Іменем України
17 вересня 2024 року м. Кропивницький
справа № 388/1484/23
провадження № 22-ц/4809/927/24
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Дуковський О.Л., Письменний О.А.
за участю секретаря судового засідання Зубіцької Н. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Фермерське господарство «Вершино-Власівське» ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вершино-Власівське» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2024 року (суддя Кнуров О.А.).
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Долинського районного суду Кіровоградської області з позовом до ФГ «Вершино-Власівське», в якому просила:
- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 01.02.2011 до договору оренди землі від 12.12.2006 на земельну ділянку площею 7,49 га за кадастровим номером 3521984400:02:000:0549, укладену між ФГ «Вершино-Власівське» та ОСОБА_1 .
Вимоги обґрунтовувала тим, що їй належить земельна ділянка площею 7,49 га з кадастровим номером 3521984400:02:000:0549.
Між нею та ФГ «Вершино-Власівське» 05.10.2006 укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки.
01.02.2011р укладено додаткову угоду № 1 до зазначеного договору оренди землі.
Однак, суміжним орендодавцям виплачується оренда у розмірі значно більшому ніж їй.
У додатковій угоді відсутня істотна умова, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» - нормативно грошова оцінка та не визначено чіткого відсоткового розміру орендної плати, що унеможливлює проведення індексації.
Відзив (а.с.58-60)
Представник відповідача 13.09.2023 року подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує вимоги позову, просить у задоволені відмовити.
В обґрунтування заперечень проти позовної заяви вказує, що підстави позову надумані та спрямовані на дострокове припинення права оренди земельної ділянки.
У додатковій угоді від 01.02.2011 зрозуміло та чітко визначено розмір орендної плати, яка й сплачується позивачу.
Заявлено про застосування строку позовної давності до позовних вимог.
Судове рішення
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 28.03.2024р у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вершино-Власівське» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, відмовлено.
Суд першої інстанції виснував, що укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське» договір оренди землі від 05.10.2006, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 01.02.2011, містить обов'язкову істотну умову у вигляді зазначення у п. 2.2 розміру орендної плати у фіксованому грошовому виразі із передбаченням умов збільшення її розміру та можливість виплати орендної плати у натуральному виразі.
Однак позивач не погоджується з фактичним розміром орендної плати, який вона отримує. Таким чином позивач фактично оспорює не наявність або відсутність істотної умови спірного договору оренди землі щодо орендної плати із зазначенням її розміру, а висловлюється незгода з трактуванням та розумінням відповідачем цього пункту договору.
Апеляційна скарга
Не погоджуючись з судовим рішенням, адвокат Котар С.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2024 року по справі № 388/1484/23 за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вершино-Власівське» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до фермерського господарства «Вершино-Власівське» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, задовольнити.
В обґрунтування оскарження вказує, що суд безпідставно не звернув уваги на порушення норм законодавства, порушення істотної умови зобов'язання, за якиму пункті 2.2 додаткової угоди від 01.02,2011 року розмір орендної плати чітко не визначений та допускає множинне трактування, таке як розмір орендної плати 2550,00 гривен з урахуванням індексів інфляції чи не менше 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнтів індексації, сама нормативно грошова оцінка не зазначена, що не дає підстав дійти розуміння такої істотної умови як розмір орендної плати.
Відсутність у спірній додатковій угоді чіткого визначення розміру орендної плати є порушенням прав орендодавця та підставою для визнання такого договору недійсним. Невідповідність додаткової угоди є очевидним та незаперечним порушенням прав як орендодавця та підставою для визнання цієї додаткової угоди недійсною відповідно до положень, передбачених статтями 203, 215 ЦК України.
Розмір орендної плати належить до істотних умов, саме тому у випадках його відсутності чи невідповідності вимогам законодавства, суди повинні приходити до висновків про визнання додаткової угоди недійсною (постанова Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року у справі №282/422/20).
