Справа № 134/1629/24
1-в/134/141/2024
Іменем України
09 жовтня 2024 року с-ще Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Браїлів Жмеринського району Вінницької області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, до засудження непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про застосування відносно нього положень Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024,
встановив:
В провадженні Крижопільського районного суду Вінницької області перебуває клопотання засудженого ОСОБА_4 про застосування відносно нього положень Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024.
У клопотанні ОСОБА_4 посилається на те, що він відбуває покарання за ч. 2 ст. 185 КК України та у зв'язку з декриміналізацією вчиненого ним діяння просить переглянути його справу.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду клопотання, засуджений ОСОБА_4 та представник виправного центру в судове засідання не з'явилися.
Від засудженого ОСОБА_4 до суду надійшла заява, у якій він просить розглянути його клопотання у його відсутності.
Згідно ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання, не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання, вказавши, що ОСОБА_4 на даний час відбуває покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, відповідальність за вчинення якого Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024 не скасована та не пом'якшена. В матеріалах особової справи відсутній вирок, яким ОСОБА_4 було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України, відтак неможливо встановити суму викраденого майна.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши клопотання та матеріали особової справи засудженого, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що вироком Літинського районного суду Вінницької області від 20 червня 2017 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі за вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15.02.2017 року та призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі. Початок строку відбування покарання ухвалено обчислювати з 21.02.2017 року.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 грудня 2023 року ОСОБА_4 замінено невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі, призначеного за вироком Літинського районного суду Вінницької області від 20.06.2017, що складає 1 рік 1 місяць 10 днів, більш м'яким покаранням у вигляді обмеження волі на той же строк.
З 25 січня 2024 року засуджений ОСОБА_4 відбуває покарання в ДУ «Крижопільський виправний центр (№ 113)».
09.08.2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-ІХ).
Відповідно до Закону № 3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, вказаним Законом фактично частково декриміналізовано (в залежності від обсягу вартості майна, яким заволоділа особа) відповідальність за ст. ст. 185, 190, 191 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
На підставі зворотної дії закону суд також повинен виходити з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який діяв на момент вчинення діяння.
Згідно з ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
При цьому, суд саме звільняє засудженого від відбування покарання, а не приводить вирок суду у відповідність до нового Закону, оскільки таке приведення у випадку декриміналізації діянь, за які особа була засуджена, фактично є скасуванням або зміною вироку, що виходить за межі повноважень суду, який не ухвалював зазначений вирок, на стадії його виконання.
Разом із тим, кримінальне правопорушення, зокрема, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України, за вчинення якого ОСОБА_4 відбуває покарання, відповідно до вимог закону не є таким, що входить до поняття «дрібного викрадення чужого майна».
В матеріалах особової справи відсутній вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15.02.2017 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України, тому неможливо встановити час вчинення кримінального правопорушення і відповідно розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який діяв на той момент, а також суму викраденого майна.
За таких обставин, вимоги засудженого щодо звільнення його від відбування покарання не ґрунтуються на законі, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. 74 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд -
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Літинського районного суду Вінницької області від 20 червня 2017 року, у зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя