Справа № 167/683/24
Номер провадження 2/167/292/24
10 жовтня 2024 року місто Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Н.В. Шептицької,
з участю:
секретаря судового засідання О.В. Давидюк,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
16.07.2024 року позивач звернулася в суд з позовом до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи свій позов тим, що її чоловік ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після його смерті залишилося спадкове майно: житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заповіту ОСОБА_5 не залишив.
Позивач є спадкоємцем першої черги за законом і спадщину після смерті спадкодавця прийняла, оскільки у визначений законодавством 6-місячний термін звернулася до приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини. Спільні діти позивача зі спадкодавцем: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 подали до нотаріуса заяви про відмову від прийняття спадщини. Інші спадкоємці відсутні.
Постановою нотаріуса від 11.04.2024 року позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вищевказане нерухоме майно.
Крім того, зазначає, що первинно вказана нерухомість належала свекру позивача - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцями якого були: дружина ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син - ОСОБА_5 (чоловік позивача), які прийняли спадщину в рівних частках, шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті, однак не оформили своїх спадкових прав на нерухомість.
Позивач просить визнати за нею право власності на вищевказане спадкове майно після смерті чоловіка ОСОБА_5 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024 року, справа передана на розгляд головуючому судді Н.В. Шептицькій (ас 28).
Ухвалою головуючої судді від 19.07.2024 року позовна заяву прийнята до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, підготовче засідання призначено на 16.09.2024 року, в порядку підготовки справи до судового розгляду по суті витребувана спадкова справа після смерті ОСОБА_5 (ас 29-30).
Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 16.09.2024 року: залучено до участі у справі, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , підготовче засідання відкладено на 10.10.2024 року (ас 58-59).
Позивач та його представник у підготовче засідання не з'явилися, але 10.10.2024 року представник позивача через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи у підготовчому засіданні за відсутності позивача та її представника. Не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті. Не заперечує проти ухвалення рішення на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України, з огляду на визнання позовних вимог відповідачем (ас 87). Судові витрати просить залишити за позивачем (ас 89).
Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, але 07.10.2024 року на електронну адресу суду подав письмову заяву, у якій просить судове засідання проводити у відсутності представника міської ради, проти заявлених вимог не заперечують (ас 76-77).
Треті особи у підготовче засідання не з'явилися, але 07.10.2024 року подали суду письмові заяви, в яких просять підготовче засідання 10.10.2024 року та подальші судові засідання проводити у їх відсутності, позовні вимоги визнають в повному обсязі і не заперечують проти їх задоволення (ас 79-86).
Суд ухвалив: розгляд справи у підготовчому засіданні проводити у відсутності учасників справи, згідно частини 1 статті 198, частини 1 статті 223 ЦПК України.
У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно частини 3 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Враховуючи ту обставину, що станом на день проведення підготовчого засідання відповідач визнав позов повністю і дане визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд доходить висновку про ухвалення рішення у підготовчому засіданні.
Згідно частин 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття рішення у цій справі є 10.10.2024 року - дата складення повного судового рішення.
У підготовчому засіданні всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, дослідивши і об'єктивно оцінивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд встановив наступне.
В підготовчому засіданні встановлено, що спадкодавець ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після його смерті залишилося спадкове майно: житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заповіту ОСОБА_5 не залишив. Спадкоємці, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, відсутні.
Позивач є спадкоємцем першої черги за законом і спадщину після смерті спадкодавця прийняла, оскільки у визначений законодавством 6-місячний термін звернулася до приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини. Спільні діти позивача зі спадкодавцем: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 подали до нотаріуса заяви про відмову від прийняття спадщини. Інші спадкоємці за законом першої черги відсутні.
Постановою нотаріуса від 11.04.2024 року позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вищевказане спадкове нерухоме майно.
Крім того, в підготовчому засіданні встановлено, що первинно спадкове майно належало ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , і спадкоємцями якого були: дружина ОСОБА_7 , син ОСОБА_5 , які вчасно і належним чином прийняли спадщину в рівних частках, шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті, згідно ч. 1 ст. 1267 ЦК України, ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак не оформили своїх спадкових прав на нерухомість.
В підготовчому засіданні встановлено, що спадщину, яка складається з частини нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчасно і належним чином прийняв її син ОСОБА_5 , шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на момент її смерті, згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак не оформив своїх спадкових прав на вказану частину нерухомості.
В підготовчому засіданні встановлено, що спадкове майно, яке належало на день смерті ОСОБА_5 , його дружина ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, прийняла, подавши заяву до нотаріуса у 6-місячний термін, та: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які подали до нотаріуса заяви про відмову від прийняття спадщини.
Дані обставини підтверджуються дослідженими безпосередньо в підготовчому засіданні письмовими доказами: копією паспорта ОСОБА_1 (ас 5-6); свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 від 06.10.2010 року (ас 10); свідоцтвом про смерть ОСОБА_6 від 26.04.2009 року (ас 11); випискою з погосподарської книги №1 за 2016-2023 роки Топільненської сільської ради Рожищенського району, Волинської області №64 від 26.01.2024 року (ас 13); довідкою Топільненського старостинського округу № 170 від 26.03.2024 року (ас 14); технічним паспортом на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 ); свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 від 08.08.2023 року (ас 12, 44); Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 24.10.2023 року (ас 9, 50); витягом №121 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 22.02.2024 року Топільненського старостинського округу (ас 15); довідкою старости Топільненського старостинського округу № 328 від 09.10.2023 року (ас 45); копією свідоцтва про укладення шлюбу від 10.06.1989 року (ас 49); довідкою приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Р.П. Павлюк про склад спадкоємців від 21.02.2024 року № 49/01-16 (ас 16); постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.04.2024 року за № 92/02-31 (ас 7-8); висновком про вартість об'єкта оцінки житлового будинку від 30.05.2024 року (ас 22); копією заяви ОСОБА_2 про відмову від прийняття спадщини від 16.10.2023 року (ас 41); копією заяви ОСОБА_3 про відмову від прийняття спадщини від 23.10.2023 року (ас 42); копією заяви ОСОБА_4 про відмову від прийняття спадщини від 16.10.2023 року (ас 43); свідоцтвом про народження ОСОБА_4 від 30.03.1990 року (ас 47); свідоцтвом про народження ОСОБА_2 від 16.04.1993 року (ас 48); свідоцтвом про народження В.О. Калапуші від 17.08.2005 року (ас 46); Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину від 06.08.2024 року (ас 51-52); матеріалами спадкової справи № 124/2023 ( ас 40-52).
Надаючи правову оцінку встановленим у підготовчому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.
Згідно статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно частини 1 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно частини 3 статті 1223, частини 1 статті 1220, частини 1 статті 1270 ЦК України, здійснення права на спадкування, право на спадщину виникає у день її відкриття. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Не допускається прийняття спадщини з умовою чи застереженням. Так, не можна прийняти лише якусь частину майна, що входить до складу спадщини, а від іншої частини відмовитися взагалі чи прийняти її під якоюсь умовою. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач вчасно і належним чином прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , однак не оформила право власності на спадкове майно у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на дане спадкове майно.
За таких встановлених обставин суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до частини 1 статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до пункту 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2002 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Судом встановлено, що позивач належним чином зареєструвати право власності на спадкове майно, яке вона прийняла в порядку спадкування за законом, належним чином немає можливості через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок, про що приватним нотаріусом винесено відповідну постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
До 19 січня 1996 року, згідно з Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31 січня 1966 року Міністерством комунального господарства УРСР, не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, розташовані в населених пунктах. Обов'язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об'єкти нерухомості введено лише з 29 червня 1998 року. Саме цього дня набрала чинності Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09 червня 1998 року №121.
Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації ( зокрема й право власності на нерухоме майно - частина 1 статті 4 Закону).
Згідно із частиною 4 статті 3 вищезазначеного Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Крім того, Порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений інструкцією, яка була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року та втратила чинність згідно наказу Держжитлокомунгоспу N 56 від 1З грудня 1995 року.
Згідно з пунктами 4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції). Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Пленум Верховного Суду України у п 9 своєї постанови від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснив, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
Вказаною інструкцією обов'язковою була реєстрація права власності на житлові будинки в органах БТІ лише у містах і селищах міського типу, однак не у сільській місцевості.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п 43 Постанови КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:
- документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги;
- виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.
Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об'єктів нерухомості є необов'язковим.
Дані нормативно-правові акти та встановлені у підготовчому засіданні обставини у своїй сукупності свідчать про те, що житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , рік побудови - 1972, побудований відповідно до діючого на час його будівництва законодавства і право власності на нього належним чином було зареєстровано органом місцевого самоврядування, згідно запису в погосподарській книзі № 1 за 2016-2023 роки Топільненської сільської ради Рожищенського району Волинської області за ОСОБА_6 (ас 13).
Згідно листа № 10-1387/0/4-12 від 27.09.2012 року «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз'яснив, що відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Відповідно до статті 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Отже, право власності на придбане, побудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його придбання, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
Аналогічну правову позицію було висловлено ВСУ у постанові від 13 червня 2012 р. у справі № 6-54цс12, яка є обов'язковою для врахування судами України.
Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, а саме, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 , яка належним чином прийняла спадщину, але зареєструвати право власності на спадкове майно немає можливості у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно та відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно за ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , то суд доходить висновку, що позовні вимоги є підставні, обгрунтовані і підлягають до задоволення, тому слід визнати за позивачем право власності на спірне спадкове майно.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити також наступне.
Розглянувши позов, пред'явлений до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області, суд врахував, що територіальна громада (в особі органу місцевого самоврядування) може бути відповідачем у даній справі, оскільки, крім позивача, відсутні інші спадкоємці за законом та/або за заповітом, які прийняли спадщину, як вбачається з матеріалів спадкової справи № 124/2023.
Судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 7, 8, 10, 11, 12, 13, 77-81, 83, 200, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме на: житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , рік побудови - 1972, загальною площею - 91, 9 м2, житловою площею - 51, 2 м2.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер платника податків: НОМЕР_1 .
Відповідач: Рожищенська міська рада Луцького району Волинської області, адреса: місто Рожище Луцького району Волинської області, вулиця Незалежності, 60, код ЄДРПОУ 04333268.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер платника податків: НОМЕР_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер платника податків: НОМЕР_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер платника податків: НОМЕР_4 .
Дата складення повного тексту рішення суду: 10.10.2024 року.
Головуючий суддя Н.В. Шептицька