Відзив на апеляційну скаргу
Представник відповідача, адвокат Чуприна С. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вказує, що у додатковій угоді сторін чітко та зрозуміло вказано, що орендна плата не може бути меншою 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнтів індексації. Тобто виходить, що у будь якому випадку орендна плата не менше 2550 грн, якщо грошова оцінка збільшується то відповідно орендна плата 3% від вартості.
Щороку відповідач сплачує орендну плату не менше 3% грошової оцінки вартості земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації.
Апелянт звертає увагу, що позивач понад шість років наполегливо має на меті припинити договірні відносини всілякими способами, неодноразово зверталася до суду.
Просить застосувати позовну давність.
Рух справи
Апеляційна скарга надійшла 18.04.2024р. Ухвалою від 18.04.2024р витребувано цивільну справу.
Апеляційну скаргу залишено без руху ухвалою від 07.05.2024р, з підстав у ній вказаній.
Ухвалою від 27.05.2024 р відкрито провадження у справі, а ухвалою від 30.05.2024 р призначено справу до розгляду на 08.08.2024р.
Член колегії суддя Дуковський О.Л. з 03.06.2024р по 21.06.2024р перебував у щорічній відпустці. Суддя Дьомич Л.М. у відпустці перебувала з 03.07.2024 по 03.08.2024р.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи від 07.08.2024р, змінений склад колегії.
Ухвалою від 05.07.2024р вирішено розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2024 року здійснювати в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представником позивача адвокатом Котар Світланою Володимирівною.
Ухвалою суду від 07.08.2024р вирішено розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2024 року здійснювати в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представником відповідача адвокатом Чуприною Сергієм Павловичем.
Розгляд справи відкладено до 17.09.2024р за наслідком технічної неможливості участі представника позивача в режимі відео конференції.
Позиція сторін у апеляційному суді
Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд, позивач та іі представник не з'явилися у судове засідання, подана представником позивача клопотання про відкладення судового розгляду, колегією суддів не задоволене.
Представник відповідача заперечував проти доводів оскарження, надав пояснення, підтримав судове рішення.
Встановлені судом обставини
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 7,49 га з кадастровим номером 3521984400:02:000:0549, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія КР № 3521984400:02:00:549.
05.10.2006 між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське» укладено договір оренди землі щодо зазначеної земельної ділянки, зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 160 від 12.12.2006.
За умовами договору його укладено на 10 років.
01.02.2011 між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське» укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 12.12.2006, якою розділ «Орендна плата» викладено у новій редакції, зокрема п. 2.2 такого змісту: «Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 2550,00 гривень. Орендна плата не може бути менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнтів індексації. На вказану суму можливе отримання продукції або надання інших послуг по ринкових цінах».
Крім того, цією угодою продовжено дію договору на 15 років до 12.12.2031.
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Однією з засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України).
Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (ст.14 Закону України «Про оренду землі»).
Письмова форма договору є виявом волі сторін на укладення договору та підтвердженням досягнутої домовленості щодо його умов.
Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
На укладений договір поширюється презумпція правомірності правочину, встановлена ст. 204 ЦК України, яка може бути спростована в судовому порядку.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплені у ст. 203 ЦК України. Зокрема, згідно приписами ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Суд першої інстанції правильно встановив, що сторони перебувають у договірних відносинах на підставі договору оренди землі від 05.10.2006р.
01.02.2011 між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське» укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 12.12.2006, якою розділ «Орендна плата» викладено у новій редакції, зокрема п. 2.2 такого змісту: «Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 2550,00 гривень. Орендна плата не може бути менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнтів індексації. На вказану суму можливе отримання продукції або надання інших послуг по ринкових цінах».
Крім того, цією угодою продовжено дію договору на 15 років до 12.12.2031.
Право вчиняти щодо майна будь-які дії, які не суперечать закону, належить власнику (ч. 2 ст. 319 ЦК України).
Згідно ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.
Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України «Про оренду землі»).
У цій справі позивач оспорює дійсність додаткової угоди через незрозумілість і множинність трактування орендної плати.
У справах про визнання недійсним договору, на позивача, який намагається спростувати презумпцію правомірності правочину, покладається обов'язок доказування.
Цивільне судочинство ґрунтується, зокрема, на принципі змагальності сторін відповідно до якого часники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На суд покладається обов'язок оцінки доказів за правилами, передбаченими ст. 89 ЦПК України.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено/прийнято до уваги судом першої інстанції, що 05 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Вершино-Власівське» укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур площею 7,49 га ріллі, розташовану на території Гурівської (Кіровської) сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області та який зареєстровано ДП «Кіровоградською регіональною філією Центр державного земельного кадастру» від 12 грудня 2006 року за №160, терміном на 10 років.В подальшому, 01 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське» укладено додаткову угоду №1 до договору оренди земельної ділянки від 12.12.2006 року, за якою строк дії зазначеного договору продовжено до 12.12.2031 року та поряд із іншими змінами, у п.2.1 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 2555.0,00 гривен. Орендна плата не може бути менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням коєфіцієнтів індексації.
Позиція позивача зводиться до того, що у додатковому договорі від 01.02.2011р пункт 2.2, розмір орендної плати чітко не визначений та допускає множинне трактування, таке як розмір орендної плати 2550,00 гривен з урахуванням індексів інфляції не то становить не менше 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнтів індексації (сама нормативно грошова оцінка не зазначена) - що не дає підстав дійти розуміння такої істотної умови як розмір орендної плати.
Позивач наполягає на порушенні свого права як орендодавця через відсутність у спірній додатковій угоді чіткого визначення розміру орендної плати, що, на думку сторони, є підставою для визнання такого договору недійсним. Так як розмір орендної плати належить до істотних умов, саме тому у випадках його відсутності чи невідповідності вимогам законодавства, суди повинні приходити до висновків про визнання додаткової угоди недійсною.
Суд звертає увагу, що укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське» договір оренди землі від 05.10.2006, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 01.02.2011, містить обов'язкову істотну умову у вигляді зазначення у п. 2.2 розміру орендної плати у фіксованому грошовому виразі із передбаченням умов збільшення її розміру та можливість виплати орендної плати у натуральному виразі.
Чітко та зрозуміло вказано, що орендна плата не може бути меншою 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнтів індексації. Тобто виходить, що у будь якому випадку орендна плата не менше 2550 грн, якщо грошова оцінка збільшується то відповідно орендна плата 3% від вартості землі відповідно збільшується.
Щороку відповідач сплачує орендну плату не менше 3% грошової оцінки вартості земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації, жодного розрахунку чи доводів невідповідної сплати, порушення умов, позивачем не надано. Незгода позивача з розміром орендної плати не є підставою для визнання додаткової угоди недійсною, викладений та відповідно визначений розмір орнедної плати не суперечить закону. Інша справа, що з ним не погоджується за спливом часу орендар, але порядок зміни умов договору, розірвання, тощо має бути досягнуто сторонами угоди, а в судовому порядку лише за наявності встановлення порушенного права.
Колегія суддів звернула увагу, що апелянт не вперше намагається у суді припинити договірні відносини, що доводить лише незгоду з раніше погодженою домовленістю.
За вищевикладеного, підстав для скасування судового рішення не встановлено, доводи апеляційної скарги не визнаються обґрунтованими та підставними.
Щодо висновку суду першої інстанції про спосіб захисту, то з описової частини виходить, що суд мав на увазі, що в недійсність договору не може бути прийнята підстава незгода з викладеним розміром орендної плати, розмір якої не суперечить закону. А відносно заявленого строку позовної давності, то необхідності в його застосуванні немає через безпідставність вимог.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.367 ЦПК України).
Аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині рішення та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.
Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Судові витрати
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з незмінністю судового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2024 року, без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О.Л.Дуковський
О.А.Письменний