"11" жовтня 2024 р.
Справа №642/2398/24
Провадження №2/642/930/24
11 жовтня 2024 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харків у складі:
головуючого судді - Гримайло А.М
за участю секретаря судового засідання - Антонян А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» - Сердійчук Я.Я., звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість Договором про відкриття кредитної лінії № 0815-3808 від 06.10.2021 р. в сумі 43162,22 грн., суму судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13 000 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 06.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і фізичною особою ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем первісного кредитора, в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 0815-3808, відповідно до якого сторони домовились про надання кредитних коштів та виконання зобов'язання позичальника. На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А553, для підписання Кредитного договору № 0815-3808 від 06.10.2021 року, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов Кредитного договору Первісний кредитор взяв на себе зобов'язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту -10000,00 грн.; строк кредитування - 300 календарних днів; процентна ставка - 3 % в день.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідачка порушила умови кредитного договору і не повернула у повному обсязі отримані кошти за договором, навіть після спливу строку кредитування.
28.10.2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 02/10/2021, відповідно до якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги до боржників за договорами, у т.ч. за договором, що укладений між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС та ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом грошової вимоги до відповідачки.
Через неналежне виконання відповідачкою своїх зобов'язань за договором станом на 25.04.2024 утворилась загальна сума заборгованості у розмірі 43162,22 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом - 10000,00 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 33162,22 грн.
Оскільки відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість перед новим кредитором, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 06 травня 2024 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. У позовній заяві представника позивача - директор ТОВ «Факторинг Партнерс» Сердійчук Я.Я. просив суд про розгляд справи без участі представника позивача, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. За зареєстрованим місцем проживання відповідачки направлялася ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України, до суду не надходило.
Відзиву на позов суду не надано.
Отже зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 5 статті 279 ЦПК України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.
Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Дослідивши письмові докази, приходжу до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 06.10.2021 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 0815-3808.
Вказаний договір підписано електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) номер пароля А553.
Правилами надання споживчих кредитів, які є невід'ємною частиною договору, встановлюється порядок укладення кредитного договору, а саме: заявник на сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», здійснює заповнення заявки на отримання кредиту, вказавши всі дані, відмічені в заявці в якості обов'язкових для заповнення (п. 4.1 Правил). Після отримання повідомлення про прийняте рішення заявник отримує гіперпосилання для ознайомлення з офертою, що є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно до ч. 5 вказаної статті, включає умови, викладені у цих правилах, які є невід'ємною частиною договору. Після отримання оферти, заявнику надається одноразовий ідентифікатор (п. 5.1 Правил). Заявник повідомляє кредитодавця про повне та безумовне прийняття оферти в особистому кабінеті, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразового ідентифікатора (п. 5.2 Правил). Підтвердження укладання договору у формі електронного документа заявник отримує в особистому кабінеті (п. 5.3 Правил).
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Цивільний кодекс України у ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно із ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із п.6 ч.1 ст.3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 вказаного Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідним ідентифікатором за договором № 0620-86420815-3808 є код А553.
Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 по справі 127/33824/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Також, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет- магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами». А тому, в нашому випадку, підписання Відповідачкою шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.
Тому, суд вважає встановленим, що 06.10.2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи, було досягнуто згоди щодо усіх суттєвих вимог та укладено електронний кредитний договір № 0815-3808.
За умовами договору, Кредитодавець відкриває для Позичальника невідновлювальну кредитну лінію шляхом надання грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом. Тип кредиту - кредитна лінія. (пункт 1.2, 1.3 договору).
Згідно з умовами кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах:
- розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту 10000,00 грн.;
- строк кредитування - 300 календарних днів;
- процентна ставка - 3 % в день.
Також, ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит у якому остання підтвердила: отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування; отримання пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до моїх потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов'язань за таким договором.
Вказані документи підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А553.
Окрім того, підписання відповідачкою паспорту споживчого кредиту є належним доказом ознайомлення з умовами кредитування, що узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.12.2019 року у справі №572/1169/17, від 12.02.2020 року у справі №382/327/18.
Інформація про отриманий кредит, а також про порядок його повернення міститься також у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної за Договором №0815/3808 відповідно до Методики НБУ.
Також, одночасно із вищезазначеним свідченням укладення кредитного договору відповідачкою та дія договору підтверджується фактом користування відповідачкою картковим рахунком та використання кредитних коштів що підтверджується довідкою про детальні щоденні нарахування та погашення по договору № 0815-3808 станом на 08.08.2022, що повністю узгоджується з ч. 2 ст. 642 ЦК України, згідно якої особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом п.п. 10,11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Факт надання позивачем кредитних коштів відповідачці підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №4188 від 23 лютого 2024 року, довідкою ТОВ «Укр кредит фінанси» про перерахування суми кредиту №0815-3808 від 06.10.2021 ОСОБА_1 , платіж 1000303846, номер платіжної картки НОМЕР_1 .
Доказів того, що вищевказана банківська картка не належить ОСОБА_1 , матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
Таким чином, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов'язання перед відповідачкою виконало.
За умовами п. 3.1 Договору позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю отриманий кредит, проценти а корисування Уредитомм та нараховану кредитодавцем неустойку (якщо таке буде) не пізніше ніж в останній календарний день Строку кредитування, вказаного у п. 2.8. цього Договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затверджених кредитодавцем та діють на дату цього Договору.
За умовами п. 3.3. Договору позичальник зобов'язується сплачувати проценти за кожен календарний день користування кредитом за ставкою, визначеною у п. 2.6 цього Договору. Проценти нараховуються на неповернену суму Кредиту за кожен календарний день користування Кредитом у строк кредитування.
Відповідно до п. 3.4. Договору протягом Заявленого строку користування кредитом позичальник може скористатися правом користування кредитом за пільговою та/ або зниженою процентною ставкою у відповідності до правил. Зокрема, відповідно до цього Договору позичальник може скористатися правом користування кредитом за пільговою та/ або зниженою процентною ставкою таким чином:
знижена процентна ставка у розмірі 2% в день на 21днів з дати видачі кредиту, включаючи день видачі кредиту. При цьому, якщо даним пунктом передбачено право користування кредитом у заявлений строк виключно за пільговою ставкою, позичальник може скористатися цим правом за умови сплати процентів за користування кредитом у останній календарний день заявленого строку, у разі невикористання права користування кредитом за пільговою ставкою, користування кредитом здійснюється за стандартною ставкою, яка визначена абз. 2 п. 3.6. цього Договору.
Відповідно до п. 3.5. Договору позичальник та кредитодавець дійшли згоди, що обов'язок здійснити першу сплату процентів за користування кредитом протягом заявленого строку виникає у позичальника в останній день заявленого строку. В подальшому позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом на 21 календарний день після закінчення заявленого строку та кожен наступний 21 календарний день користування кредитом. Розмір процентів за користування кредитом належить до сплати на відповідний день сплати процентів, зазначається у особистому кабінеті позичальника.
За умовами п. 3.6 Договору сума процентів до сплати в останній календарний день заявленого строку у разі використання позичальником права користування за пільговою та/ або зниженою процентною ставкою, складає: 4200 грн. У разі користування позичальником кредитом у заявлений строк, за стандартною процентною ставкою: сума процентів до сплати 6300,00 грн.
За умовами п. 3.7 Договору якщо позичальник сплачує проценти за користування кредитом протягом заявленого строку в останній календарний день заявленого строку, то такі проценти нараховуються на неповернену суму кредиту за ставкою, вказаною у п. 3.4 цього Договору. В подальшому якщо позичальник, як сумлінний позичальник, сплачує проценти за користування кредитом не пізніше ніж кожний черговий день сплати процентів, то проценти нараховуються на неповернену суму кредиту за зниженою ставкою, зазначеною у п. 2.6. цього Договору. Знижена процентна ставка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника, з метою сумлінного користування кредитом.
Відповідно до п. 3.8., 3.9 Договору якщо позичальник не скористається правом користування кредитом за зниженою процентною ставкою при виконанні умов, передбачених п. 3.7 цього Договору, то сплата процентів за користування кредитом після останнього календарного дня заявленого строку та/ або після відповідного дня сплати процентів здійснюється за стандартною ставкою. Право користування кредитом за зниженою процентною ставкою може бути відновлено, якщо позичальник на наступний день сплати процентів здійснить сплату всієї суми процентів за фактичний строк користування кредитом за стандартною ставкою та подальшого дотримання порядку сплати процентів, визначеного в п. 3.5 Договору. Знижена процентна ставка застосовується знову, починаючи з наступного дня за днем сплати всієї суми процентів, нарахованих за відповідний час користування кредитом.
Згідно з п. 5.1 Договору за порушення умов договору сторони несуть відповідальність, встановлену Договором, правилами та чинним законодавством України.
Однак, всупереч умов кредитного договору позичальник не виконав у повному обсязі взяті на себе договірні зобов'язання.
28.10.2021 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС та ТОВ «Факторинг Партнерс» був укладений, договір факторингу № 02/10/2021 (надалі по тексту - «Договір факторингу») про відступлення права вимоги за кредитними договорами та укладено додаткову угоду № 1 до Договору факторингу №02/10/2021 04.11.2021 року.
Відповідно до п. 3.13. договору факторингу, право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання ними відповідного Реєстру боржників.
08.08.2022 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «Факторинг Парнерс» було підписано реєстр боржників №6, відповідно до якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відступив (передав) на користь ТОВ «Факторинг Партнерс», своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами згідно реєстру, в тому числі за кредитним договором № 0815-808 від 06.10.2021 року, позичальником за яким виступає ОСОБА_1 .
Окрім того, перехід права вимоги також підтверджується: копією реєстру боржників №6 та витягом з реєстру боржників № 1 від 09.11.2021 року до договору факторингу №02/10/2021 від 28.10.2021 року; копією платіжних доручень №460 від 30.11.2022, №8689 від 13.12.2022, за якими ТОВ «Факторинг Партнерс здійснював перерахування грошових коштів на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» згідно з договору факторингу № 02/10/2021 року.
Таким чином, відповідно ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло статус нового кредитора та право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 0815-3808 від 06.10.2021 року в розмірі 43162,22 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом - 10000,00 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 33162,22 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Як передбачено ч. 1 ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
На підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_1 позивачем наданий поденний розрахунок заборгованості (картка обліку), який узгоджується з умовами договору споживчого кредиту і є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості відповідача за цим договором.
Відповідно до розрахунку заборгованості встановлено, що в період дії кредитного договору №0815-3808 від 06.10.2021 ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконувала у повному обсязі внаслідок чого у відповідачки утворилась заборгованість у розмірі 43162,22 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом - 10000,00 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 33162,22 грн.
Заперечень щодо правильності розрахунку відповідачкою не надано.
Згідно зі ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення, від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, при цьому одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд приходить до висновку, що правовідносини, які склалися між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС та ОСОБА_1 є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав та обов'язків сторін, на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих кредитних коштів, якому відповідає право кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) вимагати їх повернення.
З огляду на те, що відповідачка не надала суду заперечення, що вона не розуміє зміст Умов та правил надання банківських послуг, або не ознайомлена саме з тими умовами що долучені позивачем до матеріалів справи, тому суд при заочному розгляді справи вважає доведеним, що відповідачка взятих на себе кредитних зобов'язань не виконала.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачкою не надано, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 0815-3808 від 06.10.2021 у сумі 43162,22 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом - 10000,00 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 33162,22 грн.
Що стосується витрат на правову допомогу.
У позовній заяві ТОВ «Факторинг партнерс» просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу: у розмірі 13 000,00 грн за правничу допомогу, що надана в ході розгляду справи в суді.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження №61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміруз урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Встановлено, що між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським Об'єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір № 15-02/2024 від 15 лютого 2024 року про надання правової допомоги.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем суду надано: прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» затвердженого Рішенням Загальних зборів № 01-11/2023 від 01.11.2023; заявку на надання юридичної допомоги № 157 від 02.04.2024 де визначено, що надання усної консультації з вивчення документів становить 4000 грн, складання позовної заяви 9000 грн.; витяг з Акту № 1 про надання юридичної допомоги від 09.04.2024 де сторонами погоджено надання правових послуг, а саме надання усної консультації тривалістю дві години та вартістю 4000 грн, складання позовної заяви тривалістю три годи та вартістю 9000 грн.; платіжну інструкцією від 16.04.2024 щодо сплати АО «Лігал Ассістанс» коштів за надання правової допомоги згідно договору № 15-02/2024 від 15.02.2024 року.
Матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ТОВ «Факторинг партнерс» послуг Адвокатського об'єднанням «Лігал ассістанс» з надання правової допомоги. Зокрема, адвокатом подано до суду позовну заяву.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд враховує, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядається у спрощеному провадженні без виклику сторін, тобто, надання правничої допомоги ТОВ «Факторинг партнерс» адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» в даній справі зводилося до складання позовної заяви.
Враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з вимог розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи, що справа не є значної складності, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, враховуючи виконані в акті роботи, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача у розмірі 5 000 грн 00 коп., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.
Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачену позивачем суму судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610,612, 626, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ, 42640371, адреса: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, оф. 521, м.Київ, 03150 заборгованість за договором №0815-3808 від 06.10.2021 у розмірі 43162 (сорок три тисячі сто шістдесят дві) гривні 22 копійки, що складається з простроченої заборгованості за кредитом - 10000,00 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 33162,22 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ, 42640371, адреса: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, оф. 521, м.Київ, 03150 судовий збір у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ, 42640371, адреса: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, оф. 521, м.Київ, 03150 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку в Харківському апеляційному суді шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя А.М. Гримайло