номер провадження справи 22/161/24
11.10.2024 Справа № 908/2307/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/2307/24
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС» (пр. Берестейський, буд. 65, м. Київ, 03117)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО» (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068)
про стягнення 116 800,00 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
29.08.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС» до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО» про стягнення 116800,00 грн. страхового відшкодування.
Позов обґрунтовано Законом України “Про страхування», Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЦК України.
За умовами договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків від 23.06.2022 № FA-00211040, позивачем було виплачено власнику транспортного засобу Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхове відшкодування у розмірі 12000,00 грн., внаслідок настання 31.05.2023 страхового випадку - ДТП за участі автомобіля Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Вина водія ОСОБА_1 підтверджується постановою Деснянського районного суду м. Києва від 18.07.2023. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , на момент ДТП застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР/212849086), позивач має право зворотної вимоги до відповідача в сумі 116800,00 грн. (за мінусом франшизи в розмірі 3200,00 грн.). Позивачем направлено відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування, яка була залишена без відповіді.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
10.09.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач визнав вимогу про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації в сумі 116800,00 грн. На підставі ст. 130 ГПК України просив повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 29.08.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2307/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.09.2024 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2307/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвала суду від 02.09.2024 про відкриття провадження у справі доставлена до електронних кабінетів сторін 02.09.2024, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Згідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Таким чином, розгляд справи по суті в цій справі розпочинається з 03.10.2024.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Дотримуючись розумності строку розгляду справи, рішення по суті ухвалено судом 11.10.2024.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
23.06.2022 між Приватним акціонерним товариством “Страхова група “ТАС» (позивач, страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № FA-00211040 щодо транспортного засобу Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору з 24.06.2022 по 23.06.2023 включно.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , транспортний засіб Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 .
Як встановлено Деснянським районним судом міста Києва при розгляді справи № 754/7671/23 (постанова суду від 18.07.2023), 31.05.2023 о 13:30 год. в м. Києві, на перехресті вул. Г. Хоткевича - пров. Г. Хоткевича - пров. Карельський, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та транспортного засобу Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Постанова суду від 18.07.2023 у справі № 754/7671/23 набрала законної сили 31.07.2023.
Страхувальник ОСОБА_2 звернувся до страховика (позивача) з заявами про настання події та на виплату страхового відшкодування.
09.06.2023 було складено акт № 48252 (дефектна відомість) огляду колісного транспортного засобу Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому зафіксовано пошкодження автомобіля.
Згідно Звіту від 26.06.2023 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ФОП Видутою Д.Ю., ринкова вартість майна Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 407927,08 грн.; ринкова вартість вказаного пошкодженого майна внаслідок ДТП, - 110000,00 грн.
Згідно ремонтної калькуляції № 10263_33 від 26.06.2023, вартість ремонту автомобіля Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 472822,19 грн.
29.06.2023 позивачем складено страховий акт № 12432/33/923, відповідно до якого страхове відшкодування по договору № FA-00211040 склало 120000,00 грн.
Згідно платіжної інструкції від 30.06.2023 позивач перерахував на рахунок ОСОБА_2 суму 120000,00 грн. страхового відшкодування.
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована Товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО» (відповідач), що підтверджується полісом обов'язкового страхування серії ЕР № 212849086, який був діючим на 31.05.2023 (станом на час скоєння ДТП). Ліміт по майну встановлено у розмірі 160000,00 грн., франшиза - 3200,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою від 19.07.2023 про виплату страхового відшкодування. До заяви додано копії документів на підтвердження здійсненої виплати.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини (така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16).
У матеріалах справи наявна копія постанови Деснянського районного суду міста Києва від 18.07.2023 у справі № 754/7671/23, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (ДТП, що сталося 31.05.2023). У вказаній постанові встановлено вину водія ОСОБА_1 , дії якого кваліфіковані судом за ст. 124 КУпАП.
Відповідно статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Враховуючи приписи ст. 75 ГПК України, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Відповідно ч. 1 ст. 16 Закону України “Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Аналогічний припис викладений у ст. 988 ЦК України.
Статтею 9 вказаного вище Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як встановлено судом, позивач (страховик) виконав зобов'язання перед своїм страхувальником за договором добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № FA-00211040 та на підставі страхового акту та заяви страхувальника здійснив страхову виплату в загальній сумі 120000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Відповідно ст. 6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 18 Закону України “Про страхування» визначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
За змістом статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач - ПрАТ “Страхова група “ТАС», виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до ТДВ “Страхова компанія “КРЕДО», яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно ч. 36.2 ст. 36 даного Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У відповідності до п. 12.1 ст. 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України "Про страхування".
Судом встановлено, що полісом серії ЕР № 212849086 встановлена франшиза у розмірі 3200,00 грн.
Відтак, до відшкодування відповідачем належить сума 116800,00 грн. (120000,00 грн. (виплачене позивачем страхове відшкодування) - 3200,00 грн. (франшиза) = 116800,00 грн.).
Як зазначалося судом вище, 10.09.2024 до суду від відповідача, за підписом представника за довіреністю ТДВ «СК «КРЕДО» Чарваєвої А.О., надійшов відзив, згідно якого визнано позов ПрАТ “СГ “ТАС» до ТДВ «СК «КРЕДО» про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації в сумі 116800,00 грн.
Відповідно ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 5 ст. 191 ГПК).
Відзив, в якому зазначено про визнання позову в сумі 116800,00 грн., підписано представником за довіреністю ТДВ «СК «КРЕДО» Чарваєвою А.О. Згідно довіреності у порядку передоручення від 27.03.2024, сформованої в системі «Електронний суд», генеральний директор ТДВ «СК «КРЕДО» Кривцун В.В. уповноважив в порядку передоручення Чарваєву А.О. представляти інтереси ТДВ «СК «КРЕДО» в судах України з усіма правами, які надано законом стороні по справі. Будь-яких обмежень щодо представництва не зазначено.
Згідно ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб. Представник відповідача, підписавши відзив, в якому зазначено про визнання позову, має повноваження на вчинення цих дій і його дії не суперечать інтересам ТДВ «СК «КРЕДО». Внаслідок цього суд дійшов до висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку суброгації в сумі 116800,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
6. Судові витрати
Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відзив, в якому зазначено про визнання позову, подано відповідачем до початку розгляду справи по суті, відповідно до ст.ст. 123, 129, 130 ГПК України з відповідача на користь позивача стягується 1211,20 грн. судового збору. Судовий збір у сумі 1211,20 грн. повертається позивачу з державного бюджету ухвалою суду.
Відповідно ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем був сплачений згідно платіжної інструкції № 25488 від 27.06.2024 судовий збір у сумі 3028,00 грн., тобто, у розмірі більшому, ніж встановлено Законом України “Про судовий збір», на суму 605,60 грн. (без врахування коефіцієнту 0,8).
Зайво сплачена сума судового збору буде повернута позивачу ухвалою суду, на підставі відповідного письмового клопотання платника.
Керуючись ст.ст. 46, 129, 130, 191, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО» (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС» (пр. Берестейський, буд. 65, м. Київ, 03117, код ЄДРПОУ 30115243) 116800 (сто шістнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. страхового відшкодування в порядку суброгації, 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
Постановити ухвалу про повернення Приватному акціонерному товариству “Страхова група “ТАС» з державного бюджету 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 11 жовтня 2024.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко