Справа № 953/8585/24
н/п 1-кс/953/7535/24
"10" жовтня 2024 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчої - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
підозрюваної - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшої слідчої в ОВС 3 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 , поданого в межах кримінального провадження № 22023220000000771 від 12.06.2023, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці України, уродженці м.Харкова, з вищою освітою, яка працює соціальним працівником Територіального центру надання соціальних послуг Слобідського району м.Харкова Департаменту соціальної політики Харківської міської ради, заміжня, на утриманні малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних осіб не має, зареєстрована та фактично проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
підозрюваній у кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, -
10 жовтня 2024 року до суду надійшло клопотання старшої слідчої в ОВС 3 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023220000000771 від 12.06.2023, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з триманням останньої в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення вказує, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023220000000771 від 12.06.2023, в якому громадянку України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2 та ч. 3 ст. 436-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що з 19.02.2014 представниками Російської Федерації (далі - РФ) розпочато збройне вторгнення збройних сил РФ (далі - ЗС РФ), приховане твердженням керівників РФ про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами ЗС РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечили військову окупацію території Автономної Республіки Крим (далі - АРК) і м. Севастополя. 18.03.2014 РФ оголосила про офіційне включення Криму до її території.
Одночасно із цим, протягом березня та на початку квітня 2014 року, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих РФ взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об'єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07.04.2014 в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі за текстом - «ДНР»), а 27.04.2014 в м. Луганську - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі за текстом - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
Датою початку тимчасової окупації РФ окремих територій України є 19.02.2014. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими РФ з 20.02.2014. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими РФ (у тому числі окупаційною адміністрацією РФ) починаючи з 07.04.2014, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII.
З метою повномасштабного військового вторгнення, починаючи з
2021 року по лютий 2022 року на території РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованій території України сконцентрувались значні сили ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм іррегулярні угруповання.
У подальшому, 24.02.2022 Президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції».
Того ж дня, 24.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та фактично застосовуючи її, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській та інших областях, де здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та окупували частину вказаної території, у тому числі частину Харківської області.
Факт повномасштабного збройного вторгнення не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти РФ та ін.)».
У зв'язку з цим на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (з урахуванням змін, внесених указами Президента України), в Україні введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, який триває по теперішній час.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у громадянки України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 22.05.2024, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , виник кримінальний протиправний умисел, направлений виправдовування збройної агресії російської федерації проти України.
З метою реалізації свого кримінального протиправного умислу, 22.05.2024, більш точний час встановити неможливо, ОСОБА_6 , перебувачи за адресою: АДРЕСА_2 , здійснила промову наступного змісту: (мовою оригіналу): «… вот вспомните, как только не начали п……т (ненормативне висловлювання) по Белгороду у нас крайне редко, когда ни когда…как только начали… Ну так, а что..если вы, террористические акты устраивайте, что вы ждете в ответ, так и будет…»
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової лінгвістичної експертизи мовлення встановлено, що у вищевказаному висловлюванні імплікується виправдовування збройної агресії російської федерації проти України шляхом перекладання провини за збройну агресії на Україну.
Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 23.05.2024, у громадянки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , виник кримінальний протиправний умисел, направлений на повторне виправдовування збройної агресії російської федерації проти України.
З метою реалізації свого кримінального протиправного умислу, 23.05.2024, більш точний час встановити неможливо, ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , здійснила промову наступного змісту(мовою оригіналу): «…прилет российской ракеты на самом деле был в Холодногорском районе Харькова, власти которые не хотят показывать, но признают, что удар там был, а знаете почему, потому что прилетело куда нужно, а именно в район сортировки где находится крупная жд развязка..понятное дело что там только чего нету..поэтому я и говорю, что наше ПВО нужно бояться больше чего-нибудь…»
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової лінгвістичної експертизи мовлення встановлено, що у вищевказаному висловлюванні імплікується виправдовування збройної агресії російської федерації проти України шляхом перекладання провини за збройну агресію проти свого ж народу на Україну.
10.10.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2 та ч. 3 ст. 436-2 КК України.
На думку стороною обвинувачення підозра ОСОБА_6 обґрунтовується зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Підставою для звернення до слідчої судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , сторона обвинувачення зазначає обґрунтованість повідомленої підозри та наявність існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 5ч.1 ст. 177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу, сторона обвинувачення зазначає забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Сторона обвинувачення у судовому засіданні клопотання про обрання підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала. Прокурор зазначив, що зібрані на час розгляду клопотання докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК України та підтверджують наявність існування ризиків, передбачених пунктами 1,2,5 ч.1 ст. 177 КПК України. Обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання належної процесуальної поведінки підозрюваною, у зв'язку з чим, сторона обвинувачення просила застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян.
Сторона захисту проти задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечувала, посилаючись на недоведеність наявності існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Прохала слідчу суддю врахувати особу підозрювавної та обрати запобіжний захід не пов"язаний із триманням під вартою.
Слідча суддя, заслухавши позицію сторін, дослідивши надані матеріали та документи у їх сукупності, прийшла до наступного висновку.
З наданих документів встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесене до ЄРДР 12.06.2023 за №22023220000000771, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК України, в рамках якого подається дане клопотання.
ОСОБА_6 в порядку ст.208 КПК України не затримувалася.
ОСОБА_6 о 10 годині 55 хвилин 10.10.2024 у кримінальному провадженні №22023220000000771 від 12.06.2023 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.1 ст.436-2 КК України, тобто у виправдовуванні збройної агресії російської федерації проти України, ч.3 ст.436-2 КК України, тобто у виправдовуванні збройної агресії російської федерації проти України, вчиненому повторно.
Повідомлення про підозру та пам'ятка про процесуальні права та обов'язки вручені особисто ОСОБА_6 , права підозрюваного оголошені та роз'яснені 10.10.2024.
Зазначений факт підтверджується особистим підписом ОСОБА_6 , який міститься в підозрі та пам'ятці про процесуальні права та обов'язки підозрюваного та не заперечувалось останнім в судовому засіданні.
З огляду на зазначене, слідча суддя доходить висновку, що відповідно до вимог ст.42 КПК України, ОСОБА_6 має статус підозрюваної у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст.178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов'язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученогс Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.1 ст.436-2 КК України, тобто у виправдовуванні збройної агресії Російської Федерації проти України, ч.3 ст.436-2 КК України, тобто у виправдовуванні збройної агресії Російської Федерації проти України, вчиненому повторно.
Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_6 підозрюється, остання є осудною особою, яка досягла 16-річного віку та є громадянкою Україною.
За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, а саме: даних, які містяться у висновку експерта від 30.08.2024 №СЕ-19/119-24/12033-ЛД за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи; даних, які містяться у протоколі проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 06.06.2024; даних, які містяться у протоколі проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 18.07.2024; даних, які містяться у протоколі огляду від 04.04.2024; даних, які містяться у протоколі огляду від 11.07.2024.
Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та положення кримінального процесуального закону, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується. Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя переконана, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_6 дій, що кваліфікуються за ч.1 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК України, за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідча суддя враховує наявність ризиків, передбаченихо п.1,2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам підозрюваною переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст.436-2, та ч.3 ст.436-2 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої..
А отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідча суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 у сукупності з іншими обставинами.
Також слідча суддя враховою, що підозрювана в 2014 році отримала паспорт громадянки "УФМС Росси по Респудблике Крым" та у Рсійській Федерації на даний час проживає її син, що не заперечується підозрюваною.
Достатньо обґрунтованими є ризики знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з огляду на те, що досудове розслідування на даний час не завершено та органом досудового розслідування проводяться слідчі (розшукові) дії.
Разом з тим, слідча суддя вважає не доведеним ризик вчинення підозрюваниою іншого кримінального правопорушення, оскільки остання раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, стороною обвинувачення не надано доказів, які б підтверджували, що підозрювана вчиняла подібні дії у минулому. А тому, будь-які обґрунтовані підстави вважати, що наявний ризик можливого вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення, без надання вагомого і достатнього підтвердження цього є неприпустимим і суперечить презумпції невинуватості.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрювана обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи сторони захисту про недоведеність стороною обвинувачення наяівні існування вказаних ризиків не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання, не є слушними та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на відомостях провадження.
Крім того, слідча суддя враховує у сукупності наступні обставини:
- ОСОБА_6 підозрюється, зокрема, у вчиненні кримінальних правопорушень, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, а саме за ч.3 ст.436-2 КК України - кримінальним правопорушенням проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої;
- дані щодо особи ОСОБА_6 , яка заміжня, офіційно працевлаштована, має зареєстроване місце проживання, раніше не судима, на утримані малолітнгіх, неповнолітніх та непрацездатних осіб не має, не є інвалідом, хронічних захворюванб не має.
Разом з цим, зазначені дані про особу підозрюваної, не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки вони існували і на час вчинення дій згідно підозри, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють при обрані підозрюваною моделі поведінки, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити їй дій, передбачені п.п. 1,2 ч.1 ст. 177 КПК України.
Як вище зазначалося, ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (ст.178 КПК України).
Фактично, слідча суддя повинна встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , те, що злочин за ч.3 ст.436-2 КК України є злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваною виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, під час дії воєнного стану.
За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідча суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Щодо визначення розміру застави слідча суддя дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пункт 2 ч.5 ст.182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину може бути визначений у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абзац 4 п. 16 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013).
Отже розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення у випадку неявки підозрюваного до суду достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.
При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.
З огляду на зазначене, враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваної та її близьких родичів, на переконання слідчої судді підозрюваній ОСОБА_6 слід визначити заставу у межах розміру, визначеному ч.5 ст.182 КПК України, а саме в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп. (3028 х 80 = 242240).
Зазначений розмір, не є явно непомірним для неї. В той же час він є значним та, на думку слідчої судді, цілком здатним забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваної.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 309, 372, 395 КПК України, суд, -
Клопотання старшої слідчої в ОВС 3 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 , поданого в межах кримінального провадження № 22023220000000771 від 12.06.2023, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 58 (п'ятдесят вісім) днів - до 06 грудня 2024 року включно.
Визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок)грн. 00 коп., яку необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області - до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_6 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави у визначеному слідчою суддею розмірі вважається, що до підозрюваного обрано запобіжний захід у виді застави.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу протягом дії ухвали.
У випадку внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;
2) не відлучатись з постійного місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5) утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваній, що у випадку внесення застави, оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУДСА України коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Відповідно до вимог ст.182 КПК України роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Роз'яснити заставодавцю, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачене законом у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, та попередити його про обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також про наслідки не виконання цих обов'язків.
Покласти на заставодавця наступні обов'язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваної; забезпечувати явку, належно повідомленої підозрюваної, обвинуваченої, до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомлення слідчого, прокурора, слідчого суддю, та суд про причини неявки підозрюваної, обвинуваченої.
Зобов'язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваною, обвинуваченою покладених на нього обов'язків щодо повідомлення слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання або перебування, обов'язку не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду.
Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрювану обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Зобов'язати старшу слідчу в ОВС 3 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області ОСОБА_4 негайно повідомити близького родича підозрюваної ОСОБА_6 про взяття під варту останню.
Встановити строк дії ухвали до 06.12.2024 включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідча суддя - ОСОБА_1