10 жовтня 2024 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю учасників судового провадження:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні (у режимі відеоконференції) кримінальне провадження №12023262100000001 від 01.01.2023 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Кельменецького районного суду Чернівецької області від 17 червня 2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, не одруженого, , має двох неповнолітніх дітей, особи з ІІ групою інвалідності, офіційно не працевлаштованого, раніше судимого вироком Кельменецького районного суду Чернівецької області від 19 грудня 2023 року за ч.1 ст.296 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,-
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.1 ст.345, ч.1 ст.347 КК України,-
Короткий зміст оскарженого судового рішення.
Вироком Кельменецького районного суду Чернівецької області від 17 червня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.1 ст.345, ч.1 ст.347 КК України, і призначено покарання:
- за ч.4 ст.186 КК України - із застосуванням ст.69 КК України, у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі;
- за ч.1 ст.345 КК України - у виді 1 року позбавлення волі;
- за ч.1 ст.347 КК України - у виді 1 року 6 місяців пробаційного нагляду.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_6 покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі та штрафу у розмірі 1000
ЄУНСС 717/353/23 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_9
Номер провадження 11-кп/822/315/24 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, призначеного за вироком Кельменецького районного суду Чернівецької області від 19 грудня 2023 року.
Покарання у виді штрафу ухвалено виконувати самостійно.
Строк відбування покарання встановлено рахувати з 28 лютого 2024 року та ухвалено зарахувати у строк відбування покарання попереднє ув'язнення з розрахунку день за день.
Також зараховано попереднє ув'язнення з 01 по 03 січня 2023 року.
Стягнуто із ОСОБА_6 на користь держави 1132 грн 68 коп витрат на залучення експерта.
Вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно вироку районного суду, ОСОБА_6 01 січня 2023 року біля 16 години, в приміщені магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в АДРЕСА_2 , в період дії на території України воєнного стану, в присутності продавця ОСОБА_10 , та всупереч її волі, відкрито заволодів чужим майном, а саме - однією пляшкою горілки «GREENDAY Classic» ємністю 0,5 літра вартістю 123 гривні та однією пачкою сигарет «West Red XL 25» вартістю 75 гривень. В результаті вказаних дій ОСОБА_6 спричинив власнику майна ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 198 гривень.
Крім того, ОСОБА_6 01 січня 2023 року, біля 19 години 10 хвилин, в приміщені магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, усвідомлюючи, що слідчий ОСОБА_12 є працівником поліції, який перебуває на службі та виконує свої службові обов'язки, реагуючи нецензурною лайкою на попередження припинити хуліганські дії та висловлювання, схопив його за верхній одяг - зимову куртку та почав шарпати, внаслідок чого було пошкоджено та розірвано лівий рукав зимової куртки.
Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_6 01 січня 2023 року, біля 19 години 10 хвилин, в приміщені магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, усвідомлюючи, що слідчий ОСОБА_12 є працівником поліції, який перебуває на службі та виконує свої службові обов?язки, висловив погрози насильством на його адресу, зокрема, сказав «я тобі голову відірву», «відірву голову».
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені:
- ч.4 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану;
- ч.1 ст. 347 КК України - умисне пошкодження майна, що належить працівнику правоохоронного органу, у зв'язку із виконанням службових обов'язків працівником правоохоронного органу;
- ч.1 ст. 345 КК України - погроза насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв'язку із виконанням цим працівником службових обов'язків.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи апелянта.
На вказаний вирок захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок:
- визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.345 КК України, та призначити покарання у виді 1 року 6 місяців пробаційного нагляду;
- визнати ОСОБА_6 невинуватим за ч.1 ст.347, ч.4 ст.186 КК України, та закрити провадження у справі за вказаними кримінальними правопорушеннями.
Стосовно інкримінованої ОСОБА_6 ч.4 ст.186 КК України, зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.
За твердженням захисника, обвинувачений не мав умислу на відкрите викрадення чужого майна, а просив продавчиню надати товар в борг, бо в нього не вистачало коштів для розрахунку, що підтверджено свідком ОСОБА_10 у судовому засіданні районного суду.
Також вказав, що 05 січня 2023 року ОСОБА_10 отримала кошти за борги ОСОБА_6 у сумі 714 грн, що значно перевищує вартість горілки та пачки сигарет, у викраденні яких ОСОБА_6 обвинувачується, та це, на думку захисника, підтверджує наявність боргових відносин обвинуваченого з магазином.
Також захисник просить, у разі встановлення апеляційним судом у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, надати його діям оцінку з точки зору малозначності діяння, що передбачена ч.2 ст.11 КК України.
Щодо обвинувачення ОСОБА_6 за ч.1 ст.347 КК України, то захисник зазначає, що в обвинуваченого не було умислу на знищення або пошкодження майна, що належить працівнику правоохоронного органу, оскільки він під час затримання не зміг утриматись на одній нозі та спіймався правою рукою за лівий рукав форменного одягу потерпілого - слідчого ОСОБА_12 , розірвавши його.
Не заперечуючи винуватість ОСОБА_6 за ч.1 ст.345 КК України, захисник вважає призначене покарання у виді 1 року позбавлення волі надто суворим і таким, що не відповідає меті покарання, зазначаючи, що необхідним та достатнім буде покарання у виді пробаційного нагляду.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Обвинувачений та захисник підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити без змін вирок суду.
Потерпілі у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату і час апеляційного розгляду.
На підставі ч.4 ст.405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає апеляційному розгляду.
Мотиви Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції учасників судового провадження стосовно поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового провадження у судових дебатах, останнє слово обвинуваченого, колегія суддів встановила наступне.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.
За цих обставин вирок суду першої інстанції переглядається в частині кваліфікації дій і доведеності вини ОСОБА_6 за ч.4 ст.186 та ч.1 ст.347 КК України та в частині призначеного покарання за ч.1 ст.345 КК України, за якою кваліфікація і доведеність вини не оспорюється.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції вказаних вимог дотримався.
Щодо наявності у діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, колегія суддів встановила наступне.
Факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 відкритого викрадення чужого майна в умовах воєнного стану суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним, безпосередньо дослідивши, зокрема, наступні докази:
- показання обвинуваченого ОСОБА_6 , який зазначив, що 01 січня 2023 року близько обіду від зайшов до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в АДРЕСА_1 , у присутності продавчині ОСОБА_10 та без її дозволу зайшов за прилавок, взяв пляшку горілки і пачку цигарок та вийшов з магазину;
- показання свідка ОСОБА_10 , яка у ході допиту судом розповіла, що працює продавчинею в магазині «Смерічка» в АДРЕСА_1 . 01 січня 2023 року після обіду до магазину зайшов ОСОБА_6 , хотів взяти пів літра горілки та пачку цигарок в борг, однак ОСОБА_10 йому відмовила. ОСОБА_6 без дозволу зайшов за прилавок, взяв пляшку горілки, а пізніше - знов зайшов до магазину і так само взяв цигарки, ОСОБА_10 при цьому просила покласти товар на місце. Після того, як ОСОБА_6 пішов з магазину, ОСОБА_10 за вказівкою ОСОБА_11 викликала поліцію;
- показання потерпілої ОСОБА_11 - власниці магазину, яка пояснила, що у неї не існувало домовленості із ОСОБА_6 про взяття товарів у борг, і саме вона сказала продавчині викликати поліцію.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що захист фактично визнає об'єктивну сторону діяння, вчиненого ОСОБА_6 , однак заперечує наявність у нього умислу на відкрите викрадення чужого майна, мотивуючи наявністю тривалих боргових зобов'язань між обвинуваченим та продавцем і бажанням ОСОБА_6 вчергове взяти в борг товар.
Колегія суддів оцінює такі доводи критично.
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ст.186 КК України, характеризується тим, що викрадення є відкритим, тобто, здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, який також усвідомлює цю обставину.
При цьому, за ненасильницького (у даному випадку) грабежу винний при вилученні майна не звертається до застосування насильства, а обмежується прикладенням певних зусиль лише для безпосереднього вилучення майна.
За досліджуваних обставин ОСОБА_6 , почувши відмову ОСОБА_10 надати йому в борг товар, проігнорував цю відмову та свідомо протиправно у її присутності вилучив майно.
Навіть за умови існування у минулому фактів отримання обвинуваченим товарів у борг, це не надавало ОСОБА_6 право незаконно, без згоди продавчині заволодівати товаром і не виправдовує його протиправну поведінку щодо вилучення чужого майна.
Таким чином, дії обвинуваченого повністю охоплюються диспозицією ч.4 ст.186 КК України, а тому висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_6 є вірним і обґрунтованим.
Щодо посилань апеляційної скарги на розмір вартості викраденого ОСОБА_8 товару як підстави для визнання діяння за ч.4 ст.186 КК України малозначним, то колегія суддів вважає їх також необґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КК України не визнається злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК України, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Головною умовою криміналізації діяння, передбаченого ст. 186 КК України, є спосіб вчинення цього злочину.
При цьому, вартісна ознака предмету злочину та розмір заподіяних матеріальних збитків мають оцінюватись у взаємозв'язку з іншими встановленими обставинами, серед яких, зовнішнє виявлення способу викрадення у конкретній обстановці, супутні умови вчинення діяння.
На переконання колегії суддів, грабежу, скоєному навіть без застосування насильства і на невелику суму, однак вчиненому в умовах очевидності, і бажання обвинуваченого саме в такий спосіб протиправно вилучити чуже майно із корисливих мотивів, притаманна істотна суспільна небезпечність, що виключає малозначність цього діяння в розумінні ч. 2 ст. 11 КК України.
Наведене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 13.11.2018 (справа №401/2807/16-к), від 21.08.2024 (справа №165/2163/23).
Захисник в апеляційній скарзі також ставить під сумнів наявність у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.345 КК України, однак його доводи суперечать фактичним обставинам справи.
На спростування позиції захисту суд першої інстанції допитав потерпілого ОСОБА_12 , свідків - очевидців ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . ОСОБА_15 , дослідив відеозапис з нагрудної камери поліцейської.
Зазначені докази у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про те, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи той факт, що ОСОБА_12 є працівником поліції та перебуває при виконанні службових обов'язків, умисно та цілеспрямовано схопив його за форменний одяг, почав шарпати і розірвав.
Версія захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_6 не втримався на ногах у ході затримання та схопився за куртку слідчого ОСОБА_12 щоб не впасти, цілковито спростована дослідженим судом першої інстанції відеозаписом, де зафіксовано, що саме обвинувачений почав суперечку, агресивно себе поводив, шарпав і пошкодив куртку слідчого, а вже після цього - був затриманий із застосуванням кайданок.
Щодо покарання, призначеного за кожне із вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, а також остаточного покарання, то колегія суддів вважає, що воно відповідає положенням ст.ст.50,65 КК України.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який є раніше судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, учасник бойових дій, має інвалідність, усвідомлює свої дії та може керувати ними, частково визнав вину за пред'явленим обвинуваченням.
Відшкодування заподіяної шкоди за ч.4 ст.186 КК України та невелику вартість викраденого майна, на яких наголошує захисник в апеляційній скарзі, також враховано районним судом як обставини, що пом'якшують покарання, та у сукупності з даними про особу обвинуваченого, стали підставою для застосування положень ст.69 КК України при призначенні покарання за цією статтею.
Врахував суд першої інстанції і обставину, що обтяжує покарання - вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, покарання, призначене ОСОБА_6 за кожною з інкримінованих йому статей КК України, а також остаточне покарання із застосуванням положень ч.ч.1,4 ст.70 КК України є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а підстав вважати його надмірно суворим, як вважає захисник, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог закону України про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, колегією суддів не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Кельменецького районного суду Чернівецької області від 17 червня 2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.1 ст.345, ч.1 ст.347 КК України, залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою - у той самий строк з дня отримання копії ухвали.
Головуючий [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_3
Згідно з оригіналом
Суддя Чернівецького
апеляційного суду _________________ ОСОБА_1
(посада) ОСОБА_16 , підпис) (ПІБ)
11.10.2024 року
(дата засвідчення копії)