707/2785/24
2/707/1263/24
про залишення позовної заяви без руху
11 жовтня 2024 року м. Черкаси
Суддя Черкаського районного суду Черкаської області Морозов В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заяви про прийняття спадщини недійсною та врегулювання правових наслідків,-
Позивач ОСОБА_1 (адреса вказана в позовній заяві: АДРЕСА_1 ) через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (адреса вказана в позовній заяві: АДРЕСА_2 , російська федерація) про визнання заяви про прийняття спадщини недійсною та врегулювання правових наслідків.
Згідно зі ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень ст.ст. 36, 37 ЦПК України, визначено головуючого суддю Морозова В.В. та передано йому дану справу.
Вивчивши вказану позовну заяву з доданими до неї матеріалами, вважаю, що вона повинна бути залишена без руху, з наступних підстав.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, згідно кількості відповідачів і третіх осіб.
Абзацом 2 частини 1 статті 177 ЦПК України встановлено, що у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
За приписами частини п'ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відтак, судом встановлено, що позовна заява з додатками подана в електронній формі через підсистему «Електронний суд», однак до неї не додано доказів надсилання листом з описом вкладення відповідачу поданих до суду документів, чим порушено вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України.
Також, при ознайомленні з матеріалами позовної заяви було встановлено, що долучені до позовної заяви фотокопії: «заявление, титульних сторін конвертів на двох аркушах», є частково нечитабельними та невідображено повного змісту.
Відтак, суд та учасники справи позбавлені можливості ознайомитися зі змістом вказаних письмових доказів у повному обсязі.
Крім того, при ознайомленні з матеріалами справи встановлено, що позивачем додано до позовної заяви додатки неналежної якості, а саме: 3 копії документів, що викладені іноземною мовою, без надання офіційного перекладу на українську мову.
Водночас, частиною першою статті 10 Конституції України передбачено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Як роз'яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 (справа №1-6/99) положення частини першої статті 10 Конституції України треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
За приписами статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Разом з тим, згідно з вимогами пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про нотаріат» засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу віднесено до функцій державних та приватних нотаріальних контор.
Крім того, пунктом 7 частини 1 статті 38 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що вірність перекладу документів з однієї мови на іншу засвідчують також консульські установи України.
За змістом статті 79 Закону України «Про нотаріат» нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
При цьому перекладач, поряд з документом, що встановлює його особу, повинен представити документ, який підтверджує його кваліфікацію.
Таким чином, суд позбавлений можливості ознайомитися зі змістом документів, складених іноземною мовою, та не зможе у подальшому надати їм правову оцінку.
Водночас, звертаю увагу на те, що текст документу є головним елементом документу та повинен містити інформацію, заради фіксування якої було створено документ. Іншими словами, документ, що надається, повинен мати текст, який можливо дослідити та який несе певний зміст.
Також, за приписами пунктів 8, 9 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У порушення вказаних вимог закону, дана інформація у позові відсутня.
За даних обставин вимоги ЦПК України щодо пред'явлення позову не дотримано, а тому вирішення питання про відкриття провадження в даній справі буде передчасним.
За змістом частин першої - третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі вищевикладеного, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заяви про прийняття спадщини недійсною та врегулювання правових наслідків, необхідно залишити без руху і надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 84, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заяви про прийняття спадщини недійсною та врегулювання правових наслідків, - залишити без руху, надавши позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення вказаних недоліків.
Роз'яснити позивачу, що у разі, якщо вона у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 175 ЦПК України, позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
У разі невиконання ухвали суду, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернена позивачу.
Ознайомитись з повним текстом ухвали суду, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя: В. В. Морозов