Житомирський апеляційний суд
Справа №290/613/24 Головуючий у 1-й інст. Ковальчук М. В.
Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С.
10 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді Трояновської Г.С.
суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) в м. Житомирі цивільну справу № 290/613/24 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 26 червня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Ковальчука М.В. у смт. Романові
У квітні 2024 року Акціонерне Товариство «Універсал Банк» звернулося до суду із названим позовом та просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг Monobank від 03.01.2022 у розмірі 19761,50 грн та судові витрати.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що АТ «Універсал Банк» запустив проект Монобанк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки Монобанк, на яких встановлюється кредитний ліміт. Банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
03.01.2022 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету - заяву до договору про надання банківських послуг. Анкета - заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку. На підставі договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Взятий на себе обов'язок позивач виконав належним чином, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, в результаті чого заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за договором становить 19761,50 грн, яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту)- 19761,50 грн, заборгованості за порушення грошового зобов'язання - 0,00 грн; заборгованість за пенею - 0,00 грн. Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 26 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із указаним судовим рішенням, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник АТ «Універсал Банк» зазначив, що судом не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту «Monobank», а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб з тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Вважав, що суд дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений із зазначеними умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту. Крім того, повідомив про свою згоду з умовами надання банківських послуг «Monobank», на підтвердження чого у мобільному додатку останнім було введено ОТП-пароль, який попередньо був надісланий на зазначений ним мобільний номер. У підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має різнозначні юридичні наслідки. Вказане свідчить про укладення між сторонами у встановлений спосіб договору, в тому числі погодження сторонами Умов обслуговування рахунку фізичної особи з додатками, шляхом проставлення ними електронного цифрового підпису. Вважав безпідставними посилання суду першої інстанції на недоведеність банком, що саме з цими умовами та правилами відповідач ознайомилася і погодилася з ними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію». Вказував, що виконаний банком розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Зазначав, що будучи повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не надав суду альтернативний розрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити, чи інший доказ про невірність наданого банком розрахунку.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 03.01.2022 між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви (а.с.16).
Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.
Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язувався виконувати його умови.
Проставлянням, власноруч, свого підпису під цією анкетою-заявою, він:
- погоджується із тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов'язується виконувати його умови;
- підписанням цього договору підтверджує, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, він беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погоджується, з тим, що про зміни доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток;
- просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналогу (в тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку. Засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом його власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису;
- підтверджує, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису.
На доведення факту укладення кредитного договору позивачем надано суду Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 03.01.2022, яка містить підписи представника банку та позичальника, зі світлокопіями його паспорту та ІПН, а також печатку Monobank ПАТ «Універсал Банк», що свідчить про дотримання сторонами письмової форми кредитного договору.
Таким чином форма та порядок укладання договору відбулось у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети до договору про надання банківських послуг «monobank» шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу).
Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з Умовами обслуговування рахунків особи в АТ «Універсал Банк» та Тарифами за карткою Monobank подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням Анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі № 243/6552/20, від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19, від 12.06.2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 року у справі № 234/7159/20.
До Анкети-заяви Банк додав Витяг з Умов і Правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, затверджених рішенням Правління АТ «Універсал Банк», а також додатки: Тарифи, Паспорт споживчого кредиту Чорної картки «monobank», Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 2 Анкети-заяви позичальник прохав встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. Пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка 3,1% на місяць.
Позивач свої зобов'язання перед позичальником виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.
Однак, відповідач свої зобов'язання за даним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом має заборгованість перед банком.
В той же день 03.01.2024 ОСОБА_1 підписав Запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг Monobank (а.с.18).
Із розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 04.03.2023 заборгованості ОСОБА_1 становить 19761,50 грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 19761,50 грн; заборгованість за пенею - 0,00 грн.; заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 0,00 грн (а.с.12-13).
Відповідно до довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 01 квітня 2024 року, 03 січня 2022 року ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні та встановлено кредитний ліміт у розмірі 15000,00 грн (а.с.14).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що підписання анкети-заяви не є обов'язковою умовою видачі картки, і банк має право відмовитись від надання кредиту/встановлення ліміту кредитування без будь-якого обґрунтування своєї відмови, банк повинен довести, що ним було прийнято рішення про видачу картки із встановленням ліміту, така картка видавалася відповідачу і ним була отримана, крім того банк має підтвердити суму кредитного ліміту, що був встановлений на картку. Належних доказів того, чи було задоволено заяву ОСОБА_1 та відкрито поточний рахунок, чи було видано йому за цим договором платіжний інструмент (банківську картку) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання ним такої картки, та чи встановлено відповідний кредитний ліміт і на яку суму, матеріали справи не містять, а надана банком довідка про розмір встановленого кредитного ліміту від 01.04.2024, яка складена та підписана самим банком про це не свідчить.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.
Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів доходить висновку про укладеність вищевказаного договору про надання банківських послуг «Mоnobank» між відповідачем та АТ «Універсал Банк».
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання банківських послуг. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 03.01.2022 було укладено договір про надання банківських послуг в електронному вигляді у відповідності з проектом «Monobank», шляхом підписання сторонами Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (а.с.16).
З Анкети-заяви вбачається, що вона підписана цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку Monobank.
В анкеті-заяві (пункт 4) ОСОБА_1 прохав вважати його власноручний підпис або його аналоги (у т.ч. удосконалений електронний підпис - далі УЕП) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку. З цією метою, він засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем: 0237776eb010c8736aca713570dfc0f20c3fb77110a0df704e8c0c95375f04243d.
Він буде використовуватися УЕП у мобільному додатку для засвідчення його дій. Він визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Він підтвердив, що всі наступні правочини (у т.ч. підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним з використанням простого електронного підпису або УЕП.
Тобто, використання позичальником електронного підпису при укладенні договору погоджено між сторонами в Анкеті-заяві.
Відповідно до пункту 2 Анкети-заяви позичальник прохав встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. Пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка 3,1% на місяць.
Відповідно до п.3 Запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг Monobank умови , передбачені частиною 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначені в Договорі та Тарифах. Він беззастережно погоджується з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погоджується з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток (а.с.18).
Банк своє зобов'язання виконав - надав позичальнику у користування кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, відповідно, у останнього виник обов'язок повернути банку використані кошти кредитного ліміту.
Апеляційний суд зауважує, що форма та порядок укладання договору відбулось у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети до договору про надання банківських послуг «monobank» шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу).
Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з Умовами обслуговування рахунків особи в АТ «Універсал Банк» та Тарифами за карткою Monobank подальше укладення електронного договору на сайті є неможливим. Отже, заповненням Анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі № 243/6552/20, від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19, від 12.06.2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 року у справі № 234/7159/20.
Таким чином встановлено узгодження між ОСОБА_1 та Банком в письмовій формі відсотків за користування кредитом, оскільки в підписаній сторонами Анкеті-заяві від 03.01.2022 (пункт 2) чітко визначено розмір відсотків на місяць - 3.1, що становить 37,2 % на рік. Саме такий розмір відсотків нараховувався Банком згідно з розрахунком заборгованості.
Тому, сторонами було погоджено в належній (письмовій) формі розмір відсотків за користування кредитними коштами. Розрахунок заборгованості, що долучений до позову, враховуючи те, що виготовлений за допомогою програмного забезпечення Банку, належним чином завірений представником Банку.
Позивачем у справі належними, допустимими та достатніми доказами доведено наявність заборгованості відповідача перед Банком у сумі 19761,50 грн.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку, як позивача ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.
Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. ч. 1, 13 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги та позову Банку у цій справі при вищевикладених обставинах, з ОСОБА_1 на користь Банку слід стягнути судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору у розмірі 7570,00 грн. (розрахунок: судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції 3028,00 грн. (а.с.11) + судовий збір за апеляційну скаргу 4542,00 грн. (а.с. 150).
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.
Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 26 червня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за договором про надання послуг «Монобанк» від 03.01.2022 року у розмірі 19761,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ЄДРПОУ 21133352) судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору у розмірі 7570,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Судді