вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" жовтня 2024 р. Справа№ 910/2684/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
секретар судового засідання Медведєва К.І.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Галузевий центр цифровізації та кібербезпеки»
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024
у справі № 910/2684/24 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Державного підприємства «Галузевий центр цифровізації та кібербезпеки»
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення від 26.10.2023 № 302-р
02.03.2024 Державне підприємство «Галузевий центр цифровізації та кібербезпеки» (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК) про визнання недійсним рішення АМК від 26.10.2023 № 302-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 130-26.13/92-21 (далі - рішення № 302-р).
Позовні вимоги мотивовано тим, що приймаючи рішення № 302-р АМК неправильно застосував норми матеріального права; не довів обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; порушив норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення; висновки АМК у рішенні №302-р не відповідають обставинам справи № 130-26.13/92-21, у зв'язку з чим, на переконання позивача, рішення № 302-р є неправомірним.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, АМК наголошував на тому, що під час прийняття оскаржуваного рішення діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений Законом України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон); висновки, викладені у рішенні № 302-р, відповідають фактичним обставинам справи № 130-26.13/92-21; ним надано належну оцінку установленим обставинам справи № 130-26.13/92-21, внаслідок чого установлено порушення відповідачем антиконкурентного законодавства шляхом зловживання монопольним становищем у вигляді встановлення позивачем таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 910/2684/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із висновками та мотивами, якими керувався суд першої інстанції, Державне підприємство «Галузевий центр цифровізації та кібербезпеки» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 08.07.2024, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 910/2684/24 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що прийняте судом першої інстанції рішення не відповідає критеріям законності та обґрунтованості судового рішення.
За доводами скаржника надання позивачем послуг здійснювалося відповідно до ст. 633, 638, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом укладення публічного договору (оферти), розміщеного у відкритому доступі на «Транспортному порталі електронних послуг», приєднання до якого відповідно до ст. 203, 638 Цивільного кодексу України передбачає вільне волевиявлення особи на отримання такої послуги;
діючим законодавством не передбачено будь-яких порядку чи методики, якій має відповідати формування розрахунку ціни послуги чи товару, якщо законодавством не установлено державного регулювання такої ціни;
підпунктом 14.1.70 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено поняття звичайної ціни, якою є ціна товарів (робіт, послуг), що визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін; ціна послуги в силу положень ст. 632 Цивільного кодексу України є істотною умовою договору.
Скаржник наголошував на тому, що у випадку, якщо особа є монополістом на певному ринку товарів чи послуг зажди є ризик того, що будь-яка установлена нею ціна може бути визнана АМК зловживанням монопольним становищем, адже відсутня можливість її порівняння з рівнем цін чи тарифів, що установлені іншими особами, які конкурують на одному товарному ринку.
На переконання скаржника, у ході розгляду справи не було доведено жодної з наведених обставин, що мають значення для розгляду справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме: чи є послуга з формування й пересилання Укртрансбезпеці електронної заявки на замовлення бланків дозволів адміністративною у розумінні Закону України «Про адміністративні послуги»; чи підлягають застосуванню правила та умови надання адміністративних послуг, передбачені положеннями вказаного закону до правовідносин сторін; якими нормами законодавства передбачена необхідність економічного обґрунтування ціни послуги у спірних правовідносинах; які норми законодавства були порушені скаржником позивачем у зв'язку з відсутністю економічного обґрунтування ціни послуги; на яких підставах та виходячи з яких розрахунків ціни у 20 грн чи у 42 грн неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Галузевий центр цифровізації та кібербезпеки» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 910/2684/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.09.2024.
30.07.2024 від АМК до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
На підставі службової записки головуючої судді Кропивної Л.В. розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3083/24 від 02.09.2024 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку із перебуванням судді Шапрана В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі, у відпустці.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 апеляційна скарга Державного підприємства «Галузевий центр цифровізації та кібербезпеки» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 910/2684/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., суддів: Барсук М.А., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 справу № 910/2684/24 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Галузевий центр цифровізації та кібербезпеки» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024, розгляд якої призначено на 04.09.2024.
У судовому засіданні 04.09.2024 оголошено перерву до 02.10.2024.
01.10.2024 від АМК до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення.
У судове засідання 02.10.2024 з'явився представник відповідача, проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував. Позивач явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.
Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи достатність наявних матеріалів справи для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала можливим розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши доводи апелянта, заслухавши доводи відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні позову, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що Антимонопольним комітетом України відносно Державного підприємства «Галузевий центр цифровізації та кібербезпеки» розглянуто справу № 130-26.13/92-21, за результатами якої 26.10.2023 було прийнято рішення № 302-р.
Рішенням АМК визнано, що Підприємство протягом 02.01.2020 - 19.07.2021 займало монопольне становище на ринку надання послуги формування й пересилання Укртрансбезпеці електронної заявки на замовлення бланків дозволів суб'єкта господарювання через електронний кабінет перевізника в межах території України із часткою 100 відсотків (пункт 1 резолютивної частини рішення № 302-р);
- АМК визнав, що Підприємство встановлювало економічно необґрунтовані ціни на послуги, які надавалися ним у частині формування й пересилання Укртрансбезпеці електронної заявки на замовлення бланків дозволів суб'єкта господарювання через електронний кабінет перевізника і які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, що становить склад правопорушення, передбачений пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;
- за вчинене порушення до Підприємства застосовані штрафні санкції у розмірі 159 000,00 грн (пункт 3 резолютивної частини рішення № 302-р).
Колегія суддів погоджується з доводам скаржника, що саме по собі зайняття монопольного (домінуючого) становища суб'єктом господарювання не свідчить про зловживання таким становищем, а обов'язок доведення зловживанням таким становищем, тобто фактів (подій), які вважалися б достатніми для кваліфікації дій суб'єктів господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем, покладено саме на АМК.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі, покладено обов'язок доведення наявності у діях суб'єкта господарювання зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, оскільки саме по собі займання монопольного (домінуючого) становища суб'єктом господарювання на ринку не підтверджує його зловживання та не може бути підставою для притягнення до відповідальності, зокрема, у вигляді накладення штрафу відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Натомість господарським судам умінено обов'язок перевірки та оцінки доводам кожної зі сторін у справі щодо наявності чи відсутності факту зловживання таким становищем, та в чому конкретно (дія/бездіяльність) воно (зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку) полягало/виявилось.
Верховний Суд також вказав, що здійснення кваліфікації дій суб'єкта господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку має узгоджуватись з частинами першою та другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» відноситься до виключних (дискреційних) повноважень органів Антимонопольного комітету України.
Здійснюючи розгляд справи № 130-26.13/92-21, АМК дійшло до висновку, що Підприємство, використовуючи своє монопольне становище, установило ціну на надані ним Послуги без будь-якого економічного обґрунтування.
У постанові від 05.03.2020 у справі № 910/2921/19 Верховний Суд виснував, що в основу кваліфікації дій суб'єкта господарювання як зловживання своїм монопольним становищем на загальнодержавному ринку АМК може бути покладено, зокрема, дискримінаційність ціноутворення суб'єкта господарювання (наприклад, безсистемне встановлення цін на різному рівні, без прив'язки до обсягів закупівлі чи інших обґрунтованих критеріїв) та можливість такого ціноутворення за умов існування значної конкуренції на ринку (що включало аналіз наявності або відсутності об'єктивно виправданих причин).
У справі, що переглядається в апеляційному порядку, АМК, досліджуючи розрахунок ціни послуги Підприємства, з'ясував, що на вимогу АМК Підприємство не надало будь-яких розрахунків / калькуляцій, пояснень та/або обґрунтувань формування Підприємством ціни послуги в розмірі 20 грн із ПДВ.
Отже, з огляду на правові позиції Верховного Суду за відсутності обґрунтування формування ціни послуги, зокрема, чітких планових показників, собівартості та прибутку, встановлена Підприємством ціна на послугу у розмірі 20 грн із ПДВ, що затверджена Наказом № 91-ОДм, визнається економічно необґрунтованою.
Аналогічним чином економічно необгрунтованою є ціна послуги у розмірі 42 грн із ПДВ, яка затверджена наказом Підприємства від 28.12.2020 № 66-ОД.
Колегія суддів враховує, що формування будь-яких цін базується на попиті, вартості, пропозиції, товарно-грошовому обігу.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.11.2019 у справі № 910/2180/19, визначення суб'єктом господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, вартості послуг, яка не відповідає його фактичним витратам, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів.
Скаржник, оскаржуючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, не спростував відсутності ним економічного обґрунтування установлення ціни на власні послуги як у розмірі 20 грн, так і у розмірі 42 грн, що безумовно вплинуло на інтереси невизначеного кола споживачів, які потребували цієї послуги, адже, як установив АМК, протягом 02.01.2020 - 19.07.2021 отримати послугу можна було лише через «Транспортний портал електронних послуг», сплативши на користь Підприємства сформовану ним, але економічно не обґрунтовану ціну.
Запропонована, але економічно не обґрунтована більш сильною стороною у договорі приєднання ціна на послугу в умовах відсутності альтернативних суб'єктів господарювання, які надають таку ж послугу, не дозволяло особам,які приєднуються до договору, запропонувати інші умови договору у тому числі щодо ціни, тож доводи скаржника про вільне волевиявлення осіб, які укладали зі скаржником договори протягом 02.01.2020 - 19.07.2021, суперечать змісту договору приєднання, що міститься у статті 634 ЦК України.
Суд першої інстанції з достатньою повнотою відхилив доводи позивача щодо можливості віднесення наданої ним послуги до адміністративної і апеляційна скарга не може містити мотивів, за яких цей висновок місцевого господарського суду є невірним.
В усьому іншому викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.
Висновок суду
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного апелянтом судового рішення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.
Розподіл судових витрат
В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Галузевий центр цифровізації та кібербезпеки» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 910/2684/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 910/2684/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/2684/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 11.10.2024.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко