ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 жовтня 2024 року Справа № 918/494/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
позивача: Паруш Є.П.
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у справі №918/494/24 (повний текст складено 22 липня 2024 року, суддя Політика Н.А.)
за позовом фізичної особи-підприємця Волощука Сергія Васильовича
до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"
про стягнення заборгованості в сумі 632 294 грн 09 коп.
Фізична особа-підприємець Волощук Сергій Васильович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 632294,09 грн., з яких: 586205,99 грн - основний борг, 10668,95 грн - пеня, 12171,31 грн - 3% річних та 23247,84 грн - інфляційні втрати.
Підставою позову зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов Договору оренди техніки з екіпажем від 20 липня 2023 року №23-23М, а саме зобов'язань щодо здійснення в повному обсязі оплати в сумі 586205,99 грн в строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у справі №918/494/24 задоволено позов фізичної особи-підприємця Волощука Сергія Васильовича до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 632 294 грн 09 коп.
Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на користь фізичної особи-підприємця Волощука Сергія Васильовича 586 205 грн. 99 коп. - основного боргу, 10 668 грн 95 коп. - пені, 12 171 грн 31 коп. - 3% річних, 23 247 грн 84 коп. - інфляційних втрат, 9 500 грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 7 587 грн 53 коп. - витрат по оплаті судового збору.
Вказане рішення мотивоване тим, що відповідач свої зобов'язання щодо повного розрахунку за оренду техніки з екіпажем не виконав належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 586 205 грн 99 коп. Заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі. Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат суд вказав, що надані розрахунки є арифметично вірними.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Приватне підприємство "Агро-Експрес-Сервіс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у справі №918/494/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що між представником ПП "Агро-Експрес-Сервіс" та фізичною особою-підприємцем Волощуком Сергієм Васильовичем здійснювалося погодження умов мирової угоди і спільної заяви сторін про затвердження такої мирової угоди. Було досягнуто згоди, щодо погодження подальшої співпраці та вирішення спору без сплати суми нарахованих процентів річних. Станом на 15 липня 2024 року сторони перебували у процесі погодження умов мирової угоди без застосування пені та зменшення адвокатських витрат позивача, у зв'язку з чим ПП "Агро-Експрес-Сервіс" не забезпечило явку представника у судове засідання, та не змогло своєчасно подати клопотання про відкладення розгляду справи. Оскільки, з технічних питань, представника позивача не повідомив ФОП Волощук С.В. про погодження мирової угоди, представник позивача не наполягав на відкладенні судового розгляду на іншу дату. ПП "Агро-Експрес-Сервіс" не мало змоги належним чином відреагувати на продовження розгляду судової справи без участі сторін, крім того відповідач був переконаний на досягненні згоди між сторонами спору щодо укладення мирової угоди.
Апелянт стверджує, що здійснюючи всі залежні від відповідача дії на мирне врегулювання спору, шляхом укладення мирової угоди, ПП "Агро-Експрес-Сервіс" правомірно розраховувало на добросовісну поведінку позивача. Проте заяви представника позивача про можливість розгляду справи без участі представника позивача та підтриманні позовних вимог, без клопотання про відкладення розгляду справи для підписання і подання на затвердження судом мирової угоди, вважаємо зловживанням правом зі сторони фізичної особи-підприємця Волощука Сергія Васильовича.
Скаржник звертає увагу суду, що укладення мирової угоди між сторонами, що саме собою є мирним врегулюванням спору, який виник, в силу статті 192 ГПК України можливе лише на стадії судового процесу. В даному випадку у справі №918/494/24, можливе або на стадії примусового виконання рішення суду першої інстанції, що за собою тягне виникнення додаткових витрат на послуги виконавця, або під час розгляду справи в суді другої інстанції. ПП "Агро-Експрес-Сервіс" вважає прийняття рішення Господарським судом Рівненської області 15 липня 2024 року передчасним та таким, що зумовило порушення прав позивача і відповідача на мирне врегулювання судового спору, шляхом укладення мирової угоди.
Листом №918/494/24/5507/24 від 14 серпня 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.
20 серпня 2024 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №918/494/24.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 серпня 2024 року у справі №918/494/24 залишено без руху апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у справі №918/494/24. Запропоновано Приватному підприємству "Агро-Експрес-Сервіс" усунути протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, шляхом подання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучити докази надсилання копії скарги фізичній особі-підприємцю Волощуку Сергію Васильовичу з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
05 вересня 2024 року від апелянта надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази надсилання копії скарги фізичній особі-підприємцю Волощуку Сергію Васильовичу.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 вересня 2024 року у справі №918/494/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у справі №918/494/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 09 жовтня 2024 р. об 10:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.
01 жовтня 2024 року від фізичної особи-підприємця Волощука С.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. На переконання позивача, суд першої інстанції в установленому законом порядку розглянув клопотання відповідача про відкладення (перенесення) розгляду справи, дотримав норми процесуального права та в свою чергу, дійшов обґрунтованого висновку про розгляд справи №918/494/24 за відсутності відповідача (його представника).
Позивач звертає увагу суду, що у даному випадку ні з матеріалів справи №918/494/24, ні з аналізу доводів апеляційної скарги, не видається можливим встановити, що свідчило про досягнення сторонами згоди врегулювати судовий спір шляхом укладення мирової угоди, яким чином позивач та/або його представник протиправно, недобросовісно чи неналежно використали надані їм процесуальні права, у чому полягають винні процесуальні дії (бездіяльність) останніх, що спричинили шкоду інтересам правосуддя та/або інтересам скаржника чи будь-яка недобросовісна поведінка в інших формах. Напроти, позивач реалізовував і користувався процесуальними правами за призначенням, виконував процесуальні обов'язки в межах, визначених законом та судом, поведінка останнього під час розгляду справи судом першої інстанції сприяла об'єктивному та всебічному розгляду справи №918/494/24 та ухваленню законного та обґрунтованого рішення, була добросовісною та такою, що не суперечила завданням господарського судочинства.
01 жовтня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника фізичної особи-підприємця Волощука Сергія Васильовича адвоката Паруш Євгена Панасовича надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2024 року у справі №918/494/24 задоволено заяву представника фізичної особи-підприємця Волощука Сергія Васильовича адвоката Паруш Євгена Панасовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №918/494/24.
В судовому засіданні 09 жовтня 2024 року, яке проводилось в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України, представник позивача повністю підтримав вимоги і доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.
В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на неявку представника відповідача, колегія апеляційного господарського суду вбачає можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами та зважаючи на те, що в апеляційній скарзі, висвітлена позиція відповідача.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 липня 2023 року між фізичною особою-підприємцем Волощуком Сергієм Васильовичем (далі - Орендодавець) та Приватним підприємством "Агро-Експрес-Сервіс" (далі - Орендар) укладений Договір оренди техніки з екіпажем № 23-23М (далі - Договір).
Згідно з пунктом 1.1 Договору, у порядку та на умовах, визначених договором, Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в тимчасове володіння та користування техніку, визначені в договорі (далі - техніка), а також зобов'язується забезпечити своїми силами їх керування та технічну експлуатацію, а Орендар зобов'язується прийняти в тимчасове володіння та користування техніку під керуванням екіпажу (водіїв) Орендодавця і зобов'язується сплачувати орендну плату.
Під технікою в цьому договорі розуміються трактори з причепами та/або зернозбиральні комбайни, - марка, державні (реєстраційні) номери яких зазначаються у додатках до договору (пункт 1.2 Договору).
Техніка використовується Орендарем для цілей обмолоту сільськогосподарських культур (пункт 2.1 Договору).
У відповідності до пункту 3.3 Договору, передача техніки в оренду здійснюється за актом приймання-передачі. Орендодавець зобов'язаний надати техніку для огляду в місці її передачі та пред'явити документи на право керування нею. За результатами огляду техніки та документів, Орендар перевіряє чи техніка відповідає найменуванню, вона справна, не пошкоджена, належної якості, належної комплектності, наявна вся необхідна документація на керування та розпорядження технікою.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що строк оренди становить до 15 вересня 2023 року. При умові не повернення техніки з оренди в зазначений строк, строк оренди продовжується до моменту фактичного перебування техніки в оренді.
Пунктами 5.1, 5.4 Договору сторони передбачили, що розмір орендної плати визначається в протоколі погодження ціни без ПДВ за кожен місяць оренди. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку протягом 10-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт (наданих послуг). Орендар має право здійснювати авансову оплату.
Орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендні платежі (підпункт 6.2.1 пункту 6.2 Договору).
Повернення техніки провадиться за актом приймання-передачі аналогічним тому, який складається при передачі техніки від Орендодавця Орендарю. Паливо-мастильні матеріали, що не використані та залишаються в техніці підлягають поверненню (пункт 7.1 Договору).
У відповідності до пункту 8.1 Договору, у разі порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену договором і чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі прострочення сплати орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,01 відсотка від суми боргу (пункт 8.3 Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2023 року та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 9.1 Договору).
Договір підписаний сторонами, підпис зі сторони відповідача скріплений печаткою юридичної особи.
В Додатку №1 від 20 липня 2023 року до Договору оренди техніки з екіпажем №23-23М від 20 липня 2023 року сторони погодили перелік техніки, яку Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в тимчасове володіння та користування, а саме: Комбайн зернозбиральний Claаs Lexion 560 з державним номером 19643ВА.
В Додатку №1а від 20 липня 2023 року "Протокол узгодження договірної ціни" до Договору оренди техніки з екіпажем №23-23М від 20 липня 2023 року сторони погодили розмір орендної плати: вартість оренди за договором становить 836 205 грн 99 коп. без ПДВ за один місяць оренди. Орендна плата нараховується та сплачується за час фактичного перебування техніки в оренді. При цьому, сторони визначили, що цей протокол є підставою для взаємних розрахунків між Орендодавцем та Орендарем.
На виконання умов Договору оренди техніки з екіпажем від 20 липня 2023 року №23-23М, позивачем передано, а відповідачем прийнято в тимчасове володіння та користування техніку з екіпажем: Комбайн зернозбиральний Claаs Lexion 560 з державним номером НОМЕР_1 з водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується Актом приймання-передачі від 26 липня 2023 року №1.
В зазначеному акті сторони підтвердили, що техніка передана в технічно справному стані.
Зазначений акт підписаний сторонами, підпис зі сторони відповідача скріплений печаткою юридичної особи.
В свою чергу, відповідачем повернуто, а позивачем прийнято з тимчасового володіння та користування техніку з екіпажем на підставі Договору оренди техніки з екіпажем від 20 липня 2023 року №23-23М, що підтверджується Актом приймання-передачі техніки (повернення) від 25 серпня 2023 року №2.
Як встановлено судами, зазначений акт підписаний сторонами, підпис зі сторони відповідача скріплений печаткою юридичної особи.
Відповідно до Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25 серпня 2023 року №АЕ-00000000000002180 Орендодавець передав, а Орендар прийняв послуги з оренди техніки з екіпажем на загальну суму 836 205 грн 99 коп.
В Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25 серпня 2023 року №АЕ-00000000000002180 зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.
Як встановлено судами, зазначений акт підписаний сторонами, підпис зі сторони відповідача скріплений печаткою юридичної особи.
Відповідачем здійснена часткова оплата наданих послуг за Договором оренди техніки з екіпажем від 20 липня 2023 року № 23-23М в розмірі 250000 грн 00 коп., з яких: 50 000 грн 00 коп. - 01 лютого 2024 року, 100000 грн 00 коп. - 12 лютого 2024 року, 100000 грн 00 коп. - 01 березня 2024 року, що підтверджується банківською випискою за рахунком фізичної особи-підприємця Волощука С.В.
26 лютого 2024 року позивач направив Приватному підприємству "Агро-Експрес-Сервіс" претензію про стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 686205 грн 99 коп.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, після направлення претензії відповідачу на рахунок позивача надійшла часткова оплата від відповідача за надані послуги за Договором в сумі 100000 грн 00 коп.
За твердженням позивача, відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати наданих послуг за Договором оренди техніки з екіпажем від 20 липня 2023 року № 23-23М на загальну суму 586205 грн 99 коп.
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом у даній справі.
Місцевий господарський суд прийшов до висновку про повне задоволення позовним вимог, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами Договору оренди техніки з екіпажем від 20 липня 2023 року № 23-23М визначено порядок та строк оплати товару.
Орендна плата сплачується в безготівковому порядку протягом 10-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) (пункт 5.4. Договору оренди техніки з екіпажем від 20 липня 2023 року № 23-23М).
Як встановлено судами, відповідачем повернуто, а позивачем прийнято з оренди техніку на підставі Договору оренди техніки з екіпажем від 20 липня 2023 року № 23-23М, що підтверджується Актом приймання-передачі техніки (повернення) від 25 серпня 2023 року № 2.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг за Договором оренди техніки з екіпажем від 20 липня 2023 року №23-23М - до 08 вересня 2023 року включно. Відтак, з 11 вересня 2023 року (з урахуванням вихідних днів) настало прострочення зобов'язань з боку відповідача.
З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що відповідачем здійснена оплата прийнятих за Договором оренди техніки з екіпажем від 20 липня 2023 року №23-23М послуг в розмір 250 000 грн 00 коп., з яких: 50 000 грн 00 коп. - 01 лютого 2024 року, 100 000 грн 00 коп. - 12 лютого 2024 року, 100 000 грн 00 коп. - 01 березня 2024 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою за рахунком ФОП Волощука С.В. Відповідач свої зобов'язання щодо повного розрахунку за оренду техніки з екіпажем не виконав належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 586 205 грн 99 коп.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 586 205 грн 99 коп.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені в розмірі 10 668 грн 95 коп., 3% річних в розмірі 12 171 грн 31 коп. та інфляційних втрат в розмірі 23 247 грн 84 коп., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 8.3 Договору оренди техніки з екіпажем від 20 липня 2023 року №23-23М, у разі прострочення сплати орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,01 відсотка від суми боргу.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вище встановлені обставини, з урахуванням вказаних положень чинного законодавства України, правильним періодом для нарахування пені є період з 11 вересня 2023 року по 11 березня 2024 року. В той час позивачем здійснено нарахування пені за період з 11 вересня 2023 року по 10 березня 2024 року.
Разом з тим, частиною 2 статті 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Перевіривши здійснені фізичною особою-підприємцем Волощуком С.В. розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегією суддів встановлено, що вони є арифметично правильними, відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Розглянувши доводи апеляційної скарги Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" щодо позбавлення відповідача права на укладення мирової угоди, колегія суддів зауважує наступне.
Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 2 ГПК України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність, суть якої визначена у статті 14 цього Кодексу та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до положень статті 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Системний аналіз статті 192 ГПК України дає підстави для висновку про те, що укладення мирової угоди є правом, а не обов'язком сторін, яким вони можуть скористатися у будь-який момент судового розгляду, тобто після відкриття провадження у справі судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції та до ухвалення судового рішення за результатами такого розгляду шляхом подання до суду спільної заяви про затвердження мирової угоди, умови якої погоджені сторонами.
Крім того, сторони не позбавлені можливості укласти мирову угоду в процесі виконання судового рішення (стаття 330 ГПК України).
Таким чином, врегулювання судового спору на підставі взаємних поступок шляхом погодження умов мирової угоди та в свою чергу, подання до суду першої інстанції заяви про затвердження мирової угоди є правом, а не обов'язком позивача, який на власний розсуд розпоряджається своїми правами.
При цьому, можливість обрання позивачем інституту мирової угоди як засобу вирішення судового спору не залежить від думки інших учасників справи і суд не зобов'язаний при вирішенні відповідного питання з'ясовувати обставини, які стосуються мотивів, у зв'язку з якими позивач таким правом не скористався.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на існування між позивачем та відповідачем будь-яких переговорів з приводу врегулювання спору мирним шляхом, зокрема, шляхом укладення мирової угоди (проект мирової угоди, переписка сторін щодо пропонування умов мирової угоди).
Доказів існування між позивачем і відповідачем перемовин щодо укладення мирової угоди, її текст не долучено апелянтом і до апеляційної скарги.
Крім того, представник позивача в судовому засіданні 09 жовтня 2024 року вказав, що відсутні будь-які переддоговірні переговори між сторонами щодо врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.
Дане в свою чергу вказує на бездіяльність та надуманість тверджень апелянта щодо наявності гіпотетичного (за встановлених обставин) права на укладення мирової угоди, адже апелянтом а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не доведено вчинення дій з цього приводу зі сторони апелянта.
Апелянт також стверджує про недобросовісність дій позивача, з чим не може погодитись колегія суддів.
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Під добросовісністю у процесуальних правовідносинах необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників процесу, заборону зловживати наданими правами.
Обов'язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам справи, а також не всупереч завданням господарського судочинства.
Отже, добросовісність при реалізації процесуальних прав і повноважень включає в себе, зокрема, неприпустимість зловживання своїм правом. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Однак, дослідивши поведінку сторін під час розгляду справи у суді, ні з аналізу доводів апеляційної скарги, не видається можливим встановити, яким чином позивач та/або його представник протиправно, недобросовісно чи неналежно використали надані їм процесуальні права, у чому полягають винні процесуальні дії (бездіяльність) останніх, що спричинили шкоду інтересам правосуддя та/або інтересам скаржника чи будь-яка недобросовісна поведінка в інших формах.
Відтак, зважаючи на усе встановлене колегія суду доходить до висновку про правомірність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором у розмірі 632294,09 грн., з яких: 586205,99 грн - основний борг, 10668,95 грн - пеня, 12171,31 грн - 3% річних та 23247,84 грн - інфляційні втрати.
Жодних порушень норм процесуального права судом першої інстанції в частині розподілу судових витрат не встановлено.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Господарський суд Рівненської області, керуючись критеріями, які визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, надав належну оцінку доказам позивача наданим на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката та виснував, що обсяг заявлених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 9 500 грн 00 коп. є пропорційним до предмету спору та ціни позову, відповідає критеріям реальності, розумності та співрозмірності.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Олюджіч проти Хорватії від 5 лютого 2009 року зазначає, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії від 27 вересня 2001 року). Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовів.
Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, та відхиляє їх з підстав, вказаних вище в даній постанові.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у справі №918/494/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у справі №918/494/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №918/494/24 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "10" жовтня 2024 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Маціщук А.В.