні, цивільну справу
за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління державної міграційної служби України у Вінницькій обл. про встановлення факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 (далі - заявник) звернулася до суду з вищевказаною заявою, в якій просила:
- встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24.08.1991.
Заявник обґрунтовує свою заяву наступними обставинами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Косаківка, Липовецького р-ну, Вінницької обл. народилася заявник, дівоче прізвище якої було " ОСОБА_2 ". В кінці 1989 року вона разом з сім'єю - матір'ю ОСОБА_3 та сестрою ОСОБА_4 , переїхали до с. Малі Крушлинці, Вінницької обл. де заявник проживала за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту зняття її зазначеного місця реєстрації - 03.04.1990. Крім того, у 1989 році, з досягненням 16 років - заявник отримала паспорт громадянина СРСР, із значенням національності - українка. В 1991 році заявник отримала трудову книжку та в березні 1991 року приступила до роботи і працювала в м. Вінниця до 02.12.1991 на виробничому об'єднанні «Хімпром». В період роботи на виробничому об'єднанні «Хімпром» заявник звернулася до органів внутрішніх справ, де їй у паспорті громадянина СРСР було проставлено напис «Громадянин України». Після звільнення з роботи 02.12.1991 заявник виїздить до рф де 08.02.1992 виходить заміж за громадянина рф ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 », а паспорт громадянина СРСР на її ім'я із написом «Громадяни України» був знищений Сухиничським РОВД Калузької області. Проте така обставина, унеможливлює заявнику підтвердити факт проживання на території України станом на 24.08.1991. За час шлюбу зі ОСОБА_5 в сім'ї народилось двоє дітей, а в листопаді 1995 року заявник разом з дітьми повернулись в Україну де постійно проживали без реєстрації в с. Малі Крушлинці, Вінницької обл. по 2003 рік. Після 2003 року заявник проживає за адресою: АДРЕСА_2 . В даний час заявник немає можливості отримати паспорт громадянина України, оскільки не може підтвердити належність до громадянства України, а наявні в неї документи для заінтересованої особи не є достатніми аби підтвердити її проживання на території України станом на 24.08.1991, але встановлення даного факту є підставою для оформлення громадянства України.
Ухвалою суду від 26.06.2024 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в окремому провадженні з викликом учасників справи, а заінтересованій особі визначено строк для подання відзиву.
Заінтересованою особою подано до суду відзив, який обґрунтовано наступним.
Представник заінтересованої особи зауважує, на надані заявником докази не дають змогу встановити факт постійного проживання заявника станом на 24.08.1991 на території України. Так, записи у трудовій книжці заявника про прийняття на роботу підтверджують факт працевлаштування, а не факт постійного проживання на території України, а надана органами місцевого самоврядування інформація лише посвідчує факт про те, що заявник 03.04.1990 знялася з місця реєстрації, що в свою чергу суперечить відомостям, які зазначені в трудовій книжці. Також, на думку заінтересованої особи, оскільки Сухиничський РОВД калузької області знищив попередній паспорт заявника, а тому вона могла бути документована паспортом рф. Таким чином, позиція заінтересованої особи є такою, що заявником надано малу кількість доказів для встановлення юридичного факту проживання на території України станом на період визначений у ст. 3 Закону України «Про громадянство України». Доказами у цьому випадку можуть слугувати документи, в яких чітко зазначений період постійного проживання заявника на території України.
Заявником подано додаткові пояснення у справі де вказано про необґрунтованість доводів, викладених заінтересованою особою у відзиві, оскільки у цій справі встановлюється факт постійного проживання на території України для особи, яка надала власну трудову книжку від 11.03.1991 із зазначеними конкретними періодами роботи заявника, а на підтвердження записів трудової книжки також надані архівні довідки №01/00/011/125436 від 08.04.2024 та копії первинних документів, на основі яких були зроблені відповідні записи у трудовій книжці. Також, помилковим є припущення заінтересованої особи щодо факту зміни паспорту заявником на паспорт рф у зв'язку зі зміною прізвища. Факт знищення паспорту заявника на прізвище « ОСОБА_2 » пов'язане виключно з укладенням шлюбу 08.02.1992, а жодних підтверджень щодо набуття заявником паспорту рф та безпосередньо громадянства рф заінтересованою особою не наведено. При цьому на той час, паспорт громадянина рф почав видаватись лише з 1997 року, а заявник разом із синами повернулась на постійне місце проживання в Україну в 1994 році, тому вона не мала ні можливості, ні підстав отримати паспорт рф.
У судовому засіданні заявник та її представник підтримали заявлену вимогу, наголосивши про достатність доказів для підтвердження відповідного факту. Представник заінтересованої особи просив відмовити у задоволенні заяви. Свідок ОСОБА_7 , яка доводиться заявнику матір'ю, засвідчила, що її дочка народилася на території сучасної України та з досягненням повноліття почала працювати в м. Вінниця до 02.12.1991.
Суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Аналіз зазначених норм свідчить, що суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути, зокрема, заяви про встановлення таких фактів постійного проживання на території України станом до 24.08.1991.
Згідно із п.п. 1-3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991) постійно проживали на території України; 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13.11.1991) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13.11.1991 і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України. Особи, зазначені у п. 1 ч. 1 цієї статті, є громадянами України з 24.08.1991, зазначені в п. 2, - з 13.11.1991 (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про громадянство України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або підчас їх постійного проживання до складу УНР, ЗУНР, УСРР, Закарпатської України, УРСР, а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Як вбачається зі змісту поданої до суд заяви, встановлення факту постійного проживання заявника на території України необхідно їй для отримання паспорта громадянина України.
Суд, оцінивши подані заявником докази, вважає їх належними, допустимими та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається заявник, а в сукупності, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.
Суд встановив, що заявник, дівоче прізвище якої було " ОСОБА_2 " дійсно народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , в с. Косаківка, Липовецького р-ну, Вінницької обл., і як вказано у її свідоцтві про народження НОМЕР_1 , що видане 01.11.1973, на той час, "Республіка - Українська", а її батьками були ОСОБА_8 та ОСОБА_3 та мали національність - Українці.
Суд встановив, що копія відповіді виконавчого комітету Вінницької міської ради №01/00/011/53766 від 08.09.2023 підтверджує реєстрацію місця проживання заявника з 25.12.1989 в с. Малі Крушлинці, Вінницької обл. де заявник проживала за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту зняття її зазначеного місця реєстрації - 03.04.1990, а копія відповіді Стадницького старостинського округу №120 від 07.09.2023 з додатками, а саме копіями виписок з домових книг, де окрім підтвердження зазначених періодів реєстрації зазначена національність заявниці «українка».
Суд встановив, що 11.03.1991 на заявника була заведена трудова книжка НОМЕР_2 , а копія сторінок такої трудової книжки підтверджує факт працевлаштування в м. Вінниця та відповідно проживання заявниці на території України. Суд звертає увагу, що крім назв місць роботи, похідних від місць їх розташування у межах Вінницької області, у трудовій книжці до 02.12.1991 були посилання на законодавство саме УРСР і лише з початку 1992 року заявник була прийнята на роботу, місцем знаходження якої було на території сучасної Калузької області рф.
Крім того, з відповіді виконавчого комітету Вінницької міської ради №01/00/011/125436 від 08.04.2024 з додатками - підтверджують достовірність записів у трудовій книжці та надає підтверджуючі первинні документи на зарахування заявниці на роботу з 01.08.1991 та звільнення її з 02.12.1991.
Суд вважає необґрунтованими аргументи, наведені представником заінтересованої особи про те, що записи у трудовій книжці заявника про прийняття на роботу підтверджують факт працевлаштування, а не факт постійного проживання на території України, оскільки заявник з 01.08.1991 по 02.12.1991 щоденно працюючи мийником посуду в цеху громадського харчування Вінницького державного підприємства "Виробниче об'єднання "Хімпром" фізично не могла перебувати на території іншої країни та щодня їхати на роботу в м. Вінниця.
Дійсно після звільнення з роботи на Вінницькому ДП "ВО "Хімпром" 02.12.1991 заявник виїздить до рф де 08.02.1992 виходить заміж за громадянина рф ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 », проте даний факт не спростовує істинність того, що заявник народилися на території, яка стала територією України та постійно проживала на ній станом на 24.08.1991, а жодних підтверджень щодо набуття заявником паспорту рф та громадянства рф заінтересованою особою не наведено, і доводи про те, що заявник змінила свій попередній паспорт на паспорт рф у зв'язку зі зміною прізвища є припущенням.
Суд зауважує, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а заявник позбавлена можливості встановити факт, з яким звернулася до суду, у позасудовий спосіб і від встановлення такого факту залежить можливість реалізації фундаментальних прав заявника.
Враховуючи наведене, а також аналізуючи зібрані докази за стандартом більшої переконливості, висновок про проживання заявника на території України станом на 24.08.1991 видається вірогіднішим ніж протилежний.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що заявлена вимога: встановити факт постійного проживання заявника на території України станом на 24.08.1991, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 293, 315, 354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: с. Сиваківці, Вінницький р-н, Вінницька обл.), заінтересована особа: Управління державної міграційної служби України у Вінницькій обл. (місцезнаходження: вул. Театральна, буд. 10, м. Вінниця, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 37836770) про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24.08.1991.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 11.10.2024
Суддя Дмитро КРИВЕНКО