справа № 631/1516/24
провадження № 1-кп/631/137/24
11 жовтня 2024 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засіданні ОСОБА_2 ,
з боку сторони обвинувачення:
прокурора ОСОБА_3 ,
з боку сторони захисту:
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду в селищі Нова Водолага Харківського району Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 жовтня 2023 року під № 12023226160000105 щодо обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: АДРЕСА_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, розлученого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу статті 89 Кримінального кодексу України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статті 389-2 Кримінального кодексу України,
Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 квітня 2019 року, яка вступила в законну силу 23 квітня 2019 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладене адміністративне стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт на строк 120 годин.
Постанова суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт 11 травня 2019 року прийнята до виконання уповноваженим органом з питань пробації та ОСОБА_4 11 травня 2019 року взятий на облік і зареєстрований у журналі обліку порушників, на яких накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, відповідно до «Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 474/5 від 19 березня 2013 року.
12 травня 2020 року працівниками Нововодолазького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_4 , під підпис, було ознайомлено з порядком та умовами відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, роз'яснено вимоги статті 325-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, що у разі ухилення від відбування суспільно корисних робіт він може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а у випадку злісного ухилення від відбування стягнення - до кримінальної відповідальності за статтею 389-2 Кримінального кодексу України.
Того ж дня, працівниками Нововодолазького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_4 , під підпис, видано направлення до Комунального підприємства «Водолага Комунсервіс» Нововодолазької селищної ради Харківської області за № 589/24/26-20 від 12 травня 2020 року для відбування вказаного адміністративного стягнення, згідно з яким останній мав приступити до виконання суспільно корисних робіт не пізніше 15 травня 2020 року.
Однак ОСОБА_4 , маючи прямий умисел на злісне ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, отримавши 12 травня 2020 року в Нововодолазькому районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області направлення на відбуття адміністративного стягнення, у визначений в направленні день, а саме 15 травня 2020 року, без поважних причин не прибув та до виконання суспільно корисних робіт не приступив, фактично не відпрацювавши призначені йому 120 годин суспільно корисних робіт.
12 листопада 2020 року у зв'язку з ухиленням особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, провідним інспектором Нововодолазького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області стосовно ОСОБА_4 складено протокол № 1 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та направлено на розгляд до Нововодолазького районного суду Харківської області. Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року (справа № 631/990/20), справу закрито на підставі статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, 04 грудня 2020 року працівниками Нововодолазького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_4 , під підпис, повторно видано направлення до Комунального підприємства «Водолага Комунсервіс» Нововодолазької селищної ради Харківської області за № 24/26/1508-20 від 04 грудня 2020 року для відбування вищевказаного адміністративного стягнення, згідно з яким останній мав приступити до виконання суспільно корисних робіт не пізніше 07 грудня 2020 року.
Однак ОСОБА_4 , маючи прямий умисел на злісне ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, отримавши 04 грудня 2020 року в Нововодолазькому районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області направлення на відбуття адміністративного стягнення, у визначений в направленні день, а саме 07 грудня 2020 року, без поважних причин не прибув та до виконання суспільно корисних робіт не приступив, фактично не відпрацювавши призначені йому 120 годин суспільно корисних робіт.
Надалі, 15 квітня 2021 року працівниками Нововодолазького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_4 , під підпис, повторно видано направлення до Комунального підприємства «Водолага Комунсервіс» Нововодолазької селищної ради Харківської області за № 04/26/405-21 від 15 квітня 2021 року для відбування вищевказаного адміністративного стягнення, згідно з яким останній мав приступити до виконання суспільно корисних робіт не пізніше 19 квітня 2021 року.
Також, 15 квітня 2021 року у зв'язку з ухиленням особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, провідним інспектором Нововодолазького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області стосовно ОСОБА_4 складено протокол № 1 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та направлено на розгляд до Нововодолазького районного суду Харківської області. Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 07 липня 2021 року (справа № 631/378/21), справу закрито на підставі статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Однак ОСОБА_4 , маючи прямий умисел на злісне ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, отримавши 15 квітня 2021 року в Нововодолазькому районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області направлення на відбуття адміністративного стягнення, у визначений в направленні день, а саме 19 квітня 2021 року, без поважних причин не прибув та до виконання суспільно корисних робіт не приступив, фактично не відпрацювавши призначені йому 120 годин суспільно корисних робіт.
