79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
10.10.2024 Справа № 914/1665/23(914/3644/23)
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом:Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»
до відповідача-1:ОСОБА_1
до відповідача-2:ОСОБА_2
про:визнання недійсним договору позики у формі розписки від 26.12.2019 р.
у межах справи:№ 914/1665/23
про неплатоспроможність:ОСОБА_1
Суддя: Цікало А. І.
При секретарі: Андріюк В. М.
Представники:
Позивача:Шищак І. С. - адвокат
Відповідача-1:не з'явився
Відповідача-2:не з'явився
13.12.2023 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 3925 від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» надійшла позовна заява до відповідача-1 ОСОБА_1 та до відповідача-2 ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики у формі розписки від 26.12.2019 р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на суму грошових коштів у розмірі 476000 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 18.12.2023 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в межах справи № 914/1665/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.01.2024 р.
04.01.2024 р. до суду за вх. № 334/24 від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.
08.01.2024 р. до суду за вх. № 562/24 від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву.
15.01.2024 р. до суду за вх. № 197/24 від ПАТ АБ «Укргазбанк» надійшло клопотання про призначення експертизи.
Судове засідання, призначене на 16.01.2024 р., не відбулось у зв'язку із повітряною тривогою у Львівській області.
Ухвалою суду від 17.01.2024 р. розгляд справи призначено на 06.02.2024 р.
Ухвалою суду від 06.02.2024 р. витребувано у ОСОБА_2 оригінал розписки від 26.12.2019 р.; задоволено клопотання ПАТ АБ «Укргазбанк» про призначення судової технічної експертизи документа; призначено судову технічну експертизу документа (розписки від 26.12.2019 р.) у справі № 914/1665/23(914/3644/23) проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; зупинено провадження у справі № 914/1665/23(914/3644/23) на час проведення експертизи.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 р. ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.02.2024 р. у справі № 914/1665/23(914/3644/23) залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.08.2024 р. у справі № 914/1665/23(914/3644/23) повторно витребувано у ОСОБА_2 оригінал розписки від 26.12.2019 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.09.2024 р. у справі № 914/1665/23(914/3644/23) застосовано до ОСОБА_2 заходи процесуального примусу у виді штрафу у сумі п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у зв'язку з неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані ухвалами Господарського суду Львівської області від 06.02.2024р. та від 05.08.2024 р. у справі № 914/1665/23(914/3644/23) та неподання таких доказів без поважних причин.
09.09.2024 р. до суду за вх. № 21978/24 від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він повідомив суд про втрату оригіналу розписки від 26.12.2019 р. та просить суд скасувати ухвалу від 03.09.2024 р. про застосування до нього заходів процесуального примусу у виді штрафу.
Ухвалою суду від 12.09.2024 р. відхилено заяву ОСОБА_2 про скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 03.09.2024 р. у справі № 914/1665/23(914/3644/23) про застосування до ОСОБА_2 заходів процесуального примусу у вигляді штрафу; поновлено провадження у справі № 914/1665/23(914/3644/23); розгляд справи призначено на 03.10.2024 р.
02.10.2024 р. до суду за вх. № 23938/24 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 03.10.2024 р. розгляд справи відкладено на 10.10.2024 р.
Суд зазначає, що ухвала Господарського суду Львівської області від 12.09.2024р. про поновлення провадження у даній справі та призначення розгляду справи на 03.10.2024 р., а також ухвала Господарського суду Львівської області від 03.10.2024 р. про відкладення розгляду справи на 10.10.2024 р. надсилались сторонам на повідомлені ними адреси, зокрема, надсилались ОСОБА_2 на адресу, зазначену ним у відзиві на позовну заяву, в апеляційній скарзі та заяві від 06.09.2024 р. про скасування заходів процесуального примусу ( АДРЕСА_1 ). Така ж адреса реєстрації ОСОБА_2 зазначена у Єдиному державному демографічному реєстрі. Крім того, вказані ухвали суду надсилались ОСОБА_2 на електронну адресу, зазначену ним у заяві з кредиторськими вимогами до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Такі ухвали доставлено до електронної скриньки ОСОБА_2 13.09.2024 р. та 07.10.2024 р. відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Отже, сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позов з підстав, наведених у позовній заяві та поясненнях.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Позиції сторін.
Позиція позивача.
Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» обґрунтовує позов тим, що оспорюваний договір у формі боргової розписки укладений відповідачами в період існування у ОСОБА_1 простроченої заборгованості перед банком. На час укладання оспорюваного договору, ОСОБА_1 вже не міг виконувати фінансові зобов'язання перед банком. Позивач вважає, що існують обґрунтовані сумніви відносно дійсної дати складання спірного договору позики у формі розписки, оскільки такий договір укладено відповідачами з умовою остаточного погашення позики в грудні 2022 року, тобто незадовго до звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність. На думку позивача, спірний договір позики у формі розписки складений перед самим зверненням ОСОБА_1 до суду із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність для включення до реєстру вимог кредиторів заінтересованої відносно боржника особи. Отже, такий позики у формі розписки вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а тому повинен бути визнаний недійсним.
Позиція відповідача-1.
ОСОБА_1 , у відзиві на позовну заяву зазначає, що оспорюваний договір у формі боргової розписки укладений з метою отримання коштів для забезпечення життєво необхідних витрат, адже у відповідача-1 відсутній будь-який інший дохід. Стверджує, що як станом на день укладення кредитного договору з банком, так і станом на день позики грошових коштів за оспорюваним договором у формі боргової розписки, відповідач-1 не працював, заробітної плати не отримував, його матеріальне становище було вкрай тяжке, а тому він був змушений позичати кошти. Також зазначає, що усі вимоги позивача забезпечені заставою майна боржника, а отже можуть бути задоволені за рахунок такого майна позачергово, незалежно від наявності у боржника інших боргів та кредиторів. Отже, відповідач-1 стверджує, що будь-яких інших намірів, аніж отримання коштів у позику, при оформленні оспорюваної розписки він не переслідував, а тому просить відмовити в задоволенні позову.
Позиція відповідача-2.
ОСОБА_2 , у відзиві на позовну заяву вказує, що позивачем безпідставно оскаржується правочин, вчинений 26.12.2019 р., тобто за межами трирічного строку, встановленого ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Зазначає, що оспорюваний договір позики у формі розписки є укладеним, оскільки розписка підтверджує факт отримання боржником коштів. Стверджує, що оспорюваний правочин укладено без приховування справжнього наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а отже відсутні підстави для визнання такого правочину недійсним.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне:
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.07.2023 р. відкрито провадження у справі № 914/1665/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Рісну Ю. Б.
Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 04.07.2023 р. за № 70926.
В межах строку, визначеного частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ПАТ АБ «Укргазбанк» заявлено вимоги до ОСОБА_1 на суму 10327929,22 грн. та ОСОБА_2 заявлено вимоги ОСОБА_1 на суму 476000,00 грн.
Вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 виникли на підставі Кредитного договору від 05.09.2007 р. № 121-р. Виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вказаним Кредитним договором забезпечено нерухомим майном ОСОБА_1 , а саме: квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до Договору іпотеки, посвідченого 05.09.2007 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А., зареєстрованого в реєстрі за № Д-1535.
Вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 виникли на підставі договору позики у формі розписки від 26.12.2019 р., відповідно до якого ОСОБА_2 надано ОСОБА_1 кошти в розмірі 476000,00 грн., що еквівалентно на дату укладання договору становить 17000 дол. США.
Ухвалою суду від 17.10.2023 р. у справі № 914/1665/23 визнано вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 на суму 1592726,28 грн. (у тому числі: 1147176,00 грн. - заборгованість за кредитом; 208489,66 грн. - заборгованість за процентами; 35493,57 грн. - пеня; 201567,05 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів), з яких: 1441000,00 грн. - вимоги за зобов'язаннями боржника, забезпеченими заставою майна ОСОБА_1 які задовольняються за рахунок такого майна; 151726,28 грн. - вимоги не забезпечені заставою майна боржника; відхилено вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 на суму 8735202,94 грн. (з яких: 1836123,66 грн. - заборгованість за процентами; 6694228,08 грн. - пеня; 12400,00 грн. - штраф за порушення зобов'язань щодо страхування предмета іпотеки; 192451,20 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів); покладено на ОСОБА_1 витрати ПАТ АБ «Укргазбанк» по сплаті судового збору у розмірі 5368,00 грн. за подання до суду заяви з вимогами до боржника.
Ухвалою суду від 17.10.2023 р. у справі № 914/1665/23 визнано вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 на суму 476000,00 грн.; покладено на ОСОБА_1 витрати ОСОБА_2 по сплаті судового збору у розмірі 5368,00 грн. за подання до суду заяви з вимогами до боржника.
Крім того, після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для подання кредиторських вимог, Головним управлінням ДПС у Львівській області заявлено вимоги до ОСОБА_1 на суму 37788,74 грн.
Зазначені вимоги виникли у зв'язку із наявністю у ОСОБА_1 заборгованості перед бюджетом по єдиному внеску для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування за період 2017 р. - 2020 р. у розмірі 37788,74 грн.
Ухвалою суду від 21.11.2023 р. у справі № 914/1665/23 визнано вимоги ГУ ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 на суму 37788,74 грн.; покладено на ОСОБА_1 витрати ГУ ДПС у Львівській області по сплаті судового збору у розмірі 5368,00 грн. за подання до суду заяви з вимогами до боржника.
13.12.2023 р. Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до суду з даним позовом, в якому просить визнати недійсним договір позики у формі розписки від 26.12.2019 р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на суму грошових коштів у розмірі 476000 грн. 00 коп., на підставі якого ОСОБА_2 заявлено кредиторські вимоги до ОСОБА_1 у справі про неплатоспроможність.
Позивач переконаний, що оспорюваний договір позики у формі розписки укладений відповідачами перед самим зверненням ОСОБА_1 до суду із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність (заднім числом), без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а з метою створення штучної кредиторської заборгованості та включення до реєстру вимог кредиторів заінтересованої відносно боржника особи.
Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений.
Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 369/11268/16-ц.
Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, який визначає особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
Отже, кредитор та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.
Згідно зі ст.13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.
В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.
Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів чи збільшують розмір її пасивів.
Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК України). На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі статтею 77 ГПК України, допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
За твердженням ОСОБА_2 , ним втрачено оригінал розписки від 26.12.2019 р. Відсутність оригіналу розписки від 26.12.2019 р. унеможливлює проведення експертизи давності створення такого документа.
У зв'язку з неможливістю проведення експертизи для встановлення дійсної дати написання розписки, яка датована 26.12.2019 р., неможливо спростувати чи підтвердити твердження позивача про те, що оспорюваний договір позики у формі розписки укладений відповідачами перед самим зверненням ОСОБА_1 до суду із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність (заднім числом), з метою створення штучної кредиторської заборгованості.
Окрім розписки від 26.12.2019 р., відсутні будь-які інші докази отримання грошових коштів у позику.
Разом з тим, суд зазначає, що ОСОБА_2 у справі № 914/1665/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 подав заяву від 13.09.2024 р. про відмову від грошових вимог до боржника. У вказаній заяві кредитор просить суд: прийняти відмову ОСОБА_2 від кредиторських вимог до ОСОБА_1 ; закрити провадження у справі в частині кредиторських вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 на суму 476000,00 грн. заборгованості та 5368,00 грн. витрат по сплаті судового збору; виключити з реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 вимоги ОСОБА_2 на суму 476000,00 грн. заборгованості та 5368,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Такі дії ОСОБА_2 можуть свідчити про нелегітимність мотивів укладення оспорюваного договору у формі розписки.
Укладення оспорюваного договору позики у формі розписки в період наявності невиконаних кредитних зобов'язань та наявності заборгованості перед держаним бюджетом за відсутності джерел для погашення грошових зобов'язань свідчить про недобросовісну поведінку боржника ( ОСОБА_1 ). Укладаючи такий договір, ОСОБА_1 взяв на себе додаткові зобов'язання, що свідчить про невідповідність поведінки боржника критеріям розумності щодо належного виконання грошових зобов'язань.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оспорюваний договір позики у формі розписки укладений між відповідачами лише для виду, без створення правових наслідків, обумовлених ним. Враховуючи відсутність у ОСОБА_1 доходів та наявності у нього інших невиконаних грошових зобов'язань, сторони оспорюваного правочину вочевидь знали, що він не буде виконаний. Отже, оспорюваний договір позики є фіктивним.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання недійсним договору позики у формі розписки від 26.12.2019 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений позивачем судовий збір слід покласти на відповідачів.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до відповідача-1 ОСОБА_1 , до відповідача-2 ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики у формі розписки від 26.12.2019 р. - задоволити.
2. Визнати недійсним договір позики у формі розписки від 26.12.2019 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на суму грошових коштів у розмірі 476000 грн. 00 коп.
3. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087; ідентифікаційний код 23697280) 2684 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 11 жовтня 2024 року.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Цікало А.І.