Номер провадження 2/754/5180/24
Справа №754/10805/24
Іменем України
08 жовтня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:
судді Саламон О.Б.
за участю секретаря судового засідання Рябенка В.О.
представник позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_4 про стягнення аліментів, -
1. Позиції учсників справи.
Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, а саме просить стягнути аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно з дня подачі позову та до припинення навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.07.2024 розірвано. Від шлюбу сторони мають спільних дітей: повнолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітню доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час ОСОБА_4 досягнула повноліття та є студенткою 2 курсу денної форми здобуття освіти бакалаврського рівня вищої освіти спеціальності 051 Економіка освітньої програми «Економіка бізнесу» економічного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Початок навчання 19 вересня 2022 року - закінчення навчання 30 червня 2026 року. Вказує, що оскільки ОСОБА_4 навчається на денній формі навчання, вона не має змоги влаштуватися на роботу та самостійно отримувати заробітну плату, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги від батьків. Основі витрати йдуть на харчування, одяг, книжки для навчання та проживання. На сьогоднішній день позивач власними силами намагається матеріально забезпечити доньку, однак в умовах збільшення рівня цін коштів не вистачає для створення гідних умов життя, що ставить ОСОБА_4 у скрутне матеріальне становище. Відповідач по справі не надає матеріальної допомоги, необхідної для нормального життя та навчання доньки. Добровільно врегулювати спір з відповідачем та досягнути компромісу щодо виділення матеріальної допомоги не знайшли розуміння у відповідача.
Скориставшись правом подачі відзиву, 16 серпня 2024 року відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає повністю, заперечує проти задоволення позову, оскільки позивач у позовній заяві свідомо надала недостовірну інформацію. Відповідач вказує, що донька ОСОБА_4 навчається за рахунок державного замовлення, влаштувалась на роботу за графіком, який не заважає продовжувати навчання, де і працює по теперішній час. При цьому, донька повністю забезпечує себе, купує одяг та інші необхідні речі. Зокрема, відповідач не працевлаштований, у зв'язку з військовими подіями в країні виникли труднощі з пошуком роботи, тому на даний час не має достатнього доходу та фінансової можливості. Крім того, позивач також звернулась до суду про стягнення аліментів на неповнолітню доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини доходу відповідача.
23 вересня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вважає, що доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, є безпідставними і необґрунтованими. Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження власних доходів, а лише посилається на відсутність коштів. В свою чергу, позивачу відомо, що відповідач працює, отримує кошти та може забезпечувати своїх дітей, які потребують допомоги від обох батьків. Крім того, на теперішній час, донька ОСОБА_4 , якій виповнилось 19 року, навчається на денній формі навчання, на якій вкрай важко поєднувати роботу та будь який робочий графік негативно впливає на навчання і рівень отриманих знань. Також відповідач помилково вважає, що якщо донька навчається на бюджетній формі навчання, то вона не потребує жодної матеріальної допомоги та її повинен забезпечувати один із батьків, який має дохід. Враховуючи вищевикладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 02 серпня 2024 року постановлено здійснювати розгляд цивільної справи за правилами та у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Враховуючи те, що спір стосується прав ОСОБА_4 , тому ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 24 вересня 2024 року, внесеною до протоколу судового засідання, суд залучив її до участі в справі в якості третьої особи.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Дучич Т.В. вимоги позову підтримала, посилаючись на викладене в позові та у відповіді на відзив.
Відповідач в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував повністю, при цьому пояснив, що на даний час немає достатнього доходу та фінансової можливості сплачувати аліменти, а також те, що ним також сплачуються аліменти на неповнолітню доньку в розмірі частини доходу, а це більше п'яти тисяч гривень щомісячно, оскільки офіційного заробітку не має, а виконавча служба нарахувала саме таку суму по середньостатисичних даних по м. Києву.
Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, при цьому до суду надала клопотання про розгляд справи за її відсутності, вимоги позову підтримує у повному обсязі.
2. Фактичні обставини справи.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У ч.3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що позивач з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 листопада 2004 року.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2024 року шлюб між сторонами було розірвано.
Тобто шлюб розірвано цьогоріч, влітку 2024 року.
Від шлюбу сторони мають дітей:
- повнолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- малолітню доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Факт батьківства підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 09.08.2005, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції м. Києва та свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 11.04.2018, виданим Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є повнолітньою і на момент звернення до суду, саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , досягла 19 - ти річного віку.
На даний час є студенткою 2 курсу денної форми здобуття освіти бакалаврського рівня вищої освіти спеціальності 051 Економіка освітньої програми «Економіка бізнесу» економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Почала навчання 19.09.2022 року. Закінчує навчання 30.06.2026 року, зазначена інформація підтверджується довідкою №040/525 ЕБ від 03.06.2024 року та договором про навчання у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
3. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Правовідносини обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 цього Кодексу).
Тобто, главою 16 передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання, при цьому в ст. 201 СК України зазначено норми (перелік статей), які застосовуються до відносин між батьками і повнолітніми дітьми.
У відповідності до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до абз. 1 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів:
1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;
2) продовження ними навчання;
3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі;
4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Закон не передбачає жодних особливостей залежно від форми навчання (денна, вечірня, заочна тощо).
Тому можна зробити висновок, що право на утримання виникає за умови продовження навчання в будь-якій формі.
Однак, відповідно до коментованої статті і вказаного роз'яснення Пленуму Верховного Суду України обов'язок щодо утримання повнолітніх дочки, сина виникає за умови їх потреби у матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням.
Обов'язок батьків по утриманню повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, припиняється, якщо відпадає хоча б одна з умов, сукупність яких є необхідною для його виникнення.
Таким чином, цей обов'язок припиняється у разі:
а) досягнення дочкою, сином двадцяти трьох років;
б) припинення дочкою, сином навчання;
в) припинення потреби дочки, сина в матеріальній допомозі;
г) припинення можливості батьків надавати матеріальну допомогу;
д) смерті (оголошення померлою) однієї із сторін зобов'язання.
Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
У ч. 1 вказаної статті міститься відсильна норма, згідно з якою суд визначає розмір аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України.
У ч. 2 статті вказано, що суд також бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Таким чином, при визначенні розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина суд враховує такі обставини:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Позивач просить суд стягнути на її користь на утримання повнолітньої доньки аліменти у розмірі частини від всіх видів доходів боржника щомісячно, починаючи з дня предявлення позову, 31 липня 2024 року, і до досягнення нею 23 - х років або до закінчення навчання.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на користь позивача на утримання доньки керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.
При визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору та враховує наступні обставини, що ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні, навчається у вищому навчальному закладі на денній формі навчання.
Відповідно до вимог сімейного законодавства повнолітні діти мають право на отримання матеріальної допомоги з боку батьків.
Приписами ст. 141 СК України визначено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Заперечуючи проти позову, відповідач в судовому засіданні просив врахувати те, що він сплачує аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини, у відповідності до судового наказу від 02 серпня 2024 року, а оскільки він офіційно не працевлаштований, то розмір аліментів обчислюється державним виконавцем з розміру середнього заробітку для відповідної місцевості, де відповідач проживає.
Однак вказана обставина не свідчить про те, що відповідач не може та не повинен надавати допомогу на утримання доньки, яка навчається.
Зокрема, відповідач не зазначає щодо неможливості влаштування на роботу чи неспроможності працювати, не може отримувати доходи або мати інші джерела фінансового збагачення, враховуючи той факт, що доказів щодо обмежень стосовно його здоров'я, неможливість сплачувати аліменти, утримання інших осіб чи обмежень іншого характеру, не надано.
Відповідач не надав інших доказів того, що він не може утримувати власну дитину в період її навчання та нести разом з її матір'ю витрати в період навчання доньки.
Відповідач також не надав доказів, які б підтверджували, що його донька має власні доходи, утримує себе сама та має фінансові можливості самостійно оплачувати своє навчання.
У відзиві відповідач послався лише на те, що позивач, яка після розірвання шлюбу залишилась проживати з донькою і яка її утримує, зобов'язана надавати докази того, що відповідач може надавати допомогу, докази, що дитина не працює і потребує допомоги, при цьому він, з себе, як з батька, зняв відповідальність щодо несення тягаря утримання дитини.
Законодавством закріплюється зобов'язання батьків забезпечувати дітей до повноліття, а за деяких обставин - і після досягнення 18 років. Коли батько проживає окремо від дитини, то має брати участь в утриманні шляхом надання грошової, іншої допомоги за домовленістю. Відповідач є працездатними, проживає окремо від дитини, інших дітей (окрім дітей від шлюбу)не має, отже має можливість понести частину витрат на утримання дитини.
Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.
Крім того, на думку суду, вказаний розмір суми аліментів з врахуванням рівного обов'язку обох батьків на утримання та виховання дитини буде відповідати інтересам та потребам останньої.
Враховуючи викладене та зобов'язання обох батьків відповідно до ст. 199 СК України утримувати дитину, яка продовжує навчання, і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги до 23 - х років, надавши аналіз наявним у справі доказам та, зокрема те, що донька частково підробляє у вільний від навчання час, керуючись нормами діючого сімейного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку наявність правових підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь на утримання доньки аліментів в розмірі 1/10 частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 31 липня 2024 року - до припинення навчання до 30 червня 2026 року, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох річного віку (в разі продовження навчання).
Підстав, які б дозволяли прийти до висновку про необхідність стягувати аліменти в іншому розмірі, в ході судового розгляду не встановлено.
Крім того, суд роз'яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, ЦПК України, ст.ст. 199-200 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/10 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 31 липня 2024 року - до припинення навчання до 30 червня 2026 року, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років, за умови продовження навчання.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації - АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації - АДРЕСА_2 .
Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ,
адреса реєстрації - АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 11.10.2024.
Суддя О.Б. Саламон