2-а/130/11/2024
130/1280/24
"03" жовтня 2024 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Грушковської Л.Ю.
за участі секретаря Шпак А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №1380653 по справі про адміністративне правопорушення від 05.02.2024,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Полігас В.М. звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову інспектора СРПП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Брацлавського Б.В. серія ЕНА №1380653 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 05.02.2024 року, де ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 05.02.2024 Постановою інспектора СРПП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькі області серії ЕНА №1380653 було накладено штраф на ОСОБА_1 в сумі 20400 грн. Постанова є протиправною та підлягає скасуванню, так як 05.02.2024 близько 13:00 год. ОСОБА_1 зі своїм знайомим перебуваючи у відпустці на розі вулиць Одеської Москаленко в м. Жмеринка. Потім під'їхав патрульний автомобіль з відповідачем по справі та попросив надати документи, на що він і надав, з бесіди він зрозумів, що до нього працівники поліції ніяких претензій не мають та ніяких матеріалів відносно нього не оформляють, адже підписувати вони йому нічого не надавали і ніяких матеріалів йому на руки не давали. Зазначив, що під час несення служби неодноразово отримував бойові поранення та контузії в результаті чого у нього є погіршення стану здоров'я, а саме наслідки акубаторотравматичного ураження вух двобічна приглухуватість по змішаному типу зі стійким різким зниженням слуху та сприйняття, стійкий вушний шум, потребує слухового апарату, тому через вади слуху він не чув працівників поліції.
Ухвалою суду від 17.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
31.05.2024 від представника відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Дмитрук Ю.Д. та 05.06.2024 від інспектора СРПП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Брацлавського Б.В. надійшли відзиви на позовну заяву, у якому вони просили у задоволенні позову відмовити. Зазначили, що спірна постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за N 1395, інспектор поліції під час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. Постанова винесена уповноваженим працівником поліції на місці вчинення правопорушення у відповідності до ст. 258, 283 КУпАП. ГУНП у Вінницькій області наголошує, що стягнення, передбачене частиною 4 статті 126 КупАП, накладено у межах наданих йому повноважень і під час виконання службових обов'язків та були здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України, зафіксовані у постанові про накладання адміністративного стягнення серіїї ЕНА № 1380653 від 05.02.2024. Доказом того, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких посадова особа, особисто спостерігаючи порушення ПДР, встановлює наявність адміністративного правопорушення. Обставини вчинення правопорушення стверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко вбачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності.
Оскільки сторони в судове засідання не викликалися, згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положеннями ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративне правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення регулюється КУпАП, яким серед іншого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, в тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП).
Згідно із ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Як вбачається з копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №1380653, дата розгляду 05.02.2024; місце розгляду справи - м. Жмеринка, вул. Одеська; особа, яка розглянула справу - інспектор СРПП Жмеринського РВП Брацлавський Б.В.; час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення: 05.02.2024 року о 13:17 годині в м. Жмеринка по вул. Одеській водій ОСОБА_1 керував автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 не користуючись ременем безпеки, при перевірці документів встановлено, що ОСОБА_1 18.05.2023 року Жмеринским міськрайонним судом розбалений права керування транспортними засобами терміном на 1 рік, чим порушив п. 2.1.а ПДР - керування ТЗ осовою, позбавленою права керування ТЗ ч. 4 ст. 126 КУПАП. До ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у розмірі 20400 грн. (а.с. 8).
Згідно п. 2.1. (а) ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 4 ст.126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України (надалі ПДР України), водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Пасажир - особа, яка користується транспортним засобом і перебуває в ньому, але не причетна до керування ним.
Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
У силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357/10134/17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 4 статті 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17.
Факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (Постанова Верховного Суду у справі № 686/11314/17).
В адміністративному позові позивач заперечує факт керування транспортним засобом. Зазначив, що знаходився на розі вулиць Одеської Москаленко у м. Жмеринка із своїм знайомим. Потім під'їхав патрульний автомобіль з відповідачем по справі та попросив надати документи, які він і надав. Після цього працівник поліції повідомив про те, що його позбавлено права керування.
Також, з дослідженого в якості доказу відеозапису, не встановлено, що працівниками поліції було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , зокрема через порушення певних ПДР.
Згідно зі ст.73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17, від 23.10.2019 по справі № 357/10134/17 та інших.
Таким чином, відповідачем не було подано, належних та допустимих доказів, щодо правомірності тверджень зазначених в постанові серії ЕНА №1380653 від 05.02.2024.
Щодо відзиву Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, суд вважає за необхідне зазначити, що у ньому містяться лише загальні посилання на статті КУпАП, ПДР України та ЗУ «Про дорожній рух». Обґрунтування позову ОСОБА_1 не спростовано.
При цьому, суд зауважує, що посилання на обставини, викладені в постанові серії ЕНА №1380653 від 05.02.2024 та відеозапис, як на беззаперечний доказ вчинення позивачем правопорушення є недостатнім, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Із урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.126 КУпАП.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Із врахуванням вище викладеного, а також того, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна бути обґрунтованою, тобто адміністративне стягнення повинно відповідати матеріалам справи про адміністративне правопорушення, тому суд вважає, що накладення на позивача адміністративного стягнення було здійснено необґрунтовано і без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідачем не підтверджено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення та її вирішення відбувалися в точній відповідності з законом та з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, приймаючи оспорюване рішення інспектор поліції порушив порядок його прийняття, визначений діючим законодавством, а тому оскаржуване рішення не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, оскільки прийняте не на підставі та не у спосіб визначений Конституцією та законами України, а тому суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Поряд з цим, положеннями ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вищевикладене винесена відносно ОСОБА_1 постанова про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 20400 грн. за ч.4 ст. 126 КУпАП, підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю, а тому позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 19, 72, 73, 77, 229, 241-243, 245, 250, 255, 286 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову інспектора СРПП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Брацлавського Б.В. серія ЕНА №1380653 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 05.02.2024.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП - закрити
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідачі: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, місцезнаходження: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ 40108672.
Інспектор СРПП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Брацлавський Богдан Вікторович
Суддя