Справа № 525/369/24
Номер провадження 2/525/192/2024
Іменем України
04 жовтня 2024 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ячала Ю.І.,
за участю секретаря Лопатки О.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника третьої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ГОГОЛІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ МИРГОРОДСЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, треті особи, які не заявляють самостійної вимоги щодо предмету спору ПОЛТАВСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ІНВЕНТАРИЗАТОР, ДЕРЖАВНА ІНСПЕКЦІЯ АРХІТЕКТУРИ ТА МІСТОБУДУВАННЯ УКРАЇНИ, про визнання права власності на громадський будинок, -
встановив:
У березні 2024 року представник позивача адвокат Валенко Роман Іванович в інтересах позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ГОГОЛІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ МИРГОРОДСЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, треті особи, які не заявляють самостійної вимоги щодо предмету спору ПОЛТАВСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ІНВЕНТАРИЗАТОР, ДЕРЖАВНА ІНСПЕКЦІЯ АРХІТЕКТУРИ ТА МІСТОБУДУВАННЯ УКРАЇНИ, про визнання права на громадський будинок.
В направленому на адресу суду позові представник позивача зазначив, що 23 квітня 1998 року рішенням № 41 Виконавчого комітету Устивицької сільської ради колишнього (Великобагачанського району) Полтавської області ОСОБА_3 було надано земельну ділянку площею 0,16 га для будівництва житлового будинку і господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Дана земельна ділянка відповідно до рішення двадцять першої сесії двадцять третього скликання, від 27 вересня 2001 року Устивицької сільської ради колишнього (Великобагачанського району) Полтавської області була передана ОСОБА_3 безкоштовно у приватну власність, що підтверджується також виготовленим державним актом ІІ-ПЛ №008807 від 30 листопада 2001 року та витягом з ДЗК №НВ-5100554822023 від 08.06.2023 року та витягом з Державного реєстру речових прав від 11.08.2023 року, де зазначено дану земельну ділянку. 26 грудня 2001 року відповідно до рішення двадцять другої сесії двадцять третього скликання Устивицької сільської ради колишнього (Великобагачанського району) Полтавської області було змінено цільове призначення частини вище зазначеної земельні ділянки площею 0,03 га під розміщення магазину громадянину ОСОБА_3 . Відповідно до технічного паспорту громадський будинок, що знаходиться за адресок АДРЕСА_1 , складається в цілому з кафе літ. - А-1. Будівництво магазину було здійснено у період 2001 року, що підтверджується архітектурно-планувальним завданням на проектування магазину. Під час проведеш будівельних робіт позивачем було дотримано будівельні, архітектурні, санітарні та екологічні норми. 24 листопада 2023 року звернувшись до державного реєстратора з вимогою про реєстрацію права власності на даний об'єкт нерухомого майна, відповідно до рішення №70383312 позивачу було відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв'язку з тим, що подані ним документи не дають змоги встановити набуття права на дану будівлю. 19 січня 2024 року позивач звернувся до Державної інспекції архітектури та містобудування України із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, на що отримав відмову, оскільки даний громадський будинок суперечить вимогам абзацу першого п.9 розділу І Прикінцевих положень ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" так як даний вид об'єкта будівництва збудованого у період з 05 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 рок відсутній в переліку об'єктів, що дає змогу прийняти в експлуатацію дану будівлю. 31 січня 2024 року позивач звернувся до ПП Полтавське бюро технічні інвентаризації "Інвентаризатор" та було проведено технічне обстеження об'єкта будівництва та за результатами якого було встановлено можливість його надійної та безпечні експлуатації, що підтверджується звітом 808-9 від 31 січня 2024 року. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав земельна ділянка кадастровий номер 5320285301:01:001:0842 площею 0,03 га належить на праві приватні власності громадянину ОСОБА_3 , цільове призначення її відповідно до витягу ДЗК для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Отже позивач ОСОБА_3 має повне право на самочинно збудований громадський будинок, оскільки він відповідає чинним ДБН, що підтверджується технічним паспортом, звітом 808-9 про проведення технічного обстеження та витягом з реєстру будівельної діяльності, щодо інформації про технічне обстеження на даний громадський будинок, оскільки він відповідно до витягу з державного реєстру речових прав є власником даної земельної ділянки, цільове призначення, якої було першочергово визначено для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та це не порушує права інших осіб. Тому просить задовольнити позов в повному обсязі.
24 травня 2024 року до суду через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення від представника третьої особи ДЕРЖАВНОЇ ІНСПЕКЦІЇ АРХІТЕКТУРИ ТА МІСТОБУДУВАННЯ УКРАЇНИ Топал Т.Ю., в яких зазначено, що Пунктом 9 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що орган державного архітектурного будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (CCI), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 500 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 500 квадратних метрів. Під будівельну амністію не підпадає введення в експлуатацію громадського будинку. Позивачем до ДІАМ було подано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта за амністією, найменування об'єкта - Нове будівництво громадського будинку АДРЕСА_1 . ДІАМ зареєстровано повернення на доопрацювання Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта за амністією № ІУ161240119745, причиною повернення зазначено: Наміри забудови, а саме, громадський будинок суперечить вимогам абзац першого п. 9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Водночас, згідно відомостей Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5320285301:01:001:0842 - 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, натомість Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта за амністією подано щодо нового будівництва громадського будинку за кодом об'єкта 1110.1 Будинки одноквартирні масової забудови, відтак наміри забудови не відповідають цільовому призначенню земельної ділянки, чим порушено вимоги ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", згідно якої, забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства. Законодавством встановлений чіткий алгоритм дій особи, яка має намір здійснити будівництво та зареєструвати право власності. Оскільки позивачем до суду не надано і матеріали даної справи не проектної та робочої документації та результатів експертизи проекту будівництва як доказ відсутності істотних порушень будівельних норм і правил у збудованих об'єктах нерухомості, тому відсутні умови для визнання права власності на них за рішення суду. Водночас, позивач не звертався до органу державного архітектурно-будівельного контролю для введення об'єкта в експлуатацію у встановленому законом порядку, а одразу звернулась до суду з позовом про визнання права власності. Таким чином позивач не вичерпав усі можливі заходи узаконення самовільно збудованого об'єкту у позасудовому порядку (а.с. 70-74).
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись в своїх поясненнях на зміст обставин викладених у тексті позовної заяви.
Представник відповідача ГОГОЛІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ МИРГОРОДСЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ в судове засідання не з'явився, направили до суду лист, в якому просили провести розгляд справи без участи представника ГОГОЛІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ, при вирішенні питання про визнання права власності на громадський будинок на розсуд суду (а.с. 62, 111)
В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ПОЛТАВСЬКОГО БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ІНВЕНТАРИЗАТОР - ОСОБА_2 просив задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в письмових поясненнях долучених до матеріалів справи.
Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи ОСОБА_2 , дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про відсутність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В судовому засіданні судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 23 квітня 1998 року за № 41 ОСОБА_3 надано земельну ділянку площею 0,16 га для будівництва житлового будинку і господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 за рахунок присадибного фонду (а.с. 5).
Рішенням 21 сесії 23 скликання Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 27 вересня 2001 року ОСОБА_3 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,16 га для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.06.2023, зареєстрована земельна ділянка кадастровий номер 5320285301:01:001:0842, площа 0,03 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, приватна власність (а.с. 13-14).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 11.08.2023, земельна ділянка кадастровий номер 5320285301:01:001:0842, площа 0,03 га, перебуває у приватній власності ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2779353753202, номер відомостей про речове право: 51327317 (а.с. 15).
Стороною позивача надано до суду ТЕХНІЧНИЙ ПАСПОРТ на громадський будинок від 13.04.2023, відповідно до якого, громадський будинок, що знаходиться за адресок АДРЕСА_1 , складається цілому з кафе літ. - А-1, зазначений документ виготовлено ПОЛТАВСЬКИМ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ІНВЕНТАРИЗАТОР, адреса реєстрації: провулок Романа Шухевича, 4, місто Полтава Полтавської області, ідентифікаційний код юридичної особи: 03351705, за підписом сертифікованого інженера ОСОБА_4 ( НОМЕР_2 ) та виконуючого обов'язки заступника директора ОСОБА_5 (а.с. 17-21).
Згідно ЗВІТУ 808-9 ПРО ПРВЕДЕННЯ ТЕХНІЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ, за результатами проведеного технічного обстеження об'єкта громадського будинку кафе за адресою: АДРЕСА_1 , замовник ОСОБА_3 , встановлено, що під час технічного обстеження на предмет визначення можливості його надійної та безпечної експлуатації було оглянуті основні несучі та огороджувальні конструкції: фундамент, стіни, перекриття, підлога, перегородки, покрівля, вікна, двері, інженерні мережі, обладнання та встановлено його готовність до експлуатації, КЛАС НАСЛІДКІВ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ОБ'ЄКТА СС1, ПРОЕКТНА ТА РОБОЧА ДОКУМЕНТАЦІЯ У ЗАМОВНИКА ВІДСУТНЯ (а.с. 35-38).
Зазначене вище вказує, що у позивача по справі відсутня на об'єкт ПРОЄКТНА І РОБОЧА ДОКУМЕНТАЦІЯ, що у свою чергу виключає можливість проведення експертизи проекту будівництва, яка може свідчити про відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості, що судом приймається до уваги
Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).
Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв'язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документів, який засвідчує його право власності.
При зверненні до суду важливе значення має правильне визначення належності об'єкта до рухомого або нерухомого майна (ст.181 ЦК України), поділ нерухомого майна на типи (житловий будинок, квартира, гуртожиток, нежитлові будівлі, споруди, приміщення, об'єкт незавершеного будівництва, земельна ділянка, тощо), оскільки правова позиція має ґрунтуватися не лише на загальних нормах чинного законодавства, але і на нормах спеціального законодавства, якими врегульовуються правовідносини щодо конкретного об'єкта власності.
Як встановлено судом в судовому засіданні, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , було здійснено будівництво нежитлової будівлі (кафе) за відсутності проектної документації, без відповідного документа, який надає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, що не заперечується ні стороною позивача, а ні стороною відповідача.
