Справа № 646/4717/24
№ провадження 2/646/3352/2024
11.10.24 м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Янцовської Т.М.,
з участю секретаря Величка О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Червонозаводського районного суду м. Харкова цивільну справу № 646/4717/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
Представник позивачки ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу), посилаючись на те, що з позивачка з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.11.2015 р. За час шлюбу народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.04.2020 року шлюб між сторонами розірвано. Відповідач є працездатним, із стабільним матеріальним доходом, стягнення аліментів на утримання їх спільної дитини у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше мінімального рекомендованого розміру аліментів для дитини відповідного віку буде відповідати вимогам закону та принципам справедливості, не порушить інтересів дитини та гарантує забезпечення належного життєвого рівня доньки, у відповідача відсутні інші діти, непрацездатні дружина, батьки чи інші родичі, які перебувають на його утримані.
У відповідності до ст. 178 ЦПК України представником відповідача ОСОБА_6 подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову про стягнення аліментів з ОСОБА_2 у повному обсязі, посилаючись на те, що з моменту припинення спільного проживання однією сім'єю сторони домовилися, що відповідач братиме участь в утриманні доньки в грошовій і натуральній формі. Відповідач регулярно перераховує кошти позивачці на утримання дитини, забезпечує доньку всіма необхідними речами побуту, починаючи від необхідного одягу, іграшок, закінчуючи засобами особистої гігієни. Як відомо відповідачу, позивачка не проживає постійно з донькою, остання проживає з бабусею. На утриманні відповідача перебуває непрацездатний батько ОСОБА_7 , який є інвалідом першої групи з 04.09.2024, потребує сторонньої допомоги та догляду.
У відповідності до ст. 179 ЦПК України представником позивачки ОСОБА_3 подано відповідь на відзив, в якому вона наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 проживає у м. Київ, а його донька проживає разом із позивачкою. Позивачка є фізичною особою-підприємцем, яка працює у сфері послуг - є майстром з манікюру-педикюру, має ненормований робочий день. Іноді донька ОСОБА_5 може залишатися у бабусі, однак такі відвідування не носять систематичного характеру. Дитина дійсно відвідує приватний заклад освіти, витрати за який несе відповідач. Однак, саме відповідач наполіг на тому, щоб донька навчалася в приватній школі, саме він уклав договір на навчання та самостійно взяв на себе виконання обов'язків з їх оплати. Витрати батька на одяг дійсно мають місце, однак такі витрати не покривають всіх потреб дитини. Батько дійсно здійснював переказ грошових коштів на потреби доньки, однак такі суми завжди були різними та носили несистематичний характер, саме через таку непостійність Позивачка і звернулася до суду із даним позовом.
У відповідності до ст. 180 ЦПК України представником відповідача ОСОБА_6 подано заперечення щодо наведених представником позивача у відповіді на відзив пояснень. Зазначив, що, позивачка не виконала свій обов'язок із доказування, оскільки не довела наявність підстав для заявлення позову, із наданих позивачем доказів неможливо встановити факт ані спільного проживання позивача і доньки, ані понесення витрат позивачем на утримання доньки; не довів здійснення витрат на утримання доньки, чим унеможливив встановлення розміру таких витрат судом. Відповідачем перераховано кошти на утримання дитини за липень-вересень 2024 року.
Заочним рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03.07.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше мінімального рекомендованого розміру аліментів для дитини щомісячно, починаючи з 30.04.2024 року й до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 29.08.2024 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду від 03.07.2024 року у цивільній справі № 646/4717/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено. Заочне рішення суду від 03.07.2024 року скасовано, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 17.09.2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Селівакіна І.О. про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін відмовлено.
Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб в Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1362.
Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії: НОМЕР_1 від 02.07.2016 року, актовий запис № 476, видане Ленінським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.04.2020 року шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано.
З довідки про доходи № 29/5-285 від 24.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 працює в Національній поліції України (м. Київ) та отримує доходи за цим основним місцем роботи.
На підставі договору № 269000586 про надання освітніх послуг, який укладений між приватним закладом загальної середньої освіти «Харківський ліцей «ІТ СТЕП СКУЛ ХАРКІВ» Харківської області та ОСОБА_2 , замовник ( ОСОБА_2 ) оплачує навчальні послуги для ОСОБА_4 , що також підтверджується довідкою директора навчального закладу від 22.07.2024 року № 117.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Визначаючи розмір аліментів на утримання малолітньої дитини, суд враховує вік дитини, обов'язок кожного із батьків утримувати дитину, матеріальний та сімейний стан відповідача та позивачки, які проживають окремо.
У ч. 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Посилання представника відповідача про відсутність у позивачки права вимоги аліментів з тих підстав, що позивачка не проживає постійно з донькою, є необґрунтованими.
Частиною першою статті 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Суд звертає увагу, що неповнолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з народження проживала з батьками (сторонами спору), після розірвання шлюбу проживає з матір'ю, спір щодо визначення місця проживання дитини між сторонами відсутній.
Таким чином, відсутні підстави для відмови у стягненні аліментів на користь того з батьків, з ким фактично проживає дитина на момент пред'явлення позову про стягнення аліментів.
Також не є підствою для відмови у стягненні аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини посилання відповідача на те, що він має на утриманні непрацездатного батька ОСОБА_7 , який є інвалідом першої групи з 04.09.2024 р. та потребує сторонньої допомоги та догляду. Відповідачем не доведено, що він проживає разом з батьком ОСОБА_7 , та що останній потребує матеріальної допомоги. Згідно висновку № 105, сформованого Центральною МСЕК № 1 КМЦМСЕ, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою АДРЕСА_1 . В той же час, відповідачем не заперечується проживання та роботи ним у м. Києві.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.
Частинами 6, 7 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги позивачки про стягнення аліментів підлягають частковому задоволенню. дитини.
Виходячи із загальних засад справедливості цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, та з урахуванням принципу рівної відповідальності обох батьків за утримання дитини, суд вважає можливим стягувати аліменти у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше мінімального рекомендованого розміру аліментів для дитини щомісячно, починаючи з 30.04.2024 року й до досягнення дитиною повноліття, що буде достатньо для забезпечення нормального функціонування дитини, збереження її здоров'я та задоволення соціально-культурних потреб. Позивачкою не надано суду належних і достатніх доказів на підтвердження потреб неповнолітньої доньки, що були б підставою для стягнення аліментів у більшому розмірі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу на один місяць.
Керуючись ст. ст. 180-182 СК України, ст. ст. 12, 13, 19, 82, 259, 263-265 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше мінімального рекомендованого розміру аліментів для дитини щомісячно, починаючи з 30.04.2024 року й до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 (дев'яносто шість) коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 11.10.2024 року.
Відомості щодо учасників справи:
позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: Т.М. Янцовська