Справа № 541/1200/24
Номер провадження 2-о/541/83/2024
іменем України
10 жовтня 2024 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі судді Шатілової Л.Г., за участю секретаря судового засідання Гуриної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та здійснення догляду за малолітньою дитиною батьком, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Миргородська міська рада, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Жага Е.Г., звернувся до суду з заявою, в якій просив встановити факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та здійснює догляд за малолітньою дитиною - сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без будь-якої сторонньої допомоги та участі матері ОСОБА_2 . В заяві зазначає, що ОСОБА_1 с батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявник самостійно виховує та здійснює догляд за малолітньою дитиною, сином ОСОБА_3 , без будь-якої сторонньої допомоги та участі матері ОСОБА_2 .
У малолітнього сина ОСОБА_3 с матір ОСОБА_2 , яка вже дуже давно не бере участь у вихованні та догляді за дитиною, фактично відсутня у житті дитини.
До початку військових дій на території України ОСОБА_2 виїхала до Польщі і взагалі зникла з життя дитини. Малолітній син залишився повністю під опікою лише одного батька ОСОБА_1 .
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.03.2016 року у справі №541/302/16-ц, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний. Після розірвання шлюбу діти залишились проживати з батьком ОСОБА_1 . Рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області №145 від 21.04.2021 року, визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 за його місцем проживання.
Зазначив, що встановлення даного факту необхідне для забезпечення безпеки дитини та можливість вивезти останнього за кордон.
В судове засідання заявник не з'явився, його представник адвокат Жага Е.Г. надав клопотання, в якому просив задовольнити заяву та встановити факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та здійснює догляд за малолітнім сином ОСОБА_3 .
Представник заінтересованої особи: Відділ «Служба у справах дітей» Миргородської міської ради подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, при винесенні рішення покладалися на розсуд суду, врахувавши інтереси малолітньої дитини.
Заінтересована особа: ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася відповідно до вимог закону. Заяв,клопотань до суду не надходило
Представник заінтересованої особи: ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання не з'явився, заяв, клопотань до суду не надходило.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані докази, прийшов до наступного висновку.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до ч. 2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі, який був розірваний 02 березня 2016 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області (а.с.30). Від даного шлюбу мають спільних дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.20,21).
ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 зареєстровані у в/ч НОМЕР_1 з 02.03.2021 (а.с.25-27). Згідно копії акту підтвердження фактичного місця проживання особи (осіб) від 19.12.2023 засвідчений Миргородською міською радою, ОСОБА_1 проживає разом з дочкою ОСОБА_4 та сином ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 (а.с.28). згідно акта обстеження матеріально-побутових умов проживання від 19 грудня 2023 року, складеного головними спеціалістами служби у справах дітей виконавчого комітету Миргородської міської територіальної громади Полтавської області, встановлено, що за адресою: вул. Слави. 16. м. Миргород. Полтавської області, проживає батько ОСОБА_1 , разом з малолітнім сином ОСОБА_3 та повнолітньою дочкою ОСОБА_4 . (а.с.29).
Рішенням Виконавчого комітету Миргородської міської ради від 21.04.2021 року визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 за його місцем проживання (а.с.24).
Згідно копії характеристики учня 7 класу ОСОБА_3 , виданої Миргородською гімназією №7 Полтавської області, встановлено, що дитина фізично і розумово розвинений, контактний, користується повагою серед однокласників, батько бере участь у батьківських зборах цікавиться навчанням сина (а.с.31). Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_2 виїхала за кордон (а.с.17-19). Вихованням та утриманням неповнолітнього сина ОСОБА_3 повністю займається заявник. Син повністю знаходяться на його утриманні.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (частина друга статті 3 Сімейного кодексу України).
Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ч.3 ст. 151 СК України батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Як передбачено статтею 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держава гарантує допомогу для одиноких матерів, батьків або усиновлювачів, які не перебувають у шлюбі. Зокрема, чинне законодавство передбачає ряд соціальних гарантій і державну допомогу на дітей одиноким батькам на умовах і в порядку, визначених Законами України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціальних гарантій для окремих категорій осіб» (Закон України від 02.06.2020 № 646-ІХ); постановами Кабінету міністрів України від 27.12.2001 № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», від 24.02.2003 № 250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям» та іншими законодавчими і нормативно-правовими актами.
У постанові від 13.06.2018 за результатами розгляду справи № 822/2446/17 Верховним Судом було викладено позицію про те, що сам факт розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини з батьком, що передбачає обов'язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини, тобто не встановлює статусу самостійного виховання, тому цей факт повинен встановлюватись окремо.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Зазначені у заяві обставини із посиланням на докази, підтверджують, що факт, який просить встановити заявник, має юридичне значення, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника та можливість безперешкодної реалізації його особистих прав. Встановлення факту перебування малолітньої дитини на самостійному вихованні і догляді заявника потрібно з метою захисту прав та інтересів дітей та прав заявника як батька.
Чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов'язаний з вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе.
Іншого позасудового порядку встановлення даного факту, передбаченого законом, немає.
Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення "MAMCHUR v. UKRAINE").
Враховуючи викладене та виходячи з якнайкращих інтересів дитини, вимоги про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 151, 155, 157, 160 СК України, ст. ст. 10-13, 81, 89, 263, 265,293, 315-319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та здійснення догляду за малолітньою дитиною батьком, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Миргородська міська рада, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 самостійно виховує та здійснює догляд за малолітньою дитиною - сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: Л. Г. Шатілова