Крім того, 08 вересня 2021 року працівниками Харківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_4 , під підпис, повторно видано направлення до Комунального підприємства «Водолага Комунсервіс» Нововодолазької селищної ради Харківської області за № 24/26/1030-21 від 08 вересня 2021 року для відбування вищевказаного адміністративного стягнення, згідно з яким останній мав приступити до виконання суспільно корисних робіт не пізніше 09 вересня 2021 року.
Однак ОСОБА_4 , маючи прямий умисел на злісне ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, отримавши 08 вересня 2021 року в Харківському районному секторі філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області направлення на відбуття адміністративного стягнення, у визначений в направленні день, а саме 09 вересня 2021 року, без поважних причин не прибув та до виконання суспільно корисних робіт не приступив, фактично не відпрацювавши призначені йому 120 годин суспільно корисних робіт.
16 листопада 2021 року у зв'язку з ухиленням особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, провідним інспектором Харківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області стосовно ОСОБА_4 складено протокол № 2 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та направлено на розгляд до Нововодолазького районного суду Харківської області. Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 28 грудня 2021 року (справа № 631/1265/21), справу закрито на підставі статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також 23 вересня 2022 року у зв'язку з ухиленням особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, провідним інспектором Харківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області стосовно ОСОБА_4 складено протокол № 1 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та направлено на розгляд до Нововодолазького районного суду Харківської області. Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 26 травня 2023 року (справа № 631/619/22), справу закрито на підставі статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, 30 червня 2023 року працівниками Харківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_4 , під підпис, повторно видано направлення до Комунального підприємства «Водолага Комунсервіс» Нововодолазької селищної ради Харківської області за № 24/26/523-23 від 30 червня 2023року для відбування вищевказаного адміністративного стягнення, згідно з яким останній мав приступити до виконання суспільно корисних робіт не пізніше 05 липня 2023 року.
Однак ОСОБА_4 , маючи прямий умисел на злісне ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, отримавши 30 червня 2023 року в Харківському районному секторі філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області направлення на відбуття адміністративного стягнення, у визначений в направленні день, а саме 05 липня 2023 року, без поважних причин не прибув та до виконання суспільно корисних робіт не приступив, фактично не відпрацювавши призначені йому 120 годин суспільно корисних робіт.
18 липня 2023 року у зв'язку з ухиленням особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, провідним інспектором Харківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області стосовно ОСОБА_4 складено протокол № 1 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення та направлено на розгляд до Нововодолазького районного суду Харківської області. Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 14 серпня 2023 року (справа № 631/918/23) ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на одну добу.
Надалі, 11 вересня 2023 року працівниками Харківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_4 , повторно видано направлення до Комунального підприємства «Водолага Комунсервіс» Нововодолазької селищної ради Харківської області за № 24/26/689-23 від 11 вересня 2023 року для відбування вищевказаного адміністративного стягнення, згідно з яким останній мав приступити до виконання суспільно корисних робіт не пізніше 18 вересня 2023 року.
Однак ОСОБА_4 , маючи прямий умисел на злісне ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, отримавши 11 вересня 2023 року в Харківському районному секторі філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області направлення на відбуття адміністративного стягнення, у визначений в направленні день, а саме 18 вересня 2023 року, без поважних причин не прибув та до виконання суспільно корисних робіт не приступив, фактично не відпрацювавши призначені йому 120 годин суспільно корисних робіт.
Таким чином, ОСОБА_4 достовірно знаючи, що відповідно до статті 325-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та розділів XI-XV «Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 474/5 від 19 березня 2013 року, повинен був дотримуватися встановлених законодавством умов та порядку відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, будучи належним чином ознайомлений з його порядком та умовами відбування, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді дискредитації правосуддя та авторитету правоохоронних органів, та бажаючи настання таких наслідків, діючи з прямим умислом, направленим на невиконання обов'язку відпрацювати суспільно корисні роботи, визначені судовим рішенням, будучи особою, яку притягнуто згідно з постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 14 серпня 2023 року у справі № 631/918/23 до адміністративної відповідальності за статтею 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, без поважних причин, злісно ухилявся від відбування призначеного постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 квітня 2019 року адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, шляхом нез'явлення за виданим направленням до Комунального підприємства «Водолага Комунсервіс» Нововодолазької селищної ради Харківської області, де повинен був відбувати суспільно корисні роботи.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , на пропозицію суду щодо призначення йому захисника відмовився від останнього, зазначивши, що буде самостійно здійснювати захист своїх інтересів, при цьому, винним себе визнав повністю, пояснивши, що дійсно скоїв інкриміноване йому в вину кримінальне правопорушення при вищевикладених обставинах.
Зважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї провини, а також те, що він не ставить під сумнів фактичні обставини справи, а також правильність розуміння ним змісту цих обставин, у суду не виникає сумніву в добровільності та істинності позиції ОСОБА_4 .
Прокурор у судовому засідання посилаючись на те, що обвинувачений не оспорює фактичних обставин у справі, висловив думку про недоцільність досліджування під час судового розгляду справи усіх доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
У зв'язку добровільним, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то не було сторони, визнанням у повному обсязі ОСОБА_4 , своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодженні з кваліфікацією вчинених ним діянь, підтвердженням ним фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням, роз'ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ними змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються, суд ухвалив дослідити докази, обмежившись показаннями обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів та процесуальних витрат, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального кодексу України.
При цьому, з урахуванням висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих статтею 91 Кримінального процесуального кодексу України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені статтею 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, установленими усі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.
Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, в рішенні від 19 жовтня 2006 року у справі «Коваль проти України», відповідно до пункту 113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у межах кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення. Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (див. рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»).
Також, в рішеннях від 28 жовтня 2010 року у справі «Леонід Лазаренко проти України» та від 16 грудня 2010 року у справі «Боротюк проти України» зазначено, що «ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися у відкритий чи мовчазний спосіб від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (див. рішення у справі «Сейдович проти Італії»)» (пункти 52 та 80 відповідно).
Допитаний в судовому засіданні у відповідності до статті 351 Кримінального процесуального кодексу України обвинувачений ОСОБА_4 у вільній формі дав суду свої пояснення, зазначивши, що дійсно за наведених в обвинувальному акті обставин та відображеного алгоритму, він дійсно ухилявся від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, призначених постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 квітня 2019 року. Так обвинувачений зазначив, що прибувши до органу з питань пробації його під підпис було ознайомлено з порядком та умовами відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, роз'яснено наслідки ухилення від відбування суспільно корисних робіт у вигляді можливості притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності. Як вказав ОСОБА_4 дійсно у 2020 році та у 2021 році, а також у 2023 році він неодноразово отримував направлення до Комунального підприємства «Водолага Комунсервіс» Нововодолазької селищної ради Харківської області для відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, але для їх відбуття не з'являвся через власні міркування, а також у зв'язку з тим, що в країні діяли карантинні обмеження, а потім був введений режим воєнного стану. Також обвинувачений підтвердив, що у 2023 році був притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та після цього знов не прибув до відбуття призначеного судом стягнення. У вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 щиро кається, зазначивши, що зробив для себе висновки та має намір найближчим часом відпрацювати призначенні йому суспільно корисні роботи, виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини та пообіцяв, що подібного роду проступків більше не буде допускати.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
Згідно із статтею 84 Кримінального процесуального кодексу України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об'єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, про це наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 28 березня 2019 року у справі з єдиним унікальним № 154/3213/16.
У той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (частина 2 статті 84 Кримінального процесуального кодексу України).
В свою чергу, з досліджених судом у судовому засіданні документів, що були надані стороною обвинувачення, судом встановлено наступне.
Постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області, винесеною 10 квітня 2019 року у справі з єдиним унікальним № 631/208/19 (провадження № 3/631/125/19), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладене на нього адміністративне стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт на строк 120 годин. Вказана постанова суду набрала законної сили 23 квітня 2019 року.
З копії довідки про проведену бесіду встановлено, що 12 травня 2020 року ОСОБА_4 під власноручний короткий особистий підпис був ознайомлений з порядком та умовами відбуття адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, яке накладне судом та попереджений, що згідно статті 325-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі ухилення від відбування суспільно корисних робіт він може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а у випадку злісного ухилення від відбування стягнення - до кримінальної відповідальності за статтею 389-2 Кримінального кодексу України.
Відповідно до копії направлення Нововодолазького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області за вихідним № 589/24/26-20 від 12 травня 2020 року громадянин ОСОБА_4 направлявся до Комунального підприємства «Водолага Комунсервіс» Нововодолазької селищної ради Харківської області для відбуття адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, призначеного постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 квітня 2019 року, та мав приступити до виконання суспільно корисних робіт не пізніше 15 травня 2020 року. Вищевказане направлення ОСОБА_4 отримав особисто під короткий особистий підпис 12 травня 2024 року.
Згідно копії повідомлення директора Комунального підприємства «Водолага Комунсервіс» Нововодолазької селищної ради Харківської області № 89 від 20 травня 2020 року ОСОБА_4 для відпрацювання адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт згідно направлення № 589/24/26-20 від 12 травня 2020 року не прибув.
12 листопада 2020 року провідним інспектором Нововодолазькому районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області у відношенні ОСОБА_4 було складено протокол № 1 про адміністративне правопорушення за статтею 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року у справі з єдиним унікальним № 631/990/20 (провадження № 3/631/78/21) щодо притягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за статтею 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито на підставі статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Відповідно до копії направлення Нововодолазького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області за вихідним № 24/26/1508-20 від 04 грудня 2020 року громадянин ОСОБА_4 направлявся до Комунального підприємства «Водолага Комунсервіс» Нововодолазької селищної ради Харківської області для відбуття адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, призначеного постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 квітня 2019 року, та мав приступити до виконання суспільно корисних робіт не пізніше 07 грудня 2020 року. Вищевказане направлення ОСОБА_4 отримав особисто під короткий особистий підпис.
Згідно копії повідомлення директора Комунального підприємства «Водолага Комунсервіс» Нововодолазької селищної ради Харківської області № 236 від 09 грудня 2020 року ОСОБА_4 для відпрацювання адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт згідно направлення № 24/26/1508-20 від 04 грудня 2020 року не прибув.
12 квітня 2021 року провідним інспектором Нововодолазькому районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області у відношенні ОСОБА_4 було складено протокол № 1 про адміністративне правопорушення за статтею 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 07 липня 2021 року у справі з єдиним унікальним № 631/378/21 (провадження № 3/631/163/21) щодо притягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за статтею 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито на підставі статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до копії направлення Нововодолазького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області за вихідним № 24/26/405-21 від 15 квітня 2021 року громадянин ОСОБА_4 направлявся до Комунального підприємства «Водолага Комунсервіс» Нововодолазької селищної ради Харківської області для відбуття адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, призначеного постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 квітня 2019 року, та мав приступити до виконання суспільно корисних робіт не пізніше 19 квітня 2021 року. Вищевказане направлення ОСОБА_4 отримав особисто під короткий особистий підпис.
Згідно копії повідомлення директора Комунального підприємства «Водолага Комунсервіс» Нововодолазької селищної ради Харківської області № 104 від 27 квітня 2021 року ОСОБА_4 для відпрацювання адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт згідно направлення № 24/26/405-21 від 15 квітня 2020 року не прибув.
З копії направлення Харківського районного сектору з питань пробації філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області за вихідним № 24/26/1030-21 від 08 вересня 2021 року вбачається, що громадянин ОСОБА_4 направлявся до Комунального підприємства «Водолага Комунсервіс» Нововодолазької селищної ради Харківської області для відбуття адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, призначеного постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 квітня 2019 року, та мав приступити до виконання суспільно корисних робіт не пізніше 09 вересня 2021 року. Вищевказане направлення ОСОБА_4 отримав особисто під короткий особистий підпис 08 вересня 2021 року.
Відповідно до копії повідомлення директора Комунального підприємства «Водолага Комунсервіс» Нововодолазької селищної ради Харківської області № 200 ОСОБА_4 для відпрацювання адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт згідно направлення № 24/26/1030-21 від 08 вересня 2021 року не прибув.
16 листопада 2021 року провідним інспектором Харківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області у відношенні ОСОБА_4 було складено протокол № 2 про адміністративне правопорушення за статтею 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 28 грудня 2021 року у справі з єдиним унікальним № 631/1265/21 (провадження № 3/631/462/21) протокол № 2 про адміністративне правопорушення, складений 16 листопада 2021 року провідним інспектором Харківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також додані до нього документи, повернуті для належного оформлення.
Відповідно до копії направлення Харківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області за вихідним № 24/26/523-23 від 30 червня 2023 року громадянин ОСОБА_4 направлявся до Комунального підприємства «Водолага Комунсервіс» Нововодолазької селищної ради Харківської області для відбуття адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, призначеного постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 квітня 2019 року, та мав приступити до виконання суспільно корисних робіт не пізніше 05 липня 2023 року. Вищевказане направлення ОСОБА_4 отримав особисто під короткий особистий підпис.
Згідно копії повідомлення директора Комунального підприємства «Водолага Комунсервіс» Нововодолазької селищної ради Харківської області від 10 липня 2023 року ОСОБА_4 для відпрацювання адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт згідно направлення № 24/26/253-23 від 30 червня 2023 року не прибув.
18 липня 2023 року провідним інспектором Харківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області у відношенні ОСОБА_4 було складено протокол № 1 про адміністративне правопорушення за статтею 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 14 серпня 2023 року у справі з єдиним унікальним № 631/918/23 (провадження № 3/631/628/23) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на одну добу.
Відповідно до копії направлення Харківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області за вихідним № 24/26/689-23 від 11 вересня 2023 року громадянин ОСОБА_4 направлявся до Комунального підприємства «Водолага Комунсервіс» Нововодолазької селищної ради Харківської області для відбуття адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, призначеного постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 квітня 2019 року, та мав приступити до виконання суспільно корисних робіт не пізніше 18 вересня 2023 року.
Згідно копії повідомлення директора Комунального підприємства «Водолага Комунсервіс» Нововодолазької селищної ради Харківської області № 84 від 20 вересня 2023 року ОСОБА_4 для відпрацювання адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт згідно направлення № 24/26/689-23 від 11 вересня 2023 року не прибув.
З копії листа Управління соціального захисту населення Харківської районної військової адміністрації від 07 серпня 2023 року № 2/844 встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до діючої бази даних ПК ASOPD KOMTEX на обліку в управлінні не перебуває, ніяких видів допомог не отримує.
Відповідно до повідомлення Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 16 жовтня 2023 року № 01-1405/3, перевіркою форм первинної медичної облікової документації встановлено, що у період часу з 18 вересня 2023 року по 05 жовтня 2023 року до служби екстреної медичної допомоги громадянин ОСОБА_4 не звертався.
Надаючи оцінку усім письмовим доказам суд відмічає наступне.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 Кримінального процесуального кодексу України).
Приписами статті 86 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Отже, цими процесуальними джерелами доказів, у розумінні статті 84 Кримінального процесуального кодексу України, підтверджуються обставини, регламентовані статтею 91 вказаного нормативно - правового акту України.
Суд зауважує, що підстав для визнання доказів недопустимими не установлено, так як не було з'ясовано факту істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження регламентованих статтею 87 Кримінального процесуального кодексу України.
Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини справи підтверджені наявними у справі доказами, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, також визнає фактичні обставини справи доведеними.
При кваліфікації дій обвинуваченого суд ураховує, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05 квітня 2018 року у справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України.
Відповідно до примітки до статті 389-2 Кримінального кодексу України під злісним ухиленням особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт для цілей цієї статті слід розуміти продовження ухилення від відбування суспільно корисних робіт особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі статті 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто неприбуття до місця виконання суспільно корисних робіт (підприємства, установи, організації) протягом двох днів з дати, визначеної у направленні уповноваженою посадовою особою уповноваженого органу з питань пробації без поважних причин, невихід на суспільно корисні роботи або відмова від виконання роботи, вид якої визначений підприємством, установою, організацією, більше двох разів протягом місяця без поважних причин, а також поява на робочому місці у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння.
Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні у їхні сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до частини 1 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд дійшов висновку щодо доведеності стороною обвинувачення вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому в вину кримінального правопорушення. Дії обвинуваченого відповідають складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого статтею 389-2 Кримінального кодексу України, і правильно кваліфіковані, оскільки він дійсно своїми умисними діями здійснив злісне ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.
Підстав, у відповідності до частини 3 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 зазначив, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації кримінальних правопорушень, передбаченої статтею 12 Кримінального кодексу України, особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинене кримінальне правопорушення, яке відноситься до нетяжкого злочину.
Вивчаючи особу винного шляхом з'ясування стану його здоров'я, поведінки до вчинення злочину, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_4 має середньо-спеціальну освіту, на даний час офіційного працевлаштування не має, на життя заробляє працюючи за цивільно-правовими договорами, суб'єктом підприємницької діяльності не є, допомогу по безробіттю не отримує; розлучений, неповнолітніх дітей або не працездатних батьків не має. Стан здоров'я ОСОБА_4 задовільний, зі слів хронічних хвороб не має, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, що свідчить про його осудність, до осіб з інвалідністю не належить. Згідно повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_5 від 09 вересня 2024 року за № 3186, ОСОБА_4 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 в силу статті 89 Кримінального кодексу України не судимий, має зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідно до довідки-характеристики, наданої депутатом округу № 1 Нововодолазької селищної ради Харківської області ОСОБА_6 від 10 вересня 2024 року № 02-27/2074, характеризується задовільно, за час проживання за даною адресою скарг і нарікань від мешканців селища не надходило.
Відповідно до повідомлення начальника Харківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_7 від 09 вересня 2024 року № 24/26/560-24, ОСОБА_4 перебуває на обліку в Харківському районному секторі філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області з 11 травня 2019 року та по теперішній час на підставі постанови Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 квітня 2019 року як особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт, від відбування адміністративного стягнення ухиляється.
З досудової доповіді, складеної 09 жовтня 2024 року провідним інспектором Харківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_8 щодо ОСОБА_4 убачається, що орган пробації вважає, що є середній ризик ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Враховуючи дослідження інформації, що характеризує особу за місцем його проживання, умов життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також ймовірної небезпеки для суспільства, на думку органу пробації, свідчить про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства. Орган пробації вважає, що у випадку прийняття судом рішення про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, на останнього доцільно покласти крім обов'язків, передбачених частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України, додатково обов'язок, перебачений пунктом 2 частини 3 статті 76 Кримінального кодексу України.
В силу пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає повне визнання вини та щире каяття.
Щире каяття в даному випадку полягає у визнанні в суді обставин регламентованих пунктом 1 частини 2 статті 91 Кримінального процесуального кодексу України щодо події кримінального правопорушення, у тому числі часу, місця, способу вчинення. Адже, щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених дій та осуд своєї поведінки, а також бажання відпрацювати призначене адміністративне стягнення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, судом не установлено.
Окрім зазначеного, судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 Кримінального кодексу України, тобто, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого й запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, а тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Одночасно з цим, Верховний Суд у своїй постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 298/95/16-к (провадження № 51-2501км18) зауважив, що у частині 2 статті 65 Кримінального кодексу України встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов'язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.
У даній ситуації при призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить з положень частини 2 статті 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, керується вимогами статті 65 Кримінального кодексу України, а саме: враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до злочину невеликої тяжкості, особу винного, який в силу статті 889 Кримінального кодексу України не судимий, повністю визнав свою провину і усвідомив негативні наслідки своєї поведінки, не намагався уникнути притягнення до кримінальної відповідальності за дане кримінальне правопорушення, за першою вимогою з'явився до суду та надав правдиві покази щодо обставин вчиненого, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин. Також суд бере до уваги зміст висновку органу пробації про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства й враховує позицію прокурора, який просив призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі на строк один рік із застосуванням положень статті 75 Кримінального кодексу України щодо звільнення від відбуття покарання із встановленням іспитового строку.
Враховуючи наведене у сукупності, виходячи з приписів статті 50 Кримінального кодексу України, згідно з яких метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства та поміщення його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу, а тому йому необхідно призначити покарання в межах, встановлених санкцією статті 389-2 Кримінального кодексу України, із одночасним застосуванням приписів статті 75 Кримінального кодексу України про його звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладанням обов'язків, передбачених статтею 76 Кримінального кодексу України.
При цьому, застосування інституту призначення покарання з випробуванням, підґрунтям якого є тяжкість та ступінь суспільної небезпеки інкримінованого кримінального правопорушення, не узгоджуються із усталеною правовою позицією, відповідно до якої врахування тих чинників, які охоплюються об'єктивною стороною кримінального правопорушення, для посилення кримінальної відповідальності поза зв'язком із іншими конкретними обставинами справи й даними про особу винного, не ґрунтується на принципі індивідуалізації, що передбачає диференційований підхід як обов'язкову умову справедливості кримінальної відповідальності.
Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Запобіжний захід під час досудового розслідування обвинуваченому не обирався, ніяких клопотань з цього приводу під час судового розгляду справи не надходило, тому з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до положень статтей 22 та 26 Кримінального процесуального кодексу України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами, до вступу вироку в законну силу ОСОБА_4 запобіжний захід не обирати.
Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.
Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження не заявлявся.
На підставі викладеного, враховуючи положення частини 2 статті 61 Конституції України, керуючись статтями 12, 50, 63, 65 - 67, 75 - 76, 389-2 Кримінального кодексу України, а також статтями 84, 91, 100, пунктом 3 частини 1 статті 118, частинами 1 та 2 статті 122, частино 2 статті 124, частиною 1 статті 126, частиною 3 статті 349, статтями 368 - 371, 373 - 376, 392, 393, 395, 532 - 535 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого статтею 389-2 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
Відповідно до частини 1 статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання у виді позбавлення волі із встановленням іспитового строку 1 (один) рік та покладенням на нього обов'язків, передбачених частиною 1 та пунктом 2 частини 3 статті 76 Кримінального кодексу України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком суду законної сили не обирати.
Початок перебігу іспитового строку ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.
Роз'яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.
На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України, до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1