Справа № 553/1673/23 Номер провадження 22-ц/814/2731/24Головуючий у 1-й інстанції Високих М.С. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
07 жовтня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Лобова О.А.
Суддів: Дорош А.І., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
представник позивача - адвокат Балабанов Л.К.
представник відповідача - адвокат Буряк Д.М.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Буряка Дмитра Миколайовича
на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2024 року, ухвалене суддею Високих М.С., повний текст рішення складено дата не вказана
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, -
29.06.2023 ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 148 920,48 грн різниці між фактичним розміром шкоди, завданої в результаті ДТП і страховим відшкодуванням.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.11.2022 о 07:45 год ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 21103, д.н.з. НОМЕР_1 в місті Полтаві по вул. Головка, на порушення вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України, не надав перевагу у русі автомобілю Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , в результаті чого сталася дорожньо-транспортна пригода, а транспортний засіб, що належить позивачу, отримав механічні ушкодження. 13.01.2023 постановою Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яка набрала законної сили. Відповідно до дослідження № НОМЕР_2 - 2 від 13.12.2022, що є додатком до страхового акту №ОЦВ-СП-22-16-84015/1, вартість відновленого ремонту без урахування зносу складає 304 968,66 грн страхового відшкодування, що складений страхувальником ПАТ НАСК «Оранта», що є додатком до страхового акту від 03.02.2023. Сума страхового відшкодування склала 156 048,18 грн і була перерахована позивачу, що підтверджується відповідними письмовими доказами. З посиланням на норми ст. 1194 ЦК України, позивач зазначає, що відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду, правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням. Таким чином вважає що відповідач зобов'язаний сплатити йому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка складає відповідно 148 920, 48 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2024 року цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням -задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 148 920,48 грн та 1489,20 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує суму виплаченого на користь позивача страхового відшкодування, тому з відповідача як винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданих збитків та стягнутим страховим відшкодуванням. При цьому відповідачем не надано доказів на спростування суми вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля без урахування коефіцієнта фізичного зносу, яка була визначена страхувальником ПАТ НАСК «Оранта» під час розрахунку страхового відшкодування.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Буряк Д.М., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач на момент ДТП мав поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів ПАТ НАСК «Оранта», тому права відповідача повністю захищені страховим полісом в межах суми до 160 000 грн, з яких страхувальник виплатив позивачу 157 548 грн. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на предмет позову та заявлену позовну вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 148 920,48 грн на відновлювальний ремонт транспортного засобу, а задовольнив вже іншу вимогу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у розмірі 148 920,48 грн, тобто суд першої інстанції самостійно змінив позовні вимоги. Вважає, що матеріальний збиток, завданий власникові ТЗ, становить 157 548,15 грн, а звідки встановлено різницю, не зрозуміло. При цьому, позивач отримує загальну суму відшкодування у розмірі 306 468,63 грн, яка майже становить ринкову вартість автомобіля, тому у такому разі економічного обґрунтування в ремонті автомобіля немає, а відповідач тоді претендує на отримання залишків, тобто пошкоджений автомобіль. Зазначає, що позивач повністю відремонтував автомобіль, але жодного документу на підтвердження ремонту не надав, тобто свідомо приховав факт витрат на ремонт автомобіля, що свідчить про достатність (співрозмірність) витрачених коштів на ремонт від страхувальника, що спростовує додаткові витрати, їх потребу та виключає наявність різниці між фактичними витратами та страховим відшкодуванням. Повністю відновлення автомобіля позбавило відповідача перевірити факт достовірності висновку дослідження № НОМЕР_2 -2 від 13.12.2022, так як наданий позивачем автомобіль на експертне дослідження перебував у повністю відремонтованому стані, що позбавило експерта надати висновок на ухвалу суду, що в черговий раз підтверджує факт відсутності будь-яких майнових претензій в ремонті автомобіля, який перебуває у відремонтованому стані. Наголошує, що права відповідача захищено договором страхування (полісом), даний позов порушує інститут страхування, тому у даному випадку позивач умисно вирішив збагатитися на даній ситуації, так як ДТП відбулося та відповідач винуватість не заперечує. Вважає, що фактичний розмір завданої шкоди становить 157 548, 18 грн, яка повністю відшкодована страховою компанією «Оранта».
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 13.01.2023 встановлено, що 29.11.2022 о 07:45 год ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 21103, д.н.з. НОМЕР_1 , в місті Полтаві по вул. Головка, на порушення вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 (дати дорогу), не надав перевагу у русі автомобілю Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі біля будинка АДРЕСА_1 , допустив з ним зіткнення, після чого автомобіль Volkswagen Jetta відкинуло на бордюр. У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього штраф у розмірі 850 грн (а.с. 10-12).
Розрахунком страхового відшкодування ПАТ НАСК «Оранта» від 15.12.2022 визначено, що дійсна вартість транспортного засобу 385 019,52 грн, страхова сума за договором 160 000 грн, вартість відновлювального ремонту (без врахування зносу деталей, що змінюються) 304 968,66 грн, вартість деталей, що змінюються, без врахування зносу 254 173,25 грн, вартість деталей, що змінюються, без врахування зносу 106 752,77 грн, вартість ремонтних робіт 35 215 грн, вартість матеріалів, що використовуються для відновлювального ремонту 15 580,41 грн, розмір матеріального збитку 157 548,18 грн, франшиза 1500 грн, сума страхового відшкодування 156 048,18 грн (а.с. 14).
Відповідно до дослідження № НОМЕР_2 -2 від 13.12.2022 матеріальний збиток визначений на підставі протоколу огляду автомобіля, згідно умов договору страхування складає 157 548,18 грн (а.с. 15-17).
Згідно зведеної таблиці даних попереднього розрахунку розміру матеріального збитку дослідження № НОМЕР_2 -2 ринкова вартість КТЗ - 385 019,52 грн, вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - 304 968,66 грн, вартість використаних матеріалів - 15 580,41 грн, вартість виконаних робіт - 35 215 грн, вартість запасних частин - 254 173,25 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 157 548,18 грн, розмір збитку -157 548,18 грн (а.с. 18).
Згідно страхового акту №ОЦВ СП-22-16-84015/1 ПАТ НАСК «Оранта» від 22.12.2022 дата настання події 29.11.2022, винна особа ОСОБА_2 , сума страхового відшкодування становить 156 048,18 грн (а.с. 13).
Згідно виписки по надходженням по картці 22.12.2022 безготівкове зарахування від PAT NASK ORANTA за договором №АТ 3337828 від 07.09.2022 в розмірі 156 048,18 грн (а.с. 8).
У судовому засіданні позивач та його представник пояснили, що від страхової компанії ПАТ НАСК «Оранта» ОСОБА_1 було отримано страхове відшкодування у розмірі 156 048,18 грн, що не заперечувалося стороною відповідача, вартість відновлювального ремонту складає 304 968,66 грн, тому різницю просили стягнути з відповідача.
Таким чином, суд першої інстанції визнав, що позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у розмірі 148 920,48 грн (304 968,66 грн (вартість відновлювального ремонту без врахування зносу деталей) - 156 048,18 грн (сума страхового відшкодування за полісом)).
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
З врахуванням викладеного, за результатами розгляду справи по суті позовних вимог, судом першої інстанції визнано, що сторонами у справі не оспорюється факт дорожньо-транспортної пригоди, вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 156 048,18 грн.
Предметом спору є сума відшкодування майнової шкоди, яка не покриває витрати для відновлення пошкодженого майна.
Вартість відновлювального ремонту підтверджується дослідження № НОМЕР_2 -2 від 13.12.2022, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача, серед іншого, вказував на відсутність доказів проведення ремонту.
Водночас, ухвалою суду за клопотанням представника відповідача у справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, на виконання якої надійшло повідомлення судового експерта про неможливість проведення судової експертизи, в тому числі у зв'язку із повним відновленням автомобіля.
При розгляді справи по суті позовних вимог, судом першої інстанції на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України, також було враховано правові висновки Верховного Суду України та Верховного Суду.
Так, Верховний Суд України у постанові від 02.12.2015 у справі №6-691цс15, дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Верховний Суд у постанові від 03.10.2018 у справі №686/17155/15-ц сформував правовий висновок, відповідно до якого правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні.
