Справа № 761/19586/22
Провадження №1-кп/761/1662/2024
10 жовтня 2024 року м. Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) судовий розгляд у кримінальному провадженні № 62022100130000549 від 26.08.2022 щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Октябрське Володарського району Донецької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого (за останньою відомою адресою): АДРЕСА_1 , раніше не судимого, документованого паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, 25.09.1996 р.,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН увійшли Союз Радянських Соціалістичних Республік (правонаступником якого з 1991 року є російська федерація), Українська Радянська Соціалістична Республіка (правонаступницею якої з 1991 року є Україна) та ще 49 держав-засновниць, а згодом до вказаної міжнародної організації прийняті інші держави світу.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1965 «Про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про убезпечення їх незалежності і суверенітету» закріплено, що держави не мають права втручатися прямо чи опосередковано з якої б то не було причини у внутрішні та зовнішні справи іншої держави.
Кожна держава має невід'ємне право обирати свою політичну, економічну, соціальну та культурну систему без втручання в будь-якій формі з боку будь-якої іншої держави.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 «Про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав» закріплено, що держави не мають права здійснювати інтервенцію або втручання в будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні чи зовнішні справи інших держав.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 24.10.1970 «Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН» закріплено принцип, згідно з яким держави утримуються в своїх міжнародних відносинах від силових погроз або застосування сили, як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави так і будь-яким іншим чином несумісним з цілями ООН. Така загроза силою або її застосування є порушенням міжнародного права і Статут ООН.
Кожна держава зобов'язана утримуватися від загрози силою або її застосування з метою порушення існуючих міжнародних кордонів іншої держави або у якості засобу вирішення міжнародних суперечок, в тому числі територіальних суперечок, і питань, що стосуються державних кордонів.
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України.
Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканою. Незалежність України визнано значною кількістю держав світу, у тому числі 05.12.1991 російською федерацією.
31.05.1997 відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань за Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі укладено Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 № 13/98-ВР та Федеральним Законом російської федерації від 02.03.1999 № 42-ФЗ).
Відповідно до ст.ст. 2-3 зазначеного Договору російська федерація зобов'язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих кордонів між Україною та російською федерацією та розбудову відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, незастосування сили або загрози силою, невтручання у внутрішні справи.
Статтями 1-3, 6 Конституції України встановлено - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; Суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; На території України не допускається розташування іноземних військових баз; Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України; Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
При цьому, ст. 69 Конституції України визначено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до ст. 71 Конституції України вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.
Водночас, ст. 73 Конституції України передбачено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входять: Автономна Республіка Крим, області, зокрема Донецька область, а також райони, міста, райони в містах, селища і села.
Згідно Постанови Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII російську федерацію визнано державою-агресором.
Відповідно до Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», схваленої постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-VIII, у квітні 2014 року розпочалася друга фаза збройної агресії російської федерації проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07 квітня 2014 року).
Протягом травня 2014 року самозвані лідери «ДНР», серед яких було багато громадян російської федерації, у неконституційний спосіб провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил російської федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами російської федерації батальйон «Восток», а також задіяні такі озброєні групи найманців як «Русский сектор» та «Оплот». За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Луганської області.
Наслідком збройної агресії російської федерації проти України стала нелегітимна воєнна окупація і подальша незаконна воєнна окупація значної частини державної території України у Донецькій області.
В подальшому, в порушення вищевказаних умов міжнародних договорів та всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі (Гельсинський заключний акт) від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН, Декларації про недопущення інтервенції та втручання у внутрішні справи держав Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав, резолюції від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки та від 21.12.1965 №2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), російською федерацію 24.02.2022 здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв'язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2119-IX від 15.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2212-IX від 21.04.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Законом України № 2263-IX від 22.05.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
У зв'язку із веденням агресивної війни з боку російської федерації проти України, у кінці березня 2022 року (точна дата в ході досудового розслідування не встановлена) захоплено м. Маріуполь, Донецької області, у зв'язку із чим указом так званого голови ДНР 31.03.2022 створено адміністрацію міста Маріуполя та 06.04.2022 призначено її голову.
При цьому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 710-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Донецької області згідно з додатком до цього розпорядження. Відповідно до додатку до Розпорядження «Адміністративні центри та території територіальних громад Донецької області» Маріупольська міська територіальна громада включає в себе наступні територіальні громади (населені пункти): Бердянська (Мангушський район), Старо-Кримська, Покровська (Мангушський район) із адміністративним центром в м. Маріуполь.
Зокрема, Маріупольська міська територіальна громада Донецької області входить до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022 року (далі - Перелік), що затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (далі - Наказ), а також відповідно до наказів Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 28.04.2022 № 80, 01.05.2022 № 82, 06.05.2022 № 85, 11.05.2022 № 89, 14.05.2022 № 92, 20.05.2022 № 98, 25.05.2022 № 100, 31.05.2022 № 104, 02.06.2022 № 105, 10.06.2022 № 113, 14.06.2022 № 119, 21.06.2022 № 125, 22.06.2022 № 132, 24.06.2022 № 134, 29.06.2022 № 138, 01.07.2022 № 143, 08.07.2022 № 147, 14.07.2022 № 152, 19.07.2022 № 159, 27.07.2022 № 169, 17.08.2022 № 188, 26.08.2022 № 193, якими вносились зміни до Наказу та Переліку.
Так, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, у відповідності до наказу Маріупольського Міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області Національної поліції України № 108 о/с від 05.12.2019 прийнятим охоронцем 3 розряду взводу № 1 роти охорони об'єктів та публічної безпеки Маріупольського МВ УПО в Донецькій області НП України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, підтримуючи рішення та дії держави-агресора, порушив основні обов'язки поліцейського, що передбачені ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», не виконав наказу керівництва Маріупольського МВПО від 24.03.2022 № 1 (зі змінами в редакції наказу від 30.03.2022 № 3) «Про організацію службової і господарської діяльності підрозділів Маріупольського МВПО» та, відповідно, не прибув до місця збору особового складу - АДРЕСА_2 (на базі Управління поліції охорони в Дніпропетровській області) або безпосередньо до місця дислокації ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_3 , залишився на тимчасово окупованих територіях та до подальшого виконання службових обов'язків не приступив.
При цьому, приблизно на початку червня 2022 року, але не пізніше 17.06.2022 (точна дата в ході досудового розслідування не встановлена), перебуваючи на території міста Маріуполя, Донецької області, маючи умисел на зайняття посади у незаконному правоохоронному органі - так званому « ІНФОРМАЦІЯ_3 », створеному на тимчасово окупованій території України, та реалізуючи його вступив в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації та представниками так званої «ДНР», та отримавши від них пропозицію про зайняття посади у вищевказаному незаконному правоохоронному органі влади, в порушення вимог Конституції України та Законів України, зрадивши присязі умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, добровільно погодився на вказану пропозицію.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу та надавши добровільну згоду на виконання функцій працівника правоохоронного органу у незаконно створеному на тимчасово окупованій території України правоохоронному органі - у так званому « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, зі своїх особистих мотивів та бажання працювати у незаконному правоохоронному органі, погоджуючись на пропозицію представників держави-агресора - російської федерації та представників незаконних збройних формувань так званої «ДНР» у невстановлений час, але не пізніше 17.06.2022, перебуваючи на території міста Маріуполя, Донецької області, ОСОБА_5 вступив на службу до незаконного правоохоронного органу, що є частиною окупаційної адміністрації російської федерації, створеного на тимчасово окупованій території Донецької області, та зайняв посаду «охранника мариупольского городского отдела государственной службы ІНФОРМАЦІЯ_4 », приміщення якого розташовані за адресою: АДРЕСА_4 .
В подальшому діючи умисно, після свого призначення на відповідну посаду, присягнувши на вірність так званій «ДНР» та її народу, приступив до виконання покладених на нього представниками окупаційних військ російської федерації, так званої «ДНР» обов'язків, а також у зв'язку з цим почав брати участь у брифінгах та надавати коментарі для місцевих засобів масової інформації, в інформаційних відеороликах яких публічно висловлювати свою підтримку державі-агресору та діям її збройних формувань, які в подальшому розповсюджено через інформаційні канали так званого «МВД ДНР», чим поширював інформацію щодо діяльності незаконно створеного правоохоронного органу так званої ДНР, та таким чином зайнявши відповідну посаду добровільно приймає участь у діяльності незаконного правоохоронного органу - так званого «Мариупольского городского отдела государственной службы вневедомственной охраны УГСВО МВД ДНР».
Обвинувачений ОСОБА_5 належним чином повідомлявся судом у встановленому законом порядку про час та місце розгляду даного кримінального провадження відносно нього, проте в судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва, від 25.08.2022 кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України, визначено здійснювати шляхом спеціального судового провадження, відповідно до ст. 323 КПК України, у відсутність обвинуваченого (in absentia).
Розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених законом, та не суперечить прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, згідно з рішенням якого від 24 травня 2007 року у справі «Да Лус Домингеш Ферейра проти Бельгії» судове засідання за відсутності підсудного не суперечить вимогам ст. 6 Конвенції, якщо останній зможе згодом домогтися нового судового рішення за його участю, в якому містилася б оцінка висунутих проти нього обвинувачень за фактичними і юридичними обставинами справи.
ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про розгляд кримінального провадження відповідно до вимог ст. 323 КПК України, шляхом опублікування повісток про виклик на офіційному сайті Шевченківського районного суду м. Києва та в газеті «Урядовий кур'єр», у судові засідання не з'являвся, що не перешкоджає розгляду кримінального провадження при здійсненні спеціального судового провадження.
Кримінальне провадження здійснювалось з обов'язковою участю захисника.
Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про обізнаність ОСОБА_5 про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права постати перед українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд розцінює як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості. Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов'язаний обґрунтувати, чи були здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Враховуючи, що у кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), судом досліджено, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_5 як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, в результаті судом встановлено таке.
Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Суд, провівши розгляд в межах висунутого обвинувачення у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, дослідивши докази сторони обвинувачення, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, за встановлених судом обставин, яка підтверджується сукупністю зібраних доказів, досліджених та перевірених в судовому засіданні, а саме:
- ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 25.08.2022 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_5 у вчинені злочину, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України;
- витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №42022100000000179 від 09.05.2022, в якому містяться відомості про реєстрацію відомостей про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.7 ст. 111-1 КК України та повідомлення про підозру, зокрема, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 за вказаною статтею КК України;
- первинним рапортом від 21.06.2022 гол. о/у-інспектора ВОР УОР ДВБ НП України ОСОБА_6 про виявлення кримінального правопорушення з долученим до нього відеофайлом;
- протоколом огляду відеозапису від 25.07.2022, в якому з відеохостингу YouTube відображено фрагменти відеоролику від 17.06.2022 на каналі «МВД ДНР» з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 », на якому зображено ОСОБА_5 в якості працівника незаконного правоохоронного органу - так званого «Мариупольского городского отдела государственной службы вневедомственной охраны УГСВО МВД ДНР»;
- протоколами огляду відеозапису від 09.07.2022 та протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.07.2022 за участі свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , в яких з відеохостингу YouTube відображено фрагменти відеоролику на каналі «МВД ДНР» з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 », на яких ОСОБА_5 в якості працівника так званого «Мариупольского городского отдела государственной службы вневедомственной охраны УГСВО МВД ДНР» публічно висловлює свою підтримку державі-агресору та діям її збройних формувань (на вказаних відео та пред'явлених фото свідки впізнали колишнього охоронцем 3 розряду взводу № 1 роти охорони об'єктів та публічної безпеки Маріупольського МВ УПО в Донецькій області НП України ОСОБА_5 );
- рапортом командира взводу № 1 роти ОО та ПБ Маріупольського МВПО ОСОБА_10 від 29.04.2022 про те, що ОСОБА_5 не виїхав на підконтрольну територію України та не виконує свої функціональні обов'язки, що підтверджується і листом ЦОСІ Держприкодонслужби України № 91-21267/0/15-22-Вих від 12.08.2022;
- висновком експерта № СЕ-19/111-22/30052-ФП від 12.08.2022 (судова портретна експертиза) згідно з яким у відеофайлі « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та у особовій картці ДМС України на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зображена одна й та ж сама особа;
- протоколом огляду сайту мережі Інтернет від 22.07.2022, в якому на сайті так званого «МВД ДНР» відображено інформацію про діяльність, функції, завдання та контактну інформацію « ІНФОРМАЦІЯ_3 » - незаконно створеного правоохоронного органу так званої ДНР;
- протоколом огляду сайту мережі Інтернет від 22.07.2022, в якому на сайті так званого «МВД ДНР» міститься відеозапис від 29.04.2022 з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » по АДРЕСА_4 ;
- протоколів огляду сайту мережі Інтернет від 22.07.2022, 25.07.2022, 27.07.2022 та 16.08.2022, в яких відображено факти створення псевдо-республіки ДНР, її адміністративних одиниць та діяльності незаконних органів управління, правоохоронних органів (в тому числі - МВД ДНР та його структурних підрозділів);
- протоколом огляду сайту мережі Інтернет від 25.07.2022, в якому на сайті «МВД ДНР» оглянуто новини під назвами « ІНФОРМАЦІЯ_7 » від 05.04.2022, « ІНФОРМАЦІЯ_8 » від 25.05.2022, « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 17.06.2022 (у відеоролику до якої зображено ОСОБА_5 в якості працівника так званого « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».;
- протоколами огляду відеозапису від 12.08.2022 за участі свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , за результатами якого останні на відеоролику від 17.06.2022 з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » впізнали колишнього поліцейського ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_5 );
- постановою від 26.08.2022 р. про виділення з кримінального провадження №42022100000000179 матеріалів досудового розслідування щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України.
- витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №62022100130000549 від 26.08.2022 що містить відомості про реєстрацію виділених матеріалів досудового розслідування за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України.
- протоколом огляду від 09.09.2022 наданої оператором мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» щодо номеру телефону ОСОБА_5 інформації, відповідно до якого підтверджується факт перебування останнього у період після 24.02.2022 та в подальшому на тимчасово окупованій території, зокрема - безпосередньо в місті Маріуполь Донецької області;
Також вину ОСОБА_5 підтвердили допитані у судовому засіданні свідки, а саме:
Допитаний свідок ОСОБА_7 показав, що працює на посаді командира взводу Маріупольського міжрайонного відділу поліції охорони у Донецькій області. До повномасштабного вторгнення у його підпорядкуванні на посаді охоронника працював ОСОБА_5 . Останній раз свідок його бачив 01.03.2022 року, коли ставив його на чергування , після цього вже ОСОБА_5 не бачив. Після початку активних бойових дій у м. Маріуполі від керівництва була команда евакуюватися з міста. За раніше розробленим планом місце евакуації було визначено місто Покровськ Донецької області. Кожен мав самостійно евакуюватися. Свідок евакуювався у березні 2022 року, після цього за допомогою месенджерів надсилав усім підлеглим, у тому числі ОСОБА_5 , повідомлення з вимогою евакуюватися з м. Маріуполя на підконтрольну Україні територію. Пізніше, у 2022 році побачив на ОСОБА_11 -каналі ролик, в якому ОСОБА_5 перебуваючи у форменому одязі з розпізнавальними знаками так званої «днр» давав інтерв'ю, в якому агітував до вступу в лави незаконно-створеного правоохоронного органу типу поліції охорони «днр». З сюжету ролику, свідок зробив висновок про перебування ОСОБА_5 на якійсь посаді у правоохоронному органі по типу поліції охорони незаконно утвореного «днр». Про обставини та причини зайняття ОСОБА_12 вказаної посади нічого свідку не відомо.
Аналогічні з ОСОБА_7 свідчення у судовому засіданні дав допитаний свідок ОСОБА_9 , який займає посаду старшого інспектору Маріупольського міжрайонного відділу поліції охорони у Донецькій області. Так, свідок пояснив, що після виїзду з м. Маріуполя, на виконання наказу про евакуацію, у березні 2022 року, він вже перебуваючи на підконтрольній Україні території, у 2022 році бачив на одному з ОСОБА_11 -каналів ролик в якому ОСОБА_5 , який раніше працював на посаді охоронника вказаного відділу, перебуваючи у форменому одязі з розпізнавальними знаками якогось, типу правоохоронного, органу терористичної організації «днр», давав інтерв'ю агітуючи до вступу у незаконно створений правоохоронний орган по типу поліції охорони незаконно створеної терористичної організації «днр». Про причини невиїзду ОСОБА_5 на підконтрольну Україні територію йому нічого не відомо.
Такі ж свідчення дав і допитаний в якості свідка ОСОБА_8 - начальник сектору кадрового забезпечення Маріупольського міжрайонного відділу поліції охорони у Донецькій області. На відео з ОСОБА_11 -каналу він впізнав ОСОБА_5 , як особу, що форменому одязі з розпізнавальними знаками якогось типу правоохоронного, органу терористичної організації «днр», давав інтерв'ю як працівник правоохоронного органу по типу поліції охорони незаконно створеної терористичної організації «днр».
Крім того, судом досліджені матеріали справи, які підтверджують заходи, які були вжиті щодо повідомлення обвинуваченого про вчинення стосовно нього процесуальних дій та забезпечення останнього правами на захист, а саме:
- дані щодо публікації повідомлень про початок спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні та повісток про виклик підозрюваного ОСОБА_5 до слідчого СБУ на 02.08.2022, 03.08.2022, 04.12.20226 у газеті «Урядовий кур'єр» 22.12.2022, а також до суду на визначені дати судових засідань у газеті «Урядовий кур'єр» від 20.05.2023, 10.06.2023, 28.06.2023, 22.07.2023, 27.09.2023, 07.10.2023, 09.11.2023, 07.12.2023, 25.01.2024, 17.07.2024, 28.08.2024, 04.10.2024, відповідно, на сайті Шевченківського районного суду м. Києва та сайті Офісу генерального прокурора.
Прокурором також долучено у судовому засіданні процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Усі перераховані джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими.
Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв'язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані достовірними доказами обвинувачення.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто якдобровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Порушень процесуального закону щодо руху кримінального провадження, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу судом не виявлено.
Відповідно до ст. 94 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вважаючи достатньо забезпеченими у ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, за обставин, встановлених судом.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо призначення покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Судом встановлено обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_5 - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Враховуючи особу обвинуваченого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд призначає покарання в межах, встановлених санкцією ч. 7 ст. 111-1 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів, у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органах України з конфіскацією майна належного йому на праві власності.
При цьому, суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою та необхідною для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Речові докази - відсутні.
Відшкодування судових витрат покладається на обвинуваченого.
Підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376, 395 КПК, суд, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, призначити йому покарання у вигляді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органах України на строк 14 (чотирнадцяти) років з конфіскацією майна належного йому на праві приватної власності.
Початок строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_5 обчислювати з дати його затримання.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_5 у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, залишити без змін.
Судові витрати на проведення судової портретної експертизи вартістю 3 020 грн 48 коп. згідно висновку № СЕ-19/111-22/30052-ФП від 12.08.2022, стягнути з ОСОБА_5 .
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції.
Копію вироку, яка підлягає врученню обвинуваченому, вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному вебсайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Суддя ОСОБА_1