Справа 362/5479/24
Провадження 3/362/2573/24
09.10.2024 року м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Дорошенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові Київської області справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП
встановив:
20.07.2024 о 11:15 год. у м. Василькові Обухівського району Київської області по вул. Володимирська, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом (електросамокат) KugooKirin G2 Pro, без державного номерного знака, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода) та, у порушення вимог п. 2.5 ПДР України, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Шумило Н.В. (діє на підставі ордеру серія АІ № 1713745 від 30.09.2024 та договору про надання правничої допомоги № 67 від 30.09.2024) просила закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своєї позиції з-поміж іншого зазначила, що ОСОБА_1 керував електросамокатом потужністю 600 Вт, що дорівнює 0,6 кВт., а відповідно до п. 1.1 ПДР України транспортними засобами є механізми з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Крім того після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на місці його зупинки працівник поліції не запропонував пройти такий огляд в медичному закладі, а тому в матеріалах справи відсутнє відповідне направлення до закладу охорони здоров'я. Також захисник просила суд розглянути питання розстрочки суми штрафу рівними частинами на строк десять місяців з огляду на скрутне матеріальне становище ОСОБА_1 у разі накладення на нього такого виду стягнення.
Вивчивши матеріали матеріалів справи у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників, які брали участь у її розгляді, суд встановив таке.
Щодо правого регулювання порядку проходження огляну на стан сп'яніння та застосування правових норм до обставин цієї справи.
Диспозицiєю ч. 1 cт. 130 КУпAП передбачено відповідальність за:
1) кeрування трaнспортними зaсобами особами в cтані aлкогольного, нaркотичного чи іншого сп'янiння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
2) передачу кeрування трaнспортним засoбом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лiкарських препаратів;
3) вiдмову oсоби, яка кeрує тpанспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан aлкогольного, нaркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лiкарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння регулюється ст. 266 КУпАП.
Процедура огляду встановлюється такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання ст. 266 КУпАП і деталізують норми цієї статті: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (надалі - Порядок №1103); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі - Інструкція № 1452/735).
Ці нормативно-правові акти передбачають два види огляду: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу і лікарем закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. п. 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачає, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, альтернативу містить фіксування процедури проведення огляду або ж відмови від такої.
Щодо оцінки аргументів сторін і досліджених судом доказів.
У судовому засіданні було досліджено відеозаписи події, що відображені на електронному диску, долученому до матеріалів справи, зокрема:
-відеофайл «00000_........0001А», де зафіксовано як працівники поліції прибувають за викликом на місце події та підходять до чоловіка, який складає самокат. Там присутній також чоловік, який викликав поліцію. Цей чоловік вказує на ОСОБА_1 , як на особу, яка керувала електросамокатом у стані сп'яніння, де пасажиром була малолітня дитина, що, на його думку, є неприпустимо. Запропонував доставити ОСОБА_1 з дитиною додому. Надалі ОСОБА_1 надає свої анкетні данні та підтверджує факт керування даним транспортним засобом (00:07:46 хв.) та вживання алкогольних напоїв (00:07:53 хв.). Надалі зафіксовано, як працівник поліції пропонують водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки (00:08:00 хв.) або в медичному закладі (00:08:07 хв.). ОСОБА_1 категоричну відмовляється у присутності двох свідків. Водія повідомляють про оформлення щодо нього адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП. Свідки надають свої анкетні дані.
-відеофайл «00000_......00002А», де зафіксовано оформлення адміністративного протоколу та додатків до нього. Надалі водія ОСОБА_1 знайомлять зі складеним щодо нього адміністративним протоколом, який він намагається виправити (00:08:07 хв.), роблячи закреслення у фабулі протоколу. Надалі зафіксовано як водій ОСОБА_1 надає письмові пояснення у відповідній графі та підписує складений протокол щодо нього без зауважень.
Враховуючи застосування поліцейськими у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП, технічних засобів відеозапису, даний запис можливий для відтворення, доданий до протоколу у встановленому законом порядку, а тому суд визнає його належним і допустимим доказом у даній справі.
Так, відображені на відеозаписі події повністю узгоджуються з іншими письмовими матеріалами справи, які були досліджені судом, а саме:
-фактичними відомостями викладеними в протоколі серії ААД № 789516 від 20.07.2024, де у поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення зазначено «з протоколом згоден» та проставлено короткий підпис;
-даними акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за яким у зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю) він мав пройти огляд за допомогою газоаналізатору «Alcotest Drager 6810», однак такий огляд не проводився через відмову водія ОСОБА_1 . При цьому у графі з результатом згоден зазначено « ОСОБА_1 » та проставлено короткий підпис;
-письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 20.07.2023, за якими вони була запрошені в якості свідків при оформлення адміністративних матеріалів по ст. 130 КУпАП щодо водія ОСОБА_1 . У їх присутності водій ОСОБА_1 категорично відмовився у встановленому законом порядку пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу газоаналізатор «Alcotest-6810» та медичному закладі, що засвідчують своїм особистими підписами у протоколі;
Таким чином, з матеріалів справи видно, що поліцейським було дотримано норми вказаної Інструкції, у нього були наявні підстави вважати, що водій ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, керує ним з ознаками алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим останньому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, однак останній відмовився від такого огляду.
Так, відповідальність за ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Як передбачено п. 2. 5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Таким чином норми ПДР встановлюють обов'язок водія, а не право пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) - ПДР не містять.
Перевіркою матеріалів також не встановлено порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки дії особи, уповноваженої на складання адміністративного протоколу, відповідають вимогам статті 266 КУпАП і пункту 8 Порядку № 1103, а саме: у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння та відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» було складено акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів, де зафіксовано така відмова. При цьому, під час неодноразових пропозиції йому пройти огляд на стан сп'яніння поліцейський застосовував технічні засоби відеозапису.
На думку суду, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у час та місці, зазначеному у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується відеозаписом події, який був досліджений судом у ході судового розгляду.
Щодо позиції сторони захисту, що електросамокат не є транспортним засобом. суд зауважує на таке.
Згідно п. 1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електросамокат, і в вузькому - механічний транспортний засіб.
У постанові Верховного Суду по справі №127/5920/22 від 15.03.2023 зазначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Окрім того, відповідно до Закону України №2956-IX «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року визначено поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.
Як вбачається наданих стороною захисту технічних параметрів, електросамокат «KugooKirin G2 Pro», яким керував ОСОБА_1 , має потужність мотору до 600 Вт з максимальною швидкістю 45 км/год. та містить два колеса.
Тобто, вказаний електросамокат відповідно до Закону України № 2956-IXє легким персональним електричним транспортним засобом.
Щодо покликань сторони захисту про відсутність пропозиції пройти такий огляд в медичному закладі та відсутність при матеріалах справи відповідного направлення, то суд зазначає наступне.
З дослідженого відеозапису вбачається, що така пропозицію озвучувалась поліцейським, однак ОСОБА_1 відмовився від такого огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Твердження сторони захисту про те, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, то, як уже зазначалось вище, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, відтак у поліцейського не виникло обов'язку складати направлення для проходження відповідного огляду до медичного закладу.
Крім того у ОСОБА_1 була можливість написати в протоколі про адміністративне правопорушення пояснення з приводу обставин порушення та зазначити, що він не згоден з даним протоколом, бажає пройти у медичному закладі, однак останній підписав протокол без зауважень, а в графі «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» зазначив «з протоколом згоден» та поставив короткий підпис.
Всі інші зауваження сторони захисту щодо порушення поліцейськими процедури оформлення цієї справи, то суд їх враховує і зауважує, що вони не спростовують фактичних обставини цієї справи і не свідчать про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП правопорушення.
Не зважаючи на процесуальну позицію сторони захисту щодо невизнання вини за ч.1 ст. 130 КУпАП, на переконання суду, надані докази на підтвердження його винуватості є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі.
Відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 KУпAП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов'язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.
За таких обставин, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_1 одночасно прийняв на себе і обов'язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, в тому числі на вимогу працівників поліції проходити медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
На думку суду, усі вищезазначені докази доповнюють одне одного, узгоджуються між собою, а тому суд вважає, що дії ОСОБА_1 охоплюються складом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Призначаючи адміністративне стягнення, суд бере до уваги характер вчиненого правопорушення, а саме його високий ступінь суспільної шкідливості, особи порушника та приходить до переконання про можливість застосування до особи адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами у межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП.
Щодо клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Шумило Н.В. про розстрочку призначеної суми штрафу рівними частинами на строк десять місяців.
У відповідності до ст. 304 КУпАП питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову. Згідно зі ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.
Згідно ст. 36 ЗУ «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Вирішуючи клопотання адвоката Шумило Н.В. про розстрочення виконання постанови, суд, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою з огляду на каральну мету стягнення, провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним (рішення у справі «Надточій проти України» від 15.052008, рішення у справі «Лучанінова проти України» від 09 червня 2011 року), приходить до висновку, що дане питання слід розглянути за аналогією закону відповідно до ч. 4 ст. 53 КК України, яка визначає, що з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.
Суд вважає за можливе задовольнити вказане клопотання і з урахуванням обставин та майнового стану ОСОБА_1 призначити вищевказаний штраф із розстрочкою виплати частинами строком 10 (десять) місяців, рівними частинами по 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 коп.
У силу ст.40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2ст.4Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_4 необхідно стягнути судовий збір.
Керуючись ст. ст. 221, 245, 251-252, 283-284, 294 КУпАП, п. 5 ч. 2ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суд
постановив:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень (Отримувач: Київська обл../м. Київ/21081300. Рахунок № UA488999980313030149000010001. Банк: Казначейство України (ЕАП) ЄДРПОУ 37955989. Призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Розстрочити виконання цієї постанови в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. на строк десять місяців рівними частинами по 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 про його обов'язок повідомляти Васильківський міськрайонний суд Київської області про здійснення сплати частини суми штрафу шляхом пред'явлення оригіналу відповідного документа.
Після закінчення строку встановленої розстрочки строк пред'явлення до примусового виконання постанови в частині накладання адміністративного стягнення в вигляді штрафу - протягом трьох місяців.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя В.М. Дорошенко