Справа № 357/9323/24
Провадження № 2/357/3873/24
02 жовтня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Каплічної Ж.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Центр фінансових послуг», третя особа: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про звільнення майна з-під арешту,
02.07.2024 представник позивачки, адвокат Дідич Поліна Володимирівна, звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер колишній чоловік позивачки - ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема, частину житлового будинку АДРЕСА_1 , та вказану спадщину прийняли їх неповнолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом подання ОСОБА_1 відповідної заяви до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А. Від нотаріуса позивачка довідалася, що на майно спадкодавця накладено арешт, на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, винесеної 27.01.2012 головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Сівак В.О. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2. 26.01.2024 позивачка звернулася до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби із заявою щодо роз'яснення ситуації та звільнення майна, належного ОСОБА_2 з - під арешту, однак заява залишилася без задоволення та листом за № 22470 від 30.01.2024 її було повідомлено, що в період з 22.11.2011 по 04.07.2012 на примусовому виконанні перебував виконавчий лист № 6-739, виданий 01.11.2011 Білоцерківський міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» заборгованості у розмірі 19799,96 грн, на підставі якого було відкрито виконавче проживання № НОМЕР_2. 04.07.2012 державним виконавцем було прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону, що діяла до 05.10.2016). Відповідно до даних ІНФОРМАЦІЯ_8, у період з 02.12.2012 по 28.03.2013 на примусовому виконанні перебував виконавчий лист № 2/1003/1124/2012, виданий 08.05.2012 Білоцерківський міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави боргу у розмірі 437,60 грн, на підставі якого було відкрито виконавче проживання № НОМЕР_3 та 28.03.2013 державним виконавцем було прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону, що діяла до 05.10.2016) і в межах даного виконавчого провадження арешт на майно боржника не накладався. Окрім зазначеного, у вказаному листі було повідомлено, що реєстри на відправлену кореспонденцію за 2012-2013 роки знищені за терміном зберігання та роз'яснено підстави зняття арешту за рішенням суду. Вказаний арешт порушує спадкові права неповнолітніх дітей та є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном. Тому, просила у судовому порядку зняти арешт з всього нерухомого майна (коштів), яке належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , накладеного постановою міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 27.01.2012 про арешт майна боржника та заборона на його відчуження, НОМЕР_2, шляхом скасування запису про обтяження від 27.01.2012, номер обтяження 12104129 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, об'єкт обтяження - невизначене майно, все майно, яке належить ОСОБА_2 , підстава обтяження - постанова про арешт майна боржника на його відчуження, НОМЕР_2, 27.01.2012, міський відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, головний державний виконавець Сівак В.О., на підставі якого все належне ОСОБА_2 майно безпідставно перебуває під арештом.
08.07.2024 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.08.2024 - 09:30.
22.07.2024 представник відповідача, за довіреністю у справі - ОСОБА_5 , подала до суду відзив на позов, мотивуючи тим, що відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва було видано виконавчий лист, на підставі якого було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та винесена постанова про накладення арешту на все майно боржника від 27.01.2012. Винесення постанови про арешт майно боржника є наслідком невиконання ним договірних зобов'язань, який (наслідок) передбачений законом. Оскільки рішення суду не було виконано то підстави зняття арешту та вилучення такого запису з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні. Зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, а умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора. Згідно з нормами ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. З вказаного вбачається, що в даному випадку жодні права позивача не були порушені, оскільки дії державного виконавця в повному обсязі відповідають вимогам закону та є його обов'язками, передбаченими чинним законодавством. Разом з тим, 15.01.2024 року за вх. № 155/24 стягувачем було отримано постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.12.2023 року в зв'язку зі смертю боржника. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Відповідно до зазначеного вище та відомостей з ІНФОРМАЦІЯ_8 жодної постанови про стягнення виконавчого збору винесено не було, а також зважаючи на відсутність доказів про фактичне стягнення витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору, а відтак, законних підстав для припинення чинності арешту немає. Враховуючи викладене, відповідно до ст.1282 ЦК України, стягувачем, на адресу Першої Білоцерківської державної нотаріальної контори було направлено запит (претензія кредитора) від 25.12.2023 за вих.№4580/23. Згідно відповіді Білоцерківської державної нотаріальної контори від 29.12.2023 року №1279/01-16 стягувач дізнався про наявність спадкової справи після смерті боржника, яка заведена і зберігається у приватного нотаріуса Деруна А.А., Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області, та претензія кредитора направлена за належністю для долучення до спадкової справи. Таким чином, можна дійти висновку, що оскільки законом прямо встановлений обов'язок виконувати судові рішення, то виконання такого рішення жодним чином не може розглядатися як порушення прав особи, а отже в даному випадку права та законні інтереси позивача не були порушені. Так, позивач посилається на ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Разом з тим, згідно ст. 81 ЦПК України позивачем не доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Тому, просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовної заяви про зняття арешту з майна, що належить ОСОБА_2 .
31.07.2024 представник позивачки подала до суду відповідь на відзив обґрунтовуючи тим, що наявність арешту майна ОСОБА_2 , який помер, призвела до неможливості оформлення спадкових прав його неповнолітніх дітей, що свідчить про порушення їх прав на отримання спадщини, а тому відповідно до ст. 16 ЦК України, неповнолітні діти мають право на судовий захист своїх прав та інтересів. Наявність не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, саме тому позивачка звернулась до суду з цим позовом. Свої заперечення проти позову відповідач, в особі представника ОСОБА_5 , мотивує тим, що виконавчий лист № 6-739/11 було видано Печерським районним судом м. Києва 01.11.2011, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, тому цей виконавчий лист є обов'язковим до виконання. На підставі цього виконавчого листа 27.01.2012 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та винесена постанова про накладення арешту на все майно боржника. А оскільки рішення суду не було виконано, то підстави зняття арешту та вилучення запису про арешт майна відсутні. Далі відповідач «пропускає» ту важливу обставину, що 04.07.2012 державним виконавцем цей виконавчий лист був повернений стягувачу (відповідачу по цій справі). Крім того, відповідач сам надає суду додаткову інформацію, яка раніше не була відома позивачці, а саме: з копії виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва, виданого 01.11.2011 згідно рішення суду, що набрало законної сили 23.10.2011, вбачається, що на користь КС «Центр фінансових послуг» суму відшкодування заборгованості за кредитним договором 19799, 00 грн стягнуто не з одного ОСОБА_2 , а солідарно з іншим боржником ОСОБА_6 ; з копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.05.2020 (ВП № НОМЕР_4) також вбачається, що згідно виконавчого листа № 6-739/11 від 01.11.2011, стягнення передбачено солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ; з копії постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 13.12.2023 вбачається, що дане виконавче провадження закінчено та припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення; з відзиву та з копії запиту (претензії кредитора в порядку ст.1282 ЦК України) вбачається, що відповідач знав про зміст постанови виконавця від 13.12.2023 про закінчення виконавчого провадження, що відповідач просив включити кредитні вимоги КС «Центр фінансових послуг» в спадкову масу, але в цій претензії відповідач не надає повну інформацію про борг, на стягнення якого претендує та не вказує, що борг 19799,96 грн має стягуватись солідарно з двох осіб. При цьому, відповідач не надає жодних доказів, що з іншим солідарним боржником ОСОБА_6 , де і в якій стадії перебуває виконавчий лист про стягнення солідарної заборгованості з цього боржника, чи не погашена ним заборгованість частково чи повністю. Відповідач претендує про включення його кредитних вимог до спадкодавця ОСОБА_2 в спадкову масу, однак ігнорує при цьому ту обставину, що при наявності арешту майна спадкодавця його спадкоємці не мають можливості оформити свої спадкові права. І як наслідок не мають ні обов'язку, ні можливості погашати заборгованість спадкодавця. Голослівними також є посилання відповідача, викладені у відзиві, ніби в даному випадку жодні права позивача не були порушені, оскільки дії державного виконавця в повному обсязі відповідають вимогам закону та є його обов'язками, передбаченими чинним законодавством. Позивачка вказує, що порушуються не її права, а права неповнолітніх спадкоємців, законним представником яких вона є, і які не мають можливості отримати спадщину. Тому, просила позов задовольнити у повному обсязі.
