Провадження № 3/537/1280/2024
Справа № 537/3387/24
09.09.2024 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука в складі головуючої судді Мурашової Наталі Валентинівни, за участі секретаря Дьяченко В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду адміністративний матеріал, який надійшов з Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який працює в КП «Кременчук Аква-Сервіс», проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №882049, складеним 20 червня 2024 року поліцейським взводу 2 роти 1 Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Губарєвим М.А., 20 червня 2024 року о 16 год. 08 хв. в м. Кременчук по вул. Першотравнева, буд.38, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Раssаt, д.н.з. НОМЕР_2 , будучи обмеженим в праві керування транспортними засобами постановою Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25.12.2023 року у ВП №71433328, чим порушив вимоги ст.15 Закону України «Про дорожній рух». Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст.126 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Проте ОСОБА_1 не звертався із заявою про відкладення розгляду справи, не повідомив суду причини неявки, не подав заперечень проти протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення, передбачена ст.126 КУпАП не відноситься до категорії справ, при розгляді якої присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою. Тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 3 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, що тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Зазначена норма права є бланкетною.
В ч.9 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови, в тому числі про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне органне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, постанови, зазначені упунктах 1-4 цієї частини, виносяться державним виконавцем за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці.
Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Постанови, зазначені упунктах 1-4 цієї частини, направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п'ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.
У разі оскарження рішення, дії виконавця, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом.
Склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 3 статті 126 КУпАП передбачає умисну форму вини, а саме особа повинна усвідомлювати, що будучи тимчасово обмеженою у праві керування транспортними засобами умисно продовжує керувати транспортним засобом.
Матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 126 КУпАП, обов'язково мають містити належним чином засвідчену, уповноваженою на те посадовою особою відділу державної виконавчої служби, копію документу, яким відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, застосовано відповідне обмеження. А також мають бути долучені документи, які б підтверджували обізнаність особи, щодо якої винесено постанову, про застосування відносно неї відповідного обмеження. Також матеріали справи мають обов'язково містити докази на підтвердження факту керування особою, яка притягається до відповідальності.
Проте з протоколом про адміністративне правопорушення суду не було подано відео з камер поліції на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
На підтвердження факту керування транспортним засобом подано лише постанову про накладення адміністративного стягнення інспектора поліції серії ЕНА №2437406 від 20.06.2024 року, якою ОСОБА_1 був визнаний винуватим за ч.1 ст.122 КУпАП із накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що 20.06.2024 року о 17:18 год у м. Кременчук по вул. Ст. лейтенанта Кагала, 38, здійснив зупинку транспортного засобу Volkswagen Раssаt, д.н.з. НОМЕР_2 , на проїзній частині в другому ряду, чим порушив п.15.4. ПДР. (а.с.6).
На підтвердження факту обмеження ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом суду подано постанову головного державного виконавця Автозаводського ВДВС у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Коротких Д.Г. від 25.12.2023 року ВП №71433328. (а.с.3).
На виконання вимог ст.280 КУпАП, суд запросив відео з камер працівників поліції при складанні цього протоколу про адміністративне правопорушення, відомості про наявність якого зазначено у протоколі.
З наданого відео з камер працівників поліції вбачається, що 20.06.2024 року о 16:10 год. у м. Кременчуці на вул. Покровська біля будинку №14 (ЦНАП) на проїзній частині стоїть транспортний засіб Volkswagen Раssаt, д.н.з. НОМЕР_2 , в якому сидить ОСОБА_1 , розмовляє по телефону. Коли до нього підійшли працівники поліції, зробили зауваження з приводу неправильного паркування/зупинки, він повідомив, що стоїть хвилину здійснити терміновий дзвінок. Працівники поліції установили особу як ОСОБА_1 , виявили, що державним виконавцем щодо нього виносилася постанова про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом. На це ОСОБА_1 пояснив, що має заборгованість по аліментам, влаштувався на роботу рятівником в "Аквасервіс-Кременчук", але отримує невеличку зарплату. Перераховує на погашення заборгованості по аліментам 50% заробітку, залишаючи собі на життя 6000 грн. на місяць. Раніше він не знав про те, що державний виконавець постановою обмежив його у праві керування транспортним засобом, але йому повідомили про це працівники поліції, коли до цього зупиняли і склали протокол за ч.3 ст.126 КУпАП. ОСОБА_1 суд виправдав за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, оскільки він не знав про таке обмеження. Дізнавшись про обмеження, ОСОБА_1 звертався до державного виконавця, повідомляв, що має роботу лише за умови наявності у нього права керування транспортним засобом. Якщо його обмежать чи позбавлять права керування транспортним засобом, то він втратить роботу, не зможе взагалі сплачувати аліменти на утримання дитини, тим більше не зможе погашати заборгованість по аліментам. У відповідь державний виконавець повідомив йому, що скасує свою постанову про обмеження його у праві керування транспортним засобом. Тому ОСОБА_1 довірився державному виконавцю, вважав, що той скасував винесену постанову про обмеження його у праві керування транспортним засобом. Тоді працівник поліції зателефонував державному виконавцю з метою перевірки пояснень ОСОБА_1 . В ході такої розмови державний виконавець повідомив працівнику поліції, що дійсно має виконавче провадження про стягнення з боржника ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, в якому боржник допустив заборгованість, але боржник зараз сплачує аліменти і борг, приходив до нього, повідомляв, що працює за умови наявності у нього права керування транспортним засобом, тому в силу закону державний виконавець мав скасувати свою постанову, але ще не зробив цього. В подальшому працівник поліції зателефонував своєму керівництву для отримання консультації, як кваліфікувати дії ОСОБА_1 , враховуючи, що він не бачив як той керував транспортним засобом, відповідне відео у нього відсутнє, а державний виконавець стверджує, що мав скасувати винесену ним постанову про обмеження у праві керування транспортними засобами, але не зробив цього. Працівник поліції отримав пораду розпитати детально ОСОБА_1 з приводу керування ним транспортним засобом, в разі визнання такого факту, скласти протокол про притягнення його до відповідальності за ч.3 ст.126 КУпАП. Після цього працівник поліції підійшов до ОСОБА_1 з питанням, чи керував він транспортним засобом. На що ОСОБА_1 відповів, що не керував транспортним засобом, просто сидів в автомобілі, який йому не належить. Також ОСОБА_1 додав, що не знав про обмеження його постановою державного виконавця у праві керування транспортним засобом, оскільки державний виконавець повідомив йому, що скасує винесену ним таку постанову.
Таким чином дослідженими доказами не підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення.
У п.1 ч.9 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження", тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування.
Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 р. у справі № 524/5741/16-а висловив правову позицію, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 р. у справі № 161/5372/17 висловив правову позицію, що при винесенні покарання за порушення ПДР судді не можуть покладатися на свідчення інспектора поліції, який виніс постанову про штраф.
Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 р. у справі № 204/8036/16-а висловив правову позицію, що виключно водій, а не особа, яка сидить з кермом, підлягає відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Верховний суд у постанові від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17 висловив правову позицію, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
Зі змісту ст.62 Конституції України вбачається, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. (ст. 63 Конституції України).
Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.
З огляду на викладене, у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням положень ст.254 КУпАП, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що він керував транспортним засобом, коли до нього підійшли працівники поліції і склали протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події, складу адміністративного правопорушення.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП.
З підстав закриття провадження у справі без накладення адміністративного стягнення, враховуючи положення статті 40-1 КУпАП, не підлягає сплаті судовий збір.
Керуючись ст.40-1, ч.3 ст.126, ст.ст.283, 284 КУпАП, суд
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.126 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Мурашова Наталя Валентинівна