Аналогічні висновки сформульовані також у постановах Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №344/3008/17, від 15.10.2020 у справі №755/7666/19, від 16.02.2022 у справі №709/370/20.
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує суму виплаченого на користь позивача страхового відшкодування, то з відповідача як винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданих збитків та отриманим страховим відшкодуванням.
При цьому відповідачем не надано доказів на спростування суми вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля без урахування коефіцієнта фізичного зносу, яка була визначена під час розрахунку страхового відшкодування.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.9 постанови від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, яка становить 148 920,48 грн, в порядку ст. 1194 ЦК України.
Питання про судові витрати вирішено судом у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є стягнення у порядку ст. 1194 ЦК України з відповідача на користь позивача різниці 148 920,48 грн. між фактичним розміром шкоди, завданої у ДТП, 304 968,66 грн та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 156 048,18 грн.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтями 28, 29 Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно роз'яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.,
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
На підтвердження завданого збитку позивач ОСОБА_1 надав суду розрахунок страхового відшкодування ПАТ НАСК «Оранта» від 15.12.2022 та дослідження № НОМЕР_2 -2 від 13.12.2022, які були проведені страховою компанією ПАТ НАСК «Оранта» та враховані при складенні страхового акту №ОЦВ-СП-22-16-84015/1. Так, відновна (дійсна) вартість автомобіля на дату настання страхового випадку становить 385 019,52 грн, вартість відновлювального ремонту становить 304 968,66 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ становить 157 548,18 грн (а.с. 14).
Згідно виписки по надходженням по картці 22.12.2022 безготівкове зарахування від PAT NASK ORANTA за договором №АТ 3337828 від 07.09.2022 позивачу було виплачено страхове відшкодування у розмірі 156 048,18 грн (а.с. 8), тобто вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ у розмірі 157 548,18 грн. за мінусом франшизи у розмірі 1500 грн.
Стаття 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню відшкодування саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу, а саме різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим відшкодуванням.
З урахуванням викладеного, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку при розрахунку матеріальної шкоди враховується саме вартість відновлювального ремонту, без врахування зносу деталей, яка згідно дослідження № НОМЕР_2 -2 та розрахунку страхового відшкодування від 15.12.2022 становить 304 968,66 грн, а ОСОБА_2 як особа, яка винна у вчиненні ДТП, зобов'язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Доводи апеляційної скарги про неспівмірність визначеного розміру відновлювального ремонту у сумі 304 968,66 грн та фактичного розміру завданої шкоді у сумі 157 548,18 грн., яка повністю відшкодована страховою компанією, то ці доводи є безпідставними з врахуванням викладеного вище. Розрахунок страхового відшкодування та дослідження НОМЕР_2 -2 відповідачем не оскаржено та прийнято страховою компанією ПАТ НАСК «Оранта» при складанні страхового акту та виплаті страхового відшкодування. Факт відновлення автомобіля до звернення ОСОБА_1 до суду, матеріалами справи не підтверджено та відповідачем не надано доказів в цій частині, а також доказів того, що для відновлення автомобіля позивачу було достатньо розміру отриманого страхового відшкодування. У такому випадку нівелюється необхідність встановлення фактичного розміру завданої шкоди у ДТП.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що розмір відновлювального ремонту (без врахування зносу деталей) автомобілю доведений належними та достатніми доказами, такий розмір (304 968,66 грн) є більшим, ніж розмір виплаченого страхового відшкодування (156 048,18 грн), тобто визначені збитки виходять за межі ліміту відповідальності страхової компанії, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 , як винної особи у ДТП, різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у порядку ст. 1194 ЦК України у розмірі 148 920,48 грн., що і є предметом даного позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції змінив позовні вимоги, то ці доводи є необґрунтованими, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 були пред'явлені до ОСОБА_2 на підставі ст. 1194 ЦК України і стосувалися саме стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, доводи апеляційної скарги, в межах яких суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Буряка Дмитра Миколайовича - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 10 жовтня 2024 року.
СУДДІ: О. А. Лобов А. І. Дорош В. М. Триголов