Справа №: 398/968/24
провадження №: 2/398/1429/24
Іменем України
"09" жовтня 2024 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Молонової Ю.В.,
при секретарі Борозні Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до ТОВ «Споживчий Центр» про визнання договору позики недійсним, -
27 лютого 2024 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду із позовом до ТОВ «Споживчий Центр» про визнання договору позики недійсним.
З урахуванням уточнення, позов обґрунтовує тим, що позивач не брала коштів та на цій підставі звернулась до відділу поліції із заявою про те, що невідома особа 05.10.2023 року, оформила на неї кредит на суму 12000 грн. Позивач звернулась у відділення «Швидкогроші», але договору кредиту їй не надали. В Олександрійському РВП ГУНП їй повідомили, що за відсутності договору, немає й доказів злочину. У зв'язку з чим просить визнати недійсним кредитний договір №25.10.2023-100000019 від 25.10.2023 року.
Ухвалою судді від 08.05.2023 по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду. Копія ухвали була направлена сторонам та відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
У своєму відзиву представник ТОВ «Споживчий Центр» просить відмовити у задоволені позовної заяви. Зазначає, що ОСОБА_1 є клієнтом ТОВ «Споживчий центр» та має два укладених кредитних договори № 24.10.2023-100003533 от 24.10.2023 та № 25.10.2023-100000019 від 25.10.2023, укладений у тому ж порядку, що і електронний кредитний договір. Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору, підписані одноразовим ідентифікатором (Н174), надісланим смс-повідомленням на належний позивачу фінансовий номер телефону: НОМЕР_1 . Грошові кошти за кредитними договорами № 24.10.2023-100003533 от 24.10.2023 та № 25.10.2023-100000019 від 25.10.2023 були перераховані на карту 4441-11XX-XXXX-4820, яку Позивач додав в особистому кабінеті. 24.10.2023 Позивач в особистому кабінеті позичальника https://sgroshi.com.ua/kabinet/, який знаходиться на офіційному сайті ТОВ «Споживчий центр» https://sgroshi.com.ua/ додав картку, на яку бажає отримати кредит - 4441-11XX-XXXX-4820. Саме на цю картку 4441-11XX-XXXX-4820 Відповідачем було перераховано суму кредиту в розмірі 5000,00 грн. Та саме з цієї картки було здійснено погашення по кредитному договору №24.10.2023-100003533, що підтверджується квитанцією №2382972121 від 25.10.2023. Позивач 25.10.2023 в особистому кабінеті позичальника https://sgroshi.com.ua/kabinet/, який знаходиться на офіційному сайті ТОВ «Споживчий центр» https://sgroshi.com.ua/ додав картку, на яку бажає отримати кредит 4441-11XX-XXXX-4820. Саме на цю картку 4441-11XX-XXXX-4820 відповідачем було перераховано суму кредиту в розмірі 12000,00 грн., що підтверджується квитанцією №2382972727 від 25.10.2023 з призначенням платежу: видача за договором №25.10.2023-100000019. Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного №24.10.2023-100003533 от 24.10.2023 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку у відповідності до «Порядку використання Системи BankID Національного банку». 24.10.2023 Клієнт здійснюючи реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства через Веб-сайт Товариства обрав свій банк, для проходження ідентифікації за допомогою Системи BankID НБУ. Після чого Клієнт здійснив авторизацію на стороні банку та дозволив останньому передати Товариству свої ідентифікаційні дані (а.с.21-49).
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися. Представник позивача подала заяву про розгляд справи без їх участі, на позовних вимогах наполягають.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Подав клопотання про витребування доказів та відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що у задоволенні клопотання про витребування доказів було відмовлено, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до такого.
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1.ст.13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.1, 6 ст.81 ЦПК).
За наявними в матеріалах справи доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач просить визнати недійсним кредитний договір № 25.10.2023-100000019 від 25.10.2023, з підстав того, що вона його не укладала.
Підставою недійсності правочину у відповідності до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Зазначеними частинами ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 25.10.2023-100000019 від 25.10.2023, відповідно до умов якого відповідач, як позикодавець, надав позивачу, як позичальнику, позику в сумі 12000,00 грн. на строк 41 днів, зі сплатою відсотків за користування коштами.
Договір укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим (ідентифікатором), про що зазначено в договорі. Верифікація споживача: отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ. При його підписанні позичальник використала електронний підпис одноразовий ідентифікатор Н174, який було направлено на номер телефону НОМЕР_1 . Користування зазначеним мобільним номером позивачем не оспорюється.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Частиною 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: (1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; (2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; (3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.ч. 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Кредитний договір № 25.10.2023-100000019 від 25.10.2023 містить всі істотні умови, зокрема: електронні підписи, виконані відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», розмір кредиту, строк кредитування та процентна ставка за користування кредитом (а.с.31-37).
Згідно з п.15 Заявки від 25.10.2023, Спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ.
Система BankID Національного банку - це державна система віддаленої ідентифікації, що забезпечує передавання персональних даних користувачів від банку, в якому відкрито рахунок, до суб'єкта, який надає послугу користувачу. Система створена для отримання фізичними особами послуг, які потребують ідентифікації/верифікації при наданні дистанційних послуг: банківськими та небанківськими фінансовими установами; державними установами, громадськими та комунальними організаціями; комерційними установами. Для користування Системою BankID НБУ громадянам не потрібно додатково реєструватися, достатньо мати відкритий рахунок у банку, що є учасником системи та мати доступ до мобільного або інтернет-банкінгу свого банку.
Отже, позивач пройшла верифікацію через систему BankID НБУ, після чого підписала заяву та отримала кредит. Таким чином, твердження позивача про те, що вона не укладала кредитний договір є безпідставними, оскільки остання підтвердила свою особу через банк у якому у неї відкрито рахунок. Крім того, позивачем не надано доказів відкриття кримінального провадження та здійснення досудового розслідування за її заявою, щодо здійснення шахрайських дій, враховуючи, що відповідачем надано до відзиву оспорюваний кредитний договір, якого вона не мала.
Також, судом досліджено надану на підставі ухвали про витребування доказів АТ «Універсал Банк» виписку по картці 4441-1111-3767-4820, на яку було перераховано кредитні кошти, де вбачається, що в ході руху коштів, також на картку ОСОБА_3 25.10.2023 була транзакція з переказу коштів у сумі 5 грн.
Сам по собі факт переказу кредитних коштів на рахунок, який не належить ОСОБА_1 , не може свідчити про неотримання кредиту, оскільки позичальник може визначити будь який рахунок, на який бажає зарахувати кошти, та таке волевиявлення залежить від волі позичальника.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає недоведеними обставини, на які посилається позивач в своєму позові у зв'язку з чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати відносяться на рахунок держави.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд,-
У задоволені позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до ТОВ «Споживчий Центр» про визнання договору позики недійсним - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ю.В. Молонова