Справа № 524/5506/24
Провадження №2/524/2068/24
10.10.2024 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, -
У травні 2024 року до суду звернулося АТ «Акцент-Банк» (надалі банк, позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.
В обґрунтування позову позивач вказував, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 19.02.2021 року.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Умовами та правилами і Тарифами», які викладені на сайті http://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у анкеті-заяві.
Банком було відкрито кредитний рахунок, надано відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Позивач зазначав, що банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Вказував, що у зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 23.04.2024 року має заборгованість у розмірі - 42 105,54 грн., з яких: - 23 025,30 грн. заборгованість за кредитом; - 19 080,24 грн. заборгованість за відсотками, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати у розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою судді від 04 червня 2024 року відкрито провадження у справі, залучено сторони, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 46).
У судове засідання представник АТ «Акцент-Банк» не прибув. У поданій до суду позовній заяві просили справу розглядати без участі їх представника. Позов просили задовольнити у повному обсязі. Не заперечували щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув повторно з невідомих суду причин, був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 10 жовтня 2024 року постановлено провести заочний розгляд справи.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступне.
Відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву без номеру від 19 лютого 2021 року (а.с. 9).
У вказаній заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://a-bank.com.ua/terms, складає між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Банком було відкрито картковий рахунок відповідачу № НОМЕР_1 та видано картку: № НОМЕР_2 , строком дії до жовтня 2027 року (а.с. 18).
За довідкою банку (а.с. 19) на видану відповідачу кредитну картку було встановлено кредитний ліміт 19.02.2021 року у розмірі 1 000,00 грн., який періодично збільшувався, і остаточно 23 березня 2024 року був збільшений до 23 100,00 грн.
Фактичне використання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів в межах встановленого кредитного ліміту підтверджується випискою по картці від 23.04.2024 року (рахунок № НОМЕР_3 ), де за період з 19.02.2021 року по 23.04.2024 року ОСОБА_1 було витрачено 46 584,89 грн., сума зарахувань на картку склала 5 200,00 грн. (а.с. 11-17).
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача станом на 23.04.2024 року становить 42 105,54 грн, з яких: - 23 025,30 грн - заборгованість за кредитом та 19 080,24 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 7-8).
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з положеннями статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із Анкети-заяви позичальника від 19.02.2021 року в ній відсутні його умови щодо строку дії кредитного ліміту, його розміру, відсоткової ставки, порядку погашення заборгованості.
АТ «Акцент-Банк», звернувшись із вимогою про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав позичальник), стягнути відсотки.
Обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, позивач, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», які розміщені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/term, а також на паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, відповідальність сторін, зокрема штрафу за несвоєчасне погашення кредиту та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення.
До позовної заяви банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті банку в розділі «Умови та правила» (а.с. 21-27), в яких не зазначено варіант їх редакції на відповідну дату, а додані банком тарифи по картці «Зелена» взагалі містять умови щодо відсоткової ставки по кредиту за період з 01.01.2020 року до 01.10.2020 року, тоді як відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту - 19.02.2021 року.
Суд констатує, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.
За таких обставин, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків та порядку їх сплати, подані банком Витяг з Умов та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Отже, суд вважає, що матеріали справи не містять доказів, що саме ці Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, серед іншого вказував на те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Верховний Суд в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 зробив наступний правовий висновок:
«Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».
У зазначеній постанові Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (на яку посилається Банк у відповіді на відзив), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19, про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Отже, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що підписання Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена», з огляду на його правову природу (це не частина кредитного договору, а спосіб повідомлення позикодавця кредитором про наявні пропозиції кредитування), його зміст, - не є підтвердженням досягнення між Банком та позичальником умов кредитування, в тому числі і щодо процентної ставки.
Отже, сам по собі факт користування відповідачем грошовими коштами не підтверджує, що розмір процентної ставки за користування кредитними коштами та інші істотні умови були погоджені з відповідачем в момент укладення договору 19.02.2021 року.
Що стосується наданого АТ «Акцент Банк» паспорту споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором, суд зазначає наступне.
Так, зміст поняття паспорту споживчого кредиту розкрито законодавцем у статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Тобто підписання позичальником паспорту споживчого кредиту свідчить про його ознайомлення з пропозиціям кредитодавця та виконання банком свого обов'язку з належного інформування клієнта про наявні кредитні портфелі, відповідно до вимог зазначеного Закону.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
За наведених обставин суд не приймає до уваги наявний в матеріалах справи паспорт споживчого кредитування, як доказ конкретних умов укладеного між сторонами кредитного договору стосовно розміру відсоткової ставки за користування кредитом.
Суд звертає увагу на те, що анкета-заява і паспорт споживчого кредитування дійсно підписані з використанням простого електронного підпису, тоді як Умови та правила і Тарифи по картці відповідачем не підписані взагалі.
Таким чином, відсутні підстави стягувати з відповідача проценти, які передбачені паспортом споживчого кредиту.
Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що це є самостійною правовою підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення відсотків.
На підставі встановленого, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.
Необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг у вигляді відкриття кредитної лінії за заявою б/н від 19.02.2021 року, що виникла станом на 23.04.2024 року, у розмірі 23 025,30 грн., що є заборгованістю за кредитом (тілом кредиту).
При цьому позивачу необхідно відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 19 080,24 грн.
Відповідно до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн. Оскільки позов підлягає до часткового задоволення у розмірі 54,68% від заявленого розміру грошового стягнення, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1655,71 грн. (54,68% від 3028,00 грн.) у повернення сплаченого судового збору.
При цьому банку необхідно відмовити у поверненні сплаченого судового збору у розмірі 1372,29 грн. (3028,00 грн. - 1655,71 грн.).
Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625, 626, 634, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов АТ «Акцент-Банк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг у вигляді відкриття кредитної лінії за заявою б/н від 19.02.2021 року, що виникла станом на 23.04.2023 року, у розмірі 23 025,30 грн., що є заборгованістю за кредитом (тілом кредиту) та кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1655,71 грн.
Відмовити АТ «Акцент-Банк» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг у вигляді відкриття кредитної лінії за заявою б/н від 19.02.2021 року, що виникла станом на 23.04.2024 року, в частині вимог про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 19 080,24 грн., та коштів у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1372,29 грн.
Позивач: АТ «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Батумська, буд. № 11.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст заочного рішення суду виготовлено 10 жовтня 2024 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його не скасування. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: