02 жовтня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 925/948/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоклінер"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 3848,38 грн.
Представники учасників справи:
Позивач - Борзов Я.Е., адвокат;
Відповідач - не з'явився.
Секретар судового засідання Драченко Т.О.
Суддя Гладун А.І.
1. Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників справи.
1.1. 23.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоклінер" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
1.2. Змістом позову є майнова вимога позивача стягнути з відповідача 3848,38 грн заборгованості за договором про надання послуг з вивезення побутових відходів №1518800137-ТПВ від 01.06.2018, зокрема 2627,95 грн заборгованості з оплати послуг з поводження з побутовими відходами, 119,12 грн інфляційних втрат, 82,65 грн 3% річних та 1018,66 грн пені.
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежно виконав зобов'язання за договором та не сплатив за надані позивачем послуги з вивезення твердих побутових відходів.
1.4. 25.07.2024 суд ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі №925/948/24. Справу ухвалив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив о 14 год. 45 хв. 04.09.2024.
1.5. Ухвалу суду від 25.07.2024 про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу та представнику позивача адвокату Борзову Я.Е., яку 25.07.2024 доставлено до їх до їх електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (а.с. 39), відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який відповідачу не вручено та повернуто на адресу суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с. 40-43).
1.6. 04.09.2024 у судовому засіданні взяв участь представник позивача адвокат Борзов Я.Е. у режимі відеоконференції. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
1.7. Судове засідання, призначене о 14 год. 45 хв. 04.09.2024, перервалося у зв'язку з відключенням у приміщенні Господарського суду Черкаської області електропостачання.
1.8. 04.09.2024 суд ухвалив призначити судове засідання о 14 год. 00 хв. 23.09.2024.
1.9. 23.09.2024 у судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися.
1.10. 23.09.2024 суд ухвалив відкласти розгляд справи до 12 год. 00 хв. 02.10.2024.
1.11. Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
1.12. Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
1.13. Днем вручення ухвали суду від 25.07.2024, від 04.09.2024 та від 23.09.2024 відповідачу є 31.07.2024, 11.09.2024 - дні проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність відповідача за адресою місцязнаходження (а.с. 40, 63, 66).
1.14. Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
1.15. Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 3 статті 9 Господарського процесуального кодексу України).
1.16. 05.08.2024 суд з метою забезпечення прав відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 бути поінформованим про розгляд справи №925/948/24 за його участю оприлюднив інформацію про час та місце розгляду справи на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу Судової влади України у мережі Інтернет (а.с. 44).
1.17. Суд вжив усіх передбачених законом засобів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю.
1.18. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
1.19. У судовому засіданні 02.10.2024 взяв участь представник позивача адвокат Борзов Я.Е. у режимі відеоконференції. Представник відповідач у судове засідання не з'явився.
1.20. Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
1.21. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
1.22. Застосовуючи згідно з статтею 3 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (“AlimentariaSanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
1.23. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України»).
1.24. Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
1.25. Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
1.26. Судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.
1.27. Явка учасників судового провадження в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась
1.28. Оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності представника відповідача.
1.29. Представник позивача адвокат Борзов Я.Е. у судовому засіданні позов підтримав повністю.
1.30. 02.10.2024 суд завершив розгляд справи по суті та видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
1.31. Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд проголосив вступну та резолютивну частини судового рішення у справі №925/948/24.
Вислухавши пояснення учасника справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
2.1. Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
2.2. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин на підставі договору про надання послуг; виконання позивачем зобов'язання за договором та надання послуг відповідачеві з вивезення побутових відходів; невиконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг.
2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2.4. Предметом доказування у справі є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору про надання послуг з вивезення побутових відходів; виконання позивачем зобов'язання за договором та надання послуг з вивезення побутових відходів; невиконання відповідачем зобов'язання з оплати позивачу наданих послуг; розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача; строк виконання грошового зобов'язання; період прострочення виконання грошового зобов'язання; розміри та підстави нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
3.1.1. 25.12.2015 Уманська міська рада прийняла рішення №6.24-3/7, яким визначила Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоклінер" переможцем конкурсу на право вивезення побутових відходів на території міста Умань та вирішила укласти з ним договір на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на території м. Умань строком на 25 років відповідно до Типового договору (а.с. 10).
3.1.2. 01.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоклінер" (виконавець) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (замовник) уклали договір про надання послуг з вивезення побутових відходів №1518800137-ТПВ (а.с. 17).
Відповідно до істотних умов договору сторони домовилися:
п.1.1 - виконавець зобов'язується згідно з графіком надати послуги з вивезення побутових відходів (ТПВ), а споживач зобов'язується за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором;
п. 2.2 - послуги з вивезення твердих відходів надаються за контейнерною схемою;
п. 2.3 - для вивезення твердих відходів за контейнерною схемою використовуються технічно справні контейнери місткістю 1,3 куб. м, що належать виконавцю. Виконавець вивозить тверді відходи за контейнерною схемою з 07.00 до 21.00 години;
п.2.4 - фактична адреса надання послуг: м. Умань, вул. Київська, 1, м-н "Меблі"; загальне користування з понеділка по неділю;
п. 2.9 - обсяг надання послуг розраховується виконавцем на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування або передбачених законодавством;
п. 2.10 - розрахунок обсягу і вартості послуг здійснюється згідно з додатком 3 до Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1070 від 10.12.2008;
п. 3.1 - розрахунковим періодом є календарний місяць;
п. 3.2 - згідно з рішенням Уманської міської ради від 24.03.2016 №72 оплата послуг виконавця за вивезення 1 куб. м ТПВ становить 134,96 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Згідно з рішенням Уманської міської ради (VI скликання) від 08.04.2014 №5.3-52/6 мінімальний розрахунковий обсяг послуг на 1 календарний місяць: 0,25 куб. м.
Мінімальний обов'язковий щомісячний розмір оплати послуг становить 33,74 грн, в т.ч. ПДВ 20%. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше ніж до 10 числа періоду, що настає за розрахунковим. У разі застосування попередньої оплати послуг платежі вносяться за один місяць. У разі, якщо перерахована грошова сума перевищує грошову суму за виставленим рахунком, то така різниця зараховується виконавцем у якості авансування надання послуг на наступний період у межах дії цього договору;
п. 6.2 - за несвоєчасне внесення плати за послуги виконавець може нараховувати пеню за кожен день прострочення у розмір подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, а також 3% річних та інфляційний індекс на суму боргу. Сплата пені і штрафу не звільняє від сплати основного зобов'язання;
п. 9.1 - цей договір вважається укладеним та набирає чинності з дня його укладення та діє до 31 грудня 2018 року;
п. 9.1.1 - на підставі частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин, що виникли до його укладення;
п. 9.1.2 - договір вважається таким, що продовжений на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявила про відмову від договору або про його перегляд.
3.1.3. 13.12.2018 Виконавчий комітет Уманської міської ради прийняв рішення №484 "Про встановлення тарифів на послуги з поводження з відходами для споживачів послуг ТОВ "Екоклінер" (а.с. 15), яким встановив та затвердив тарифи на послуги з поводження з відходами для споживачів послуг ТОВ "Екоклінер" м. Умань, розмір яких становить за тверді побутові відходи - 247,30 грн за куб. м, великогабаритні відходи - 1373,74 грн за тонну; за ремонтні відходи - 703,70 грн за тонну; за рідкі відходи - 231,36 грн за куб. м (а.с. 11).
3.1.4. 21.12.2018 Уманська міська рада прийняла рішення №3.14-57/7, яким затвердила норми надання послуг з вивезення побутових відходів в м. Умань на 2018-2022 року, розроблені Державним підприємством Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства (а.с. 12-14).
