Житомирський апеляційний суд
Справа №295/13842/24 Головуючий у 1-й інст.
ОСОБА_1 провадження №11-сс/4805/555/24
Категорія ст.422 КК Доповідач ОСОБА_2
03 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали провадження №295/13842/24 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 18.09.2024,
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою обчислено з моменту затримання ОСОБА_8 , а саме: з 16 вересня 2024 р. по 13 листопада 2024 р. включно.
Одночасно визначено ОСОБА_8 заставу у розмірі сімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі складає 211 960 грн.
В поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_8 по кримінальному провадженню №12024060400002912, що підозрюється за ч. 4 ст. 185 КК України, запобіжного заходу тримання під вартою терміном на 60 діб. та застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , або особисте зобов'язання. При цьому, зазначає, що сам факт підозри ОСОБА_8 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення не може бути безумовною підставою для тримання його під вартою. Зазначає, що ОСОБА_8 не вчиняв кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України 16.09.2024 року, а докази які надав суду Житомирський РУП не є достатніми для того щоб підтвердити, що саме ОСОБА_8 є особою яка вчинила дане кримінальне правопорушення, а саме крадіжку з кав'ярні що належить ФОП ОСОБА_10 . Посилаючись на зазначене, вважає, що саме тому до ОСОБА_8 можливо застосувати домашній арешт або особисте зобов'язання.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 слідчим суддею в повній мірі враховано вимоги ст.ст. 177, 178, 183, 194, 197 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024060400002912 від 16.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
16.09.2024 року ОСОБА_8 було затримано в порядку ст.208 КПК України та в подальшому, того ж дня в порядку ст. 278 КПК України йому було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Слідчим суддею було встановлено, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке відноситься до категорії тяжких та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах клопотання, зокрема: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_10 від 16.05.2024 р.; протоколом огляду місця події від 16.05.2024 р.; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_10 від 16.05.2024 року; протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_8 від 16.05.2024 р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 16.05.2024 р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 16.05.2024 р.; протоколом огляду предметів від 16.05.2024 року; протоколом огляду предмету (відеозапису) від 16.05.2024 р.; повідомленням про підозру ОСОБА_8 від 16.05.2024 р.; допит підозрюваного ОСОБА_8 від 16.05.2024 р.
Колегія суддів звертає увагу, що у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини підкреслив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Перевіряючи доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного з огляду на наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Апеляційний суд звертає увагу, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
При цьому, апеляційний суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від суду, апеляційний суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_8 є раніше судимим, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, перебуваючи на іспитовому терміні за попереднім вироком, а такожяк встановлено, щодо підозрюваного в судах першої інстанції у провадженні перебуває декілька інших кримінальних справ з обвинувальними актами.
Жодних відповідних доказів на спростування вище наведених фактів стороною захисту суду апеляційної інстанції - не надано.
Наведені вище обставини дають достатні підстави стверджувати про наявність ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення та переховування підозрюваного ОСОБА_8 від суду, який на момент розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом першої інстанції та апеляційним судом не зменшився та продовжує існувати.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, суд першої інстанції відповідно до ст.178 КПК України, врахував згідно клопотання слідчого фактичні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, їх характер, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_8 у разі визнання його винним, дані про його особу, який обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, взяв також до уваги наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тому дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі.
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
В свою чергу, посилання захисника на те, що ОСОБА_8 достатнім буде застосування запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, не доводять по-за розумним сумнівом дотримання останнім відповідної сталої процесуальної поведінки, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки поведінка підозрюваного свідчить про сталу протиправну поведінку останнього.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, судом на даному етапі не встановлено та стороною захисту не доведено.
Всі викладені захисником апеляційні доводи були об'єктом дослідження судом першої інстанції при обрані запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги на зміну запобіжного заходу не встановлено.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 18.09.2024, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням застави у розмірі 211960 грн., зі строком дії ухвали до 13 листопада 2024 р. включно, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :