Справа № 636/1590/24 Провадження № 1-кп/636/825/24
11 жовтня 2024 року Чугуївський міський суд Харківської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
прокурора Великобурлуцького відділу Куп'янської окружної прокуратури ОСОБА_2 ,
захисника - адвоката ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чугуєві обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12022221100000861, яке внесене 15.10.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2 та ч. 6 ст. 111-1 КК України, -
В провадженні суду перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2 та ч. 6 ст. 111-1 КК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження строку обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який закінчується, оскільки в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшились та продовжують існувати, т.я. враховуючи те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, з огляду на тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, з метою подальшого виконання можливого винесеного відносно нього обвинувального вироку за вчинення вищевказаних злочинів, вбачається ризик того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Крім того, зазначено, що враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 добровільно співпрацював з окупаційною адміністрацією держави-агресора, толерантно відносився до захоплення частини території України, вбачається ризик того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ Національної безпеки України, тим самим зашкодити державі, адже дана категорія злочинів є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Враховуючи вищевикладене, зокрема особу правопорушника, яка вчинила злочин у період воєнного стану, прокурор зазначив, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не дозволить запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Таким чином, прокурор вважає, що застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину та наявності в даному кримінальному провадженні суспільного інтересу, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та держави, не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, суперечитиме завданням визначеним кримінальним законодавством та не забезпечить запобігання зазначеним вище ризикам.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого, який заперечував, пояснюючи, що він не скоював ніяких злочинів і не переховувався від органів досудового слідства, захисника, яка заперечувала, зазначивши, що прокурором не доведені ризики, на які він посилається, обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, не буде впливати на свідків, які вже допитані та просила обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід необхідно продовжити з наступних підстав.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу, передбачено ст. 183 КПК України.
Частина 2 ст. 177 КПК України наголошує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Суд при вирішенні питання про обрання, продовження строку дії запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу, випливає зі змісту ст. 178 цього Кодексу. Таким чином, із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, які застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, в кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
За правовими позиціями ЕСПЛ «обґрунтована підозра» це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.
Суд, розглядаючи питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, враховуючи, що рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, приходить до наступного. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, а відтак, з урахуванням наведених даних, суд вважає, що обставини, регламентовані ст. ст. 177, 194 КПК України, є дійсними, тому при вирішенні вказаного клопотання, крім наявності ризиків, встановлених при обранні запобіжного заходу, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і які не відпали на теперішній час, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується; характер інкримінованого злочину, вік і стан його здоров'я, те, що обвинувачений вчинив злочин проти основ Національної безпеки України, тим самим зашкодити державі, і дана категорія злочинів є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад, після вчинення даного злочину добровільно не звернувся до правоохоронних органів, а також, враховуючи обставини кримінального провадження, за яких добровільно співпрацював з окупаційною адміністрацією держави агресора, толерантно відносився до захоплення частини території України, та те, що обвинуваченому відомо про місце фактичного мешкання свідків у даному кримінальному провадженні, особисто знайомий із свідками, що дає можливість останньому застосувати відносно них фізичний та психологічний вплив з метою зміни показань у подальшому на свою користь та те, що враховуючи обставини вказаного злочину, він може продовжити злочинну діяльність та вчинити інші кримінальні правопорушення, пов'язані із Національною безпекою України. Крім того, суд враховує можливість обвинуваченого перетнути кордон України маючи зв'язку з державою агресором.
Отже, беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, що відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких, а також зважаючи на вчинене діяння, ОСОБА_5 є соціально небезпечною особою, може переховуватись від органу досудового розслідування, може продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, та те, що він представляє підвищену суспільну безпеку, а тому є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може незаконно впливати на потерпілих та свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, з урахуванням того, що особа не працює, неодружений, тобто відсутні міцні соціальні зв'язки, в зв'язку із чим суд вважає, що інша міра запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та його належну поведінку.
Суд приходить до висновку, що вказані ризики на цей час є реальними, враховуючи зміст пред'явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в яких ОСОБА_5 обвинувачується.
При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Окрім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України».
Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п. 1, 5 КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, і приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені п. 1 ч. 1, 5 ст. 177 КПК України, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб.
З огляду на це, інші більш м'які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і його належну поведінку, а також запобігти спробам переховування від суду та вчиненню іншого кримінального правопорушення.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд уважає, що прокурором доведено існування ризиків того, що обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення, переховуватися від суду або незаконно впливати на свідків по справі, які ще не допитані в судовому засіданні.
Зазначені обставини також свідчать про недостатність застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Також, суд ураховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України вважає, що відсутні підстави для визначення розміру застави, оскільки обвинувачений обвинувачується у тяжкому злочині, який вчинений під час дії воєнного стану.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 198, 350, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про обрання та продовження строку обраного запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів - до 09 грудня 2024 року включно.
Копію ухвали надати учасникам судового провадження та направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Суддя -