Відповідно до ст. 376 ЦКУ, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3, 5, 7 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним - власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
За змістом наведеної частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї з трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Позивач звертаючись до суду з вимогою про визнання права власності на громадський будинок, на підтвердження заявлених вимог долучив до матеріалів справи докази на доведення вимоги про визнання права власності саме на самочинно збудований будинок, однак позивача не долучив до матеріалів справи доказів того, що питання про введення в експлуатацію самочинно збудованого об'єкту було розглядом компетентного державного органу, рішення якого дають підстави вважати про порушення права позивача та наявність спору, зокрема проектної та робочої документації та результатів експертизи проекту будівництва, як доказ відсутності істотних порушень будівельних норм і правил у збудованих об'єктах нерухомості.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок на підставі положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461.
Позивачем надано суду Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта за АМНІСТІЄЮ, найменування об'єкта - Нове будівництво громадського будинку АДРЕСА_1 , як на підтвердження своїх позовних вимог, що в свою чергу свідчить про наміри та готовність позивача ввести в експлуатацію вказаний об'єкт будівництва (а.с. 27-29). ДІАМ зареєстровано повернення на доопрацювання Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта за амністією № ІУ161240119745, причиною повернення зазначено: Наміри забудови, а саме, громадський будинок суперечить вимогам абзац першого п. 9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
ДІАМ зареєстровано повернення на доопрацювання Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта за амністією № ІУ161240119745 (том 1 а.с. 30-34), причиною повернення зазначено: Наміри забудови, а саме, громадський будинок суперечить вимогам абзац першого п. 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Водночас, згідно відомостей Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5320285301:01:001:0842 - 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, натомість Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта за амністією подано щодо нового будівництва громадського будинку за кодом об'єкта 1110.1 Будинки одноквартирні масової забудови, відтак наміри забудови не відповідають цільовому призначенню земельної ділянки, чим порушено вимоги ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", згідно якої, забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
Фактично, позивачем надано до суду документи, які свідчать про не застосування до визначеного позивачем нерухомого об'єкту належної правової процедури щодо введення вказаного об'єкту у експлуатацію.
Даний аргумент свідчить про те, що позивач не звертався до органу державного архітектурно-будівельного контролю для введення об'єкта в експлуатацію у встановленому законом порядку, а одразу звернувся до суду з позовом про визнання права власності.
Щодо мотивів суду про відсутність законних підстав задоволення позову із загальних підстав з урахуванням обраного позивачем способу захисту та наведених окремих аргументів позивача у змісті позовної заяви.
Як зазначає Верховний Суд право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві, що кореспондується із положеннями ч. 1 ст. 20 ЦК України та ст. ст. 3, 4, ЦПК України.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі; № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 11.10.2023 у справі №734/1560/20).
Загальні доводи позивача у справі, які базуються на положеннях пункту ст. 376 ЦК України сформульовані, як такі, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним - власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Разом з тим, стороною позивача до початку розгляду справи по суті не змінено та не уточнено позовні вимоги щодо вимоги про визнання права власності на громадський будинок, як на самочинно збудований нерухомий об'єкт, а суд не вважає за можливе коригувати відповідну сформульовано позовну вимогу позивача.
Право власності (в об'єктивному розумінні) - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.
З матеріалів справи неможливо встановити, що самочинно збудований громадський будинок у відповідності до вимог ст. 376 ЦК України не порушує прав інших осіб. Жодних доказів на підтвердження даних тверджень стороною позивача до суду не надана, а саме твердження/переконання особи щодо даної обставини не приймається судом, як достатність для доведення даної обставини.
Вказане свідчить, що суд не погоджується із позицією сторони позивача, щодо обраного способу захисту своїх прав який може бути застосований, що є самостійною і достатньою, але не єдиною підставою у прийнятті рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Зважаючи, що відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Інші документи, які надані на адресу суду учасниками судового провадження, не спростовують висновків суду.
Таким чином, суд, з'ясувавши всі обставини справи, вважає, що відсутні законні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог позивача.
Керуючись ст. 137, 263-265 ЦПК України, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до ГОГОЛІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ МИРГОРОДСЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Станіслава Горєва, будинок 27, селище Гоголеве Миргородський район Полтавської області, 38310, ідентифікаційний код юридичної особи: 21045018, треті особи, які не заявляють самостійної вимоги щодо предмету спору ПОЛТАВСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ІНВЕНТАРИЗАТОР, адреса реєстрації: провулок Романа Шухевича, 4, місто Полтава Полтавської області, ідентифікаційний код юридичної особи: 03351705, ДЕРЖАВНА ІНСПЕКЦІЯ АРХІТЕКТУРИ ТА МІСТОБУДУВАННЯ УКРАЇНИ, місцезнаходження юридичної особи: бульвар Лесі Українки, будинок 26, місто Київ, 01133, ідентифікаційний код юридичної особи: 44245840 про визнання права на громадський будинок, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг.
Повний текст рішення виготовлено 11.10.2024 року.
Суддя Ю.І. Ячало