Справа № 630/784/24
Провадження № 2/630/316/24
11 жовтня 2024 року м. Люботин
Люботинський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Сухорукова І.М.,
за участю секретаря Ластович І.В.,
розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
14.08.2024р. позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 42904,58 грн., cудовий збір 3028,00 грн., а також судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7100,00 грн.
19 серпня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 20 вересня 2024 року об 11 год. 00 хв. Відповідачу направлено копію ухвали, судову повістку та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
29 серпня 2024 року на адресу суду повернувся конверт з повідомленням про вручення поштового відправлення, який містить копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками, а також з судову повістку, разом з довідкою про причини повернення, у якій зазначено, що адресат відсутній за вказаною адресою. (а.с.47,48).
20.09.2024р. судове засідання не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Сухорукова І.М. на навчанні у НШС, та було відкладено до 11.10.2024р. до 09 год. 45 хв., про що позивачу та відповідачу було надіслано судові повістки. (а.с.49).
У судове засідання 11.10.2024 р. представник позивача не з'явився, матеріали справи містять заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності, а також у заявах зазначено, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення.(а.с.45-46; 50-51).
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, яка надійшла до суду 20.09.2024 р., під вхідним № 6813/2024, документ в електронному вигляді «Судова повістка про виклик» від 20.09.2024 р. було надіслано 20.09.2024 р. одержувачу ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на його електронну адресу, після чого документ доставлено до електронної скриньки 20.09.2024 р. о 15 год. 37 хв. (а.с.52).
Відповідач ОСОБА_1 також не з'явилася, причину неявки суду не повідомила, відзиву на позов, заперечень або клопотань до суду не надавала.
08.10.2024 р. на адресу суду повернувся конверт з повідомленням про вручення поштового відправлення на ім'я відповідача ОСОБА_1 , який містить судову повістку на 11.10.2024 р. на 09 год. 45 хв., разом з довідкою про причини повернення, у якій зазначено, що адресат відсутній за вказаною адресою. (а.с.53,54).
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Таким чином, враховуючи згоду представника позивача, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі.
Судом встановлено, що 20.12.2013 між AT «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, відповідно до умов якої, AT «АЛЬФА-БАНК» надав відповідачу кредитний ліміт у сумі 75 000 грн. на споживчі потреби, строк дії кредитної лінії 1 рік з можливістю пролонгації дії відновлюваної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору. (а.с.5-6).
AT «АЛЬФА-БАНК» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в AT «АЛЬФА-БАНК».
Тобто відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Наведене підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідача. (а.с. 20-30).
Таким чином, станом на 20.12.2021 виникла заборгованість у розмірі 42904,58 грн. (а.с.15-16).
20.12.2021 між AT «АЛЬФА-БАНК» та TOB «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за Кредитними договорами, у тому числі й до боржника ОСОБА_1 , що підтверджується договором факторингу № 4 від 20.12.2021 року. (а.с.10-14).
Таким чином, TOB «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором №6269 CCNG 630070534 від 20.12.2013 року, відповідно до додатку 1-1 до договору факторингу № 4 від 20.12.2021 року. (а.с.15-17).
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за договором про надання кредитного ліміту у добровільному порядку.
Отже, оскільки відповідач порушив зобов'язання, встановлені Договором про надання кредитного ліміту, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим договором в матеріалах справи відсутні, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості за цим договором у розмірі 42904,58 грн.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно до частини 1 статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 7100,00 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що 05.10.2023 між TOB «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» та адвокатом Макєєвим В.М. було укладено договір про надання юридичних послуг № 05-10/23. За умовами зазначеного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець надає замовнику послуги захисту прав та інтересів замовника під час розгляду судом будь-якої інстанції справи, у якій замовник є учасником. (а.с. 32-33).
Сторони погодили, що сума витрат, за надання замовником послуг по справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 7 100,00 гривень, що підтверджується актом приймання - передачі наданих послуг № 1. (а.с. 34).
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).
У даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, виконавцем юридичних послуг не здійснювався розрахунок заборгованості або вчинення інших подібних дій, які б потребували додаткового часу або спеціальних професійних навичок. За своїм змістом, позовна заява вочевидь є подібною до інших позовних заяв, які стосуються заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи обсяг виконаної адвокатом Макєєвим В.М. роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» задоволено, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» 3000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, який підлягає стягненню на його користь з відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 42904 грн (сорок дві тисячі дев'ятсот чотири гривні 58 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони по справі:
позивач: ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2, ЄДРПОУ 40340222;
відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя І.М. Сухоруков