Справа № 135/1084/24
Провадження № 2/135/364/24
іменем України
11.10.2024 м. Ладижин Вінницька область
Ладижинський міський суд Вінницької області в складі судді Кривешко І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Ладижин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Патраманський Іван Олександрович, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Патраманського І.О., звернулася до Ладижинського міського суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей.
Свій позов мотивувала тим, що 12.03.2019 між сторонами, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстровано шлюб, у якому народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти зареєстровані та проживають разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що діти знаходяться на її вихованні та утриманні. Однак самостійно забезпечити належний рівень життя дітям позивач не може. В той же час відповідач здоровий, працездатний, має постійне місце роботи та стабільний заробіток, інших утриманців не має та може забезпечити утримання дітей. За вказаних обставин позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 28.08.2024 до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а також просила стягнути витрати за надання правничої допомоги.
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 03.09.2024 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Учасникам справи роз'яснені їх процесуальні права, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив та надання сторонами клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Вказану ухвалу, було надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу його зареєстрованого місця проживання (2432102368465). Поштове відправлення отримано відповідачем 11.09.2024 (а.с. 33).
Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав.
Враховуючи викладене та положення ст. ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Судом установлено, що 12.03.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Ладижинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за актовим записом №19, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 12.03.2019 (а.с. 11).
У шлюбі народилися діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 25.09.2019 Ладижинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого 27.12.2022 Ладижинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), відповідно (а.с. 9, 10).
Позивач виявила бажання в судовому порядку врегулювати участь відповідача в утриманні дітей.
Між сторонами виникли правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України, зокрема, в частині обов'язку батьків утримувати дитину та його виконання.
Згідно положень ст. ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейному кодекс України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини 1 статті 183 цього ж Кодексу частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, інші обставини, що мають істотне значення; розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2024 року становить 3196 гривень.
Дітям: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день ухвалення рішення суду виповнилося 5 років, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - 1 рік.
Відповідач ОСОБА_2 працює у ТОВ «ВИГІДНА ПОКУПКА» на посаді охоронника, що підтверджується довідкою ТОВ «ВИГІДНА ПОКУПКА» від 08.08.2024 за №08/08.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному статтею 13 ЦПК України, саме відповідач як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються його заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Проте правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому ОСОБА_2 міг би викласти за наявності свої заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими він не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, відповідач не скористався.
Таким чином, суд, оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, в їх сукупності, враховуючи викладені вище обставини, дійшов висновку, щодо наявності підстав для визначення розміру аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При визначені розміру аліментів, суд, враховує обов'язок обох батьків утримувати дитину до її повноліття, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, те, що відповідач здорова, працездатна особа, має постійне місце роботи, стабільний заробіток та має можливість надавати матеріальну допомогу, а діти потребують такої допомоги, доказів зворотного відповідачем суду не надано, а тому суд вважає можливим визначити аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 28.08.2024 до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Суд також зауважує, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Суд вважає за необхідне роз'яснити, що в разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів (частина перша статті 192 СК України).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми платежу (аліментів) за один місяць підлягає негайному виконанню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 12 частини 3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно до положень ст. 141 ЦПК України, зважаючи на те, що позивач відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, а позов задоволений, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1211, 20 грн судового збору.
Крім того, пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
У частині 1 ст. 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частини 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене у ст. 141 ЦПК України.
Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, крім судового збору, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Так, судом встановлено, що у позовній заяві позивач вказала, що у зв'язку з розглядом цієї справи очікує понести судові витрати у розмірі, 1000 грн за договором про надання правничої допомоги.
20.08.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Патраманським І.О. укладений договір №30-ц про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокат Патраманським І.О. зобов'язався надати ОСОБА_1 правничу допомогу з сімейного права (стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей) (а.с. 5).
Пунктом 7.2 цього договору сторони визначили, що гонорар адвоката складає 1000 грн.
26 серпня 2024 року, на підтвердження факту надання правничої допомоги сторонами було підписано відповідний акт та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, згідно вищевказаного договору про надання правничої допомоги від 20.08.2024.
На підтвердження взаєморозрахунків між адвокатом та позивачем, до позовної заяви також додано квитанцію від 25.08.2024 на загальну суму 1 000,00 грн.
Відповідно до правової позиції, зазначеної Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, яка неодноразово підтверджена Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, від 01 лютого 2022 року у справі № 128/1326/18, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 13 ЦПК України).
Також, у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 зроблено правовий висновок, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18.
З урахуванням викладеного, ураховуючи, що позов задоволений повністю, суд вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 грн, які позивач понесла у зв'язку із розглядом даної справи, є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також доведеними належними та допустимими доказами, а тому такі витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 180-183, 191 СК України, ст. ст. 13, 81, 141, 263-265, 273, 279, 354, 430 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 28.08.2024 до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000,00 грн (одну тисячу гривень) у відшкодування витрат на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211, 20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) судового збору.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
представник позивача: ОСОБА_5 , м. Ладижин, РНОКПП НОМЕР_5 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Кривешко Ірина Володимирівна