СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/585/24
ун. № 759/16374/23
17 вересня 2024 року суддя Святошинського районного суду м.Києва Єросова І.Ю., при секретарі Шило М.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про оспорювання батьківства,
19.06.2024 р. від адвоката Фещенка І.С., який представляє інтереси позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду.
У судове засідання позивач та/або його представник не з'явились.
У судове засідання відповідач та/або її представник не з'явились. Представником відповідача подано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що 09.06.2023 р. ухвалою судді Святошинського районного суду м.Києва Єросовою І.Ю. в порядку повторного автоматизованого розподілу судової справи прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 17.07.2023 р. позовні вимоги роз'єднано, виділено в самостійне провадження позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 23 січня 2024 року призначено судову молекулярно-генетичну експертизу. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
23.05.1014 р. до суду надійшов висновок експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи №103-57-2024 від 16.05.2024 р.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 31 травня 2024 року відновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства. Продовжено розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Викликано сторони у підготовче засідання 17.09.2024 року.
Позивач, скориставшись своїм правом, просить залишити позов без розгляду.
Відповідач просить відшкодувати понесені витрати на професійну правничу допомогу.
ЦПК України містить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (частина друга статті 141 ЦПК України) та у випадках, коли вимоги позивача судом по суті не розглядалися, але справа провадженням закінчується у зв'язку із закриттям такого чи залишенням справи без розгляду (стаття 142 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Аналіз даних норм свідчить про те, що ЦПК України містить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (частина друга статті 141 ЦПК України) та у випадках, коли вимоги позивача судом по суті не розглядалися, але справа провадженням закінчується у зв'язку із закриттям такого чи залишенням справи без розгляду (стаття 142 ЦПК України).
В даній справі встановлено, що розгляд справи не закінчився ухваленням рішення суду по суті заявлених позовних вимог, застосуванню підлягають правові вимоги, коли позов по суті не розглядався, але справа провадженням закінчується у зв'язку із залишенням позову без розгляду (стаття 142 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За змістом частини дев'ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
З системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до частини п'ятоїстатті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Заявляючи клопотання про залишення позову без розгляду, позивач не обґрунтовує обставин, що стали підставою для залишення позову без розгляду.
Разом із цим, логічно прослідковується, що такі дії стали наслідком отримання експертного висновку, згідно якого підтверджено вірогідність біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 на 99,99%.
Наведені обставини свідчать про необґрунтованість дій позивача при зверненні до суду та під час розгляду справи, що є підставною для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачем, в якій позов був залишений без розгляду згідно вимог ч. 5 ст. 142 ЦПК України.
Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина першастатті 15 ЦПК України). Згідно із частиною першої, пункту 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятоїстатті 142 ЦПК Україниу разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК У країни, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи е розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
А відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У постанові від 19.07.2021 у справі N 910/16803/19 Верховний Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.
У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі N 922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат напрофесійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах N 922/3436/20, N 910/7586/19 та N 910/16803/19.
Клопотання про зменшення суми судових витрат від сторони позивача не надходило.
Встановлено, що стороною відповідача понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24712,26 грн., що підтверджується платіжними інструкціями АТ КБ «Приватбанк» про перерахування грошових коштів за послуги, надані адвокатом. Суд не приймає до уваги платіжну інструкцію №Р24А572298423D60841 про перерахування коштів адвокату у розмірі 1809,05 грн., оскільки їх сплата відбулась до подання позову відповідачем. Вказані витрати є фактично понесеними, таким чином, з позивача підлягають стягненню понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24712,26 грн.
На підставі наведеного,та керуючись ст. 2, 12,13, 15, 81, 133, 137, 142, 258-261,257, 352-355 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про оспорювання батьківства, задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про оспорювання батьківства, залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24712,26 грн.
Роз'яснити позивачу, що залишення без розгляду позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п"ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п"ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.Ю. Єросова