Справа № 358/658/21 Провадження № 2/358/155/24
07 жовтня 2024 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тітова М.Б.
за участю секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК» «Сіті Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна та Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач ОСОБА_1 14 червня 2021 року звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати виконавчий напис № 6477 виданий 12 березня 2021, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості загальною сумою 45 138 (сорок п'ять тисяч сто тридцять вісім) гривень 90 коп. таким, що не підлягає виконанню. Також просить стягнути з відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК» «Сіті Фінанс» на її (позивача) користь судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що нотаріус при вчиненні вищевказаного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», п. 284 Інструкції та п. 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 14.06.2021, вищевказані матеріали заяви передані для розгляду судді Кіхтенку С.О. Останнім справа по суті не розглянута.
Згідно розпорядження керівника апарату Богуславського районного суду Київської області № 123 від 25.06.2024 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», відповідно до пункту 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Засад використання автоматизованої системи документообігу Богуславського районного суду Київської області та рішення зборів суддів Богуславського районного суду Київської області від 19.06.2024 № 9, у зв'язку із припиненням трудових відносин судді ОСОБА_2 (звільнення судді Богуславського районного суду Київської області ОСОБА_2 на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України), здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024, автоматизованою системою документообігу дану справу розподілено судді Тітову М.Б.
Ухвалою судді від 29 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до свого провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Божок М.І. звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі та без участі позивача, а також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК» «Сіті Фінанс», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направили, однак 01.10.2024 до суду надійшла заява про часткове визнання позову ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису недійсним. У задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу та витрат по сплаті судового збору просили відмовити.
Третя особа - Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
12 березня 2021 року приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 6477 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК» «Сіті Фінанс» заборгованості в розмірі 45 138, 90 гривень.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича від 28 квітня 2021 року відкрито виконавче провадження № 65302187 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК» «Сіті Фінанс» заборгованості в розмірі 45 138,90 гривень та постановлено стягнути з боржника 4 513,89 гривень винагороди приватного виконавця.
Вирішуючи даний позов, суд враховує наступні положення чинного законодавства України.
Звертаючись до суду з вищевказаним позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позивач зазначає, що такий порушує його законне право на захист своїх законних прав та інтересів, оскільки вчинений з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів.
Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Відповідно до підпунктів 1.1-1.2 Глави 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій) та статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно абзацу 3 пункту 4 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та абзацу 4 частини першої статті 89 Закону України «Про нотаріат», у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:
відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувана та боржника;
дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;
номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;
строк, за який має провадитися стягнення;
інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» доповнено перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
оригінал кредитного договору;
засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 №12-5 гс 21.
Кредитний договір між сторонами нотаріально не посвідчувався, тому, як наслідок у нотаріуса не було законних підстав для вчинення виконавчого напису.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача ПАТ КБ «Приват Банк» на його користь судових витрат, які понесені на правничу допомогу, суд враховує наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, у позовній заяві позивачем було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи в розмірі 15 000 гривень.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
На підтвердження факту надання правничої допомоги представником позивача - адвокатом Божком М.І. суду надані наступні документи:
- договір про надання правничої допомоги від 14.05.2021;
- копія ордеру серії КС № 333156 від 14.06.2021;
- копія свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю серії КС 5143/10;
- витяг з Єдиного реєстру адвокатів України серії АІ № 000242.
Суд, проаналізувавши подані позивачем документи при поданні позову вважає, що сторона позивача не надала суду доказів про понесення таких витрат, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат понесених на правничу допомогу в розмірі 15 000 гривень, про які було вказано в позовній заяві, як попередній (орієнтовний) розрахунок суми.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Згідно із правовим висновком Верховного Суду у постанові від 19.10.2022 у справі №743/1481/21 (провадження № 61-7362св22) щодо застосування ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо позов пов'язаний з порушенням прав споживача, то споживач, що звернувся до суду з позовом про захист своїх прав, звільнений від сплати судового збору як за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарг).
Відповідно до пункту 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (постанова від 17 жовтня 2014 року№10) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.
Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, з огляду на те, що позивачка при пред'явленні позову до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Судовий збір в сумі 908,00 грн. підлягає поверненню позивачці, оскільки він був помилково сплачений.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 19, 76, 77, 81, 89, 137, 141, 263, 265, 273, 280-282 ЦПК України, ст. 18 ЦК України, ст.ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат», суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 6477, вчинений 12 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Яною Вікторівною про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК» «Сіті Фінанс» заборгованості в розмірі 45 138, 90 гривень за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК» «Сіті Фінанс» (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, код ЄДРПОУ 39508708) на користь держави, судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з Державного бюджету судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: суддя М. Б. Тітов