Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/488/24 Головуючий у суді І-ї інстанції Антипова І. Л.
Категорія - 122-4 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Кабанова В. В.
09.10.2024 року.Суддя судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду Кабанова В.В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.08.2024, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.08.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 коп.. Також стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
Згідно постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 23.05.2024 року о 19 год. 33 хв. будучи пасажиром транспортного засобу «Москвич 412 НЄ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 був учасником дорожньо-транспортної пригоди, після чого залишив місце пригоди, чим порушив вимоги п. 2.10а. Правил дорожнього руху, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду першої ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду, провадження по справі закрити.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження зазначив, що 19.09.2024, він отримав копію постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда, від 19.08.2024. Однак вказану постанову було винесено без його присутності.
Вказав, що 12.04.2024 на його мобільний телефон надійшло смс - повідомлення, в якому зазначено, що він викликається до Кіровського районного суду м. Кіровограда на 14:00 год 24.06.2024, для розгляду справи про адміністративне правопорушення. З'явившись на вище вказану дату та час до суду, секретар повідомила його про те, що судове засідання не відбудеться, оскільки дане повідомлення було направлено помилково, і йому потрібно чекати наступне смс-повідомлення, яким він буде викликаний до суду. Проте жодного смс-повідомлення, а також будь-якого іншого повідомлення про розгляд справи він не отримував.
Апеляційна скарга мотивована тим, що обов'язкові ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП та вина ОСОБА_1 у його вчиненні, не доведені, а його дії кваліфіковано невірно, що виключає наявність події і складу вказаного у протоколі правопорушення.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, вимоги поданої апеляційної скарги підтримав.
Враховуючи зазначене, а також вимоги ст.294 КУпАП, відповідно якої апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності правопорушника.
З'ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, а також перевіривши матеріали справи, оцінивши наявні докази, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за таких обставин.
Як вбачається з матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, її розгляд проведено судом першої інстанції без його участі, повний текст постанови від 19.08.2024, направлено ОСОБА_1 лише 13.09.2024, що підтверджується супровідним листом, у зв'язку з чим був пропущений строк на апеляційне оскарження.
В контексті застосування на практиці ст. 55 Конституції України про вільний доступ кожного до правосуддя для захисту своїх прав і свобод, а також положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови слід поновити.
Згідно з положеннями ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Цих вимог закону судом першої інстанції дотримано не в повній мірі.
Відповідно до ст. 122-4 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Виходячи із диспозиції даної статті слідує, що для кваліфікації дій правопорушника за даною статтею, необхідною умовою є наявність факту дорожньо-транспортної пригоди, усвідомлення особою, що притягується до адміністративної відповідальності, причетності до неї та умисел вказаної особи на залишення дорожньо-транспортної пригоди.
Адміністративне правопорушення визнають вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх або свідомо допускала їх настання.
Усвідомлення протиправного характеру діяння та передбачення шкідливих наслідків становлять інтелектуальні ознаки умислу, а бажання або свідоме допущення наслідків - вольову ознаку.
Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1 , останній не керував транспортним засобом, та перебував у шоковому стані.
Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості, що ОСОБА_1 , являвся пасажиром автомобіля «Москвич 412 НЄ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , про що зазначається в поясненнях наданих працівникам поліції.
Під час складання протоколу, та відібрання пояснень у ОСОБА_1 працівниками поліції не було встановлено чи вчинені такі дії ОСОБА_1 умисно; чи мав бажання або свідомо допускав шкідливі наслідки. При розгляді матеріалів в суді першої суд належним чином зазначені обставини не перевірив. За відсутності визначення таких ознак суд позбавлений можливості встановити умисел щодо вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки само по собі визначення шокового стану не дає можливості встановити рівень усвідомлення події що відбулась, та ставлення до неї.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Проводячи аналіз протоколу про притягнення особи до адміністративної відповідальності встановлено, що ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п.2.10«а» Правил дорожнього руху України. Однак визначене порушення протирічить встановленим обставинам інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки за своїм змістом встановлює обов'язок водія транспортного засобу щодо негайної зупинки транспортного засобу і залишення на місці пригоди у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди, як встановлено матеріалами ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а був його пасажиром. За таких обставин твердження щодо порушення п.2.10«а» Правил дорожнього руху України є таким що спростовується матеріалами провадження.
Згідно ч.1 ст.256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Виходячи із вищевикладеного, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не був водієм транспортного засобу у протоколі відсутнє обґрунтування за яких обставин ним(як пасажиром автомобіля) вчинено адміністративне правопорушення.
На допущені порушення інспектором поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення суд першої інстанції уваги не звернув, та розглянув справу, не перевіривши належним чином обставини справи, які мають суттєве значення для її повного та об'єктивного розгляду, внаслідок чого ухвалив незаконне рішення.
Таким чином, обов'язкові ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП та вина ОСОБА_1 у його вчиненні, не доведені, а його дії кваліфіковано невірно, що виключає наявність події і складу вказаного у протоколі правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України.
Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому суд зобов'язаний розглядати справу в межах тверджень про вчинення адміністративного правопорушення, вказаних стосовно особи у протоколі про адміністративне правопорушення.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що за викладених обставин, оскільки суть та обов'язкові ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, належно не викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а обставини, які підлягають доказуванню у цій справі, про які зазначено раніше, не доведені, вина ОСОБА_1 не доведена достатніми та беззаперечними доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ст.247, п.3 ч.1 та ч.2 ст.284 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 серпня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 серпня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.1224 КУпАПскасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: ( підпис )
Згідно з оригіналом:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду В.В. Кабанова