01.08.2024 представник відповідача направив до суду заперечення на відповідь на відзив, мотивуючи тим, що позивачка посилається на неактуальну інформацію, а саме - постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.07.2012, яка жодним чином не стосується предмету спору. Позивачка не має жодного відношення до виконавчого документа щодо стягнення з боржника згідно виконавчого листа № 6-739/11, виданого Печерським районним судом м. Києва 01.11.2011 суми заборгованості (тобто не являється стороною, учасником), а тим більша - до виконавчого документа щодо іншого, вказаного нею солідарного боржника - ОСОБА_6 . Позивачка не являється власником майна боржника , а тому висловлювання в адресу відповідача «невиправдане втручання у право особи на мирне володіння своїм майном» є недоречним. Дії державного виконавця встановлені і закріплені Законом України «Про виконавче провадження» на статті якого є посилання у відзиві. Окрім того, відповідач жодним чином не вправі встановлювати межі чи зміст дій державному виконавцю, як гадає позивачка. Також, посилання про поінформованість відповідача про зміст постанови про закінчення виконавчого провадження і взагалі щодо виконання виконавчого провадження на підставі виконавчого листа є цілком логічне, оскільки відповідач являється учасником такого виконавчого провадження. Відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва було видано виконавчий лист, на підставі якого було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника від 27.01.2012. Оскільки, рішення суду не було виконано, то підстави для зняття арешту та вилучення такого запису з реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні. 15.01.2024 стягувачем було отримано постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.12.2023 у зв'язку із смертю боржника. Разом з тим, законних підстав для припинення чинності арешту немає. Відповідно до ст. 1282 ЦК України, стягувач направив на адресу нотаріальної контори запит (претензію кредитора) від 25.12.2023, який містить інформацію про суму залишку заборгованості боржника за вказаним виконавчим листом. Оскільки законом прямо встановлений обов'язок виконувати судові рішення, то виконання такого рішення жодним чином не може розглядатися як порушення прав особи, яка не являється учасником виконавчого провадження, а отже в даному випадку права та законні інтереси позивачки не могли бути порушені. Тому, просив відмовити у задоволенні позову.
01.08.2024 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення засідання на 03.09.2024 - 09:00, за клопотанням представника позивачки.
03.09.2024 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 01.10.2024- 09:30.
Позивачка - ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце засідання повідомлена належним чином.
Представник позивачки, адвокат Дідич Поліна Володимирівна, у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце засідання повідомлена належним чином, подала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином.
Третя особа - Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) представника до суду не направив, про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином, заяви щодо спору та з процесуальних питань до суду не подав.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , являється матір'ю двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько яких ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 48 років у місті Біла Церква Київської області. У серпні 2023 року позивачка, діючи в інтересах дітей, звернулася до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А. із заявою про прийняття спадщини, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , та за її заявою приватним нотаріусом було відкрито спадкову справу № 42/2023 (номер у Спадковому реєстрі: 71079946), що підтверджено матеріалами справи ( а.с.10,11,14,15,71).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 25.01.2024, сформованої приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А. (а.с. 9), 27.01.2012 14:21:34 за № 12104129, реєстратором: Київська обласна філія державного підприємства «Інформаціний центр» Міністерства юстиції України, 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81 літ А, зареєстровано обтяження на підставі Постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, НОМЕР_2, 27.01.2012 Міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, головний державний виконавець Сівак В.О., об'єкт обтяження - невизначене майно, все майно, власник - ОСОБА_2 .
З листа Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.10.2024 за № 22470 (а.с.12-13) вбачається, що позивачка зверталася із запитом до виконавчої служби щодо наявних виконавчих проваджень, боржником у яких є ОСОБА_2 , та просила зняти арешт з майна боржника, на що їй повідомили про перебування на виконанні виконавчих документів, боржником у яких є ОСОБА_2 , які були повернуті стіягувачу, роз'яснено підстави для зняття арешту, в томі числі на підставі рішення суду.
З матеріалів справи (а.с.12-13,66) вбачається, що на примусовому виконанні у Білоцерківському відділі державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебував виконавчий лист, у справі № 6-739/11, виданий 01.11.2011 Печерським районним судом м. Києва, щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» суми коштів у загальному розмірі 19799,96 грн, на підставі якого було відкрито виконавче проживання № НОМЕР_2 та 04.07.2012 державним виконавцем прийнято рішення по повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону, що діяла до 05.10.2016).
Також, встановлено, що 04.05.2020 державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4, на підставі виконавчого листа, у справі № 6-739/11, що виданий 01.11.2011 Печерським районним судом м. Києва, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» суми коштів у загальному розмірі 19799,96 грн та 13.12.2023 державним виконавцем закінчено виконавче провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з надходженням актового запису про смерть боржника, що підтверджено матеріалами справи (а.с.66-68).
З матеріалів справи (а.с.70,71) вбачається, що 25.12.2023 Кредитна спілка «Центр фінансових послуг» звернулася до Першої білоцерківської державної нотаріальної контори із запитом (претензія кредитора в порядку ст. 1282 ЦК України) щодо вимог до спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі заборгованості за кредитним договором № В- 15/0085/08/27/03 у розмірі 19799,96 грн, яка стягнута з останнього рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01.11.2011 у справі № 6-739/11, та 29.12.2023 Перша білоцерківська державна нотаріальна контора надала відповідь, що спадкова справа щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 заведена і зберігається у приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А., у зв'язку з чим, претензія кредитора направлена за належністю для долучення до спадкової справи № 42/2023.
При вирішені спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ч. 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Також, згідно із ч.1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Ч. 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому за правилами ч.1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України (ст. 1218, 1231 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження №14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (п. 37).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження №11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі №554/5912/19-ц (провадження №61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі №331/1383/20 (провадження №61-7109св22).
Згідно із ст. 59 ЦПК України, права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років та неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом.
Таким чином, позивачка має право на звернення до суду з даним позовом, адже вона є законним представником дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а Кредитна спілка «Центр фінансових послуг» є належним відповідачем у даній справі, адже в її інтересах Білоцерківським відділом державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче проживання № НОМЕР_2 в межах якого було накладено арешт на майно боржника 27.01.2012.
Як встановлено судом, позивачка - ОСОБА_1 , діючи в інтересах дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно ч.4 ст. 1269 УК України, звернулась до приватного нотаріуса, з метою оформлення спадкових прав після смерті батька дитини - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак не має можливості реалізувати спадкові права, у зв'язку з наявністю арешту нерухомого майна, накладеного в інтересах Кредитної спілки «Центр фінансових послуг».
Відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 2, ч. 4, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій ст. 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
З матеріалів справи вбачається, що арешт усього майна, належного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , був накладений на підставі Постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження від 27.01.2012, винесеної головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Сівак В.О. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого на підставі виконавчого листа, у справі № 6-739/11, виданого 01.11.2011 Печерським районним судом м. Києва, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» суми коштів у загальному розмірі 19799,96 грн, та виконавчий документ ( був повергнутий стягувачу 04.07.2012, на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними - в редакції закону, що діяла до 05.10.2016).
Підстави для зняття вказаного арешту, які були передбачені ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону, що діяла до 05.10.2016) у державного виконавця були відсутні.
Також, встановлено, що відповідач повторно звернувся до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про примусове виконання рішення суду та на підставі виконавчого листа державним виконавцем 04.05.2020 було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4, на підставі виконавчого листа, у справі № 6-739/11, виданого 01.11.2011 Печерським районним судом м. Києва, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» суми коштів у загальному розмірі 19799,96 грн, та в межах даного виконавчого провадження арешт на майно боржника не було накладено, а 13.12.2023 закінчено виконавче провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з надходженням актового запису про смерть боржника.
Як встановлено судом, позивачка зверталася 26.01.2024 до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою щодо зняття арешту з майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак їй було відмовлено у знятті такого обтяження та роз'яснено право на звернення до суду з відповідним позовом.
Ст. 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Відповідно до ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Зобов'язання за кредитними договорами входять до складу спадщини.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника), за загальним правилом, переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного в спадщину.
Таким чином, правовідносини, що виникли між банком і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються ст. 1281, 1282 ЦК України.
Згідно ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
Відповідно до ч.1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року в справі №203/3435/21 (провадження №61-5467св22) зазначено, що «наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном».
Встановлено, що накладений арешт на майно, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а саме: обтяження: тип обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження - 12104129, зареєстровано - 27.01.2012 14:21:34 за № 12104129, реєстратором: Київська обласна філія державного підприємства «Інформаціний центр» Міністерства юстиції України, 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81 літ А, підстава обтяження - Постанова про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, НОМЕР_2, 27.01.2012 Міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, головний державний виконавець Сівак В.О., об'єкт обтяження - невизначене майно, все майно, порушує спадкові права неповнолітніх дітей, а іншого способу зняти вказану заборону, окрім судового, немає.
Враховуючи правові підстави позову, а також те, що предметом позову є зняття арешту з майна боржника, який помер, накладеного в межах виконавчого провадження під час виконання судового рішення, а також те, що позов про зняття арешту з майна поданий не учасником виконавчого провадження, а законним представником спадкоємця, який позбавлений можливості оформити право власності у порядку спадкування, що вказує про порушення його прав та необхідність їх захисту.
До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 липня 2023 року у справі №214/2305/20 (провадження №61-19730св21).
Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що після того, як стало відомо про смерть боржника, то КС «Центр фінансових послуг» звернулася до нотаріальної контори із вимогою про необхідність погашення спадкоємцями померлого позичальника наявної заборгованості за кредитним договором, з огляду на те, що правовідносини, що виникли між банком і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються ст. 1281 і 1282 ЦК України, і стягувач не позбавлений права задовольнити свої вимоги у порядку, визначеному вказаними нормами, а спадкоємець виконати зобов'язання у межах вартості майна, одержаного в спадщину.
Відповідно до п.1 ч. 1. ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачка сплатила при подачі позову судовий збір у розмірі 1211,20 грн та її представник заявила клопотання про залишення даних витрат за позивачкою без відповідного відшкодування.
Керуючись ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391, 1216, 1220, 1268 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 82, 141, 223, 258-259,263-265,353-354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» (ЄДРПОУ: 33738861, місцезнаходження: вулиця Жилянська, будинок 68, приміщення 321, кімната 2, місто Київ, 01033), третя особа: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ: 34846037, місцезнаходження: бульвар Олександрійський, будинок 94, місто Біла Церква, Київська область, 09112), про звільнення майна з-під арешту, задовольнити.
Звільнити з - під арешту усе майно належне ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та припинити обтяження: тип обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження - 12104129, зареєстровано - 27.01.2012 14:21:34 за № 12104129, реєстратором: Київська обласна філія державного підприємства «Інформаціний центр» Міністерства юстиції України, 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81 літ А, підстава обтяження - Постанова про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, НОМЕР_2, 27.01.2012 Міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, головний державний виконавець Сівак В.О., об'єкт обтяження - невизначене майно, все майно, власник - ОСОБА_2 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 11.10.2024.
Суддя: О. В. Бондаренко