3.1.5. За розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 2627,95 грн (958,33 грн борг станом на 01.01.2023 та 1669,32 грн борг за період з 01.01.2023 по 30.06.2024 (92,74 (щомісячна вартість послуг) х 18 місяців); розмір інфляційних втрат становить 119,12 грн та розмір трьох % річних становить 82,65 грн за період з 01.01.2023 по 30.06.2024; розмір пені становить 1018,66 грн за з 01.01.2023 по 30.06.2024 (а.с. 48-52).
3.2. Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав.
3.3. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
3.4. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
3.5. На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані позивачем докази суд визнає належними.
3.6. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
3.7. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Докази подані позивачем суд визнає допустимими.
3.8. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи
3.9. Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані позивачем, суд визнає достовірними.
3.10. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
3.11. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3.12. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
4.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
4.3. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
4.4. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.5. Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих позивачем, суд, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:
4.5.1. між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання на підставі договору про надання послуг з вивезення побутових відходів №1518800137-ТПВ від 01.06.2018;
4.5.2. позивач виконав своє зобов'язання та надав відповідачу послуги з вивезення твердих побутових відходів вартістю 2627,95 грн;
4.5.3. відповідач зобов'язання зі сплати за надані позивачем послуг не виконав;
4.5.4. розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 2627,95 грн;
4.5.5. прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем розпочалося з 01.01.2023.
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
5.1. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
5.2. Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
5.3. Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов'язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.
5.4. Дослідивши зміст та характер зобов'язань, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов'язання.
5.5. Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
5.6. Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
5.7. Зобов'язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини з надання послуг.
5.8. Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
5.9. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (частина 2 статті 901 Цивільного кодексу України).
5.10. Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
5.11. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
5.12. Механізм надання суб'єктами господарювання у сфері управління відходами незалежно від форми власності послуги з управління побутовими відходами у містах, селищах і селах, визначається Правилами надання послуги з управління побутовими відходами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2023 р. №835, у пункті 6 якого передбачено, що обсяг надання послуг розраховується на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
5.13. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.14. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
5.15. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
5.16. Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
5.17. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.18. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
5.19. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
5.20. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
5.21. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
5.22. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
5.23. Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
6. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
6.1. Передумовою спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору про надання послуг з вивезення побутових відходів №1518800137-ТПВ від 01.06.2018.
6.2. Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов'язання зі сплати за надані позивачем послуг з вивезення твердих побутових відходів.
6.3. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та отримати плату за надані послуги.
6.4. Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Зобов'язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини з надання послуг.
6.5. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
6.6. Рішенням виконкому Уманської міської №6.24-3/7 від 25.12.2015 визначено виконавця послуг з вивезення побутових відходів позивача.
6.7. 01.06.2018 сторони уклали договір про надання послуг з вивезення побутових відходів у якому погодили перелік та вартість робіт/послуг, порядок надання та оплату робіт/послуг, ціну і строки оплати.
6.8. Відповідно пункту 3.2 договору згідно з рішенням Уманської міської ради від 24.03.2016 №72 оплата послуг виконавця за вивезення 1 куб. м ТПВ становить 134,96 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Згідно з рішенням Уманської міської ради (VI скликання) від 08.04.2014 №5.3-52/6 мінімальний розрахунковий обсяг послуг на 1 календарний місяць: 0,25 куб. м.
6.9. 13.12.2018 Виконавчий комітет Уманської міської ради прийняв рішення №484 "Про встановлення тарифів на послуги з поводження з відходами для споживачів послуг ТОВ "Екоклінер", яким встановив та затвердив тарифи на послуги з поводження з відходами для споживачів послуг ТОВ "Екоклінер" м. Умань, розмір яких становить: за тверді побутові відходи - 247,30 грн за куб. м, великогабаритні відходи - 1373,74 грн за тонну; за ремонтні відходи - 703,70 грн за тонну; за рідкі відходи - 231,36 грн за куб. м.
6.10. Відповідно до умов укладеного сторонами договору розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 3.1 договору). Щомісячна вартість наданих послуг становить 92,74 грн.
6.11. Відповідно до пункту 3.2 договору у разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше ніж до 10 числа періоду, що настає за розрахунковим. У разі застосування попередньої оплати послуг платежі вносяться за один місяць. У разі, якщо перерахована грошова сума перевищує грошову суму за виставленим рахунком, то така різниця зараховується виконавцем у якості авансування надання послуг на наступний період у межах дії цього договору.
6.12. За розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 2627,95 грн (958,33 грн борг станом на 01.01.2023 та 1669,32 грн борг за період з 01.01.2023 по 30.06.2024 (92,74 (щомісячна вартість послуг) х 18 місяців).
6.13. Відповідач своє зобов'язання за договором не виконав та не сплатив позивачу за надані послуги.
6.14. Договір є обов'язковим для виконання.
6.15. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
6.16. Розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 2627,95 грн.
6.17. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом
6.18. У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу укладеного договору та закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
6.19. У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
6.20. За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
6.21. Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
6.22. У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
6.23. Прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем розпочалося з 01.01.2023.
6.24. За прострочення виконання відповідачами грошового зобов'язання у позивача виникло право на нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
6.25. За розрахунком позивача за період з 01.01.2023 по 30.06.2024 розмір 3% річних становить 82,65 грн; розмір інфляційних втрат - 119,12 грн.
6.26. Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про їх відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування статті 625 ЦК України, викладеному у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
6.27. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
6.28. Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
6.29. У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
6.30. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
6.31. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
6.32. Відповідно до п. 6.2 укладеного сторонами договору за несвоєчасне внесення плати за послуги виконавець може нараховувати пеню за кожен день прострочення у розмір подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, а також 3% річних та інфляційний індекс на суму боргу. Сплата пені і штрафу не звільняє від сплати основного зобов'язання.
6.33. За розрахунком позивача за період з 01.01.2023 по 30.06.2024 розмір пені становить 1018,66 грн.
6.34. Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про його відповідність періодам нарахування та сумі боргу з урахуванням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
6.35. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
6.36. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
6.37. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
6.38. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
6.39. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
6.40. Невиконання відповідачем своїх обов'язків у зобов'язанні порушує право позивача на отримання плати за наданні послуги та надає право вимагати у судовому порядку присудження до виконання обов'язку відповідача в натурі, застосування штрафних санкцій та стягнення інфляційних втрат і 3% річних.
6.41. Вимоги позивача про стягнення з відповідача 2627,95 грн боргу, 1018,66 грн пені, 82,65 грн 3% річних, 119,12 грн інфляційних втрат суд визнає обґрунтованими, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
7. Розподіл судових витрат.
7.1. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
7.2. У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які згідно з доданим до позову попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом справи складають 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 5000,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги.
7.3. За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн на підставі платіжних інструкцій від 22.03.2024 №1542 у розмірі 302,80 грн (а. с. 4) та від 22.07.2024 №49 у розмірі 2119,60 грн (а.с. 5).
7.4. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.5. Оскільки, позовні вимоги позивача задоволенні повністю, судовий збір у розмірі 2422,40 грн, сплачений позивачем за подання позовної заяви, суд покладає на відповідача.
7.6. У позові позивач вказав орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн та просив суд стягнути витрати позивача з відповідача (а.с. 3).
7.7. Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
7.8. Відповідно до статей 16, 58 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.
7.9. Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
7.10. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
7.11. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
7.12. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
7.13. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
7.14. Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
7.15. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
7.16. Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
7.17. Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
7.18. На підтвердження понесених витрат позивач подав договір про надання правової допомоги від 01.07.2024 №01/07-Г (а.с. 27), акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №35 від 22.07.2024 (а.с. 30), платіжну інструкцію від 22.07.2024 №3094 (а.с. 31), ордер на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Екоклінер" адвокатом Борзовим Я.Е. від 28.02.2024 (а.с. 28), свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю Борзовим Ярославом Едуардовичем (а.с. 29).
7.19. Дослідивши додані позивачем докази, суд установив, що 01.07.2024 адвокат Борзов Ярослав Едуардович та Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоклінер" (замовник) уклали договір про надання правової допомоги №01/07-Г (а.с. 27).
7.20. Відповідно до істотних умов договору про надання професійної правничої допомоги сторони передбачили:
п. 1.1 - предметом договору є надання виконавцем безпосередньо замовнику професійної правової допомоги щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, наданих Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , у судовому порядку (позовне провадження);
п. 2.1 - правова допомога надається особисто виконавцем безпосередньо замовнику або особі, яку він вкаже, шляхом надання юридичної консультації, складання позовних заяв, інших юридичних документів, направлених на підготовку до суду та захист його інтересів в суді, складання заяв, скарг, клопотань та звернень;
п. 2.2 - даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і внесення замовником виконавцю обумовленої ними суми винагороди - гонорару, та виконання його умов;
п. 5.2 - розмір гонорару встановлюється за домовленістю сторін на день укладення даного Договору в розмірі: 5000 (п'ять тисяч) гривень за підготовку і оформлення позовної заяви до місцевого суду щодо стягнення заборгованості; 700 (сімсот) гривень 00 копійок за написання адвокатського запиту, відповіді на запит, заяв, клопотання, скарг, пояснень (за кожен документ окремо);
п. 5.6 - праці адвоката проводиться замовником виконавцю в момент підписання даного договору;
п. 7.1 - цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2024 року.
7.21. 22.07.2024 сторони склали та підписали акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №35 (а.с. 30), згідно з яким адвокат надав позивачу професійну правову допомогу з підготовки, оформлення і надсилання позовної заяви до господарського суду щодо ФОП ОСОБА_1 у кількості 1 шт. вартістю 5000,00 грн.
7.22. На виконання договору позивач сплатив адвокату 5000,00 грн на підставі платіжної інструкції від 22.07.2024 №3094 (а.с. 31).
7.23. Розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу адвоката становить 5000,00 грн.
7.24. За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
7.25. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
7.26. Отже, за змістом частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
7.27. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
7.28. Заяви про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката відповідач суду не подав.
7.29. Враховуючи умови укладеного позивачем та адвокатом Борзовим Я.Е. договору про надання правової допомоги, подані докази щодо обсягу та вартості правничої допомоги, судові витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу суд визнає фактичними та необхідними.
7.30. Загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, які суд визнає фактичними та необхідними, становить 5000,00 грн.
7.31. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.32. Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
7.33. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
7.34. На предмет відповідності зазначеним критеріям суд оцінює поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
7.35. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
7.36. Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
7.37. Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
7.38. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
7.39. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
7.40. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
7.41. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.
7.42. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
7.43. Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
7.44. Зокрема, у рішенні у справі "Лавентс проти Латвії" Європейський суд з прав людини сформував висновок, за змістом якого відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
7.45. У рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини виснував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
7.46. Враховуючи ціну позову, пропорційність розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката до предмета спору, з огляду на принципи пропорційності та розумності господарського судочинства, суд дійшов висновку не присуджувати позивачу - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі його судові витрати.
7.47. Суд, керуючись частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від результатів вирішення спору частково покладає на позивача його судові витрати на професійну правничу допомогу.
7.48. Судові витрати позивача на правову (правничу) допомогу у розмірі 5000,00 грн суд розподіляє між сторонами у рівних частинах та покладає на відповідача та позивача по 2500,00 грн на кожного.
Керуючись статтями 14, 129, 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоклінер" (ідентифікаційний код 39153528, адреса місцезнаходження: 20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Шевченка, 12) 2627,95 грн (дві тисячі шістсот двадцять сім гривень 95 копійок) боргу, 119,12 грн (сто дев'ятнадцять гривень 12 копійок) інфляційних втрат, 82,65 грн (вісімдесят дві гривні 65 копійок) 3% річних, 1018,66 грн (тисячу вісімнадцять гривень 66 копійок) пені, 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судових витрат зі сплати судового збору, 2500,00 грн (дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення суду складене 10.10.2024.
Суддя А.І. Гладун