Житомирський апеляційний суд
Справа №296/12019/23 Головуючий у 1-й інст. Маслак В.П.
Категорія 101 Доповідач Трояновська Г. С.
10 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді Трояновської Г.С.,
суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,
з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №296/12019/23 за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування на утриманні
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 01 грудня 2023 року, постановлену під головуванням судді Маслак В.П. в м. Житомирі
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаною заявою, в якій просила встановити факт перебування на утриманні, а саме те, що неповнолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебували на утриманні ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , захищаючи нашу державу.
В обґрунтування заяви вказувала, що 07.06.2016 вони разом з ОСОБА_4 уклали шлюб.
09.12.2019 її донька, ОСОБА_5 , була позбавлена батьківських прав щодо своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
В подальшому вона (заявниця) разом з ОСОБА_6 прийняли рішення про взяття під опіку цих неповнолітніх дітей.
Рішеннями від 05.02.2020 №126 та №127 Виконавчого комітету Житомирської міської ради вона була призначена опікуном ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
ОСОБА_4 отримував дуже достойну заробітну плату і забезпечував потреби сім'ї і утримання дівчаток.
Після повномасштабного вторгнення пішов виконувати свій громадський обов'язок і загинув в зоні бойових дій.
Після смерті чоловіка, заявниця звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявою про отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Оскільки документи повернули без реалізації, вона була змушена звернутися до суду з вищезазначеною заявою.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 01 грудня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування на утриманні.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин по справі, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що заява ОСОБА_1 є справою окремого (непозовного) провадження. Встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_4 неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є необхідним для захисту майнових прав дітей. Крім того, враховуючи зміст заявлених вимог, суб?єктний склад учасників спірних правовідносин, мету звернення до суду скаржника з цією заявою та наслідки вирішення спору для майнових прав членів сім?ї та спадкоємців ОСОБА_4 , можна дійти висновку щодо наявності підстав для розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства.
Представник Міністерства оборони України надіслав додаткові пояснення по справі, просив провести судове засідання без його участі. Вказував, що вимоги заявниці у цій справі не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, тому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 25.01.2024 зупинено апеляційне провадження у справі № 296/12019/23 за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування на утриманні до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 201/5972/22.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 02.08.2024 поновлено провадження у цивільній справі №296/12019/23 за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування на утриманні.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду в межах статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 07.06.2016 ОСОБА_4 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , що видане 07.06.2016, про шо зроблено запис за № 659. Після укладення шлюбу ОСОБА_8 присвоєно прізвище ОСОБА_9 (а.с.10).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , що видане 09.02.2023, ІНФОРМАЦІЯ_6 загинув ОСОБА_4 у с. Вільне Поле, Волноваський район, Донецької обл, про що 09.02.2023 складено відповідний актовий запис №495 (а.с.9).
Рішеннями Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 05.02.2020 №126 та №127 ОСОБА_1 було призначено опікуном малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.14).
Розглядаючи справу, суд першої інстанції вказав, що зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що метою встановлення факту перебування неповнолітніх: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_4 , виниклого після смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час виконання обов'язків військової служби, та необхідне для отримання одноразового грошового забезпечення, тобто, за предметом та можливими правовими наслідками ці правовідносини існують у сфері публічно-правових відносин, а тому заявлені вимоги підлягають розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, у зв'язку з чим у відкритті провадження у даній цивільній справі слід відмовити.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік фактів, що мають юридичне значення та які встановлюються в судовому порядку передбачений у ч.ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Згідно із ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Як роз'яснено у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року з наступними змінами «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Як вбачається із матеріалів справи, заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У поданій заяві заявниця зазначала, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час бойового зіткнення, захищаючи Батьківщину.
Крім цього, заявниця зазначала, що встановлення зазначеного факту необхідно з метою захисту прав та інтересів дітей, а саме отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Колегія суддів виходить з того, що під час дії правового режиму воєнного стану правова проблема постає у значній кількості поданих заяв, позовів на території України про встановлення факту перебування на утриманні, (інших пов'язаних із цим фактів) чи оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Так, Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року, справа № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22) визначив, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Разом з цим, вирішуючи проблему єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року справа №560/17953/21 (провадження №11-150апп23) відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Натомість, юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Також Велика Палата Верховного Суду виснувала, що неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов'язків, чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.
Аналізуючи наведені вище норми процесуального закону, а також висновки касаційного суду, колегія суддів приходить висновку про те, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства, що узгоджується з правовою позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.01.2024, cправа № 560/17953/21.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, які були актуальними на час прийняття оскаржуваної ухвали, однак, на час перегляду справи судом апеляційної інстанції Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема стосовно юрисдикції спору, які мають бути враховані судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
У зв'язку з викладеним, оскаржувана ухвала у справі підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що стороною заявника, як скаржником, при подачі вищезазначеної апеляційної скарги був сплачений судовий збір (квитанція а.с.74). Проте, в силу вимог ЦПК України в разі скасування вищезазначеної ухвали суду першої інстанції у цій справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, питання про розподіл цих витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, вирішується у подальшому судом першої інстанції.
Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 01 грудня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11.10.2024.
Головуючий Судді: