печерський районний суд міста києва
Справа № 757/41041/24-к
пр. 1-кс-35534/24
30 вересня 2024 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
представника власника майна - адвоката: не з'явився,
прокурора: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2023 року № 757/54795/23-к у кримінальному провадженні № 42014100120000009 від 22.04.2014 року, -
Адвокат ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 , звернулась до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2023 року № 757/54795/23-к у кримінальному провадженні № 42014100120000009 від 22.04.2014 року, а саме з земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:34:008:6282, загальною площею 0.2048 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський район, Лебедівська сільська рада.
В обґрунтування клопотання адвокат зазначає, що арешт накладено необґрунтовано та в ньому відпала потреба, оскільки ОСОБА_4 набув зазначене майно у встановленому законом порядку та не має жодного відношення до обставин, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні та не має жодного процесуального статусу.
В судове засідання учасники судового розгляду не з'явились. Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 подала заяву про розгляд клопотання без її участі, вимоги клопотання підтримує та просить задовольнити.
Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора - ОСОБА_5 подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, проти задоволення клопотання заперечує. На підтвердження своєї позиції надав письмові заперечення, що долучені до матеріалів клопотання.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014100120000009 від 22.04.2014 року, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 364-1 КК України.
У даному кримінальному провадженні досліджуються обставини за фактом зловживання службовим становищем службовими особами правоохоронних органів та органів державного контролю, у тому числі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України, Державного агентства лісових ресурсів України та Державного агентства водних ресурсів України.
Постановою слідчого земельні ділянки визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
В рамках вказаного провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2023 року №757/54795/23-к накладено арешт, зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:34:008:6282, загальною площею 0.2048 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський район, Лебедівська сільська рада.
Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку..
При цьому, згідно ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Ч.10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна .
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Так, з ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/54795/23-к від 01.12.2023 року вбачається, що арешт на зазначену земельну ділянку накладено, як на майно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення спеціальної конфіскації, оскільки кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України, тобто, які інкримінують ОСОБА_6 є особливо тяжкими та передбачають покарання, окрім іншого, пов'язане із конфіскацією майна.
Разом з тим, як вбачається з клопотання, власником земельної ділянки, що має кадастровий номер 3221884000:34:008:6282 є ОСОБА_4 , що підтверджується доданими до клопотання документами.
Так. 01.11.2021 на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3221884000:34:008:6282, загальною площею 0.2048 га, яка розташована за адресою : Київська область, Вишгородський район, Лебедівська сільська рада.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Окрім того відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
На цей час ОСОБА_4 вказаному кримінальному провадженні про підозру не повідомлено, цивільний позов до нього не заявлено.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Оцінюючи вищевказані обставини в їх сукупності та враховуючи, що в судовому зсіданні прокурором не було надано додаткових достатніх та допустимих, в розумінні положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України, доказів щодо необхідності подальшого застосування такого запобіжного заходу як арешт майна, на противагу чому адвокатом ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 наведено достатньо вагомі та обґрунтовані підстави для його скасування, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні підстав, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення "справедливого балансу" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи, у зв'язку з чим клопотання про скасування арешту майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 16, 84, 85, 86, 107, 170, 174, 307, 309, 532 Кримінального процесуального кодексу України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2023 року № 757/54795/23-к у кримінальному провадженні № 42014100120000009 від 22.04.2014 року, - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2023 року № 757/54795/23-к на земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:34:008:6282, загальною площею 0.2048 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський район, Лебедівська сільська рада.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1