Справа № 524/6340/24
Провадження №2-а/524/115/24
11.10.2024 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
11 червня 2024 року до суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті Романенка Володимира Васильовича від 27 травня 2024 р., серії ПС № 002903, у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його (позивача) до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 тис. грн. за те, що 15 квітня 2024 року близько 20 год 30 хв., у м. Одеса по вул. Тираспольське шосе, 22/8, водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснював вантажні перевезення на т/з МАЗ, р.н. НОМЕР_1 , який належить йому (позивачу) та відмовився проходити габаритно-ваговий контроль в зоні габаритно-вагового контролю.
Вважав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності протиправною, оскільки вона була ухвалена з порушенням норм права, зокрема, що проступок не вчиняв, а також, що автомобіль перебуває в оренді у ТОВ «Старс Трейд». Зазначав, що копію постанови отримав поштою 03 червня 2024 року.
Ухвалою судді від 19 червня 2024 року позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, зокрема для зазначення конкретної дати отримання копії постанови, оскільки таке питання впливало на обчислення та відлік строків оскарження постанови.
Ухвалою судді від 26 червня 2024 року було відкрито провадження у справі, залучено сторін, а саме позивача, відповідача - Державну службу України з безпеки на транспорті, постановлено розглядати справу у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, витребувано документи та запропоновано учасникам справи подати відзиви на позов.
28 червня 2024 року до суду надійшли відзив відповідача на позов з доданими копіями документів матеріалів справи про адміністративне правопорушення, в якому представник відповідача вказав про незгоду з позовом та пояснював, що фіксація події проступку здійснювалася за допомогою портативного відеореєстратора під час проведення рейдової перевірки.
Розгляд справи відкладався неодноразово для надання можливості позивачу ознайомитися з відзивом, подати відповідь на відзив та/або учасниками справи інші додаткові документи, зокрема за клопотанням представника позивача з метою отримання результатів розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 188-57 КУпАП стосовно водія ОСОБА_2
04 жовтня 2024 року до суду надійшли письмові пояснення представника позивача ОСОБА_1 - Самойленка М.О., в яких зверталася увага на факт здійснення фіксації проступку технічними засобами, які працювали не в автоматичному режимі, а також в яких зазначалося про притягнення саме за ст. 188-57 КУпАП водія ОСОБА_2 .
Будь-які інші клопотання від сторін до суду не надходили.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 121 КАС України, передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Так, відповідно до частини другої вказаної статті позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів із дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності також визначені статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Відповідно до указаної статті скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів із дня винесення постанови, а щодо постанов у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів із дня набрання постановою законної сили. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Згідно із частиною третьою статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до положень пункту 8 Інструкції постанова, яку винесла уповноважена посадова особа, друкується з використанням засобів системи та протягом трьох робочих днів з дня її винесення передається національному оператору поштового зв'язку для доставлення на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи) рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Постанова набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення (абзац 10 пункту 8 Інструкції).
Судом встановлено, що постановою начальника відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті Романенка Володимира Васильовича від 27 травня 2024 р., серії ПС № 002903, у справі про адміністративне правопорушення позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 тис. грн. за те, що 15 квітня 2024 року близько 20 год 30 хв., у м. Одеса по вул. Тираспольське шосе, 22/8, водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснював вантажні перевезення на т/з МАЗ, р.н. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , та відмовився проходити габаритно-ваговий контроль в зоні габаритно-вагового контролю.
Копію постанови було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на поштову адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , на адресу, що міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, вказану самим позивачем при реєстрації транспортного засобу, та була отримана позивачем 03 червня 2024 року, що не було спростовано відповідачем.
Звідси суд констатує, що позивач не пропустив строк оскарження постанови, оскільки позов було подано 11 червня 2024 року, тобто в межах 10-тиденного строку після отримання копії постанови.
Щодо тверджень позивача та його представника стосовно належного суб'єкта правопорушення, то суд зазначає наступне.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів та не заперечується позивачем в позовній заяві, що вказаний у постанові транспортний засіб належить йому, позивачеві, на праві власності.
Як стверджує позивач, відповідно до договору оренди транспортних засобів від 01.04.2024 р. даний транспортний засіб передано в оренду ТОВ «Старс Трейд».
На переконання позивача вищевказані факти є підставою вважати належним користувачем транспортного засобу вказане товариство, у зв'язку з чим позивача незаконно притягнуто до відповідальності за порушення норм частини 3 статті 132-1 КУпАП.
Однак суд не погоджується із такими твердженнями позивача, виходячи з наступного.
Ряд відомостей, які враховуються під час розгляду справи про адміністративне правопорушення надаються з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, ведення якого здійснюється уповноваженими посадовими особами Головного сервісного центру МВС.
Зокрема, згідно пункту 3 Розділу II Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів (надалі - ЄДРТЗ), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2020 №779 (надалі - Порядок №779), до ЄДРТЗ вноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби (далі - об'єкти обліку).
У відповідності до пункту 4 Розділу II Порядку №779, внесення до ЄДРТЗ інформації про об'єкти обліку здійснюється в разі, зокрема, державної реєстрації транспортного засобу; перереєстрації транспортного засобу; зняття з обліку транспортного засобу; внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу; передачі права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі з видачою тимчасового реєстраційного талона.
При цьому, пунктом 1 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до ЄДРТЗ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 №1197 (надалі - Порядок №1197) визначає, що цей Порядок визначає процедуру внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача транспортного засобу (далі - належний користувач).
Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №1197, належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до ЄДРТЗ, згідно статті 14-3 КУпАП, несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Варто також зазначити, що низка відомостей, які обов'язково опрацьовуються під час винесення постанови про адміністративне правопорушення стосуються особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Так, згідно пунктів 15, 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Порядок №1388) вбачається, що:
- всі дії щодо проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби підлягають огляду фахівцями експертної служби МВС з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними в поданих власником для реєстрації документах;
- за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
У відповідності до пункту 3 Порядку №1197, підставами для внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача є, зокрема, оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.
Згідно з пункту 36 Порядку №1197, внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача, який користується транспортним засобом на підставі тимчасового реєстраційного талона, здійснюється у сервісному центрі МВС за заявою належного користувача.
Відповідно, внесенню до ЄДРТЗ підлягають лише власники транспортних засобів (фізичні та юридичні особи) або належні користувачі транспортних засобів, які несуть відповідальність згідно правил, встановлених статтею 143, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого у статті 132-1 КУпАП лише у випадку такого їх внесення до ЄДРТЗ.
Саме зазначені відомості надаються уповноваженій посадовій особі відповідача на її запит при розгляді нею справи про адміністративне правопорушення.
За відсутності відомостей про належного користувача у ЄДРТЗ, уповноваженій посадовій особі відповідача, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, надаються відомості про особу, за якою зареєстрований транспортний засіб.
Внесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу є виключно правом особи, уповноваженої на подання відповідної заяви в порядку, передбаченому Порядком №1197.
При цьому, невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого невнесення викликає автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб, або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований.
До того ж, відповідно до пункту 5 Порядку №1197, відомості про належного користувача до ЄДРТЗ вносяться через: 1) територіальні органи з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС); 2) веб-додаток, розміщений на офіційному веб- сайті Головного сервісного центру МВС; 3) Єдиний державний веб-портал електронних послуг.
Отже, у разі, якщо належний користувач не звертається до сервісного центру МВС з відповідною заявою, згідно пункту 24 Порядку №1197, особа, за якою зареєстрований транспортний засіб або представник юридичної особи не позбавлений можливості внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача через веб-додаток, розміщений на офіційному веб-сайті Головного сервісного центру МВС або через Єдиний державний веб-портал електронних послуг особисто, що встановлено пунктом 5 Порядку №1197.
Беручи до уваги вищенаведене, відповідачем правильно визначено суб'єкта відповідальності, у даному разі позивача як власника транспортного засобу, за порушення норм частини 3 статті 132-1 КУпАП, так як до Єдиного державного реєстру транспортних засобів не було внесено відомостей щодо належного користувача (що є виключно правом) та притягнуто до відповідальності саме особи, за якою зареєстрований транспортний засіб (позивача).
Однак суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабміну України за № 30 від 18.01.2001, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України на 2 % (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Пунктом 1.3 ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У п. 1.10 ПДР України визначено що габаритно-ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Згідно п. 2.4-1 ПДР України у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах «а», «б» і «г» пункту 2.1 цих Правил; б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.
Відповідно до частини 3 статті 132-1 КУпАП ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд звертає увагу на те, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, стала відмова водія транспортного засобу, який належить позивачу на праві власності, від проходження габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю.
Згідно статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
У даному випадку правопорушення було зафіксовано не в автоматичному режимі, а безпосередньо працівниками відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті у ході здійснення рейдової перевірки під час зупинки транспортного засобу МАЗ, р.н. НОМЕР_1 , який належить позивачу, 115 квітня 2024 року близько 20 год 30 хв. у м. Одеса, яким керував водій ОСОБА_2 .
Так, 15 квітня 2024р. ст. державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті Лисаковим С.В. стосовно водія ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-57 КУпАП.
При цьому особа водія цього транспортного засобу була достовірно встановлена відповідачем, а також належним чином зафіксований факт відмови саме водія транспортного засобу у проходженні габаритно-вагового контролю.
Разом з цим, стосовно позивача не було складено протоколу у справі про адміністративне правопорушення взагалі.
Водночас, наявним відеозаписом зафіксована відсутність позивача під час спроби здійснити габаритно-ваговий контроль та складання 15.04.2024 р. вказаного протоколу стосовно водія ОСОБА_2 .
Суд акцентує увагу сторін на тому, що у ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Тобто вказана норма чітко визначає, що протоколи за ст. 132-1 КУпАП не складаються у випадку, коли фіксація проступку здійснювалася в автоматичному режимі, у супротивному випадку така фіксація під час перевірки, у тому числі рейдової перевірки, здійснюється шляхом складання протоколу.
Відповідач у відзиві вказав на здійснення фіксації проступку стосовно позивача не в автоматичному режимі, а з допомогою портативних технічних пристроїв, тим самим на власний розсуд вільно почав трактувати ч. 2 ст. 258 КУпАП, оскільки окремо виділена частина речення, а саме «.., а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису)» стосується фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису) порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, адже з огляду на його відсутність на місці вчинення вказаного правопорушення, позивач жодним чином не зміг вчинити дії, які відповідають об'єктивній стороні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП.
Отже, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 132-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно приписів частин 1, 2 та 3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Частиною 1 ст. 246 КУпАП визначено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Оскільки, вказане адміністративне правопорушення не було зафіксовано в автоматичному режимі, розгляд цієї справи міг бути проведений за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності лише за умови її належного сповіщення про час та місце розгляду справи.
Суд зауважує, що відповідачем надані до відзиву копії документів, які підтверджують факт направлення на адресу місця проживання позивача повідомлень про розгляд справи.
Разом з цим, матеріали справи не свідчать, а відповідачем не доведено, того, що станом на 27.05.2024 року відповідач знав про стан повідомлення позивача про розгляд справи.
Тому, суд вважає, що відповідач провів розгляд справи за відсутності відповідно складеного протоколу стосовно позивача про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 132-1 КУпАП та без наявності доказів належного повідомлення позивача про розгляд справи, що свідчить про порушення права позивача на розгляд у справі. При цьому, порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення є самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;
8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;
9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Відповідно ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд, враховуючи встановлені та наведені обставини, неподання відповідачем належних і допустимих доказів на спростування позову та зазначених обставин, на підтвердження правомірності дій уповноважених працівників відповідача, у тому числі щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, дотримання порядку (процедури) розгляду справи про адміністративне правопорушення поставленого у вину позивачеві щодо встановлення та дослідження відповідних доказів, які свідчили б про вину позивача у вчиненні проступку, вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивача було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності.
Необхідно визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 132-1 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 тис. грн. із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно ст. 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача кошти у розмірі визначеного у ст. 4 Закону України «Про судовий збір» 605,60 грн. у повернення сплаченого судового збору.
Керуючись ст. 283, 287 - 289, 293 КУпАП, ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті Романенка Володимира Васильовича від 27 травня 2024 р., серії ПС № 002903, у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 тис. грн.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 605,60 грн. у повернення сплаченого судового збору.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, м. Київ, проспект Перемоги, буд. № 14, код ЄДРПОУ: 39816845.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 11 жовтня 2024 року. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня виготовлення (проголошення). Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.
Суддя: