08 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 917/2060/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М.,
за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Блажко Віталія Сергійовича та Товариства з обмеженою відповідальністю “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» (вх.№2070) на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 (рішення ухвалено суддею Тимощенко О.М. в приміщенні Господарського суду Полтавської області 01.08.2024 о 09:37, повний текст складено 06.08.2024) у справі №917/2060/23
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП», вул. Шовковична, 30А, оф. 23, м. Київ, 01024
до відповідача фізичної особи - підприємця Блажко Віталія Сергійовича
про стягнення 204805,00 грн та розірвання договору,
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 у справі №917/2060/23 (суддя Тимощенко О.М.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з фізичної особи-підприємця Блажко Віталія Сергійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» 77040 грн та 924,48 грн витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» відмовлено в задоволенні вимог; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» на користь Фізичної особи-підприємця Блажко Віталія Сергійовича 6495,35 грн витрат на професійну правничу допомогу.
ФОП Блажко В.С. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 у справі №917/2060/23 в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" на користь ФОП Блажко В.С. витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 6000,00 грн; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" на користь ФОП Блажко В.С. витрати зі сплати судового збору в розмірі 6907,29 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що ним повністю виконано свої зобов'язання за договором №22/10 від 13.09.2022 на суму 232300,00 грн. В свою чергу позивачем на виконання умов даного договору здійснено оплату у розмірі 193190,00 грн, з яких попередня оплата - 116150,00 грн, що становить 50% від загальної суми договору. Суму у розмірі 77040,00 грн також сплачено за цим же договором згідно рахунків №1 від 06.01.2023 та №3 від 20.02.2023. При цьому, на переконання відповідача, не отримавши від позивача заяв про зміну призначення платежу, ним цілком правомірно зараховано грошові кошти за вказаними рахунками як часткову передоплату за договором №22/10 від 13.09.2022.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця Блажко Віталія Сергійовича (вх.№2046) на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 у справі №917/2060/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 08.10.2024.
ТОВ “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» також звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 року по справі № 917/2060/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» до ФОП Блажко Віталія Сергійовича, а саме: розірвати договір про надання послуг №22/10 від 13.09.2022 року; стягнути з ФОП Блажко Віталія Сергійовича на користь ТОВ “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» грошові кошти у розмірі 116150 грн попередньої оплати за договором № 22/10 від 13.09.2022 року та 11615 грн штрафу; скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 року по справі №917/2060/23 в частині стягнення з ТОВ “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» на користь ФОП Блажко В.С. 6495,35 грн витрат на професійну правничу допомогу, з прийняттям нового судового рішення, яким у задоволенні заяви ФОП Блажко Віталія Сергійовича про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити у повному обсязі; здійснити розподіл судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначав, що відповідачем допущено істотне порушення умов договору №22/10, наслідком чого є втрата часу, мета укладеного договору не досягнута, позивач в значній мірі був позбавлений того, на що він розраховував на момент його укладення, що створило передумови для вимог про розірвання договору та повернення попередньо сплачених коштів і штрафу.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 у справі №917/2060/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» (вх.№2070) на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 у справі №917/2060/23; об'єднано розгляд апеляційних скарг фізичної особи - підприємця Блажко Віталія Сергійовича та Товариства з обмеженою відповідальністю “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 у справі №917/2060/23 в одному апеляційному провадженні; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 08.10.2024.
16.09.2024 від ФОП Блажко В.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП».
17.09.2024 від ТОВ “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу ФОП Блажко В.С. залишити без задоволення, а рішення, в оскаржуваній відповідачем частині, залишити без змін.
18.09.2024 від відповідача надійшли пояснення у справі.
08.10.2024 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні в Харківському апеляційному суді по справі №636/6139/23.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, проти апеляційної скарги ТОВ “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» та клопотання про відкладення розгляду справи - заперечував.
Представник позивача у судове засідання не з'явився.
Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно частин 11, 13 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Як встановлено судом, копія ухвали від 02.09.2024 була доставлена до електронного кабінету позивача 03.09.2024, про що свідчить довідка Східного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа.
Таким чином, позивача було завчасно повідомлено судом про час та місце розгляду справи, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, а правова позиція позивача викладена у відзиві на апеляційну скаргу.
Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин викладених в його клопотанні, зокрема, на підтвердження участі у справі №636/6139/23, а також не можливості забезпечити явку в дане судове засідання будь-якого іншого представника.
За таких обставин, суд не вважає клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи обґрунтованим та не вбачає підстав для його задоволення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
13.09.2022 між ФОП Блажко В.С. (партнер) та ТОВ “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» (кінцевий користувач) укладено договір № 22/09 поставки програмної продукції в електронній формі, відповідно до умов якого партнер здійснює поставку програмної продукції на користь кінцевого користувача, а кінцевий користувач приймає та оплачує вартість отриманої від партнера програмної продукції у відповідності до умов договору (з урахуванням можливих додаткових угод до нього) (п. 1.2 договору №22/09).
Згідно з п. 2.2 договору №22/09 необхідною умовою для здійснення поставки програмної продукції за договором на користь кінцевого користувача є отримання партнером даних про кінцевого користувача і повна сплата кінцевим користувачем на користь партнера вартості примірників комп'ютерних програм платформи MASTER.
Відповідно до п. 3.1 договору №22/09 ціна примірника комп'ютерної програми, поставка якого здійснюється за договором з використанням мереж Інтернет в електронній формі, складає 155500,00 грн.
Згідно з п. 3.6 договору №22/09 сплата коштів за програмну продукцію, яка визначається у відповідності до п 1.3 договору здійснюється на умовах попередньої оплати, шляхом перерахування кінцевим користувачем на поточний банківський рахунок партнера грошової суми, яка складає ціну, визначену у п. 3.1 договору, в строк не пізніше 3 календарних днів від дати набуття чинності договором. В платіжному документі робиться посилання безпосередньо на цей пункт договору або на виставлений партнером рахунок (за його наявності) як на підставу для платежу.
На підставі умов договору №22/09 відповідачем поставлено позивачу комп'ютерні програми, що визнається учасниками справи.
Також, 13.09.2022 між Блажко В.С. (виконавець) та ТОВ “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» (замовник) укладено договір №22/10, відповідно до умов якого послуги - набір консультаційних послуг щодо функціонування або налаштування комп'ютерної програми платформи “MASTER» або онлайн-сервісу “MASTER: XMAPHI РІШЕННЯ» чи послуг з розробки програмного забезпечення. Послуги надаються виконавцем замовнику на умовах договору у відповідності до заявки замовника та прайс-листа (додаток 1 до договору) (п.1.1 договору №22/10).
Відповідно до п. 2.2 договору №22/10 виконавець зобов'язується надати послуги, а замовник зобов'язується приймати послуги та оплачувати їх вартість, в порядку та розмірі, які передбачені договором.
Послуги, зазначені в п.2.2 надаються на підставі узгоджених сторонами заявок (додаток 2 до договору) із зазначенням переліку, обсягів, строків та їх вартості у відповідності до прайс-листа (додаток 1 до договору) (п. 2.3 договору №22/10).
Замовник зобов'язується своєчасно оплачувати вартість послуг у відповідності до умов договору; своєчасно приймати надані послуги за актами здачі - приймання наданих послуг від виконавця (пункти 3.2.1, 3.2.2 договору №22/10).
У разі несвоєчасного вчинення замовником дій, від виконання яких безпосередньо залежить надання послуг виконавцем, виконавець звільняється від відповідальності за прострочення надання такої послуги, а строки надання послуг змінюються на узгоджені між замовником і виконавцем (п. 3.2.8 договору №22/10).
Якщо інше не передбачено договором, вирішувати будь-які питання щодо ходу надання послуг, у тому числі погоджувати із виконавцем об?єм таких послуг та склад необхідних дій виконавця та/або замовника, шляхом електронного листування через передбачені в сервісі Особистий кабінет адреси електронної пошти співробітників та/або представників відповідної сторони, що координують від імені такої сторони надання послуг за договором, та/або через інтерфейс та функціональні можливості інтернет-сервісів «Google Docs» (https://docs.google.com/), «Google Drive» (https://drive.google.com/), до документів чи таблиць у яких виконавцем замовнику може бути надано доступ через адреси електронної пошти, визначені згідно договору (п.3.2.9 договору №22/10).
Відповідно до п.4.1 договору №22/10 загальна вартість послуг визначається як сума вартостей всіх наданих виконавцем послуг, впродовж строку дії договору. Вартість послуг визначається у відповідності до прайс-листа (додаток 1 до договору) та узгоджених сторонами заявок (додаток 2 до договору) (п. 4.2 договору №22/10).
Датою належного виконання грошового зобов'язання замовника за договором вважається дата надходження грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця (п. 4.7 договору №22/10).
Згідно п. 4.8 договору №22/10 після надання послуг виконавець надає замовнику підписаний КЕП акт здачі-прийняття наданих послуг. У випадках, погоджених сторонами, до акту може бути долучений складений виконавцем звіт про надані послуги із детальним описом наданих послуг та витраченого часу.
Протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту (відображення підписаного виконавцем акту в Особистому кабінеті замовника) замовник зобов?язаний підписати акт власним КЕП. При відсутності у замовника особи, яка має право підписувати КЕП акти наданих послуг, замовник має можливість роздрукувати акт наданих послуг у двох примірниках, підписати їх зі свого боку та відправити обидва підписаних ним примірники акту (з відбитком печатки, за наявності) на адресу (місцезнаходження) виконавця. Виконавець після отримання акту від замовника підписує його та відправляє один примірник акту поштою на адресу (місцезнаходження) замовника (п. 4.9 договору №22/10).
Відповідно до п. 4.10 договору №22/10 за наявності мотивованих заперечень, замовник направляє їх виконавцю способом, зазначеним у п. 4.9 договору.
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені відбитками печаток (за наявності) сторін, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 5.1 договору №22/10).
У заявці № 22/10/01 від 27.06.2022 (додаток № 2 до договору про надання послуг №22/10 від 13.09.2022) сторони погодили, що відповідно до пунктів 1.3, 2.3, 4.2 договору про надання послуг №22/10 від 13.09.2022 замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання наступних послуг замовнику: консультаційні послуги по роботі з типовим функціоналом програмних продуктів MASTER - за годину, (ПДВ 20%), кількість годин - 20, вартість - 10000,00 грн; послуги з запуску програмного продукту MASTER, год, кількість годин - 80, вартість - 85600,00 грн; послуги з конфігурування програмного продукту MASTER, год, кількість годин -110, вартість - 117700,00 грн.; аудит підприємства за годину, (ПДВ 20%), кількість годин -20, вартість - 19000,00 грн.; всього 232300,00 грн.
На виконання умов договору №22/10, ТОВ “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» 06.10.2022 здійснено попередню оплату 50 % вартості погоджених в заявці послуг у розмірі 116150,00 грн., що підтверджується банківською випискою та не заперечується учасниками справи.
Також, за договором №22/09 від 13.09.2022 позивачем сплачено 160540,00 грн, з яких 43500,00 грн - 06.10.2022, 40000,00 грн - 12.12.2022, 50290,00 грн. - 06.01.2023, 26750,00 грн. - 01.03.2023.
06.03.2023 відповідачем виставлено рахунок на оплату №7 від 06.03.2023 за договором №22/10 на суму 116150 грн та акт №10 на суму 232300, 00 грн, відповідно до якого ним надано такі послуги: послуги за аудит підприємства, кількість годин -20, ціна 950,00 грн. за год., вартість - 19000,00 грн.; послуги з навчання по роботі з типовим функціоналом програмного продукту MASTER, кількість годин -20, ціна 500,00 грн за год., вартість - 10000,00 грн.; послуги з запуску типового функціоналу програмних продуктів MASTER, кількість годин - 80, ціна 1070,00 за год., вартість - 85 600,00 грн.; послуги з конфігурування програмного продукту MASTER, год, кількість годин -110, ціна 1070,00 грн. за год., вартість - 117700,00 грн.; всього 232300,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання та претензією від 14.04.2023 №1404.1/23 за договором №22/10 на суму 127765,00 грн., в якому зазначав, що не визнає сформований та направлений акт №10 від 06.03.2023 та рахунок №7 від 06.03.2023 на суму 116500,00 грн., оскільки погоджені в рамках договору №22/10 послуги відповідачем не виконані. Крім того, у зв'язку з довготривалим ненаданням послуг замовник зазначав, що втратив інтерес до продукції, тому повідомляв про розірвання договору №22/10. На підставі викладеного позивач просив відповідача повідомити свою позицію щодо інформації про розірвання договору №22/10, надати звіт про фактичні витрати на надані послуги за договором №22/10 станом на квітень 2023, повернути сплачені кошти за послуги за договором №22/10 з вирахуванням фактичних витрат на надані послуги (за наявності), сплатити штраф у розмірі 11615,00 грн.
Також, позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання та претензією від 14.04.2023 №1404.2/23 за договором №22/10 на суму 80945,00 грн., в яких зазначав, що частина оплаченої продукції на суму 77040,00 грн. за договором №22/09 не поставлена, у зв'язку з чим просив сплатити пеню у розмірі 4115,84 грн., повернути сплачені кошти, та повідомляв про розірвання договору №22/09.
У відповідь на повідомлення про розірвання та претензію за договором №22/09 відповідач листом від 05.05.2023 повідомив, що розірвання договору №22/09 не є доцільним, оскільки зобов'язання сторін виконані; повернення коштів сплачених за рахунками №1 від 06.01.2023 та №3 від 20.02.2023 у розмірі 77040,00 грн є недоцільним, оскільки вони не стосуються договору №22/09, а відносяться до договору №22/10; заявлена неустойка у розмірі 4115,00 грн є необґрунтованою.
Також, у відповідь на повідомлення про розірвання та претензію за договором №22/10 відповідач листом від 05.05.2023 повідомив, що розірвання договору №22/10 є неможливим, оскільки на акт наданих послуг від 06.03.2023, який отриманий позивачем, мотивованих заперечень останнього не було надано, отже такий акт вважається підписаним; звіт про фактичні витрати на надані послуги за договором №22/10 станом на квітень 2023 становить згідно заявки №22/10/01 від 27.06.2022; повернення сплачених коштів за послуги за договором №22/10 не можливе, оскільки умови договору з боку виконавця послуг були виконані; штраф у розмірі 11615,00 є необґрунтованим оскільки виконавець вчасно розпочав надавати послуги.
16.06.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою від 14.06.2023 про повернення помилково перерахованих коштів за договором №22/09 від 13.09.2022 у розмірі 77040,00 грн.
У відповідь на вищевказану вимогу відповідач повідомив позивача про те, що оплата по рахункам №1 від 06.01.2023 та №3 від 20.02.2023 була здійснена в належні строки з зазначенням вірної підстави платежу. Оскільки від платника не надходило повідомлення про заміну призначення платежу неточність стосовно договору була розглянута як друкарська помилка та кошти були зараховані за виконання послуг згідно договору №22/10.
У листопаді 2023 ТОВ «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просило стягнути з ФОП Блажко В.С. на свою користь безпідставно отримані кошти у розмірі 77040,00 грн.; розірвати договір про надання послуг №22/10 від 13.09.2022; стягнути з ФОП Блажко В.С. на користь ТОВ «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» грошові кошти у розмірі 116150,00 грн. попередньої оплати за договором № 22/10 від 13.09.2022 та 11615,00 грн. штрафу.
Приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем оформлено та направлено позивачу акт здачі - прийняття наданих послуг №10 від 06.03.2023, позивачем не надано вмотивованих заперечень у встановлені строки, тому виконані відповідачем роботи вважаються прийняті без зауважень, у зв'язку з чим відсутні підстави для повернення попередньої оплати у розмірі 116150,00 грн та розірвання договору №22/10. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку відсутнє прострочення відповідача у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення пені у розмірі 11615,00 грн. Щодо позовної вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 77040,00 грн., суд першої інстанції зазначив, що оскільки, як визнається учасниками справи, заборгованості позивача за договором №22/09 не було, то кошти в сумі 77040 грн є безпідставно отриманими відповідачем. При цьому відповідач не мав права зараховувати вказані кошти всупереч призначенню вказаного позивачем платежу і самостійно його змінювати, оскільки між сторонами є спір щодо цієї заборгованості, тобто вона не є безспірною з огляду на вимоги позивача про повернення цих сум, повернення сплачених сум попередньої оплати, стягнення штрафу та розірвання договору.
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
В силу приписів статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За своєю правовою природою укладений сторонами договір №22/10 від 13.09.2022 є змішаним, що містить у собі елементи різних договорів: договорів підряду на надання послуг
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ст. 852 ЦК України).
Згідно зі ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 ЦК України).
Закон пов'язує виникнення зобов'язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов'язального правовідношення. Наявність підписаного замовником акта прийняття роботи не позбавляє його права заперечувати щодо обсягу та вартості виконаної роботи (пункт 31 постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 916/446/16). Водночас можливість замовника висувати заперечення проти вимог підряднику про оплату виконаних робіт залежить від характеру претензій та поведінки сторін до та після прийняття робіт.
Значення огляду при прийнятті робіт полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаних робіт до підписання акта здачі-приймання. В акті сторона, яка приймає роботи, має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі-приймання, і визначає строки їх усунення. Якщо при здачі-прийманні об'єкта виявляться істотні недоліки, які виникли з вини підрядника, замовник не повинен приймати об'єкт до їх усунення і має право затримати оплату за виконані роботи.
Статтею ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як свідчать матеріали справи відповідачем складено та направлено акт здачі-прийняття наданих послуг № 10 від 06.03.2023 на загальну суму 232300,00 грн. та рахунок на оплату № 7, згідно якого ТОВ “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» має сплатити на користь відповідача 116150,00 грн. Направлення акту № 10 та рахунку № 7 позивачу підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Згідно з п. 4.11 договору №22/10 за умов ненадходження до виконавця письмових мотивованих заперечень замовника або при неотриманні виконавцем підписаного замовником акту у строк 10 робочих днів від дати акту, акт вважається підписаним з боку замовника, а зобов'язання виконавця з надання послуг вважаються сторонами наданими належним чином та прийнятими замовником без зауважень щодо їх змісту/характеру, обсягу, періоду надання та якості.
У п. 4.13 договору №22/10 визначено, що сторони домовились, що досягнення згоди сторін за будь-якими питаннями стосовно надання послуг та/або виконання зобов'язань за договором (за виключенням питань зміни чи припинення договору) можливе через електронне листування сторін - шляхом надання пропозицій та відповіді на кожну з них в електронному вигляді через електрону пошту та/або через інтерфейс та функціональні можливості: або Сервісу «Особовий Кабінет Замовника», або Інтернет-сервісів «Google Docs» (https://docs.google.com/), «Google Drive» (https://drive.google.com/), до документів чи таблиць у яких виконавцем замовнику може бути надано доступ через адреси електронної пошти, визначені згідно договору, - із можливістю вираження волі сторони до прийняття пропозиції через мовчання такої сторони, тобто відсутність з її боку заперечень, відмови або будь-якої іншої відповіді щодо такої пропозиції протягом трьох робочих днів з дати надання пропозиції. При цьому сторони домовились, що в рамках правовідносин за договором електронне листування сторін у передбачений вище спосіб та повідомлення (відповіді), кореспонденція (документи чи файли), що створюються та/або надсилаються в електронному вигляді через зазначене вище електронне листування сторін, вважаються вчиненими в письмовій формі та визнаються нарівні з іншими документами на паперових носіях як належна правова підстава для виникнення, зміни та припинення правовідносин сторін та доказ у спорах між сторонами.
Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу у спосіб визначений договором мотивованих заперечень у встановлені строки. В свою чергу, враховуючи положення ст. 853 ЦК України обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) покладений саме на замовника. Отже, роботи виконані відповідачем та прийняті позивачем без зауважень.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 3.1.1 договору виконавець зобов'язується почати надавати послуги протягом 14 календарних днів з моменту отримання на свій банківський рахунок передоплати за послуги. Надавати послуги за договором відповідно до узгодженої сторонами заявки (п. 3.1.2 договору №22/10).
Відповідно до пункту 3.2.5 договору №22/10 замовник зобов'язується надавати виконавцю комп'ютерну техніку, матеріали, необхідні документи і відомості, а також іншу інформацію (включаючи організаційно-розпорядчу і таку, що становить комерційну таємницю замовника та/або третіх осіб, за їх згодою), необхідну для надання послуг в повному обсязі та у погоджені сторонами строки.
У разі несвоєчасного вчинення замовником дій від виконання яких безпосередньо залежить надання послуг виконавцем, виконавець звільняється від відповідальності за прострочення надання такої послуги, а строки надання послуг змінюються на узгоджені між замовником і виконавцем (п. 3.2.8 договору №22/10).
Відповідно до пункту 7.9. договору №22/10 у випадку прострочення надання послуг з вини виконавця більше ніж на 14 календарних днів, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 5 відсотків від вартості послуг щодо яких відбулося прострочення на період більше 14 календарних днів.
Попередню оплату у розмірі 50% вартості погоджених в заявці послуг у розмірі 116150,00 грн позивач сплатив 06.10.2022. Відповідач приступив до виконання обов'язків обумовлених договором. Згідно акту здачі-прийняття наданих послуг № 10 від 06.03.2023 відповідачем виконано роботи. В свою чергу позивачем не зазначено, надання яких послуг відбулося з простроченням виконання та взагалі не доведено обставини прострочення виконання послуг. Тому відсутні підстави для нарахування пені.
Положеннями ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За змістом ст. 188 ГК України розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.
Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин 2 - 4 статті 849, частини 2 статті 852, частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України.
Так, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Відповідно до п. 5.4 договору №22/10 при достроковому розірванні договору за ініціативи замовника останній зобов'язаний відшкодувати виконавцеві здійснені ним фактичні витрати на надані послуги на момент розірвання договору. Такі витрати визначаються виконавцем у звіті про фактично надані послуги на момент розірвання договору, що надаються виконавцем замовникові протягом одного календарного дня з моменту розірвання договору. Після отримання вказаного звіту замовник зобов'язаний відшкодувати зазначену суму витрат на умовах, викладених у розділі 4 цього договору.
Позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору №22/10 та претензію про повернення коштів від 14.04.2023 вих. №1404.1/23 посилаючись на статті 610, 611, 612, 651, 654 ЦК України, статті 188, 193, 222 ГК України, а також умови договору №22/10.
При цьому, колегія суддів зазначає, що замовник, посилаючись на наявність у виконаних роботах недоліків або невиконання замовником етапів роботи, має відповідно до правил доказування в господарському процесі довести, що виконані роботи не відповідають умовам договору або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, результат роботи є непридатним для використання, виявлені недоліки є істотними, а також довести які саме етапи роботи не були виконані (послуги не надані). Водночас позивач не навів та не довів які саме конкретні послуги з конфігурації не надав йому відповідач у відповідності до умов договору №22/10; у чому полягає непридатність результату виконаних робіт.
При цьому, як вже встановлено судом, враховуючи відсутність зауважень до акту виконаних робіт у встановлені строки, роботи за договором прийняті позивачем без зауважень. В свою чергу, повідомлення про розірвання договору позивач направив відповідачу вже після виконання останнім взятих на себе зобов'язань. Отже, виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань виключає підстави для розірвання договору №22/10 та повернення попередньої оплати.
Щодо вимоги ТОВ «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» про стягнення з ФОП Блажко В.С. на свою користь безпідставно отриманих коштів у розмірі 77040,00 грн, колегія суддів зазначає таке.
Як вже встановлено судом, позивачем здійснено попередню оплату у розмірі 50 % вартості погоджених в заявці послуг у розмірі 116150,00 грн, про що свідчить реєстр банківських документів за жовтень 2022 - березень 2023 та не заперечується відповідачем.
Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату №1 від 06.01.2023 на суму 50290,00 грн за договором про надання послуг №22/10 від 13.09.2022 («послуги з провадження програмного продукту MASTER») та №3 від 20.02.2023 на суму 26750,00 грн. за основним договором («послуги з конфігурування програмного продукту MASTER»).
Відповідачем оплачено вказані рахунки. Так, згідно платіжної інструкції №1107 від 01.03.2023 сплачено 26750,00 грн., призначення платежу «оплата за послуги з конфігурування програмного продукту MASTER» зг. рах. №3 від 20 лютого 2023р., Договір №22/09 від 13.09.2022 без ПДВ». Згідно платіжної інструкції №919 від 06.01.2023 сплачено 50290,00 грн., призначення платежу «послуги з провадження програмного продукту MASTER:CRM.STANDARD зг. рах. 1 від 06 січня 2023р., Договір №22/09 від 13.09.2022 без ПДВ.»
Сторонами не заперечується, що станом на момент здійснення оплати вказаних рахунків була відсутня заборгованість за договором №22/09 від 13.09.2022. При цьому, відмовляючи у поверненні сплачених коштів за договором №22/09 від 13.09.2022 згідно рахунків №1 від 06.01.2023 та №3 від 20.02.2023 відповідач зазначав, що повернення є недоцільним, оскільки вони не стосуються договору №22/09, а відносяться до договору №22/10.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідач звертав увагу, що за договором №22/10 від 13.09.2022 позивачем сплачено загалом 193190,00 грн, зокрема, трьома платежами 116150,00 грн, що становить 50% від загальної суми договору, та 77040,00 грн.
Проте, колегія суддів звертає увагу на суперечливість доводів відповідача щодо зарахування коштів у розмірі 77040,00 грн. за договором №22/10 від 13.09.2022.
Відповідно до п. 4 додатку №2 до договору №22/10 оплата послуг здійснюється замовником шляхом 50% передоплати їх вартості, вказаної в п. 3 цієї заявки. Остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється замовником протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання акту здачі-прийняття наданих послуг. Виконавець самостійно визначає послідовність та порядок надання послуг, вказаних в п. 1 цієї заявки (п. 5 додатку №2 до договору №22/10).
Акт здачі-прийняття наданих послуг № 10 на загальну суму 232300,00 грн складено 06.03.2023, отже враховуючи положення п. 4 додатку №2 до договору №22/10 остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється замовником протягом 3 робочих днів з дати підписання акту. Проте, рахунки відповідач виставив 06.01.2023 та 20.02.2023. При цьому відповідач зазначаючи, що позивачем за договором №22/10 сплачено 193190,00 грн з загальної суми договору 232300,00 грн, 06.03.2023 виставив рахунок №7 на суму 116150, 00 грн, що складає більше 50%.
Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.
Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов'язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №903/357/21 від 25.08.2022).
Оскільки, як визнається учасниками справи, заборгованість у позивача за договором №22/09 була відсутня, тому кошти в сумі 77040 грн є безпідставно отриманими відповідачем.
Відповідно до ст. 1088 ЦК України під час здійснення безготівкових розрахунків допускається застосування платіжних інструкцій, передбачених законодавством України, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.
Згідно з п. 8 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 (далі - Інструкція №163) надавач платіжних послуг приймає до виконання платіжну інструкцію/зведену платіжну інструкцію платника без обмеження її мінімальної або максимальної суми, крім випадків, передбачених законодавством України або правилами платіжної системи.
Відповідно до п. 9 Інструкції №163 ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в електронній або паперовій формі. Форма, порядок надання платіжної інструкції, засоби дистанційної комунікації для ініціювання платіжних операцій визначаються умовами договору між користувачем і надавачем платіжної послуги.
Згідно з п. 10 Інструкції №163 ініціатор заповнює реквізити платіжної інструкції державною мовою з урахуванням вимог, зазначених у вказівках щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі (додаток), та вимог розділів II-IV, VI цієї Інструкції. Ініціатор має право заповнювати реквізити платіжної інструкції латинськими літерами, якщо це передбачено правилами платіжної системи/внутрішніми правилами надавача платіжних послуг.
Надавач платіжних послуг приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію за умови, що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті (п. 12 Інструкції №163).
Платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Надавач платіжних послуг платника перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у пункті 41 розділу II цієї Інструкції, лише за зовнішніми ознаками (п. 41 Інструкції №163).
Із системного аналізу наведених норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, особі, що здійснює відповідний платіж.
Отже, згідно з вищезазначеними положеннями ст. 1088 ЦК України, Інструкції №163 отримувач коштів не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.
З огляду на викладене відповідач не мав право самостійно здійснювати зарахування грошових коштів у сумі 77040 грн, в рахунок погашення заборгованості за договором №22/10 від 13.09.2022. При цьому, відповідач із заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог або зміну призначення платежу до позивача чи до відповідного банку не зверталося.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з фізичної особи-підприємця Блажко Віталія Сергійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» 77040 грн.
Щодо вимог апеляційної скарги позивача про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь відповідача 6495,35 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
У статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, відповідно до якої частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Згідно із частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 цього Кодексу).
Частина 5 статті 129 ГПК України передбачає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Як свідчать матеріали справи, 30.04.2024 представник відповідача адвокат Філоненко Ю.О. звернулася із заявою про розподіл судових витрат в порядку ст. 129 ГПК України, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача 8000,00 грн на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником до матеріалів справи надані копії таких документів: ордер на надання правничої (правової допомоги) Серія ВІ №1186522 від 19.12.2023; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ПТ №2401 від 30.11.2023; договір про надання правничої (правової допомоги) №18-2023 від 18.12.2023; додаткову угоду №1 до договору про надання правничої (правової допомоги) №18-2023 від 18.12.2023; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 30.04.2024; детальний опис робіт (наданих послуг) до акту виконаних робіт від 30.04.2024.
З наданих документів вбачається, що 18.12.2023 між ФОП Блажко В.С. та адвокатом Філоненко Ю.О. укладено договір про надання правничої (правової допомоги), відповідно до умов якого оплата послуг адвоката з надання професійної правничої допомоги здійснюється на підставі акту виконаних робіт, в якому вказано обсяг наданої адвокатом професійної правничої допомоги та вартість (п. 3.3 договору).
Згідно з додатковою угодою №1 до договору №18-2023 від 18.12.2023 вартість послуг адвоката з надання професійної допомоги клієнту під час розгляду справи №917/2060/23 у суді першої інстанції становить 8000,00 грн.
З акту виконаних робіт та детального опису наданих послуг вбачається, що адвокатом надані послуги відповідачу: 1) Збір, аналіз та систематизація матеріалів, необхідних для підготовки відзиву на позовну заяву ТОВ “СК “ЕНЕРДЖІ ГРУП» до ФОП Блажко В.С. про стягнення коштів у справі №917/2060/23, що включає: аналіз нормативно-правової бази, аналіз правових позицій Верховного Суду, визначення правової позиції по справі - 2 000, 00 грн; 2) Підготовка та направлення до Господарського суду Полтавської області відзиву на позовну заяву ТОВ “СК “ЕНЕРДЖІ ГРУП» до ФОП Блажко В.С. про стягнення коштів - 3 000,00 грн.; 3) Участь адвоката у судових засіданнях в Господарському суді Полтавської області по справі №917/2060/23 за позовом ТОВ “СК “ЕНЕРДЖІ ГРУП» до ФОП Блажко В.С. про стягнення коштів - 3000, 00 грн. Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 8000,00 грн.
Таким чином, заявлена до стягнення сума судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 80000,00 грн підтверджується матеріалами справи.
Матеріали справи не містять клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відшкодуванню підлягають витрати позивача на професійну правничу допомогу пропорційно задоволених вимог у розмірі 6495,35 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційних скарг та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України,
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Блажко Віталія Сергійовича залишити без задоволення
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» залишити без задоволення
Рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 у справі №917/2060/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 11.10.2024.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя Л.М. Здоровко