532/1831/24
3/532/657/2024
08 жовтня 2024 р. м. Кобеляки
Суддя Кобеляцького районного суду Полтавської області Омельченко І.І., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Встановив:
ОСОБА_1 31 липня 2024 року о 17 год. 57 хв. на автодорозі М-22 Полтава-Олександрія 52 км, повторно протягом року (01.02.2024 року), керував транспортним засобом ВАЗ 21013 д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом. Своїми діями ОСОБА_1 порушив статтю 15 Закону України «Про дорожній рух» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується такими доказами:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 106082 від 31.07.2024 року;
-копією постанови серії БАБ № 701237 від 01.02.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП;
-довідкою старшого інспектора ВАП БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП від 02.08.2024 року про те, що по обліковим базам даних Національної поліції України ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія. Транспортний засіб ВАЗ 21013 д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 ;
-відеозаписом.
Розглянувши матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки він повторно протягом року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.
При призначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами суддя виходить з наступного.
У пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що суди не вправі застосовувати стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Після надання вказаних роз'яснень Пленумом Верховного Суду України, чинне законодавство зазнало змін, внесених Законом України № 1231-IX від 16.02.2021 року, який набрав чинності 17.03.2021 року.
Частиною 2 ст. 126 КУпАП (у редакції Закону України № 1231-IX від 16.02.2021 року) передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Частиною 5 ст. 126 КУпАП (у редакції Закону України № 1231-IX від 16.02.2021 року) передбачено накладення на особу, яка повторно вчинила правопорушення, передбачені ч.ч. 2-4 ст. 126 КУпАП, стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Санкція вказаної норми не містить будь-яких виключень, які б унеможливлювали накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на особу, яка була позбавлена такого права або не має його.
При цьому, Законом України № 1231-IX від 16.02.2021 року статтю 30 КУпАП доповнено частиною третьою, якою прямо передбачено можливість накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на особу, яка вже позбавлена права керування транспортними засобами.
На переконання суду, стаття 30 КУпАП не перешкоджає в застосуванні судами такого виду адміністративного стягнення як позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія, оскільки суд позбавляє не посвідчення водія, а права керування як такого.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не ставить можливість застосування до правопорушника санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами в залежність від отримання особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, водійського посвідчення відповідної категорії, а навпаки закон вказує на необхідність позбавлення порушника (в разі встановлення складу правопорушення) права керування транспортними засобами як такого, а не водійського посвідчення.
Закон не містить будь-яких альтернативних преференцій для осіб, які не отримали водійського посвідчення відповідної категорії, в застосуванні до них санкції статті, що передбачає позбавлення права керування транспортними засобами. Під час вчинення правопорушення особа, не маючи відповідного посвідчення, наражаючи на небезпеку всіх учасників дорожнього руху, протиправно керує транспортним засобом, а отже така особа фактично є водієм та повинна нести повну відповідальність, що за даних обставин передбачена санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Враховуючи наведене вище, суддя дійшов висновку, що після надання в 2005 році роз'яснень Пленумом Верховного Суду України щодо неможливості позбавлення права керування транспортними засобами винної особи, яка вже позбавлена такого права або взагалі його не мала, КУпАП зазнав змін, якими прямо передбачено можливість накладення такого стягнення на вказану категорію осіб.
Суддя також звертає увагу, що роз'яснення Пленуму Верховного Суду України носять рекомендаційний характер, на відміну від обов'язкових приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також у правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові ККС від 4 вересня 2023 року по справі № 702/301/20, об'єднана палата звернула увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання ДТП в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
З урахуванням конкретних обставин та характеру вчиненого правопорушення, даних про особу правопорушника, вважаю застосувати відносно ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 106082 від 31.07.2024 року та довідки від 02.08.2024 року, власником транспортного засобу ВАЗ 21013 д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_1 не є власником даного транспортного засобу, суддя не застосовує до нього стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути судовий збір.
Керуючись статтями 40-1, 280, 283 КУпАП, суддя, -
Постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Застосувати до ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 (сорок тисяч вісімсот) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 (шістсот п'ять грн. 60 коп.) гривень.
У разі несплати добровільно штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя