Справа № 643/5711/24
Провадження № 2/643/3060/24
11.10.2024 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого-судді: Афанасьєва В.О., розглянувши у приміщенні Московського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
КП «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 97575,61 грн. на їх користь за послуги з теплопостачання та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання. Однак в порушення приписів чинного законодавства свого обов'язку щодо проведення оплати за надані послуги у повному обсязі не здійснює, внаслідок чого у нього перед позивачем станом на 01.05.2024 утворилась заборгованість у загальній сумі 97575,61 грн., яка складається з:
- 78496,07 грн. за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2017 по 31.04.2024;
-676,20 грн. за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.04.2024;
-10298,10 грн. за послугу з постачання гарячої води за період з 01.11.2017 по 30.04.2024;
-391,92 грн. за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.04.2024;
-1096,04 грн. за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.04.2024;
-356,40 грн. за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 30.04.2024;
-4532,19 грн. інфляційні витрати,
-1728,69 грн 3% річних.
03.06.2024 ухвалою Московського районного суду м. Харкова провадження у справі відкрито в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач щодо розгляду справи повідомлявся належним чином. Копія ухвали про відкриття провадження по справі, копія позову та долучених до нього документів, направлялася відповідачу за місцем його реєстрації.
Відповідачем в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк подано до суду відзив на позовну заяву, у якому вона просила відмовити у задоволені позову. Зазначила, що не погоджується з розміром заборгованості з наступних підстав: як убачається з наданої позивачем відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, заборгованість відповідача за послуги, які надає КП «ХТМ», за період з 01.11.2017 по 30.04.2024 становить 91314, 73 грн. Таким чином заявлений позивачем позов про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та постачання гарячої води в період з 01.11.2017 по 30.04.2024 подано з порушенням строків позовної давності (а саме за період з 01.11.2017 по 01.05.2021). У відповідності до вищевикладеного строк, за який позивач має право на звернення до суду щодо стягнення заборгованості є: період з 01.05.2021 по 01.05.2024. Відповідно до довідки про нарахування заборгованості, яка міститься в додатках до позовної заяви та беручи до уваги період заборгованості з 01.11.2017 по 01.05.2021, розмір заборгованості складає 23640,92 грн. за послуги з теплопостачання, 10298,10 грн. за послуги з постачання гарячої води. Відповідач ОСОБА_2 з сином вимушено, через військову агресію росії на території України та ведення бойових дій, перебуває за кордоном з березня 2022 року. Відповідно до Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 заборонено: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нараховану н заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням; стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утворені після 25 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дати припинення можливості бойових дій /завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання, м. Харків входить до даного переліку територій. Крім того, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач може не оплачувати вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період своєї тимчасової відсутності в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних днів. Таким чином, з березня 2022 року і по теперішній час нарахування позивачем інфляційних витрат та 3 % річних є незаконними та безпідставними. Також з 24.02.2022 стягнення заборгованості за постачання гарячої води також є незаконними та безпідставними. У відповідності до довідки про заборгованість з постачання гарячої води у період з 01.05.2021 по 24.02.2024 заборгованість відсутня. Наявна заборгованість з послуг теплопостачання в обґрунтованому розмірі є 23640,92 грн.
15.08.2024 до суду від представника позивача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що період заборгованості з 01.11.2017 по 30.04.2024 не входить за строки позовної давності, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями) у період з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. встановлений карантин на всій території України. Постановами Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392, від 22 липня 2020 р. № 641, від 9 грудня 2020 р. № 1236, № 104 від 17.02.2021р., № 405 від 21.04.2021р., № 611 від 16.06.2021р., № 855 від 11.08.2021р., № 981 від 22.09.2021р., № 1336 від 15.12.2021р., № 229 від 23.02.2022р., № 630 від 27.05.2022р., № 928 від 19.08.2022р., № 1423 від 23.12.2022р., № 383 від 25.04.2023р. (із змінами і доповненнями), карантин продовжений на всій території України з 22 травня 2020 р. до 30 червня 2023 р. Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX внесено зміни до законодавчих актів, зокрема розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12 такого змісту:"12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності за період з 11 березня 2017 року закінчувався 11 березня 2020р., а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з Законом України від 15.03.2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалася та триває на час розгляду справи. Отже, строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду у період з березня 2019 року в силу приписів пункту 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії воєнного стану.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, встановив факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
На підставі ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 на офіційному сайті КП «ХТМ» розміщено 31.10.2021 року індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності 01.12.2021 року.
Проведення нарахувань виконуються згідно з Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830, та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих в будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315.
Відповідно до п. 5 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 року виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
У відповідності до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію й ін. послуги) визначається за затвердженими у встановленому порядку тарифами.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Згідно з п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов'язку оплачувати надані послуги.
Зазначене узгоджується з висновком щодо застосування норм права, сформульованим у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2951цс15 від 20.04.2016 року.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.20 Закону України" Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно до п. 18 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно з п. 17, 18, 20, 30 Правил надання населенню послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, споживач повинен своєчасно у встановлений термін сплачувати надані послуги.
Оплата за надані послуги вноситься щомісячно, згідно норм і тарифів встановлених обласними державними адміністраціями.
Порядок формування та затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги встановлені ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
До повноважень позивача не входить зменшення або збільшення тарифів, встановлених для оплати наданих послуг.
Відповідно до ч. 1 ст.11ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Матеріалами справи підтверджено, що КП "ХТМ" надавало відповідачу зазначені вище послуги, відповідач їх одержувала і не відмовилася від них у встановленому законом порядку.
Оскільки відповідач офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовилася від послуг, які надавало їй КП "ХТМ", то в неї виник обов'язок сплатити ці послуги.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
За змістом ст. 24 ч. 3 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії зобов'язаний своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Відсутність відповідного договору не є підставою для відмови у стягненні заборгованості за послуги опалення, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією в даних правовідносинах є надання послуг та їх отримання відповідачем.
Разом з тим недотримання вимог законодавства щодо належного виконання зобов'язання призводить до порушення зобов'язань.
За вимогою ч. 3 ст. 815 ЦК України наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
З 1 липня 2022 року набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, який опублікований на офіційному сайті КП «ХТМ».
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія-товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Споживач теплової енергії- фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Тобто регулювання відносин здійснюється щодо постачання теплової енергії, яка призначена для купівлі- продажу. Основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
За Правилами користування теплової енергії від 03.10.2007 № 1198 споживач теплової є фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, або юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно договору.
КП «ХТМ» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно із Законом Україні «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1182.
Постачання теплової енергії на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова КП «Харківські теплові мережі» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.
Матеріалами справи підтверджено, що КП «Харківські теплові мережі» постачало відповідачу теплову енергію, який її одержував і не відмовився від неї у встановленому законом порядку, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок оплачувати спожиту теплову енергія.
Згідно відомостей з Реєстру територіальної громади міста Харкова відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг опалення та гарячої води шляхом відкриття абонентського особового рахунку № НОМЕР_1 .
Згідно відомості нарахувань та оплат за теплову енергію з урахуванням періоду платежу за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість перед КП «Харківські теплові мережі» станом на 01.05.2024 у загальній сумі складає 91314 грн. 73 коп.
У свою чергу КП «ХТМ» щомісяця направляє споживачам рахунки за послуги теплопостачання із зазначенням нарахувань за надані послуги та суми боргу.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість до теперішнього часу боржником не погашена.
Відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності до заявлених вимог.
Відповідно до ст.256ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як це закріплено положеннями ст. 257 ЦК України.
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема ч. 2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, як це унормовано вимогами ч. 1 ст. 261 ЦК України.
За правилами ч. 5 ст. 216 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року, прийнятій у справі №6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року, прийнятій у справі №6-169цс14, від 30 вересня 2015 року, прийнятій у справі №6-154цс15, зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з ч. 4 ст.267ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст.267ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п. 6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019, прийнятій по справі №911/3681/17).
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», та від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Суд зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Як зазначалося судом вище, суд вважає доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 91314,73 гривень, яка виникла в період з 01.11.2017 по 30.04.2024.
Вивчаючи доводи представника відповідача щодо застосування строків позовної давності до пред'явлених КП «ХТМ» позовних вимог, суд зважає на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України №530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IXнабрав чинності 02.04.2020.
У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року, прийнятій у справі №679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року, прийнятій у справі №728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.
Отже, у спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та підігріву холодної води, надані з листопада 2017 року по 23 лютого 2022 року, в силу п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на момент подання позову (31.05.2024) не спливла та продовжується на строк дії карантину.
Разом з тим, Законом України від 15.03.2022 № 2120-розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»(зі змінами), введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалася та триває на час розгляду справи.
Отже, строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду у період з березня 2019 року в силу приписів пункту 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії воєнного стану.
Отже, в межах розгляду даної справи позивач довів, а суд встановив обставини, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, що дає суду підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з теплопостачання та підігріву води за період з 01.11.2017 по 30.04.2024 включно, оскільки строк позовної давності за період з 11 березня 2017 року закінчувався 11 березня 2020, який був продовжений, у зв'язку із запровадженням на території України карантину строком до 30 червня 2023 року та у зв'язку із веденням на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року.
При обчислені строку позовної давності судом були враховані положення статті 9 Закону.
Згідно ст. 68 ЖК України споживачі зобов'язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Що стосується вимог про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних суд зазначає, наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875 - IV споживач зобов'язаний оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У ч. 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Так, Постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету міністрів України № 390 від 21.04.2023 р. заборонено стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій.
Проте, інфляційні витрати та 3 % річних нараховані відповідачу до 24.02.2022 року, а тому вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вони нараховані до початку введення в дію воєнного стану в Україні. А тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 1728,69 грн. та інфляційних витрати у сумі 4532,19 грн. підлягають задоволенню.
Доводи відповідача про відсутність підстав для нарахування послуги з підігріву води на 1 особу, в зв'язку з фактичним не проживанням її у спірній квартирі з березня 2022 року, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідач не надала доказів повідомлення КП "ХТМ" про зміну кількості осіб, що проживають у квартирі, в зв'язку з її непроживанням, не надала доказів звернення до позивача з заявою про проведення перерахунку.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна заява КП «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального Підприємства «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119, адреса: м. Харків, вул. Мефодіївська,11) заборгованість у загальній сумі 97575 грн. 61 коп., яка складається з:
-суми заборгованості з постачання теплової енергії в сумі 78496,07 грн. за період з 01.11.2017 по 30.04.2024;
-676,20 грн. за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.04.2024;
-10298,10 грн. за послугу з постачання гарячої води за період з 01.11.2017 по 30.04.2024;
-391,92 грн. за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.04.2024;
-1096,04 грн. за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.04.2024;
-356,40 грн. за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 31.05.2024;
-4532,19 грн. інфляційні витрати,
-1728,69 грн 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального Підприємства «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119, адреса: м. Харків, вул. Мефодіївська,11) сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Афанасьєв