Справа № 168/1086/24
Провадження № 1-кп/168/84/24
11 жовтня 2024 року сел.Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря с/з - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Стара Вижівка Волинської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030570000334 від 20 серпня 2024 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 369 КК України,
Обставини вчинення кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення.
19 серпня 2024 року о 08.00 год. старший інспектор сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №1 (сел. Стара Вижівка) Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області лейтенант поліції ОСОБА_5 та інспектор сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №1 (сел. Стара Вижівка) Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області лейтенант поліції ОСОБА_6 були у форменому одязі із знаками розрізнення, отримали табельну вогнепальну зброю та спеціальні засоби. Після чого заступили на чергування у складі наряду групи реагування патрульної поліції в сел. Стара Вижівка та Ковельському районі, на службовому автомобілі марки «Renault Duster», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та Закону України «Про Національну поліції», вказані працівники поліції є службовими особами правоохоронного органу - Національної поліції.
20 серпня 2024 року, о 07.45 год., під час несення служби в добовому наряді на території автомобільної дороги по вул. Незалежності в сел. Стара Вижівка, Ковельського району, Волинської області поліцейськими сектору реагування патрульної поліції ВПД №1 (сел. Стара Вижівка) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області було помічено мотоцикл марки «Mustang» д.н.з. НОМЕР_2 . Керував цим транспортним засобом ОСОБА_7 , який був без мотошолому. Що стало порушенням пункту 2.3 «Г» Правил дорожнього руху (під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів).
Після зупинки вказаного транспортного засобу, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 35 ЗУ «Про Національну поліцію», під керуванням ОСОБА_7 , та представлення поліцейським ОСОБА_5 , водію мотоцикла було роз'яснено причину зупинки, повідомлено про застосування технічного засобу, а саме проведення відеозапису на нагрудну відеокамеру поліцейського. В подальшому встановлено, що водій мотоцикла ОСОБА_7 являється неповнолітнім. Після цього, присутньому пасажиру ОСОБА_4 - батьку неповнолітнього ОСОБА_7 - повідомлено, що відносно нього буде складено адміністративний протокол за порушення Правил дорожнього руху України. Після цього, старшим інспектором сектору реагування патрульної поліції ВПД №1 (сел. Стара Вижівка) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 . ОСОБА_4 було запропоновано пройти до службового автомобіля марки «Renault Duster», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 для складання адміністративних матеріалів.
В подальшому, ОСОБА_4 , перебував на місці події та передньому пасажирському сидінні в службовому автомобілі марки «Renault Duster», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 . При цьому останній усвідомлював, що перед ним знаходяться працівники поліції, одягнуті в формений одяг із знаками розрізнення Національної поліції. Обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово та в наполегливій формі висловив пропозицію надання поліцейському ОСОБА_5 грошових коштів як неправомірну вигоду за те, щоб вказані службові особи з використанням наданої їм влади та службового становища не складали протоколи про адміністративне правопорушення, показуючи при цьому грошові кошти.
При цьому обвинувачений ОСОБА_4 перебував на передньому пасажирському сидінні службового автомобіля марки «Renault Duster», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 . В цей час автомобіль знаходився на АДРЕСА_1 . Обвинувачений ОСОБА_4 продовжував висловлювати пропозиції надання поліцейському неправомірної вигоди, з метою переконання в тому, що неправомірна вигода буде безперешкодно прийнята працівником поліції. Хоча обвинувачений ОСОБА_4 був попередженим про кримінальну відповідальність, однак останній положив поряд з коробкою передач в салоні зазначеного автомобіля, грошові кошти в сумі 2000 (дві тисячі) гривень. Тим самим обвинувачений ОСОБА_4 надав старшому інспектору сектору реагування патрульної поліції ВПД №1 (сел. Стара Вижівка) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 , який перебував на службі, неправомірну вигоду за не вчинення відносно нього дій з використанням наданої поліцейським влади - не притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 126, частиною З статті 184 КУпАП. При цьому обвинувачений ОСОБА_4 просив поліцейського ОСОБА_5 не направляти складені адміністративні матеріали до суду.
Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 369 КК України, а саме: пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Відповідно до статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення ОСОБА_4 відповідно до обвинувального акту.
Позиція обвинуваченого
Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро покаявся. Підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини. Вказав, що при цьому велась відеофіксація події.
Крім того, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням допустити по справі застосування положень частини 3 статті 349 КПК України, оскільки він повністю розуміє весь обсяг пред'явленого обвинувачення, в повному обсязі та беззастережно визнає свою провину у скоєнні зазначеного злочину, та вважає зібрані в справі докази його провини достовірними, допустимими та достатніми, в зв'язку з чим досліджувати їх, а також допитувати інших осіб, немає ніякої необхідності.
Докази, які дослідженні в судовому засіданні
З'ясувавши думку прокурора, який не заперечував проти застосування у справі положень частини 3 статті 349 КПК України, та думку ОСОБА_4 , роз'яснивши додатково обвинуваченому сутність висунутого обвинувачення, правові наслідки застосування вказаної норми закону, з якими останній погодився, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та застосував при розгляді даної справи положення частини 3 статті 349 КПК України. Судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності його позиції. Тому суд, у відповідності до вимог частини 3 статті 349 КПК України, визнав можливим обмежитися лише допитом обвинуваченого та з'ясуванням даних про особу. При цьому судом обвинуваченому та іншим учасникам було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
На підставі вищезазначеного, оцінюючи обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030570000334 від 20 серпня 2024 року, відомостей наданих сторонами у судовому засіданні, суд погоджується із кваліфікацією кримінального правопорушення органом досудового слідства та приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 369 КК України, тобто пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища є доведеною в повному обсязі.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші обставини.
Обов'язок доказування, обставин зазначених у статті 91 КПК України, покладається на прокурора.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Окрім цього, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у пункті 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_8 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з частиною 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку, а також в сукупності з показаннями обвинуваченого, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
Ретельно дослідивши в повному обсязі й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, надавши їм правову оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд прийшов до висновку, що вони в своїй сукупності та взаємозв'язку узгоджуються між собою та є допустимими і достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 369 КК України.
Щодо призначення міри покарання.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доводиться матеріалами справи. Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів громадян. Що становить 25 500,00 грн. Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати. Долю речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України. Застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати в дохід держави грошові кошти (гроші) в сумі 2000 грн. Арешт відповідно до ухвали від 22 серпня 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області на тимчасово вилучене майно, шляхом позбавлення права на його володіння, користування та розпорядження, а саме: на чотири купюри номіналом по 500 гривень кожна у загальній сумі 2000 гривень із серійними номерами УЖ5529182, УЖ6535346, СЖ6765834, ЗА9592406, які поміщено до спеціального пакета № WAR1267101, та які були вилучені під час проведення огляду місця події від 20 серпня 2024, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування, що належали обвинуваченого ОСОБА_4 - скасувати. Цивільний позов не заявлявся. Витрати на залучення експертів відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просив суд призначити йому мінімальне покарання у виді штрафу згідно санкції частини 1 статті 369 КК України у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Бо має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 369 КК України, повністю доведена зібраними у кримінальному провадженні доказами, які є об'єктивними, допустимим та належними, що узгоджуються між собою.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 містять склад злочину, передбаченого частиною 1 статті 369 КК України та суд кваліфікує їх за ознаками: пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачений був осудний у розумінні статті 19 КК України.
При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів, суд приймає до уваги роз'яснення, надані в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання", за якими суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Крім того, суд враховує положення статті 9 Конституції України, частини 2 статті 8 КПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно яких суди при розгляді справ зобов'язанні застосовувати положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ, як джерела права.
Згідно частини 2 статті 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на справедливий суд.
Вирішуючи питання, щодо призначення обвинуваченому покарання суд виходить з загальних засад призначення покарання, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів. Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року у справі №1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, виходячи з положень частини 4 статті 12 КК України, віднесено законом до нетяжких злочинів.
Відповідно до вимог статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
Згідно частиною 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання
Суд висновує, що обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, має на утриманні 3 неповнолітніх дітей. Обставин, що обтяжують покарання, згідно статті 67 КК України судом не встановлено.
За вчинення злочину, передбаченого санкцією частиною 1 статті 369 КК України, передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Так, відповідно до частини 4 статті 12 КК України злочин, передбачений частиною 1 статті 369 КК України є нетяжким.
Суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 є громадянином України, вчинив кримінальне правопорушення, що відноситься до нетяжких злочинів, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обвинувачений має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, посткримінальну законослухняну поведінку, а також позицію прокурора, суд доходить висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 не є особою суспільно небезпечною, яка підлягає ізоляції від суспільства.
Призначаючи покарання, суд керується положеннями статті 65 КК України, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючих та відсутності обтяжуючих покарання обставин, у сукупності із даними, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 його відношення до скоєного злочину та вважає, що покарання треба визначити в межах санкції частини 1 статті 369 КК України мінімального розміру у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000, 00 грн.
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи засудженого таке призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
При цьому підстав для застосування статті 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.
Щодо запобіжного заходу.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_4 не застосовувався, клопотань про його застосування не надходило, враховуючи вимоги статтей 131, 132, 177, 178 КПК України і дані про його особу, суд не вбачає підстав для його застосування.
Тому, суд висновує, що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирати.
Вирішення питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до вимог глави 8 Розділу І КПК України.
Кримінальним правопорушенням не заподіяно матеріальних збитків, шкоди державі не завдано, судові витрати відсутні. Питання щодо речових доказів судом вирішити в порядку вимог статті 100 КПК України.
На підставі статей 96-1, 96-2 КК України в порядку спеціальної конфіскації конфіскувати у власність держави грошові кошти в сумі 2000,00 грн.(дві тисячі гривень), які є речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.
Ухвалою від 22 серпня 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області накладено арешт на чотири купюри номіналом по 500 гривень кожна у загальній сумі 2000 гривень із серійними номерами УЖ5529182, УЖ6535346, СЖ6765834, ЗА9592406, які поміщено до спеціального пакета № WAR1267101, що зберігаються в регіональній касі АТ КБ «ПриватБанк» м.Луцьк, та які були вилучені під час проведення огляду місця події від 20 серпня 2024, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування, які належать обвинуваченому ОСОБА_4 Накладений арешт ухвалою від 22 серпня 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області підлягає скасуванню відповідно до частини 4 статті 174 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 53, 65, 96-1, 96-2, 369 КК України,
статтями 7, 100, 174, 349, 367-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України,
суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 369 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.
Застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати в дохід держави грошові кошти (гроші) у загальній сумі 2000,00 грн.(дві тисячі гривень), а саме чотири купюри номіналом по 500 гривень кожна із серійними номерами УЖ5529182, УЖ6535346, СЖ6765834, ЗА9592406, які поміщено до спеціального пакета № WAR1267101, які ухвалою від 22 серпня 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області накладено арешт, що зберігаються в регіональній касі АТ КБ «ПриватБанк» м.Луцьк.
DVD-диск у паперовому конверті з відеозаписами - залишити в матеріалах справи.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирати.
Цивільний позов не заявлено, кримінальним правопорушенням не заподіяно матеріальних збитків, шкоди державі не завдано, судові витрати відсутні.
Накладений ухвалою від 22 серпня 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області арешт на чотири купюри номіналом по 500 гривень кожна у загальній сумі 2000 гривень із серійними номерами УЖ5529182, УЖ6535346, СЖ6765834, ЗА9592406, які поміщено до спеціального пакета № WAR1267101, що зберігаються в регіональній касі АТ КБ «ПриватБанк» м.Луцьк, та які були вилучені під час проведення огляду місця події від 20 серпня 2024, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування, які належать обвинуваченому ОСОБА_4 - скасувати.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Старовижівський районний суд Волинської області до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням особливостей передбачених статтею 394 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію.
Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Оскарження в апеляційному порядку вироку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України не допускається.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення вироку.
Роз'яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Вирок ухвалений і надрукований в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.
Суддя ОСОБА_1