Справа № 756/10984/24
Номер провадження № 1-кс/756/2047/24
05 вересня 2024 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого, поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 08.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050000780, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, працевлаштованого у ГО "Ярославичі", зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України,
05.09.2024 до Оболонського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 , поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 08.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100050000780, про застосування запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Дане клопотання погоджено прокурором Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що в листопаді 2023 року у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виник умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами з банківських рахунків померлого ОСОБА_7 , шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілій ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи, документацію необхідну для отримання грошових коштів з банківських рахунків померлого ОСОБА_7 , оформлену на ім'я ОСОБА_9 та 08.12.2023 передав документи на оформлення спадщини ОСОБА_9 . Прибувши до відділення банку АТ КБ "ПриватБанк", що за адресою: м.Київ, вул.Софіївська, 14, ОСОБА_9 надала працівниці банку підроблену документацію на її ім'я щодо отримання спадщини ОСОБА_7 .
Після чого, 08.12.2023 об 16:05 год. спеціалістом з обслуговування індивідуальних «VIP-клієнтів» відділення АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_10 , було проведено реєстрацію свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.10.2023 на бланку серії НОМЕР_1 посвідчене державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 , що на підставі заповіту посвідченого ОСОБА_12 державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори 06.06.2020 за реєстром №6-1346, за якими спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_7 , безпідставно являється ОСОБА_9 , оскільки згідно з відповідями, наданими вище вказаними нотаріусами, свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_7 та заповіт ОСОБА_7 , ними посвідчені не були. Таким чином, законних підстав для отримання спадщини у ОСОБА_9 не було.
10.12.2023 на банківський рахунок належний ОСОБА_9 надійшли грошові кошти (спадщина) у розмірі 183170 гривень 76 копійок. В подальшому 11.12.2023 ОСОБА_9 частину грошових коштів у сумі 57 000 грн. перерахувала на банківський рахунок ГО «Ярославичі» (номер якого попередньо надав ОСОБА_5 ), а 14.12.2023 зняла іншу частину грошових коштів у сумі 100 000 грн. у касі у відділенні АТ КБ "ПриватБанк", що за адресою: м. Київ, пр-т Степана Бандери 21. В цей день, а саме 14.12.2023 передала грошові кошти у готівковій формі в сумі 100 000 грн. ОСОБА_5 на території Оболонського району біля метро Почайна. Зазначеними грошовими коштами ОСОБА_5 та ОСОБА_9 заволоділи, шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілій ОСОБА_8 та в подальшому розпорядилися даними грошовими коштами на власний розсуд.
В наслідок вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 спричинили майнову шкоду ОСОБА_8 на загальну суму 183170 гривень 76 копійок.
Орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у заволодінні чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілій, тобто у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
У зв'язку з чим у клопотанні слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання та доводи, що його обґрунтовують.
Крім того, на виконання вимог ст. 194 КПК України, в обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, підозрюваному ОСОБА_5 прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, на думку прокурора, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що вона, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, а саме від трьох до п'яти років позбавлення волі, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності..
На думку прокурора, ризиком того, що ОСОБА_5 , може незаконно впливати на свідків та потерпаілу є те, що підозрюваному відомо місце їх проживання. Підозрюваний шляхом погрози, підкупу може схиляти свідків до дачі неправдивих показань, відмови від участі у кримінальному провадженні свідків, а потерпілу може схиляти до відмови від своїх показань, що негативно вплине на хід досудового розслідування.
Крім того наявний ризик, що ОСОБА_5 , може іншим чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні просив суд застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, у зв'язку з тим, на його утриманні є двоє дітей, їх мати наразі перебуває закордоном, з нею вони розлучені.
Вислухавши клопотання прокурора, думку підозрюваного, суд дійшов наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено, що в провадженні Оболонського УП ГУНП в місті Києві перебуває кримінальне провадження, внесене 08.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100050000780, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 cт. 190 КК України.
04.09.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 cт. 190 КК України, у рамках зазначеного кримінального провадження.
В якості підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 органом досудового розслідування доводиться наступними доказами, наданими до матеріалів клопотання:
- допит потерпілої від 02.08.2024;
- протокол тимчасового доступу до речей та документів від 07.05.2024;
- протокол тимчасового доступу до речей та документів від 15.05.2024;
- протокол огляду документів та комп. даних від 17.05.2024;
- протокол огляду документів та комп. даних від 17.05.2024;
- протокол огляду предмету від 05.08.2024;
- протокол обшуку за адресою: АДРЕСА_2 від 04.09.2024;
- протокол обшуку за адресою: АДРЕСА_1 від 04.09.2024;
- протокол огляду речей та документів від 04.09.2024.
Отже, дослідивши у судовому засіданні надані органом досудового розслідування докази, суд дійшов висновку про те, що вони є такими, що обґрунтовують підозру ОСОБА_5 в інкримінованому злочині, тобто можливості того, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 cт. 190 КК України - заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілій.
Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як видно з пояснень прокурора в судовому засіданні, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують наявність підстав для застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту, а саме можливість ОСОБА_5 переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, може іншим чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування учинити інше кримінальне правопорушення.
Досліджуючи матеріали клопотання, надані докази, пояснення прокурора, обставини, які суд уважає доведеними в якості обґрунтованості підозри, беручи до уваги пояснення підозрюваного, захисника, а також особистість ОСОБА_5 , суд погоджується з тим, що на даний час наявним є ризик того, що ОСОБА_5 може у незаконно впливати на потерпілу та свідків, тобто існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Однак, суд не погоджується з існуванням ризиків передбачених пунктами 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, з наступних підстав.
Так, в обґрунтування ризику можливості переховування від органу досудового розслідування, прокурор фактично посилається лише на тяжкість покарання. Між тим, указану обставину суд не може оцінювати в якості ризику, бо ця обставина повинна бути оцінена судом лише відповідно до ст. 178 КПК України, тобто як додаткові відомості, які посилюють існування певних ризиків.
Більше того, тяжкість покарання сама по собі не може бути ризиком, оскільки в розумінні рішень ЕСПЛ у справах «Becciev v. Moldova», «Свершов проти України», «Єлоєв проти України», «Тимошенко проти України», «Луценко проти України») неодноразово наголошувалось, що тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Крім того, суд вважає доречним взяти до уваги пункт 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Подвезько проти України» (Заява № 74297/11), де суд також встановлював, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Наведена позиція Європейського суду з прав людини свідчить про те, що взагалі будь-які ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. Отже, сама по собі тяжкість покарання ще не свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підтвердження існування ризику, передбаченого п. 4 ч.1 ст.177 КПК України прокурором взагалі не наведено об'єктивних даних.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зав'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Так, у судовому засіданні було встановлено, що наразі існує обґрунтована підозра щодо вчинення підозрюваним інкримінованого правопорушення, яке відноситься до категорії не тяжких. Підозрюваний ОСОБА_5 офіційно працевлаштований та має джерело доходів, має постійне місце проживання, на утриманні має двох дітей, міцні соціальні зв'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Наведені, на думку суду, обставини свідчать у судовому засіданні прокурор довів обставини, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, як і обставини, передбаченої п. 2 ч.1 ст.194 КПК України, тобто існування ризику.
Установлені у судовому засіданні обставини свідчать про те, що для досягнення дієвості завдань кримінального провадження, а також відповідності особистості підозрюваного, який працює, має джерело доходів, постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, та іншим наведеним обставинам, такий запобіжний захід як особисте зобов'язання строком на 60 днів буде достатнім.
Також слід покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, - повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на в'їзд, виїзд з України; -утримуватись від спілкування зі свідками в межах наведеного кримінального провадження, а також щодо обставин кримінального провадження.
На думку суду, саме наведений запобіжний захід усуне встановлені судом ризики, є достатнім та дієвим, так як наведені особистісні та характеризуючи відомості ОСОБА_5 значно знижують, у поєднанні з запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту і покладеними обов'язками, вірогідність вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених пунктом 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобіжником яких є визначений судом запобіжний захід.
Ураховуючи наведене, клопотання слідчого, подане в рамках кримінального провадження, внесеного 08.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050000780, про застосування запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_5 слід задовольнити частково.
Керуючись ст. 7, 110, 131, 132, 176-178, 181, 186, 193-197, 369-372, 376 КПК України, суд
Клопотання слідчого, подане в рамках кримінального провадження, внесеного 08.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050000780, про застосування запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з зобов'язанням прибувати до слідчого або суду, відповідно до стадії кримінального провадження, за першою вимогою.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України строком на 59 (п'ятдесят дев'ять) днів наступні обов'язки:
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на в'їзд, виїзд з України;
-утримуватись від спілкування зі свідками в межах наведеного кримінального провадження, а також щодо обставин кримінального провадження.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала діє до 02 листопада 2024 року в межах строку досудового розслідування та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1