10.10.24 справа № 133/3107/24
провадження № 2-з/133/34/24
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухова Н.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», про захист прав споживачів, -
08 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним цивільним позовом.
Разом з позовною заявою позивач подала заяву про забезпечення позову, шляхом встановлення заборони АТ КБ «ПРИВАТБАНК» нараховувати та списувати будь-які обов'язкові щомісячні платежі, відсотки за користування кредитом, штрафи, пені, неустойки, річні, тощо на списанні 16.06.2024 року грошових коштів у загальній сумі 179 284,79 грн. по рахунку ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) - картки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , і додатковим рахункам, угода SAMDN51000122322835 від 21.11.2013 року.
Заяву мотивувала тим, що в провадженні суду знаходиться цивільна справа за її позовом до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, вказала, що між сторонами укладено угоду про надання банківських послуг, за якою їй видано картку з кредитним лімітом, який станом на 16.06.2024 складав 180 000 грн. Саме 16.06.2024 з її картки невідомими особами було списано кредитні кошти в розмірі 179 284, 79 грн., за фактом вчинення якого вона звернулась з повідомленням до відповідача та органів поліції. Оскільки банком нараховуються відсотки за умова укладеної угоди на суму що списана невідомими особами, позивачка звернулась з позовом до суду, в якому вона просить зобов'язати відповідача відновити залишок коштів за її картковим рахунком до стану, в якому він перебував до 16.06.2024, а саме моменту вчинення несанкціонованого списання коштів з її рахунку третіми особами, а також просить скасувати будь яку заборгованість за використаним кредитним лімітом по цьому ж картковому рахунку.
Наведені обставини, згідно її посилань, вказують на можливу загрозу істотного ускладнення виконання рішення суду або ефективного захисту її порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких вона звернулась до суду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд доходить до такого висновку.
Згідно ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії .
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами виник спір, та позивач звернулась до суду за захистом прав споживача.
В обґрунтування такого способу забезпечення позову як забороною вчиняти певні дії, заявник посилається на те, що дії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є незаконними та оскаржують ся нею у суді, факт нарахування будь-яких відсотків вказує на загрозу ефективного захисту її порушених прав, та вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення її позовних вимог.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до ч.1ст.76 ЦПК України,доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 58 ЦПК).
Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням викладених норм права, вважаю, що до заяви про забезпечення позову не додано належних і допустимих доказів, у відповідності до положень статей 12, 81 ЦПК України, оскільки заявник вказує, що їй нараховують певні щомісячні платежі, відсотки за користування кредитом, штрафи, пені, неустойки, тощо, однак жодних доказів на підтвердження цього суду не надає.
Окрім цього, у своїй вимозі про забезпечення, зазначає картки щодо яких необхідно накласти заборону, а саме № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 . Так, заявник вказує неповну інформацію щодо даних карток, що унеможливлює вирішити питання не порушивши права інших осіб, оскільки конкретних номерів рахунків суду не надано, а зазначені рахунки є по суті відображенням даних щодо рахунків також інших осіб, які до цієї справи не мають відношення.
Суд також звертає увагу на те, що позивачка стверджує, що картки належать їй, а тому вона в змозі надати повні та достовірні дані щодо них, чого, однак, зроблено не було.
Так, в ч. 1 ст. 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову, в тому числі заборона вчиняти певні дії. Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Одночасно з цим, ч. 10 ст. 150 ЦПК України вказано, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Вимога позивачки про забезпечення позову шляхом заборони Банку нараховувати їй відсотки, штрафи та ін. за користування кредитом є по своїй суті вимогою, що заявлена у п.2 її позову про зобов'язання Банку скасувати заборгованість за відсотками, неустойкою, комісією, штрафах за користування кредитом. Таким чином, забезпечення позову у спосіб, що вказано позивачкою є по суті вирішенням її спору в частині однієї з двох позовних вимог, що суперечить ч.10 ст. 150 ЦПК України, а тому такий захід не є можливим.
Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов висновку, що встановлені обставини у своїй сукупності вказують на необгрунтованість вимог заявника, неузгодженість з вимогами закону, а тому заява про забезпечення позову, задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні заяви заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом встановлення заборони вчиняти певні дії - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Наталя ПЄТУХОВА
Дата документу 10.10.24