Житомирський апеляційний суд
Справа №285/2393/24 Головуючий у 1-й інст. Мозговий В. Б.
Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С.
10 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді Трояновської Г.С.
суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) в м. Житомирі цивільну справу № 285/2393/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Мозгового В.Б. у м. Звягелі
У квітні 2024 року ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії № 555162897893001 (пролонгація) від 18.01.2022 р. в сумі 22550,26 грн, судовий збір у розмірі 3028 грн та понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 18.01.2022 року між ТОВ "Київська торгово-інвестиційна компанія" та ОСОБА_1 на підставі заявки на пролонгацію від 18.01.2022 до договору позики № 555162897893, підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, був укладений договір позики №555162897893001, відповідно до якого сторони домовились продовжити строк виконання зобов'язання позичальника по погашенню заборгованості за попереднім Договором № 555162897893 в сумі 8803,06 грн. на новий строк 30 днів під проценти, вказані в п. 1.1.1. Договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю позику та сплатити зазначені проценти. 18.12.2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 18/12-2023, за яким до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 555162897893001 від 18.01.2022 року. В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконав і станом на 08.04.2024 року, його заборгованість перед позивачем становить 22550,26 грн., з яких: 8803 грн. 06 коп. заборгованість за тілом кредиту та 13747 грн. 20 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 555162897893 від 18.01.2022 в сумі 22 550 (двадцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень 26 копійок з яких: 8 803 грн. 06 коп. заборгованість за тілом кредиту та 13 747 грн. 20 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір в сумі 3 028 грн. 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на правничу допомогу в сумі 2 000 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог банку відмовити у повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що на підтвердження позовних вимог позивачем було долучено копію не підписаного нею договору позики №555162897893001 від 18.01.2022 р. з додатками, що також не підписані нею; копію не підписаної нею заявки на пролонгацію від 18.01.2022 року до договору позики № 555162897893 від 20.12.2021; копію паспорту позики; копію не підписаних нею загальних умов надання грошових коштів у позику; копію підготовленої самим же Позивачем довідки про ідентифікацію по договору; копію підготовленої самим же Позивачем довідки по договору позики; підготовлений самим же позивачем розрахунок заборгованості за договором позики, тобто навіть не попереднім кредитором; копію Договору факторингу № 18/12-2023 від 18.12.2023 р.; копію Додаткового договору N? 1 до Договору факторингу № 18/12-2023; копію акту приймання - передачі реєстру боржників від 22.12.2023 р.; копію Реєстру Боржників до Договору факторингу № 18/12-2023 та Витяг з Реєстру Боржників до Договору факторингу № 18/12-2023. Позивачем (ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») не надано суду взагалі будь-яких доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів згідно вказаного договору позики, як і доказів взагалі відкриття нею відповідного кредитного рахунку (кредитної картки) на виконання умов вищезазначеного договору позики та зарахування вказаних коштів на цей кредитний рахунок, як і не надано доказів фактичного користування нею кредитними коштами (рух коштів на особових рахунках Позичальника). Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з неї на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованості за вказаним вище договором позики.
У письмових поясненнях представник ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зауважувала, що небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів. Факт ідентифікації Відповідача підтверджується Довідкою про ідентифікацію, наявною в матеріалах справи. Крім того, Відповідач не заперечує, що всі відомості, вказані в Заявці-Анкеті є коректними, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, тощо. З довідки про ідентифікацію вбачається, що одноразовий ідентифікатор було направлено Відповідачу на номер телефона, зазначений ним в заяві анкеті. Даним ідентифікатором було підписано кредитний договір. Враховуючи вищенаведене, правове регулювання та наявні в матеріалах справи докази вбачається, що між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та Відповідачем укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та Відповідачем не був би укладений.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 18 січня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» укладено договір позики №555162897893001 (пролонгація) (а.с.5-7).
У пункті 1.1 договору зазначено, що на підставі заявки на пролонгацію від 18 січня 2022 року до договору позики №555162897897893 тип позики «Миттєва позика», підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, сторони договору домовились продовжити строк виконання зобов'язань Позичальника по погашенні заборгованості по договору позики №555162897897893 в сумі 8803,06 грн на строк 30 календарних днів під проценти, вказані в п. 1.1.1., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику та сплатити зазначені проценти. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п.п. 1.1.1, сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання позичальником умов договору та становить:
1.1.1.1 - знижена процентна ставка, фіксована 1,75 % за день (640 % річних) від суми позики у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.1 цього договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення заборгованості або здійснить таке погашення протягом 1 календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку;
1.1.1.2 - стандартна процентна ставка, фіксована 2,60 % за день (950% річних) від суми позики застосовується: - у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.1 цього договору, якщо позичальник не виконав умови, зазначені в п.п.1.1.1.1 договору для застосування зниженої процентної ставки; - у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Укладаючи цей договір позичальник підтверджує, що підставою для застосування зниженої процентної ставки, передбаченої цим договором, є отримання позичальником від позикодавця індивідуальної знижки на стандартну проценту ставку, відповідно до програми лояльності ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія». Таке зниження стандартної процентної ставки допускається за умови, що позичальником будуть виконані умови для її застосування - повернена позика у строк та в порядку, що передбачено цим договором.
У випадку невиконання позичальником умов для застосування зниженої процентної ставки, користування позикою для позичальника стає доступним виключно на стандартних умовах за стандартною процентною ставкою. При цьому, позичальник погоджується, що застосовування стандартної процентної ставки не є наслідком погіршення умов користування позикою для позичальника (збільшенням процентної ставки), а є лише наслідком отримання позичальником позики на звичайних (стандартних) умовах, що доступні для інших позичальників, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.
Відповідно до п 2.1 позика пролонгується на новий термін на підставі заявки на пролонгацію та сплати позичальником заборгованості по процентах за користування попередньою позикою в сумі 463 грн 08 коп та оплати у повній сумі процентів за пролонгацію 0 грн не пізніше 18.01.2022 року.
Пунктами 2.2.-2.3. цього договору передбачено, що у разі не повної оплати позичальником заборгованості по процентах за користування попередньою позикою та оплати процентів за пролонгацію, вказаних в пункті 2.1 договору, до 18.01.2022 року включно, заявка на пролонгацію анулюється позикодавцем та позичальник зобов'язаний погасити заборгованість по позиці у строк відповідно до договору позики №555162897897893. Позика позичальнику надається шляхом погашення позикодавцем заборгованості за раніше укладеним договором позики та проведення відповідних бухгалтерських проводок в системі з одночасним формуванням за позичальником заборгованості за цим договором, в розмірі що дорівнює не погашеній заборгованості за попереднім договором позики.
Відповідно до п. 3.1. позичальник здійснює повернення позики і сплачує проценти згідно із загальними умовами та відповідно до графіку платежів (додаток №1 до цього договору, є його невід'ємною частиною та підписується позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у вигляді смс коду). Графік платежів розміщується в особистому кабінеті позичальника на сайті системи.
Відповідно до пункту 4.2 договору, позичальник, який прострочив внесення чергового платежу (при простроченні більше ніж на 1 календарних днів від дати внесення чергового платежу, зазначеної у графіку платежів), зобов'язаний сплатити неустойку за прострочення внесення чергового платежу у розмірі 25% від суми простроченого зобов'язання із внесення чергового платежу.
Тобто вказаними пунктами визначено порядок надання та повернення позики, її розмір, порядок та розмір сплати процентів, строк дії договору, а також відповідальність за прострочення внесення платежів.
18.01.2022 року ОСОБА_1 електронним підписом - одноразовим індетифікатором (СМС-код) 5728, який був надісланий на її номер телефону підписано графік платежів № 555162897893001-1 додаток №1 до договору позики №555162897893001 від 18.01.2022 року (а.с.8).
Крім того, 19.01.2022 року ОСОБА_1 електронним підписом - одноразовим індетифікатором (СМС-код) 5728, який був надісланий на її номер телефону підписано розрахунок загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором, що є додатком № 2 до договору позики №555162897893001 від 19.01.2022 року (а.с. 9).
18.12.2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" було укладено договір факторингу №18/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступає ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" за плату, а ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" приймає належні ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за договорами вказаними у реєстрі боржників, визначених у додатках до договору, про що також був складений акт прийому-передачі реєстру боржників (а.с. 21-25).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023 року, від ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» до ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №555162897893001 від 18.01.2022 року в сумі 22550 грн 26 коп (а.с. 26).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 555162897893001 заборгованість станом на 08.04.2024 року становить 22550 грн 26 коп, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 8803 грн 06 коп, сума заборгованості за відсотками 13747 грн 20 коп (а.с. 20).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем було порушено умови на яких нею було взято кредит, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Як вбачається із матеріалів справи оспорюваний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа. Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також, приписами ст. 12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис»", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Окрім цього, в матеріалах справи, наявний розширений розрахунок заборгованості, а доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано, відтак розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом. Така позиція суду відповідає позиції, що міститься у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року по справі 753/16745/15-ц, провадження N0 61-40036св18.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно ст. 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно із ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Згідно із ст.1054 ЦК України а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 516 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
18.01.2022 між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 укладено договір позики №555162897893001 в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим з використанням одноразового ідентифікатора 5728, з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов договору позики 555162897893001, заявлений строк користування кредитом, який складає 30 днів .
У п.1.1.1.1 зазначена знижена процентна ставка, фіксована 1,75 % за день , у п. 1.1.1.2 вказана стандартна процентна ставка, фіксована 2,60 % за день, також пунктом 4.2 договору, передбачена сплата неустойки за прострочення внесення чергового платежу у розмірі 25% від суми простроченого зобов'язання із внесення чергового платежу.
Отже, нарахування відсотків здійснювалось в межах строку визначеного та погодженого сторонами Договору. Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними.
Таким чином, розмір заборгованості ОСОБА_1 за Договором 555162897893001 від 18.01.2022 року, що складає 22550 грн 26 коп, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 8803 грн 06 коп, сума заборгованості за відсотками 13747 грн 20 коп (а.с. 20).
18.12.2023 між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №18/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 555162897893001.
Таким чином, виходячи з умов Договору факторингу позивач у даній справі став кредитором за договорами позики, укладеними ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та позичальниками, в тому числі і за Договором позики № 555162897893001 від 18.01.2022, боржник ОСОБА_1 , як вбачається з витягу з реєстру боржників до Договору факторингу, за яким передано право вимоги на загальну суму 22550 грн 26 коп, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 8803 грн 06 коп, сума заборгованості за відсотками 13747 грн 20 коп (а.с.26).
Посилання скаржника на те, що вона не підписувала договору позики №555162897893001 від 18.01.2022 р. з додатками; копію заявки на пролонгацію від 18.01.2022 року до договору позики № 555162897893 від 20.12.2021; копію паспорту позики не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи, оскільки договір №555162897893001 від 18.01.2022 р укладено на сайті позикодавця, та ОСОБА_1 підписала його одноразовим ідентифікатором 5728 18.01.2021 року, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором такий договір не був би укладений.
Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Крім того, факт ідентифікації ОСОБА_1 підтверджується Довідкою про ідентифікацію, наявною в матеріалах справи. Крім того, скаржник не заперечує, що всі відомості, вказані в Заявці-Анкеті є коректними, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, тощо. З довідки про ідентифікацію вбачається, що одноразовий ідентифікатор було направлено ОСОБА_1 на номер телефона НОМЕР_1 , зазначений нею в заяві анкеті. Даним ідентифікатором було підписано кредитний договір.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів отримання коштів є неспроможними, оскільки за відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості відповідача, його погашення відповідачем, суд встановлює такий розмір заборгованості виходячи з розрахунку позивача та вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача.
Крім того, укладений між сторонами кредитний договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним тому є чинним, оскільки відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.
Таким чином, враховуючи, той факт, що відповідачкою не надано суду жодного доказу того, що вона належним чином виконала зобов'язання з повернення кредитних коштів первісному кредитору, тому враховуючи, те, що відповідачкою не повернуто своєчасно суму кредиту та не сплачено нараховані відсотки, в порушення умов договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, то вона є такою що зобов'язання за вказаним договором не виконала.
Позивачем надано належні та допустимі докази укладення в електронній формі договору позики №555162897893001 від 18.01.2022 року (пролонгації), за умовами якого сторони домовились продовжити строк виконання зобов'язання позичальника по погашенню заборгованості за попереднім Договором № 555162897897893 на новий строк 30 днів під проценти, вказані в п. 1.1.1. Договору, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кошти та сплатити проценти за користування даними коштами в порядку, визначеному договором.
Враховуючи наведене, а також те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення договору з відповідачем, а розрахунок заборгованості свідчить про користування відповідачем кредитними коштами та враховуючи, що відповідачем не наданого жодного доказу в спростування доводів позивача щодо нарахованих сум, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку, з чим погоджується колегія суддів, що з відповідача на користь ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" слід стягнути заборгованість за договором позики № 555162897893001 (пролонгація) від 18.01.2022 року у розмірі 22550 грн 26 коп.
Відтак, суд першої інстанції зробив правильні висновки із встановлених обставин, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними.
Щодо витрат на правничу допомогу
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
15.02.2024 року між ТОВ "Факторинг Партнерс" та АО "Лігал Ассістанс" укладено договір про надання правової допомоги №15-02/2024 (а.с.33)
Згідно витягу з акту №1 про надання юридичної допомоги від 09.04.2024 року адвокатське об'єднання "Лігал Ассістанс" надало ТОВ "Факторинг Партнерс" правничу допомогу по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вартість правничої допомоги становить 9 000 грн 00 коп (а.с. 37).
Апеляційний суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не тільки доведений, документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.
Враховуючи категорію справи, характер позовних вимог, дослідивши позовну заяву, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що складення позову не потребувало додаткових зусиль та знань, великої тривалості часу адвоката, як і відсутня необхідність у додатковому аналізі обставин справи та вивченні нормативно-правової бази, тому справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат за даних обставин справи було зменшення розміру таких витрат до 2000 грн.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Позивачем відповідно до платіжної інструкції № 422780162 від 26.04.2024 року сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн 00 коп (а.с. 1).
Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Судді