79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
07.10.2024 Справа № 914/1836/24
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Коссака С.М. здійснив у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та без проведення судового засідання розгляд справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця Казимира Андрія Олеговича, м. Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Олейнюк-Пухняк Оксани Романівни, м. Львів
про стягнення безпідставно отриманих коштів
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи-підприємця Казимира Андрія Олеговича, м. Львів до відповідача Фізичної особи-підприємця Олейнюк-Пухняк Оксани Романівни, м. Львів про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 105 000,00грн. Також у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3028,00грн. та орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв»язку з розглядом справи становить 30 000,00грн. витрат на правову допомогу.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та постановлено, що розгляд справи по суті починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень. Зокрема, відповідачу встановлено строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов.
Ухвалу про відкриття провадження у справі доставлена позивачу, його уповноваженому представнику у справі до електронних кабінетів учасників справи та відповідно до Довідок про доставку електронного листа, ухвала суду доставлена 29.07.2024 року.
Ухвалу про відкриття провадження у справі доставлена відповідачу на його юридичну адресу - АДРЕСА_1 . 31.07.2024 року на адресу суду від відповідача повернувся конверт із зазначенням причини повернення на довідці Укрпошти: «адресат відсутній за вказаною адресою». Одночасно суду зазначає, що відповідно до відповіді №706207 від 25.07.2024 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована з місцемзнаходженням: АДРЕСА_1 .
27.09.2024 року відповідачем наручно подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. 04.10.2024 року відповідач ознайомилася з матеріалами справи, про що зроблено напис на поданні.
Відповідно ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, відповідачу відомо про дану справу, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Окрім того, суд зауважує, що ухвали суду у даній справі були офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах. Одночасно, слід зазначити, що відповідачу відомо про розгляд справи у суді, проте до суду від відповідача відзиву на позовну заяву чи інших процесуальних документів не надходило.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням припису ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на вказане, суд вважає за можливе ухвалити рішення у справі.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно поданих позивачем платіжних доручень №46 від 15.01.2024р., №47 від 22.01.2024р., №48 від 22.01.2024р., №49 від 30.01.2024р., ним перераховано на банківський рахунок Відповідача кошти в сумі 105 000,00 грн. із призначенням платежу: «часткова оплата за послуги зг. рах. №1 від 11 січня 2024р. без ПДВ». Позивач зазначає, що, між Позивачем та Відповідачем жодних договорів не укладалось і таких не існує, жодних рахунків Позивач від Відповідача не отримував, у тому числі вказаного у призначенні платежу та зобов'язання щодо зазначених коштів між останніми не виникали, а тому кошти в сумі 105 000,00 грн були сплачені Позивачем помилково, що свідчить про безпідставність набуття останніх Відповідачем.
Позивачем 22.07.2024 року на адресу Відповідача надіслано вимогу від 19.06.2024 року про повернення сплачених сум, яка Відповідачем залишена без відповіді та реагування. Також у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3028,00грн. та орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв»язку з розглядом справи становить 30 000,00грн. витрат на правову допомогу.
Аргументи відповідача.
Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи.
Предметом доказування є встановлення факту безпідставного перерахування коштів та їх утримання відповідачем.
Згідно доданих до позовної заяви платіжних доручень №46 від 15.01.2024року на суму 60 000,00грн., №47 від 22.01.2024 року на суму 25 000,00грн., №48 від 22.01.2024 року на суму 5000,00грн., №49 від 30.01.2024 року на суму 15 000,00грн., позивачем - ФОП Казимир А.О. було перераховано на банківський рахунок відповідача - ФОП Олейнюк-Пухняк О.Р. № НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк» кошти в загальній сумі 105 000,00 грн. (копії платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи) із призначенням платежу: «часткова оплата за послуги зг. рах. №1 від 11 січня 2024р. без ПДВ».
Позивач стверджує, що ним та відповідачем жодних договорів не укладалось і таких не існує, жодних рахунків Позивач від Відповідача не отримував, у тому числі вказаного у призначенні платежу та зобов'язання щодо зазначених коштів між останніми не виникали, а тому кошти в сумі 105 000,00 грн були сплачені та призначення платежу вказано Позивачем помилково, що свідчить про безпідставність набуття останніх Відповідачем.
Позивачем 22.07.2024 року на адресу Відповідача надіслано вимогу від 19.06.2024 року про повернення (сплату) вищевказаних сум, яка Відповідачем залишена без відповіді та реагування.
Згідно платіжних доручень №46 від 15.01.2024р., №47 від 22.01.2024р., №48 від 22.01.2024р., №49 від 30.01.2024р. Позивачем - було перераховано на рахунок Відповідача кошти в розмірі 105 000,00грн., то позивач просить стягнути з відповідача суму безпідставно отриманих кощтів у розмірі 105 000,00грн., посилаючись як на правову підставу заявленого позову на ч. 1,2 ст.1212 Цивільного кодексу України.
Норми права та висновки суду.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Суд зазначає, що позивачем добровільно перераховано суму коштів у розмірі 105 000,00грн., згідно платіжних доручень №46 від 15.01.2024року на суму 60 000,00грн., №47 від 22.01.2024 року на суму 25 000,00грн., №48 від 22.01.2024 року на суму 5000,00грн., №49 від 30.01.2024 року на суму 15 000,00грн., на банківський рахунок відповідача - ФОП Олейнюк-Пухняк О.Р. № НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк», із призначенням платежу: «часткова оплата за послуги зг. рах. №1 від 11 січня 2024р. без ПДВ».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20) та від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22).
Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Суд звертає увагу, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. Одночасно суд зазначає, що позивач зазначив, що між ним та відповідачем жодних договорів не укладалось і таких не існує, проте такі кошти добровільно перерахував, знаючи всі реквізити щодо оплати відповідача.
Відтак, знаючи, що між ним та відповідачем відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) з повернення коштів, позивач добровільно сплачував кошти, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). При цьому позивач перераховував відповідачу кошти тривалий час, а саме протягом січня місяця 2024 року, регулярно, різними сумами, всього було перераховано 4 платежі. У призначеннях платежу позивач зазначав, що призначенням платежу є «часткова оплата за послуги зг. рах. №1 від 11 січня 2024р. без ПДВ». Отже позивач не був зобов'язаний перераховувати кошти, оскільки сам стверджує, і це підтверджено матеріалами справи, про відсутність договірних відносин із відповідачем, а також будь-яких інших зобов'язань, проте він здійснював ці платежі протягом місяця, регулярно, відтак його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.
Суд при застосуванні доктрини venire contra factum proprium, керується правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2024 року у справі № 127/12240/22, де зазначено «так як позивач не був зобов'язаний перераховувати кошти внаслідок відсутності договірних відносин із відповідачем щодо створення спільного бізнесу, а також будь-яких інших зобов'язань, проте він здійснював ці платежі протягом тривалого часу, регулярно, його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною».
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.
Суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 105 000,00грн.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Коссак С.М.