Єдиний унікальний номер 722/1988/24
Номер провадження 3/722/699/24
07 жовтня 2024 року м.Сокиряни
Суддя Сокирянського районного суду Чернівецької області Ратушенко О.М., розглянувши справу, яка надійшла з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 204-1 КУпАП, -
На розгляд Сокирянського районного суду начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) направлено матеріали про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.204-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 .
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №151738, складеного 14.09.2024 року заступником начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ОСОБА_2 , 14.09.2024 року о 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на державному кордоні на відстані 5 метрів до лінії державного кордону в адміністративних межах н. п. Сокиряни Дністровського району Чернівецької області за спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Республіку Молдова поза пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його присутності.
Окрім цього, ОСОБА_1 направив до суду клопотання, в якому просив закрити справу про адміністративні правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП не визнає. Також, просив долучити до справи письмові пояснення ОСОБА_3 .
За таких обставин, суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі правопорушника, так як відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положення ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягається до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КупАП.
Частина 1 ст.204-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об'єднуються у чотири групи (елементи): об'єкт адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб'єкт адміністративного правопорушення та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов'язковими.
Суб'єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб'єктивної сторони.
Об'єктивна сторона даного правопорушення виражається в перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Тобто, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, в діях особи має місце за умови вчинення вказаною особою будь-яких активних дій, які б свідчили про спробу перетинання нею державного кордону України поза пунктом пропуску.
Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Частиною 3 статті 9 вказаного Закону визначено що, пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
За змістом статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, складено протокол серії ЗхРУ №151738 від 14.09.2024 року, в якому не міститься відомостей про те, які саме дії вчиняв ОСОБА_1 які б свідчили про його намір перетнути на відстані 5 метрів від лінії державного кордону України поза пунктом пропуску.
Інші наявні в матеріалах справи письмові докази, зокрема протокол про адміністративне затримання від 14.09.2024 року та рапорт інспектора прикордонної служби 3 категорії дозиметриста 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) молодшого сержанта ОСОБА_4 від 14.09.2024 року не є беззаперечними доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки не містять у собі відомостей на підтвердження наявності в його діях умислу на спробу перетинання державного кордону.
Натомість, згідно клопотання ОСОБА_1 від 03.10.2024 року, вбачається що він 14.09.2024 року близько 13 год. 00 хв. спільно зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_3 , з якою проживає в цивільному шлюбі більше трьох років та ведуть спільний побут, перебували в господарстві ОСОБА_3 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що межує з лінією державного кордону України. Пізніше, близько 13 год. 45 хв., ОСОБА_1 розмовляючи по телефону ходив по дорозі що веде по 1-му пров. Молдавському та відійшов на відстань близько 100 метрів від господарства, у цей час і був затриманий працівниками Державної прикордонної служби України, які не вислухавши пояснень ОСОБА_1 , заштовхнули останнього до службового автомобіля і відвезли до відділення прикордонної служби, де в подальшому надали чистий бланк протоколу та пояснили, що складуть протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 202 КУпАП, санкція якої передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ОСОБА_1 у вищезазначеному клопотанні зазначив, що умислу в спробі та незаконному перетині Державного кордону України в нього не було, а на даному провулку перебував разом із цивільною дружиною, де вони разом поралися в її господарстві.
На підтвердження вищезазначених обставин, ОСОБА_1 надав до суду письмове пояснення ОСОБА_3 від 03.10.2024 року, згідно якого вбачається, що ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , 14.09.2024 року перебуваючи за місцем реєстрації, близько 13 год. 45 хв. помітила, що ОСОБА_1 , був затриманий працівниками Державної прикордонної служби України, які відвезли ОСОБА_1 в невідомому для неї напрямку.
Таким чином, вказаними клопотанням та письмовим поясненням, підтверджується відсутність в діях ОСОБА_1 умислу на вчинення спроби незаконного перетинання державного кордону України.
У відповідності до положень ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За загальним правилом склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, наявність яких характеризує діяння як адміністративне правопорушення (проступок).
Відтак відсутність будь-якої з названих ознак виключає наявність складу адміністративного правопорушення.
При ухваленні судового рішення суддею враховано практику Європейського Суду з прав людини, яка згідно статті 17 Закону України «Про виконання та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року застосовується як джерело права.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У справі «Карелін проти росії»(«Karelin v. russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Отже під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 року № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням наведеного, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та керується стандартом доведення вини «поза розумним сумнівом».
За змістом частини 1 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження, по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, вважаю, що дослідженими доказами не доведено наявності в діях ОСОБА_1 умислу на вчинення спроби перетинання державного кордону поза пунктом пропуску, а відповідно не доведено його вини у вчиненні даного адміністративного правопорушення.
У зв'язку із викладеним, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, що у відповідності до п.1 ч.1ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст.7, 9, 245, 247, 251, 252, 255, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд,-
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 204-1 КУпАП - закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області.
Суддя :